Постанова № 47159117, 16.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 р. Справа № 804/7050/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучми К.С. при секретарі Летучій Г.І. за участю: представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 23.02.2015 року подав до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік. Згідно рядку «06» поданого ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звіту останнім не визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування, оскільки не допущено порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». 20.03.2015 р. на адресу ДП «СхідГЗК» від відповідача надійшов акт №58 по результатам перевірки правильності розрахунків поданому ДП «СхідГЗК», звіті за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2014 рік.

Ознайомившись з текстом акта №58 перевірки було виявлено, що дії Фонду при проведенні позапланової невиїзної перевірки правильності розрахунків у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів підприємства за 2014 рік, складанні вказаного акта перевірки від 05.03.2015 р. та проведення обчислення ДП «СхідГЗК» сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році є протиправними та здійснені з порушенням норм чинного законодавства України, а висновки фахівця 1 категорії відділу Фонду ОСОБА_3, стосовно виявлених порушень не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів при проведенні невиїзної позапланової перевірки стану виконання статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складанні акта перевірки від 05.03.2015 р. №58, та проведення обчислення Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, а судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що акт перевірки правильності розрахунків в поданому звіті не носить обовязкового характеру, не містить управлінських рішень, а лише фіксує певні обставини, які можуть бути в подальшому підставою для вжиття відповідних заходів, зокрема звернення до суду з відповідною позовною заявою, чим вони і скористалася звернувшись до суду з позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, у звязку з чим правових підстав для визнання протиправними дій щодо його складання та надіслання у позивача немає. Нарахування адміністративно-господарських санкцій не породжує за собою обовязку їх сплатити.

Оскільки відповідно до п.7 ст.11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України, зазначені кошти є цільовими, які згідно Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до Державного бюджету України (постанова КМУ №70 від 31.01.2007 року), використовуються виключно на реалізацію державної політики в сфері соціального захисту інвалідів, несплата цих санкцій в термін встановлений ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є порушенням законних інтересів держави в особі відповідача. Натомість, єдиною метою проведення перевірки поданого позивачем звіту було належним чином оформлення виявлених порушень вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та дотримання висновків Верховного суду України викладених в постанові від 09.12.2014 року. Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 14309787) є юридичною особою та зареєстроване у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, як платник страхових внесків (страхувальник).

Судом також встановлено, що 23.02.2015 року позивач подав Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік. Згідно рядку «06» поданого ДП «СхідГЗК» звіту позивачем не визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування, оскільки на думку останнього, не допущено порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Позивач повязує порушення своїх прав з діями відповідача при проведенні невиїзної позапланової перевірки стану виконання статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складанні акта перевірки від 05.03.2015 р. №58, та проведенні обчислення ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ).

Статтею 4 Закону № 875-ХІІ визначено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

Відповідно до статті 8 Закону № 875-ХІІ державне управління з питань забезпечення прав інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда (стаття 17 Закону № 875-ХІІ).

Згідно із статтею 18 Закону № 875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу статті 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Згідно з пунктом 12 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 р. №129 (далі Положення), для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в межах граничної чисельності його працівників. Положення про територіальні відділення, їх структуру, штатні розписи та кошториси затверджує директор Фонду.

Основними завданнями Фонду, згідно з пунктом 4 Положення, є: 1) реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; 2) виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Згідно пункту 5 Положення, Фонд відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у звязку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-ХІІ, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах також визначено в законодавчому порядку (стаття 20 Закону № 875-ХІІ).

Щодо заявлених вимог щодо визнання протиправними дії Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів при проведенні невиїзної позапланової перевірки стану виконання статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та складанні акта перевірки від 05.03.2015 р. №58, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до звіту за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» що був поданий ДП «СхідГЗК» до відповідача позивачем були зазначені наступні дані.

Рядок 01 - середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) 6951.

Рядок 02 - з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 164.

Рядок 03 - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) 63.

Рядок 04 - фонд оплати праці штатних працівників (тис.грн.) 374 173,7.

Рядок 05 - середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) 53 830,2.

Рядок 06 - сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) 0.

Відповідно до п.5 Положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (затверджене наказом Фонду соціального захисту інвалідів №81 від 21.05.2011 року), відділення Фонду здійснює, зокрема, організацію та прийом звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, їх аналіз та перевірку правильності в них розрахунків; облік заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю.

Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 р. № 223, (є чинним на даний час) документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

У разі встановлення факту порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» складається акт, який також вноситься до Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних (ЄІАБД).

В даному випадку, перевірка правильності розрахунків в поданих звітах за формою 10-ПІ є невиїзною (камеральною) перевіркою, яка проводилася у приміщенні відділення Фонду соціального захисту інвалідів виключно на підставі звітів за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Тобто, єдиною підставою для проведення невиїзної перевірки є поданий роботодавцем звіт за формою 10-ПІ, згідно п.4 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р.

Перевірці підлягає вся звітність за формою 10-ПІ. Основним завданням такої перевірки є перевірка заповнення форми 10-ПІ, що включає в себе арифметичний підрахунок наведених роботодавцем даних та перевірка правильності застосування Інструкції щодо заповнення форми 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42), правильність відображення показників, необхідних для обчислення адміністративно-господарських санкцій в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Усі подані звіти за формою 10-ПІ підлягають перевірці. Відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (постанова КМУ №70 від 31.01.2007 року є чинною на даний час), за результатами перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами відділення Фонду, які проводили перевірку і вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів роботодавцю.

Таким чином, поданий звіт за формою 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» який має незаповнений рядок 06, є неприпустимим, адже при внесенні до Єдиного інформаційного автоматизованого банку даних щодо реєстрації роботодавців та даних про зайнятість і працевлаштування інвалідів, роботодавці, які подали звіт 10-ПІ у такому виді, не набувають статусу боржника, оскільки згідно звіту за формою 10-ПІ не нарахували самостійно адміністративно-господарські санкції. Останнє перешкоджає відповідачу виконувати покладені на нього завдання, а саме, вести облік заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, такий обовязок прямо покладений на нього Положенням, та здійснювати позовну роботу в судах різних інстанцій, відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Акт перевірки не породжує для позивача жодних правових наслідків, він є лише службовим документом, яким оформлюються певні недотримання вимог Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 року №42.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» встановлено, що надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних обєктів субєктів електроенергетики та субєктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження.

У вищезгаданому переліку був зазначений Фонд соціального захисту інвалідів.

Водночас, з метою виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 408, Наказом Міністерства соціальної політики України 12.09.2014 року №650 до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів було внесено зміни, а саме, п.5 викладено в наступній редакції.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань: 1) організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; обліку підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій; тощо.

Згідно із ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 р. № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» є такою, що не застосовується у звязку із закінченням періоду на який її було прийнято.

Аналогічний висновок міститься в листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.03.2015 р. № 4801-08/87/11-03 «Щодо опрацювання проекту постанови Кабінету Міністрів України».

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправними дії Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відносно проведення обчислення Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 218 цього Кодексу, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом №875-ХІІ, визначено Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223.

Положеннями пункту 2.3 Розділу 2 Порядку № 223 визначено, що адміністративно-господарська санкція - це грошове зобовязання, альтернативне зобовязанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Виходячи із наведеного визначення та завдань Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, право звернення до суду у відділень Фонду виникає після встановлення факту несплати адміністративно-господарських санкцій.

Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Отже, враховуючи викладене, встановивши факт несплати роботодавцем суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, Фонд соціального захисту інвалідів має право на звернення до суду із позовом про стягнення таких сум, в якому, з метою обґрунтування позовних вимог може наводити розрахунок адміністративно-господарських санкцій, які підлягають стягненню з роботодавця.

Загальним є підхід, що задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у сфері публічно-правових відносин, в той же час позивачем не наведено ґрунтовних пояснень, які б свідчили про порушення його прав.

Відповідно до статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Субєкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Заявляючи вимоги про визнання протиправними дій з проведення обчислення сум адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивач фактично оспорює право Фонду на звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення таких санкцій.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Таким чином, обставини з якими Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повязує відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 року, зокрема наявність або відсутність вини роботодавця, так само як обґрунтованість заявлених Фондом вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, підлягають встановленню судом при розгляді адміністративної справи за позовом Фонду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, яка знаходиться в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. (справа № 804/6950/15).

При цьому, незгоду з наведеним Фондом у позовній заяві розрахунком адміністративно-господарських санкцій ДП «СхідГЗК» може викласти у запереченнях в межах розгляду адміністративної справи, а також надати контр-розрахунок позовних вимог.

Позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем прав та інтересів ДП «СхідГЗК», а також вимог чинного законодавства України, у звязку з чим, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 21 липня 2015 року.

Суддя ОСОБА_4