Постанова № 47159846, 21.07.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року м.Житомир справа № 806/1714/15

час прийняття: 12 год. 40 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Слісарчук Б.Я.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма "Маркомі Лімітед" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, за участю третьої особи Приватного підприємства "Міракос-Вест" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000392201 від 20.04.2015 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю-Фірма "Маркомі Лімітед" звернулось до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000392201 від 20.04.2015 р. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що спірне рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки підприємством правомірно сформовано податковий кредит у листопаді 2014 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних і за наявності первинних документів по господарським операціям з контрагентом Приватне підприємство "Міракос-Вест".

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позові

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, зазначених в письмових запереченнях щодо позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився. Про розгляд справи повідомлений вчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма "Маркомі Лімітед" щодо правильності визначення податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ПП "Міракос-Вест" за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, за результатами якої складено акт №1749/06-25-22-01/13565293 від 03.04.2015 року (а.с.9-23).

В акті перевірки зазначено наступні порушення:

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 61568,00 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2014 року - 61568,00 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0000392201 від 20.04.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем ПДВ в загальній сумі 76960,00 грн. в тому числі 61568,00 грн. - за основним платежем, 15392,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Суд не погоджується із зазначеними висновками контролюючого органу з наступних підстав.

Підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в спірному періоді стало не визнання податкового кредиту по господарським операція з контрагентом ПП "Міракос-Вест" за листопад 2014 року. В акті перевірки зазначено, що в наданих до перевірки податкових накладних відображено код товару згідно з УКТ ЗЕД який перевіркою згідно наданих бухгалтерських документів та інформаційних баз даних органів ДФС України не можливо підтвердити.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Міракос-Вест" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю-Фірма "Маркомі Лімітед" (Покупець) укладено договір поставки №39 від 14.02.2013 року (а.с. 34-35).

За умовами вказаного договору Продавець зобов"язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець прийняти і оплатити Товар на умовах та в строки обумовлені цим Договором та Додатковими угодами до цього Договору.

Виконання умов вказаного договору підтверджується податковими накладними (а.с.32,36,40), видатковими накладними (а.с.38-40), товарно-транспортними накладними (а.с.41-43) відомостями про вантаж (т.1 а.с.209,211,213), оборотно-сальдовими відомостями (а.с.53-67) виписками по рахунку (а.с.44-51) та платіжними дорученнями (а.с.136-142).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо зазначеного в акті перевірки, що в наданих до перевірки податкових накладних відображено код товару згідно з УКТ ЗЕД який перевіркою бухгалтерських документів та інформаційних баз даних органів ДФС України не можливо підтвердити та ідентифікувати товар установу (ініціатора), яка його визначила і, відповідно, ідентифікувати товар, який зазначений в податкових накладних, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки та в судовому засіданні податковим органом не ставився під сумнів факт постачання товарів по господарським операціям позивача із зазначеними вище контрагентом та реальність здійснення господарських операцій згідно вказаних в акті перевірки податкових накладних.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі недоліки податкових накладних, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту, лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Крім того, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Києво- Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Міракос-Вест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, за результатами якої складено довідку №207/10-13-22-05/37866412 від 17.06.2015 року (а.с.212-244).

В довідці зазначено, що проведеною перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин ПП "Міракос-Вест" із контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, їх вид, обсяг та повнота.

В ході перевірки контрагента позивача за спірний період контролюючим органом досліджувались податкові накладні, які виписувались на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю-Фірма "Маркомі Лімітед", зокрема, і накладні щодо яких відповідачем встановлено вищевказану невідповідність.

Так, в довідці №207/10-13-22-05/37866412 від 17.06.2015 року зазначено, що розбіжності між податковим кредитом ТОВ Фірма "Маркомі Лімітед" та податковими зобов"язаннями ПП "Міракос-Вест" за жовтень, листопад 2014 року відсутні (а.с.235).

За таких обставин, суд приходить до висновку, про безпідставність доводів відповідача щодо неправомірного віднесення позивачем суми 61568, 00 грн. ПДВ по податковим накладним в листопаді 2014 року з контрагентом ПП "Міракос-Вест".

Судом встановлено і не спростовано відповідачем, що здійснення господарських операцій позивачем за перевіряємий період підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а отримання послуг пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі належні документи, які підтверджують факт реального вчинення господарських операцій з ПП "Міракос-Вест" за листопад 2014 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000392201 від 20.04.2015 р.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 22 липня 2015 р.