Рішення № 47164, 26.06.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 18/180

26.06.06 р.

За позовом: ДП „Укрспецпостач”;

До: ДП „Укррезерв”;

Про: стягнення 36 897 442,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача: Мартинович А.Б., представник, довіреність №174 від 06.01.2006 р.;

Михаленко Л.С., представник, довіреність №1931 від 19.12.2005 р.;

Від відповідача: Грушевський Ю.М., представник, довіреність №15 від 20.03.2006 р.;

Танцюра М.В., представник, довіреність №8 від 27.01.2006 р.;

Ціцуашвілі Н.І., представник, довіреність №23 від 07.06.2006 р.

На підставі статті 77 ГПК України справа була відкладена слуханням з 18.04.2006 р. до 25.05.2006р., з 25.05.2006 р. до 07.06.2006 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 18.04.2006 р. та від 25.05.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2006 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений на невизначений термін.

В порядку статті 77 ГПК України у справі була оголошена перерва з 07.06.2006 р. до 26.06.2006 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 36 897 442,00 грн. заборгованості, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представники позивача надали заяву про зменшення позовних вимог, в якій просять стягнути з відповідача 35 261 303,26 грн. заборгованості, 25 500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У поданій до господарського суду позовній заві позивач також просить з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову; заборонити відповідачеві та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на передачу майна, належного відповідачеві.

Відповідач відзив на позов не надав, представники останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача по суті не заперечили.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами 29.09.2005 р. укладений договір купівлі-продажу №1674, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити м’ясо (свинину заморожену) в напівтушах другої категорії ДСТУ 46.019-2002 на умовах EXW (франко-склад) позивача згідно з ІНКОТЕРМС –2000, а позивач зобов’язався здійснити розрахунки за продукцію відповідно до таблиці №1.

Згідно з таблицею №1 загальна вартість продукції складає 53 790 000,00 грн.

Як визначено п. 2.1. договору, розрахунки здійснюються в порядку 100% попередньої оплати продукції протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що протягом трьох банківських днів з моменту здійснення попередньої оплати відповідача надає позивачеві накладну та довіреність на отримання оплаченої партії продукцію.

На виконання умов договору позивач, в якості попередньої оплати продукції, перерахував на користь відповідача 51 400 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

—№455 від 04.10.2005 р. на суму 6 003 110,00 грн.;

—№454 від 04.10.2005 р. на суму 1 196 890,00 грн.;

—№438 від 03.10.2005 р. на суму 312 000,00 грн.;

—№451 від 04.10.2005 р. на суму 216 000,00 грн.;

—№432 від 03.10.2005 р. на суму 43 360 000,00 грн.;

—№437 від 03.10.2005 р. на суму 312 000,00 грн.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, оплачену позивачем продукцію не поставив, перераховані позивачем кошти повернув частково. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 35 261 303,26 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з правилами ІНКОТЕРМС –2000 термін „EXW (франко-склад)” означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі та ін.) без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Як визначено частиною 3 статті 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вина відповідача підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню.

Клопотання позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Виходячи зі змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному разі це стосувалося позивача, який би мав довести наявність обставин, визначених статтею 66 ГПК України. Такі докази у матеріалах справи відсутні і господарському суду не надані.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 80 п. 1-1, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Укррезерв” (інд. 01135, м. Київ, вул. Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 13677856; поточний рахунок №26007301521 в Філії АКБ „Золоті ворота” м. Києва, МФО 300238), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Державного підприємства „Укрспецпостач” (інд. 03150, м. Київ, вул. Боженка, 84, код ЄДРПОУ 32821157, поточний рахунок №26001010030561 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Києва, МФО 322313) 35 261 303 (тридцять п’ять мільйонів двісті шістдесят одна тисяча триста три) грн. 26 коп. заборгованості, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

О.В. Мандриченко