Постанова № 47160766, 16.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16.06.2015 р. № 814/1522/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДІ КОР - БУД", вул. Радянська, 3/1, м. Миколаїв, 54001

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 р. № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд", звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 р. № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіряюча вийшла за межі наданих повноважень, оскільки акт перевірки містить опис взаємовідносин позивача з двома контрагентами, на перевірку яких відповідачем не видавався наказ. Позивач має в наявності та надав відповідачу всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність його господарських операцій. Не можуть бути використані як докази 11 актів про неможливість проведення зустрічних звірок та 3 акти перевірки контрагентів.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких наведені витяги з акту перевірки лише щодо 5 контрагентів. Стосовно решти контрагентів відповідач не надав письмових заперечень.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У листопаді-грудні 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 р. № 962/14-03-22-08/34510974 (т. 1 а. с. 67-229, т. 2 а. с. 1-33).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.п. п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2, 138.6 ст. 138, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено суму податку на прибуток за 2012-2013 р.р. на суму 606534,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за 2012-2014 р.р. у розмірі 808618,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. № НОМЕР_2 на суму 1207644,00 грн. і № НОМЕР_1 на суму 909801,00 грн. (т. 1 а. с. 58-59).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного:

За період, що перевірявся відповідачем, позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами, взаємовідносини з якими визнані відповідачем безтоварними:

ТОВ "Віді-Пром" договір поставки будматеріалів від 01.09.2012 р. № 78;

ТОВ "М-Центр-1" договір від 01.11.2012 р. про надання автотранспорту з водієм;

ТОВ "Профінструмент-Україна" договір поставки бетономішалки та електрогенераторної установки від 01.07.2012 р. № 01/07;

ТОВ "Діомед Інвест" договір від 03.01.2013 р. № 03/01 на виконання ремонтних робіт;

ТОВ "Соладей-Україна" договір поставки від 20.05.2013 р. № 20/05/13;

ТОВ "Опт-Трейдінг" договір підряду від 10.06.2013 р. № 322 на реконструкцію покрівлі житлового будинку;

ПП фірма "Вант Плюс" договори підряду від 02.07.2013 р. № 78 і від 01.10.2013 р. № 01/10/13 на капітальний ремонт приміщення комплексу "Шамбала";

ТОВ "Єдине Транспортне Агентство" договір поставки будматеріалів від 27.09.2013 р.;

ТОВ "Мега-Проект" договори підряду від 21.10.2013 р. № 21/10/13 (ремонтні роботи), від 09.12.2013 р. № 09/12/13 (капітальний ремонт дошкільного навчального закладу), від 12.12.2013 р. № 12/12/13 (ремонтні роботи);

ПП "Техмащсервіс" договір поставки від 01.11.2013 р. № 01/11/13;

ТОВ "Промлай" договір поставки від 02.12.2013 р. № 02/12;

ТОВ "Тех-Трейдінг" договір підряду від 20.01.2014 р. № 20/01/14 на будівництво обєкта;

ТОВ "Блюмбо Україна" договір підряду від 24.02.2014 р. № 24/02/14 на будівництво об'єкта;

ТОВ "Кімік" договір оренди будівельних машин, механізмів та іншої техніки від 17.01.2014 р. № 27, договір підряду від 03.04.2014 р. № 15 на будівництво обєкта;

ТОВ "Укр-Маркет-Постач" договір поставки будматеріалів від 02.06.2014 р. № 02/06;

ТОВ "Гермес" договір підряду від 03.06.2014 р. № 03/06 і № 03/06-01 на виконання робіт з вентиляції та кондиціонування приміщень Южноукраїнської АЕС.

Позивач є будівельним підприємством, яке має відповідну ліцензію. З метою своєчасного проведення будівельних робіт позивач залучав до виконання договірних зобовязань субпідрядників. Отримання придбаних матеріалів та виконання робіт підтверджується і самим відповідачем (т. 1 а. с. 80 стосовно придбаних у ТОВ "Профінструмент-Україна" бетономішалки та електрогенераторних установок) і відносинами позивача з контрагентами-покупцями.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивач надав суду письмові договори, видаткові та податкові накладні, акти надання послуг, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт (т. 2 а. с. 57-228, т. 3 а. с. 1-230, т. 4 а. с. 1-239, т. 5 а. с. 1-19). Зазначені первинні бухгалтерські документи досліджувалися також відповідачем і відображені в акті перевірки.

Висновки ДПІ щодо безтоварності операцій позивача ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок (ТОВ "Віді-Пром", ТОВ "М-Центр-1", ТОВ "Діомед Інвест", ТОВ "Соладей-Україна", ТОВ "Опт-Трейдінг", ПП фірма "Вант Плюс", ПП "Техмащсервіс", ТОВ "Промлай", ТОВ "Тех-Трейдінг", ТОВ "Блюмбо Україна") та актах документальних перевірок (ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Єдине Транспортне Агентство", ТОВ "Мега-Проект").

З даного приводу суд зазначає, що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами ПК України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки. Отже, вказаний акт не є носієм інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обовязок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Акти перевірок, на які посилається відповідач, не містять дослідження операцій контрагентів безпосередньо з позивачем.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України (постанови від 14.11.2012 р. по справі № 2а-9864/11/2670; від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470) зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В інформаційному листі від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Крім того, відповідач вказав на наступні підстави визнання безтоварними операцій позивача:

- невизначеність умов поставки та порядку переходу права власності в розумінні Інкотермс 2010;

- відсутність причетності директора до господарської діяльності контрагента позивача, з огляду на що, підписані від його імені документи недійсні;

- надані позивачем документи не відкривають суті отриманих послуг;

- до перевірки не надано додаткові угоди, рахунки-фактури, які є невідємними складовими договору;

- в договорах не зазначено кількість фахівців, їх кваліфікацію, умови відрядження до обєкту будівництва в інших населених пунктах;

- в актах здачі-прийому робіт не зазначено адреси обєктів будівництва, на яких були використані орендовані машини та механізми;

- не надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, зокрема, товарно-транспортних накладних;

- відсутність первинних документів про відрядження директора до місця реєстрації контрагентів.

З даного приводу суд зазначає, що перелічені обставини не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача. Недоліки в оформленні документів не означають їх недійсність. Кримінальні провадження стосовно фіктивного підприємництва контрагентів позивача не порушені, а відтак пояснення директорів не є належними доказами. Відповідач зазначає про відсутність даних, які взагалі не є істотними умовами договору (кількість фахівців, їх кваліфікацію, умови відрядження).

Відсутність товарно-транспортних накладних позивач аргументує тим, що їх оформлення не є обовязковим згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207. Придбаний позивачем товар перевозився орендованим транспортом.

Керівник позивача розраховувався особисто за придбані товари та надані послуги готівковими коштами, звітуючи потім перед товариством про використання коштів. Керівники підприємств-контрагентів видавали квитанції до прибуткових касових ордерів. Оформлення відрядження є правом керівника та не може бути підставою для відповідальності товариства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Укр-Маркет-Постач" і ТОВ "Гермес" наказ на проведення перевірки взагалі не видавався, а відтак, відповідач протиправно включив висновки щодо вказаних контрагентів до акту перевірки.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами і не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 487,20 грн. (т. 1 а. с. 4), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2014 р. № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ді Кор-Буд" (ідентифікаційний код 34510974) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська