Постанова № 47159025, 22.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 р. Справа № 804/4568/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В.

за участю

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці Міністерства внутрішніх справ України від 03.06.2014 року №57о/с відповідач як випускник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ був призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Кривий Ріг-Головний.

Проте, на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці Міністерства внутрішніх справ України від 21.11.2014 року №121о/с відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

В порушення вимог частини 6 статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII відповідач не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У зв`язку із тим, що відповідач добровільно не відшкодовує вказані витрати, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що вважає договір про підготовку фахівця таким, що не відповідає положенням Конституції України та рішенню Конституційного суду України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 46 від 05.08.2009 року Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідач був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, йому було присвоєно перше спеціальне звання «рядовий міліції».

Згідно з наказом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №195 від 30.05.2013 року відповідач успішно закінчив заклад освіти, отримав диплом фахівця та був направлений до органів внутрішніх справ.

На підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 57 о/с від 03 червня 2014 року відповідач як випускник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Кривий Ріг-Головний.

Проте, на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці Міністерства внутрішніх справ України № 121о/с від 21 листопада 2014 року відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

В порушення вимог частини 6 статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII відповідач не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У зв`язку із тим, що відповідач добровільно не відшкодовує вказані витрати, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються нормами Конституційї України, Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII передбачено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається.

Відповідно ч.6 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 р. № 313 (далі - Порядок), визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Так, п.2 та п.3 Порядку встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу,оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Враховуючи, що відповідач не відпрацював трирічний термін в органах внутрішніх справ після закінчення навчання в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, і був звільнений за порушення дисципліни, він, згідно Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №31, повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

Також встановлено, що з договору №247 від 10.08.2009 року про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, укладеного між Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ, Управлінням Міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці та ОСОБА_3, вбачається, що відповідач був прийнятий за державним замовленням на денну форму навчання фахівцем освітньо-кваліфікаційного рівня й у відповідності до п.2.3.6 означеного договору, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами зазначених в договорі (в тому числі звільнення за негативними мотивами), повинен відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Так, згідно довідок-розрахунків витрат, здійснених відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 17.07.2007р. № 419/831/240/605/537/219/534, витрати, пов'язані з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ за 2009-2013 роки, а саме: витрати на продовольче забезпечення, за спожиту теплоенергію, за водопостачання та водовідведення, за електропостачання, грошове та речове утримання, на медикаменти, означені витрати складають 27 465,29 грн.

При цьому відповідачем в добровільному порядку означені витрати не відшкодовані.

Станом на час розгляду справи судом відповідач також не надав доказів про відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

Твердження відповідача про невідповідність договору №247 від 10.08.2009 року про підготовку фахівця Конституції України та рішенню Конституційного Суду України судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач не надав суду доказів визнання такого договору нечинним.

З приводу доводів відповідача щодо того, що витрати не повинні відшкодовуватись на рахунок позивача, суд зазначає, що згідно п.7 Порядку сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується у порядку, визначеному законодавством. Аналогічно регулюється це питання в п. 4.3 договору №247 від 10.08.2009 року про підготовку фахівця, відповідно до якого сума відшкодованих витрат зараховується до державного бюджету і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 50000, АДРЕСА_1) на користь державного бюджету України витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 27 465,29 грн. (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят пять гривень 29 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 50000, АДРЕСА_1) на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250202117468 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012, ЄДРПОУ 08571446) судові витрати у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 червня 2015 року

Суддя ОСОБА_4