Постанова № 47161591, 15.07.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 р. Справа №818/1996/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.

за участю секретаря судового засідання - Прімова -Крикуненко О.В.,

представника позивача:ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1996/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Технолог"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Технолог" (надалі по тексту позивач, ТОВ "НТП Технолог") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0003302202 від 30 жовтня 2014 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84700 грн. та №0003312202 від 30 жовтня 2014 року про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10390 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підприємстві позивача проведено виїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «НТП Технолог» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.2012 року по 16.09.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2012 року по 16.09.2014 року №3866/2202/38136339/387 від 23.09.2014 року.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сумах №0003302202 від 30 жовтня 2014 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84700 грн. та № НОМЕР_1 від 30 жовтня 2014 року про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10390 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого приймались податкові повідомлення - рішення суперечать вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В акті перевірки зазначено (стор.5) перевіркою повноти визначення податкового зобовязання по операціям з контрагентом ТОВ «НТП Технолог» встановлено їх завищення у сумі 528811 грн.

Також, в ОСОБА_2 перевірки на сторінці 15 зазначено, що при перевірці повноти визначення податкового кредиту встановлено їх завищення на суму 508872 грн.

Таким чином, виходячи з вимог статті 200.1 Податкового кодексу України підприємством завищено суму податкового зобовязання, яке підлягає перерахуванню до бюджету.

Також, відсутні розбіжності у «Додатку 5 до декларації з ПДВ», тобто задекларований податковий кредит ТОВ «НТП Технолог» відповідає задекларованому податковому зобовязанню ТОВ «Скай Буд».

На виконання умов договору ТОВ «Скай Буд» в квітні 2014 року відвантажило в адресу ТОВ «НТП Технолог» товар запасні частини на центрифугу на загальну суму 585540 грн. (в т.ч. ПДВ 97590 грн.).

Накладні № 0514/01 від 14.05.2014 року, та 0609/01 від 06.06.2014 року на суму 585540 грн.

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

На отриману попередню оплату, ТОВ «Скай Буд» виписала наступні податкові накладні:

Податкова накладна 49 від 30.04.2014 року на суму 165540 грн. (ПДВ 27590 грн.), платіжне доручення № 92 від 30.04.2014 року на суму 165540 грн.

Податкова накладна 2 від 18.04.2014 року на суму 420000 грн. (ПДВ 70000 грн.), платіжне доручення № 89 від 18.04.2014 року на суму 420000 грн.

У відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «НТП Технолог» має право на податковий кредит.

Отриманий товар ТОВ «НТП Технолог» використав в господарський діяльності, а саме для виробництва компресорного обладнання, яке було в подальшому продано.

Вартість реалізованих послуг включена до складу податкового зобовязання та валового доходу ТОВ «НТП Технолог».

Таким чином, враховуючи вищезазначені документи, ТОВ «НТП Технолог» вважає, що ДПІ у м. Сумах не мало законних підстав для віднесення підприємства позивача до підприємств «вигодонабувачів».

З податкового кредиту позивача знято лише суму ПДВ 3260 грн., по одній позиції з податкової накладної №49 від 30.04.2014 року на суму 165540 грн. (ПДВ 27590 грн.).

Відповідачем зроблені висновки в акті перевірки та прийнято податкове повідомлення - рішення лише на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скай Буд» від 12.06.2014 року № 1648/26-55-22-07/38812986 .

Між підприємством ТОВ «НТП Технолог» м. Суми та ТОВ «Скай Буд» м. Київ було укладено договір купівлі - продажу № 05-05 від 7 травня 2014 року.

На виконання умов договору ТОВ «Скай Буд» в травні 2014 року відвантажило в адресу ТОВ «НТП Технолог» товар запасні частини на центрифугу на загальну суму 141840 грн. (в т.ч. ПДВ 23640 грн.).

Накладні №0521/01 від 21.05.2014 р. та 1605/03 від 16.05.2014 р. на суму 141840 грн.

В акті перевірки зроблено висновки про нібито заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 67760 грн.

Між підприємством ТОВ «НТП Технолог» м. Суми та ТОВ «Преміум Трейд» м. Донецьк було укладено договір купівлі - продажу № 02-02 від 10 лютого 2014 року.

На виконання умов договору ТОВ «Преміум Трейд» в березні 2014 року відвантажило в адресу ТОВ «НТП Технолог» товар центрифуга, електродвигун на загальну суму 307500 грн. (в т.ч. ПДВ 51250 грн.).

Накладні №№ 1-6 від 04.04.2014 року по 17.04.2014 року на суму 307500 грн.

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

На отриману попередню оплату, ТОВ «Преміум Трейд» виписала наступні податкові накладні:

- податкова накладна №40 від 05.03.2014 року на суму 57500 грн. (ПДВ 9583,33 грн.), платіжне доручення № 74 від 05.03.2014 року на суму 57500 грн.

- податкова накладна №46 від 06.03.2014 року на суму 50000 грн. (ПДВ 8333,33 грн.), платіжне доручення № 75 від 06.03.2014 року на суму 50000 грн.

- податкова накладна №119 від 18.03.2014 року на суму 200000 грн. (ПДВ 33333,33 грн.), платіжне доручення № 80 від 18.03.2014 року на суму 200000 грн.

У відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «НТП Технолог» має право на податковий кредит.

Отриманий товар ТОВ «НТП Технолог» використав в господарський діяльності, а саме для виробництва компресорного обладнання, яке було в подальшому продано.

Вартість реалізованих послуг включена до складу податкового зобовязання та валового доходу ТОВ «НТП Технолог».

Таким чином, враховуючи вищезазначені документи, ТОВ «НТП Технолог» вважає, що ДПІ у м. Сумах не мало законних підстав для віднесення підприємства до підприємств «вигодонабувачів».

Між підприємством ТОВ «НТП Технолог» м. Суми та ТОВ «Скай Буд» м. Київ було укладено договір купівлі - продажу № 04-04 від 15 квітня 2014 року.

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі в повному обсязі, проведена на протязі червень, липень 2014 року .

На отриманий товар, ТОВ «Скай Буд» виписала наступні податкові накладні:

- податкова накладна №76 від 21.05.2014 року на суму 59760 грн. (ПДВ 9960 грн.).

- податкова накладна №77 від 21.05.2014 року на суму 48648 грн. (ПДВ 8108 грн.).

- податкова накладна №75 від 16.05.2014 року на суму 33432 грн. (ПДВ 5572 грн.).

У відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «НТП Технолог» має право на податковий кредит.

Отриманий товар ТОВ «НТП Технолог» використав в господарський діяльності, а саме для виробництва компресорного обладнання, яке було в подальшому продано.

Вартість реалізованих послуг включена до складу податкового зобовязання та валового доходу ТОВ «НТП Технолог».

Таким чином, враховуючи вищезазначені документи, ТОВ «НТП Технолог» вважає, що ДПІ у м. Сумах не мало законних підстав для віднесення підприємства до підприємств «вигодонабувачів».

Відповідачем зроблені висновки в акті перевірки та прийнято податкове повідомлення - рішення лише на підставі ОСОБА_2 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скай Буд» від 15.08.2014 року № 2482/26-55-22-08/38812986 .

ТОВ «НТП Технолог» вважає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право ТОВ «НТП Технолог» на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем, або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

Несплата контрагентами ТОВ «НТП Технолог» податку не свідчить про те, що укладені ТОВ «НТП Технолог» правочини не відповідають інтересам держави і суспільства.

На даний час, правочин укладений між контрагентами, та ТОВ «НТП Технолог» не визнавався судом, як недійсний.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ДПІ у м. Суми безпідставно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 10.09.2014 р. по 16.09.2014 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НТП Технолог" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2012 р. по 16.09.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки №3866/2202/38136339/387 від 23.09.2014 р. (а.с. 9-32).

30 жовтня 2014 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкові повідомлення рішення, а саме:

- №0003302202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84700,00 грн., з яких: 67760,00 грн. за основним платежем, 16940,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 33);

- №0003312202, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10390,00 грн. (а.с. 34).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно наданого представником відповідача розрахунку по акту перевірки підставою збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість відповідачем є висновок в акті перевірки про часткову безтоварність угод позивача із ТОВ «Преміум Трейд» та ТОВ «СкайБуд» (а.с. 73).

З матеріалів справи судом встановлено, що 10.02.2014 року ТОВ «НТП Технолог» м. Суми та ТОВ «Преміум Трейд» укладено договір поставки № 02-02 (а.с. 78).

На виконання умов договору ТОВ «Преміум Трейд» в березні 2014 року відвантажило в адресу ТОВ «НТП Технолог» товар центрифуга, електродвигун на загальну суму 307500 грн. (в т.ч. ПДВ 51250 грн.).

На підтвердження реальності здійснення угоди позивачем надано до суду:

-специфікацію №1-7 до угоди (а.с. 79-88);

-видаткові накладні №1 від 04.04.2014 року, №2 від 07.04.2014 року, №3 від 09.04.2014 року, №4 від 14.04.2014 року, №5 від 16.04.2014 року, №6 від 17.04.2014 року,

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

На отриману попередню оплату, ТОВ «Преміум Трейд» виписано податкові накладні:

- податкова накладна №40 від 05.03.2014 року на суму 57500 грн. (ПДВ 9583,33 грн.), платіжне доручення № 74 від 05.03.2014 року на суму 57500 грн.

- податкова накладна №46 від 06.03.2014 року на суму 50000 грн. (ПДВ 8333,33 грн.), платіжне доручення № 75 від 06.03.2014 року на суму 50000 грн.

- податкова накладна №119 від 18.03.2014 року на суму 200000 грн. (ПДВ 33333,33 грн.), платіжне доручення № 80 від 18.03.2014 року на суму 200000 грн. (а.с. 86-88).

Отриманий товар ТОВ «НТП Технолог» використано в господарський діяльності, а саме для виробництва компресорного обладнання, яке було в подальшому реалізоване ПАТ «Кримський содовий завод».

Вартість реалізованих послуг включена до складу податкового зобовязання та валового доходу ТОВ «НТП Технолог».

Крім того, суд зазначає, що згідно змісту акту перевірки відсутні розбіжності у додатку 5 до декларації з ПДВ, тобто задекларований податковий кредит ТОВ «НТП Технолог» відповідає задекларованому податковому зобовязанню «ТОВ «Преміум Трейд»».

Між підприємством ТОВ «НТП Технолог» м. Суми та ТОВ «Скай Буд» укладено договір поставки № 05-05 від 07 травня 2014 року (а.с. 103).

На підтвердження реальності здійснення угоди позивачем надано до суду:

-специфікацію №1 до угоди (а.с. 104);

-додаткову угоду від 14.05.2014 року (а.с. 105):

-видаткові накладні №РН-0516/03 від 16.05.2014 року, №РН-0521/01 від 21.05.2014 року, №РН-0527 від 27.05.2014 року (а.с. 109-111).

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі в повному обсязі.

На отриманий товар, ТОВ «Скай Буд» виписано податкові накладні:

- податкова накладна №76 від 21.05.2014 року на суму 59760 грн. (ПДВ 9960 грн.).

- податкова накладна №77 від 21.05.2014 року на суму 48648 грн. (ПДВ 8108 грн.).

- податкова накладна №75 від 16.05.2014 року на суму 33432 грн. (ПДВ 5572 грн.) (а.с. 106-108).

Отриманий товар ТОВ «НТП Технолог» використав в господарський діяльності, а саме для виробництва компресорного обладнання.

Суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність товарно транспортних накладних та відсутність необхідних матеріальних та людських ресурсів у контрагентів позивача.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо зменшення податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих субєктів не покладається обовязок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі БулвесАД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції по господарським відносинам із ТОВ «Скайбуд» та ТОВ «Преміум Трейд», як на доведення безтоварності укладеного договору між позивачем та контрагентами, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд зазначає, що відповідно змісту зазначених договорів транспортування здійснювалися контрагентами позивача, а тому висновки представника відповідача про наявність товарно транспортних накладних є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки зазначає про безтоварність угод лише по окремим рядкам податкових декларацій, оскільки частина позицій поставлених товарів в одній тій же податковій накладній відповідач визначає як не поставлені, а інші не заперечує факт поставки.

Представник відповідача в судовому засіданні вибірковий підхід до трактування безтоварності угод не зміг пояснити.

Відповідно до підпункту 86.1 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта, порядок оформлення якого повинен відповідати вимогам статті 86 Оформлення результатів перевірок Податкового кодексу України та «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (надалі по текст Порядок).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Згідно п. 4 Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, суд зазначає, що зі змісту акту перевірки судом встановлено, що відповідачем зазначені вимоги виконані не були, оскільки відповідачем не зазначено обґрунтування позиції щодо визнання частини господарських операцій з одним і тим же контрагентів безтоварними, а інших товарними.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем не доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання зазначених договір недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 30.10.2014 року №0003302202 та №0003312202 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі в розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Технолог" до Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах №0003302202 від 30 жовтня 2014 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 84700 грн. та №0003312202 від 30 жовтня 2014 року про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10390 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Технолог" судовий збір у розмірі 73, 08 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 20.07.2015 року.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук