Постанова № 47160773, 20.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2015 р. Справа № 814/1232/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайськ та Первомайському районі, м. Первомайськ

до відповідача: Фермерського господарства Оазис, м. Первомайськ

Суть спору: стягнення заборгованості в сумі 2882, 54 грн.,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (надалі - позивач) звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з Фермерського господарства Оазис (надалі - відповідач) заборгованості з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 2882, 54 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування (надалі Закон № 1058), витрати на виплату та доставку пенсії за березень 2015 року не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Від представника позивача надійшло клопотаня про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідач позов не визнає з підстав викладених в запереченнях та зазначає, що чинним законодавством України на ФГ Оазис обовязок по відшкодуванню Пенсійному фонду витрат на виплату пільгових пенсій за списком № 2, призначених у відповідності до пунктів в - е та ж ст.. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення не покладено.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач зареєстрований як юридична особа та є платником єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.

Колишнім працівникам відповідача, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, були призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. № 1788-XII, як наслідок відповідно до ст. 2 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997р. № 400/97-ВР витрати на виплату та доставку таких пенсій є обєктом оподаткування для платників збору.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 встановлено, що пенсійне забезпечення осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

В підпункті 6.1 пункту 6 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі Інструкція) зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах застрахованим особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.

Витрати на виплату та доставку пенсій, відповідно до підпункту 6.2 пункту 6 Інструкції, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах за списками № 1, № 2.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач має перед позивачем борг по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільговий пенсій за березень 2015 в сумі 2882, 54 грн.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується:

- розрахунком по відшкодуванню пільгових пенсій за лютий 2015 року;

- карткою особового рахунку відповідача;

- розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забеспечення з 2015 року.

Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області відповідачу надсилались розрахунки про суми фактичних витрат на виплату пільгової пенсії.

Вказані розрахунки відповідачем в установленому порядку не оскаржені та їх дані не спростовані.

Суд критично оцінює думку відповідача, викладену в запереченнях, оскільки відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень (далі - Закон № 1058-IV), який регулює спірні правовідносини, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів б - з частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до положень якого відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж із абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

За правилами абз. 4 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів а, б - з частини першої ст. 13 Закону № 1788-XII за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 01.01.2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

Відповідно до статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайськ та Первомайському районі задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства Оазис (код ЄДРПОУ 19292583) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (код ЄДРПОУ 37822160) заборгованість за березень 2015 року в сумі 2 882, 54 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні 54 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа