Рішення № 47157031, 14.07.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4484/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Локоткова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у якій просить визнати безвісно відсутнім ОСОБА_2

Вимоги мотивує тим, що з ОСОБА_2 вона перебувала у цивільному шлюбі, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, були пов'язані спільним побутом. ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син ОСОБА_3, який проживає з нею.

Проте з ОСОБА_2 спільне життя не склалося, тому з 2006 року вони почали проживати окремо, не ведуть спільного господарства і подальше місце перебування ОСОБА_2 їй не відомо.

05 листопада 2011 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4

ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків по відношенню до свого сина, дитиною не цікавиться, жодного разу не надавав матеріальної та моральної допомоги на утримання дитини, із сином не зустрічається, зв'язок з нею не підтримує.

З часу припинення спільного господарства місце перебування ОСОБА_2 їй не відоме та відомості про це відсутні.

Згідно довідки про переміщення з тимчасово окупованої території, виданої Дніпровською районною державною адміністрацією в м. Києві від 08.11.2014 року, вона разом із сином Аміром перемістилася з тимчасово окупованої території району проведення антитерористичної операції та на даний час проживає за адресою АДРЕСА_2

Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім їй необхідно у зв'язку з тим, що вона зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, має намір виїхати до Росії.

В судовому засіданні представник заявника підтримала заяву та викладені у ній обставини.

Представник заінтересованої особи Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи заінтересована особа була повідомлена належним чином, суду подала заяву з проханням розглянути справу без участі їхнього представника.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно копії довідки від 03.11.2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, взяті на облік осіб, переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та проживають за адресою АДРЕСА_2

Згідно свідоцтва про народження, батьками малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є заявниця та ОСОБА_2.

Відповідно заявлених вимог ОСОБА_1 просить визнати безвісно відсутнім ОСОБА_2 з метою виїзду її з малолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, до Російської Федерації.

Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

Відповідно повідомлення Управління карного розшуку ГУ МВС України в м. Києві від 17.02.2015 року за № 4/9-3-Аз, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце народження Індія, м. Нандіял, в 2006 році та 18.01.2010 р. затримувався Ленінським РВ УМВС Луганської області, як мігрант, складався адміністративний протокол з рішенням видворення без закриття в'їзду. Проведеним заходами встановити місцезнаходження гр. ОСОБА_2 на території міста Києва не виявилося можливим.

За повідомленням Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України від 14.02.2015року, станом на 14.02.2015 року ОСОБА_2 в розшуку на території України не перебуває, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався.

На запити суду були надані відповіді про те, що відомості в Державній фіскальній службі України про реєстрацію ОСОБА_2 станом на 28.05.2015 року відповідно до інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відсутні та за даними централізованої бази даних одержувачів пенсій, які проживають на територіях, що контролюються українською владою, станом на 01.06.2015 року гр. ОСОБА_2 на обліку в органах Пенсійного фонду України не перебуває.

Відповідно повідомлення Головного центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби від 16.06.2015 року, не виявлено відомостей про перетинання державного кордеону України у період з 01.01.2006 року по 06.05.2015 р. громадянином республіки Індія ОСОБА_2, при цьому відповідно до п. 29 Положення про базу даних інформація щодо відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства зберігається протягом п'яти років.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як пояснила представник заявника, відомості про останнє відоме місце реєстрації та чи був зареєстрований ОСОБА_2 на території України відсутні, мешкав ОСОБА_2 за період спільного проживання з ОСОБА_1 у АДРЕСА_1, що на даний час є тимчасово окупованою територією, з 2006 року заявниця та ОСОБА_2 стали проживати окремо.

З урахуванням тих обставин, що ОСОБА_2 являється іноземцем, громадянином Індії, з приводу нього після припинення сумісного проживання із заявницею 18.01.2010 року складався адміністративний протокол про видворення з території України, крім того заявницею не повідомлено суду щодо наявних родичів, місця роботи, співробітників, тощо, які б могли дати свідчення про ОСОБА_2, не надано доказів з будь-яких установ за останнім місцем проживання відсутнього про наявність відомостей відносно нього та суд позбавлений можливості зібрати такі докази, тому заява не підлягає задоволенню, оскільки вимоги не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст. 43 ЦК України, ст. ст. 60, 234, 235, 246, 248, 249 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя