Постанова № 47161519, 09.06.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 р. Справа №818/947/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/947/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиальтербуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумиальтербуд» (надалі по тексту - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003342204 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 42040грн., в т.ч. на 33632грн. за основним платежем та на 8408грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.3 ст.198 ПК України Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 33632грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірним контрагентом позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.3 ст.198 ПК Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Моноліт Трейд Системс». Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що згідно з наявною податковою інформацією у ТОВ «Моноліт Трейд Системс» фактично відсутні основні фонди (не встановлено місце знаходження підприємства), технічний персонал (кількість працюючих 1 особа), виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови для ведення господарської діяльності, що може свідчити про відсутність реального факту здійснення господарської діяльності та нікчемність угод, укладених між підприємством ТОВ «Моноліт Трейд Системс» та підприємствами-постачальниками та покупцями. А тому контролюючим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та збільшено суму відповідного грошового зобовязання (а.с.98-101).

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 16.09.2014 року до 22.09.2014 року посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сумиальтербуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Моноліт Трейд Системс» (код ЄДРПОУ 38747781) за період з 01.02.2014 року до 28.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 29.09.2014 року №3940/2204/38397704/401, в якому зроблено висновок про заниження підприємством ПДВ за лютий 2014 року на загальну суму 33632грн. внаслідок порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.3 ст.198 ПК України Податкового кодексу України (а.с.16-24).

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003342204 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 42040грн., в т.ч. на 33632грн. за основним платежем та на 8408грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Скасовуючи оскаржуване рішення відповідача, суд виходить з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Моноліт Трейд Системс» в періоді, що перевірявся, мали реальний характер, а тому податкові зобов'язання з ПДВ визначені податковим органом неправомірно.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи (а.с.18, зворотній бік), ТОВ «Сумиальтербуд» було завищено податковий кредит за період з 01.02.2014 року до 28.02.2014 року на загальну суму 33632грн. за рахунок того, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості наданих послуг, отриманих від ТОВ «Моноліт Трейд Системс».

До таких висновків відповідач прийшов на підставі акта перевірки, складеного ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів м. Києва від 08.05.2014 року №286/22-03/38747781 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Моноліт Трейд Системс» (код ЄДРПОУ 38747781) за період діяльності з 01.02.2014 року до 28.02.2014 року» (а.с.20-21, 102-104).

В акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Моноліт Трейд Системс» присвоєно стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.

Крім цього, за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Моноліт Трейд Системс» було встановлено відсутність основних фондів, технічного персоналу (кількість працюючих 1 особа), виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших умов для ведення господарської діяльності.

Також, під час проведення перевірки ТОВ «Сумиальтербуд» не надано локального кошторису, в якому зазначено види, обсяги, кількість запланованих будівельних робіт, обовязкова наявність якого передбачена п.п. 2.2 договору субпідряду (а.с.20).

У зв'язку з викладеним, контролюючий орган прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Моноліт Трейд Системс» є такими, що реально не виконувалися.

Задовольняючи позовні вимоги, суд звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Судом встановлено, що між позивачем (підрядник) та ТОВ «Моноліт Трейд Системс» (субпідрядник) 03.02.2014 року укладено договір субпідряду №3214, за умовами якого субпідрядник приймає на себе зобовязання забезпечити виконання ремонтно-будівельних робіт за завданням підрядника з використанням як матеріалів підрядника, так і власних матеріалів, а підрядник зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити виконану роботу (а.с.26-27).

На підтвердження виконання договору під час перевірки надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2В), відповідно до яких у лютому 2014 року здійснювалися будівельні роботи з улаштування системи охолодження та повітряних систем екструдера; виготовлення та монтаж металоконструкцій в екструдерному цеху, монтаж екструдера в цеху №2, прокладання повітроводів до станків у цеху №1 (а.с.33-36,38-41,52-58,60-65,72-77,84-89 ).

ТОВ «Моноліт Трейд Системс» складені податкові накладні на загальну суму 217 161грн.48коп., в т.ч. ПДВ 33 631грн.49коп. (а.с.37,42,59, 66,78,90).

Оплата робіт позивачем на користь контрагента здійснена частково на суму 19650грн., в т.ч. ПДВ 3275грн., що підтверджується платіжним дорученням №321 від 09.04.2014 року (а.с.91).

Крім того, представником позивача до суду подані копії локальних кошторисів, наявність яких обовязкова в силу п.2.1 та п.2.2 договору субпідряду №3214 від 03.02.2014 року (а.с.28-32, 43-51,67-71,79-83).

Субпідрядні роботи здійснювалися для виконання позивачем своїх зобов'язань Генпідрядника перед ПАТ «Технологією» згідно з укладеними договорами підряду №5-14 від 04.02.2014 року, №2-14 від 15.01.2014 року, №7-14 від 05.02.2014 року, №4-14 від 27.01.2014 року (а.с.114-115,131-132,147-148,175-176), п.п.6.1.1 п.6.1 яких передбачена можливість залучення підрядником на його власний розсуд додаткових сил для виконання будівельних робіт.

Отже, ТОВ «Сумиальтербуд» залучено субпідрядника ТОВ «Моноліт Трейд Системс», яке має відповідну ліцензію (а.с.25,зворотній бік), у звязку із господарською необхідністю для виконання будівельних робіт на території ПАТ «Технологія».

При цьому, варто відмітити, що вказані господарські операції мали прибутковий характер для позивача, оскільки ним отримано прибуток в загальному розмірі 15 273грн.10коп. за рахунок того, що договірна ціна робіт за договором субпідряду була нижчою, ніж договірна ціна за договорами підряду, укладеними із ПАТ «Технологія».

Так, із поданих до суду документів вбачається, що різниця в договірній ціні за монтаж екструдера складає 5351грн.15коп., за улаштування системи охолодження 3984грн.15коп.; за прокладання повітропроводів 442грн.49коп.; за виготовлення та монтаж металоконструкцій 5495грн.31коп. (а.с.116-202).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Моноліт Трейд Системс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування згідно з п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Крім того, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними, або оформленими з порушеннями вимог, чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктам 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яки х є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативне фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Моноліт Трейд Системс» було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Даних про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Моноліт Трейд Системс» на час здійснення спірних господарських операцій відповідачем суду не надано та акт перевірки не містить.

Тобто, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Моноліт Трейд Системс» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні за результатами виконання договорів.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Суд не погоджується із посиланнями відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Інших доводів неправомірного формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ податковий орган не надав.

Щодо відсутності під час проведення позапланової виїзної перевірки локальних кошторисів слід зазначити, що всупереч п.4.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139), позивач був позбавлений права подати свої заперечення до ДПІ у м. Сумах щодо висновків, фактів та даних, викладених в акті перевірки протягом пяти робочих днів з дня його отримання, оскільки такий акт не вручався для ознайомлення та підписання законному представнику позивача (а.с.24, зворотній бік, а.с.222).

Актів про відмову законних представників платника податків від підписання акту перевірки посадовими особами контролюючого органу не складалося (пункт 4.3 Порядку №395).

А тому винесення спірного податкового повідомлення-рішення без встановлення всіх обставин спірних правовідносин не може вважатися об'єктивним.

Таким чином, надані позивачем первинні документи та інші докази підтверджують реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Моноліт Трейд Системс» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2014 року до 28.02.2014 року на загальну суму 33632грн. не відповідає дійсності.

Отже, господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а будівельні роботи, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України сплачену позивачем суму судового збору під час звернення із позовом до суду у розмірі 182грн.70коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиальтербуд" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003342204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 42040грн., в т.ч. на 33632грн. - за основним платежем та на 8408грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиальтербуд" (40022, АДРЕСА_1, код 38397704) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова