Постанова № 47159049, 25.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 р. Справа № 804/6667/15 ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 при секретаріОСОБА_3 за участю: представників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 представника відповідача ОСОБА_6 третя особа - ОСОБА_7 представник третьої особи ФОП ОСОБА_8 ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СонаР» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Лесото», Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія СонаР» (код ЄДРПОУ 32196942) були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. №0001132201 та №0001152201. Суттєве порушення перевіряючими норм чинного податкового законодавства щодо порядку проведення перевірки, вимог, що предявляються до оформлення результатів планових виїзних перевірок у відповідності до Податкового кодексу України, «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого Наказом від 22.12.2010 р. № 984, неповноту та необґрунтованість викладених в акті висновків, на численні порушення перевіряючими вимог законодавства та упередженого ставлення до платника податків, призвело до хибних висновків. Позивач вважає, висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення такими, що порушують норми чинного законодавства.

За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ФСУ Дніпропетровської області від 12.03.2015 року № НОМЕР_1 (форма «Р») про сплату 659 200 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем 439 467 грн., податку на прибуток та 219 733 грн. 50 коп., штрафних (фінансових) санкцій; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2015 року № НОМЕР_2 (форма «Р») про сплату 19 341 грн., в т.ч. за основним платежем 12 894 грн., податку на додану вартість та 6 447 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з його контрагентами не містять доказів на підтвердження того, що вони могли виконати дані послуги, яким саме чином відбувалось виконання послуг контрагентів, оскільки роботи такого напрямку потребують коштовного обладнання та спеціалістів вищої категорій, в переліку видів діяльності підприємств відсутні види діяльності, які повязані з діяльністю у сфері телевізійного мовлення, тощо. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015 року за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, прийняті ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області є цілком законними та вірними. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа-1 свого представника в судове засідання не направила, про день та час його проведення повідомлялася належним чином. В поданих до суду письмових поясненнях зазначила, що виконання договорів ТОВ «Лесото» з ТОВ «Компанія СонаР» підтверджується фактичним здійсненням комплексу послуг, повязаних із конвертацією аудіовізуального матеріалу з цифрових форматів стандарту «Quick Time DV25 PAL», «DV PAL AVI», «DVC PRO HD 1080i» в цифрові формати стандартів «DV PAL AVI», «MPEG 2 DVD», «h 264 1080і» з наступним записом конвертованих аудіовізуальних матеріалів, та передачу їх замовнику. За результатами фактичного прийняття позивачем носіїв інформації, перевірки їх на відповідність, складались первинні документи які містили усі відомості про господарську операцію та підтверджували їх здійснення відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За таких обставин, третя особа просила суд позов задовольнити.

В судовому засіданні третя особа ФОП ОСОБА_7, представник третьої особи ФОП ОСОБА_8 також просили суд позов задовольнити повністю, оскільки співробітники податкового органу під час проведення перевірки позивача прийшли до хибних висновків, які спростовуються матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, представників третіх особі, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «СонаР» (код ЄДРПОУ 32196942) зареєстровано виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу від 06.01.2015 року №8 та направлень на перевірку № 96/22-01, № 97/17-02, № 98/22-06, № 100/22-03 від 28.01.2015 року, виданих ДПІ у Жовтневому районі ОСОБА_1ровська, співробітниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Компанія СонаР» (код за ЄДРПОУ 32196942) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Порушення встановлені під час проведення перевірки знайшли своє відображення в акті від 24.02.2015 року № 185/22-02/3219694, а саме:

- п.п.14.1.36., п.п.14.1.231. п.14.1. ст.14; ст.44; п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 439 467 грн.;

- п.198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12 894 грн., в тому числі: січень 2013 1 964 грн., лютий 2013 3 840 грн., березень 2013 1 964 грн., квітень 2013 3 294 грн., травень 2013 1832 грн.

- «б» п.176.2. ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплячого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку зареєстрованого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, а саме: при заповненні та наданні до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська податкових розрахунків за ф.№1ДФ 1 кв.2013 р. та 4 кв. 2013 р. відображено дані не у повному обсязі, слід подати уточнюючі податкові розрахунки

- п.103.9. ст.103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами доповненнями), неподання звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

На підставі акту перевірки №185/22-02/32196942 від 24.02.2015 року відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення №0001132201 та №0001152201 від 12.03.2015 року, якими позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 659 200,50 грн., з яких 439 467 грн. - за основним платежем та 219 733,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пп.44., п.138.2. ст.138 ПК України, та з податку на додану вартість у загальному розмірі 19 341 грн., з яких 12 894 грн. - за основним платежем та 6 447 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.198.1., п.198.2., п.198.6., ст.198, п.201.1. ст.201 ПК України.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 12.03.2015 року за номерами НОМЕР_1 та №0001152201 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Так, основним видом господарської діяльності позивача - є діяльність у сфері дистрибуції телевізійного контенту, яка полягає у наданні телерадіоорганізаціям, провайдерам програмної послуги та іншим субєктам мовлення, доступу до телевізійного контенту (телеканалів, фільмів, серіалів, пізнавальних передач і т.ін.), та надання прав на використання контенту - обєктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до умов ліцензійних та агентських договорів з правовласниками телевізійного контенту, та вимог національного та міжнародного законодавства для здійснення своєї діяльності позивач зобовязаний виконувати ряд вимог, а саме:

Ј

- відповідно до Європейської Конвенції «Про транскордонне телебачення» від 09 вересня 1998 року, Закону України «Про телебачення та радіомовлення» та інших підзаконних нормативних актів здійснювати приймання та адаптацію контенту іноземного ходження, до вимог національного законодавства, що потребує необхідність вирішення цілої низки технологічних питань, зокрема - прийом та запис Контенту, перекладу на українську та російську мови, виготовлення скриптів, озвучення, запису на звукову доріжку, конвертацію формату аудіовізуальної продукції відповідно до сучасних технічних та технологічних вимог національної телемережі, телекомунікаційних потужностей провайдерів та операторів телевізійного ринку України та інше;

- проводити переддоговірну роботу з телеорганізаціями України, провайдерами програмної послуги, операторами телекомунікацій, приймати та налаштовувати технічне обладнання.

Надавати ліцензії. Надавати Правовласникам контенту звіти, а для цього необхідно: перевіряти законність використання контенту під час трансляції/ретрансляції, (логотип, титри, вставки, тощо); наявність або відсутність рекламних блоків; проводити перевірки щодо кількості абонентів у кабельних мережах; інспектувати на предмет відкритого або закритого використання телемережі, формату сигналу що підтримують мережі, наявність кодованого або відкритого сигналу; проводити моніторингові та маркетингові заходи (регулювати поширення контенту, не допускати будь-ким, випадків його піратського використання, приймати участь у різноформатних виставках, ярмарках, форумах, проводити рекламні акції та кампанії, з використанням рекламної продукції (буклети, флаєри, плакати, виготовлення сувенірної продукції, тощо).

Всі вищевказані заходи та безліч побічних, потребують значних людських ресурсів та великих витрат із залучення третіх осіб - спеціалістів які мають технічний досвід, фахівців у сфері телебачення, юриспруденції, з досвідом роботи повязаного з охороною авторських та суміжних прав, фахівців які мають регіональні звязки та володіють специфічними вміннями та навичками в попередженні піратської діяльності, а також фахівців маркетологів.

Позивач зазначив, що фактична кількість його працівників та наявність технічного ресурсу не дають у повній мірі самостійно виконати всі необхідні технологічні завдання (послуги та роботи) по дистрибуції контенту та отримати прибуток від господарської діяльності. Виключно з цих підстав він і залучає третіх осіб для виконання ними частини зобовязань.

Так, відповідач в акті перевірки зробив висновки, щодо нереальності частини угод, оскільки у контрагентів позивача відсутні засоби для транспортування та обладнання, сировини, матеріалів для здійснення вказаних в договорах послуг. Суд не погоджується з такими висновками, виходячи із наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36., ст.14. ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу п.п.14.1.231., ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань.

Згідно із пунктом 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську декларацію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1.), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2).

Зважаючи на викладене вище, слід зазначити, що ТОВ «Лесото» та ПП «Радіобудзвязок» на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що видно з акту перевірки, а отже видача ними податкових накладних є операцією, правомірність якої не заперечувалась з боку ревізорів-інспекторів.

Позивач зазначив, що співпрацював з ТОВ «Лесото», ПП «Радіобудзвязок», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8С, не один рік, та за результатами проведених у минулі періоди перевірок господарської діяльності ТОВ «Компанія СонаР», зокрема по операціям з вищевказаними контрагентами не було виявлено жодних порушень.

Послуги які надавались цими контрагентами були направлені на виконання певних функцій, які у сукупності надали можливість позивачеві здійснити господарську діяльність та отримати прибуток, платником податком, з якого, є останній, що підтверджено декларацією по прибутку за 2013 рік, копія якої наявна в матеріалах справи. Комплекс послуг з боку вказаних вище контрагентів, зокрема, полягав у проведені моніторингу параметрів супутникового сповіщення телеканалів, технології такого сповіщення, систем кодування, якості ретрансляції у т.ч. випадків тривалості припинення трансляції передач, наявності логотипу телепрограми, назви, та інше (договори №01/13 та №2/13 від 18.02.2013 року). Всі ці послуги є безпосереднім живленням діяльності позивача, адже за для виконання покладених завдань зовнішньоекономічними ліцензійними та агентськими методами та якісного надання послуг своїм клієнтам-провайдерам та операторам телекомунікаційного ринку України, позивачеві необхідно здійснювати супровід і контроль використання контенту на території України з метою недопущення порушення прав як правовласників так і субєктів суміжних прав, відповідно до договорів: №08и/13 від 08.01.2013 року; №12и/13 від 12.02.2013 року; №19и/13 від 18.04.2013 року; №18и/13 від 31.05.2013 року; №20и/13 від 14.05.2013 року; №08/13-01и від 01.08.2013 року; №12/13-02и від 12.08.2013 року; від 15/13-03и від 02.09.2013 року; № 16/13-04и.

Так, згідно Правил ведення Державного реєстру телеорганізацій України №1709 від 28.11.2007 року, цей реєстр потребує щорічного підтвердження суб'єкта інформаційної діяльності. У разі не підтвердження такого статусу, субєкт виключається із реєстру, що унеможливлює подальшу діяльність у сфері телебачення.

Також крім реєстрації у якості субєкта інформаційної діяльності, для надання права на розповсюдження на території України телевізійних програм, кожна програма, яка пропонується для використання має бути адаптована внесена в Перелік іноземних Телепрограм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення (договір №Ю-03/13 від 03.01.2013 року). Не внесення кожної конкретної програми також унеможливлює, як зазначалось вище, її включення Національною радою в ліцензію провайдера програмної послуги, що, у свою чергу, також унеможливлює здійснення господарської діяльності позивачем щодо реалізації конкретних програм.

Комплекс послуг з підготовки, систематизації та відбору первинних матеріалів, складання заяв, проведення експертних досліджень на встановлення відповідності контрактних цін конюктурі ринку відповідно до нормативних актів НБУ (договір №08/12И від 05.01.2012 року) є вимогою, що предявляється чинним законодавством регулюючого взаємовідносини з розрахунків в іноземній валюті резидентів та нерезидентів.

Надання послуг з отримання відомостей про виконання телекомпаніями умов наявних договорів про використання телевізійних програм (договір № 11/13И від 11.01.2013 р.) та на виконання робіт з проведення негласного моніторингу порядку використання обєктів права інтелектуальної власності - телевізійних програм (договір № 12/13И від 08.04.2013 р., договір № 13/13И від 22.04.2013 р., договір № 14/13И від 28.04.2013 р., договір № 15/13И від 13.05.2013 р., договір № 16/13И від 01.07.2013 р., договір № 17/13И від 01.08.2013 р., договір № 20/13И від 19.08.2013 р., договір № 21/13И від 21.09.2013 р., договір № 22/13И від 33.10.2013 р., договір № 23/13И від 14.10.2013 р., договір № 24/13И від 04.11.2013 р., договір 25/1ЗИ від 02.12.2013 р.), обумовлено наявністю зобовязання позивача щодо контролю виконання умов субліцензійних договорів, про що зазначено окремими пунктами у зовнішньоекономічних угодах.

Крім того, потреба у виконанні зазначених робіт полягає у попередженні незаконного використання телевізійних програм, так і порушень умов їх використання за укладеними договорами.

Для здійснення господарської діяльності, згідно ліцензійних угод, позивачу необхідно поставляти на територію України телевізійний Контент, доставку, якого здійснюється залученими спеціалістами, які виконують - прийомку інформації. Прийом за допомогою FTP-сервісу (аудіовізуальних творів) в цифровому форматі, найменування яких перелічені у додатках до договорів, та подальший перенос отриманої інформації на відеоносії - лазерні компакт-диски DVD та здійснення комплексу робіт з конвертації наданого замовником аудіовізуального матеріалу із форматів D1DVPAL в аналоговий формат Betacam-SP стандарта PAL з подальшим записом аудіовізуальних матеріалів на відеоносії замовника (договори № 5-12/12И від 05.03.2013 р.; № 6-12/13И від 18.03.2013 р., № К-10/13 від 03.01.2013 р.) забезпечує позивачу можливість реалізації контенту ефірним та кабельним телеорганізаціям які потребують вибірковий контент для формування сітки сповіщення 1 відповідно до тематичності телепрограм.

Позивач, крім іншого, потребує рекламування своїх комерційних пропозицій (договір 01/05/П від 14.05.2013 р., договір № 18/13П від 07.08.2013 р., договір № 20/13П від 22.08.2013 р., договір № 21/13П від 02.08.2013 р.) з метою розширення клієнтського середовища, участь у виставках із використанням поліграфічної продукції. Макети поліграфічної продукції, фото звіти, наявність брендової продукції позивача свідчить про фактичне споживання наданих поліграфічних та супровідних послуг.

Як видно з матеріалів справи, позивач має службовий автомобіль який протягом 2013 року ремонтувався (договір №44 від 23.12.2013 року) та обслуговувався на СТО, що належить ФОП ОСОБА_8, натомість в акті перевірки викладено висновок про неможливість виконання останнім послуг з ремонту у звязку з відсутністю виробничих можливостей та персоналу.

Вищевказаний висновок не відповідає дійсності, оскільки персонал і виробничі можливості і ремонтні бокси у ФОП ОСОБА_8 в наявності, що підтвердив його представник під час судового розгляду.

Судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_5 здійснює діяльність в галузі надання юридичних послуг із 1997 року і основним видом його діяльності є діяльність у сфері права (код за КВЕД 69.10.).

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договори на надання юридичних послуг. Юридичні послуги не потребують коштовного обладнання та отримання спеціальних дозволів (ліцензій) та залучення окремих спеціалістів, у т.ч. найманих.

Під час перевірки було надано наявні у розпорядженні позивача копії процесуальних документів, договорів, претензій, листів та інших документів на підтвердження виконання послуг ФОП ОСОБА_5 та подальшого використання результатів у діяльності компанії (укладені договори, отримані кошти). Вартість робіт є договірною та не потребує «нормативного» обґрунтування. Вказана фізична особа за наявною інформацією має власний автотранспорт, орендований офісну техніку, засоби звязку. Надані позивачем, під час перевірки, документи повністю підтверджували реальність своїх господарських операцій. Діні обставини, підтвердив особисто ОСОБА_5 в судовому засіданні.

Пунктом 201.8. статті 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, формування податкового кредиту здійснюється за умови існування декількох підстав, а саме: наявність у платника податку - замовника належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1., 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обовязком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку.

Тобто, законодавчо визначено, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування субєктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Висновки, про відсутність у фінансовій звітності за 2013 рік інформації, що у деяких контрагентів позивача матеріальних ресурсів, сировини, складській приміщень, транспорту тощо, не може впливати на правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Наявність податкових накладних, сплата грошових коштів, акти прийому-передачі наданих послуг, звіти контрагентів, наявність економічного ефекту в діяльності позивача у вигляді укладених ліцензійних договорів та отриманого прибутку свідчить про реальність господарських операцій позивача.

За таких обставин, зобовязання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. Тобто, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача та запереченнях не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015 року за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 є протиправними, а тому підлягають скасуванню з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015 року за номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено

Суддя ОСОБА_2