Рішення № 47141796, 13.07.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1557/15-ц

Категорія 52

2/295/1220/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби ОСОБА_3 обласної ради

про визнання недійсним трудового контракту, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в лютому 2015 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом та уточнивши позовні вимоги просив визнати недійсним трудовий контракт від 18.08.2014 року, визнати незаконним та скасувати наказ № 85 від 31.12.2014 року, поновити на посаді водолаза та водія моториста з 0,5 посадового окладу ОСОБА_3 обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби ОСОБА_3 обласної ради з 01.01.2015 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16517грн. 16 коп. та на відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

В судовому засіданні на обґрунтування позову позивач та його представник посилалися на те, що на день укладення контракту, Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» втратив чинність, а відтак він працював у відповідача на підставі безстрокового трудового договору та звільнення з роботи вважає незаконним. Окрім того, в контракті від 18.08.2014 року відсутня основна умова його укладення, це розмір заробітної плати, зокрема встановленого посадового окладу, надбавок чи інше. Неправомірними діями відповідача, що виразилося в незаконному звільненні з роботи, йому заподіяна моральна шкода, яку оцінює в 20000 грн, оскільки порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В звязку допущеними порушеннями трудового законодавства при його звільненні просили позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби ОСОБА_3 обласної ради позовні вимоги не визнали, просили в позові відмовити. Вважали, що звільнення позивача проведено з дотриманням законодавства про працю, підстави для поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відсутні. Натомість, в судовому засіданні 13.07.2015 року представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, зазначив, що на підприємстві в даний час є місце водолаза та вони не заперечують поновити позивача на займаній раніше посаді.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 21, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України.

Заслухавши пояснення сторін, допитаних свідків та дослідивши письмові докази у справі, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у ОСОБА_3 обласній комунальній спеціалізованій аварійно-рятувальній службі ОСОБА_3 обласної ради з 05.07.2011 року на посаді водолаза та на 0,5 ставки водія моториста/а.с. 9 /.

18.08.2014 року між позивачем, як з водолазом, та відповідачем був укладений контракт терміном до 31.12 2014 року.

Наказом № 85 від 31.12.2014 року був звільнений із займаних посад у звязку із закінченням строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України./а.с.21/.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення в позові.

В судовому засіданні 13.07.2015 року представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, зазначив, що на підприємстві в даний час є місце водолаза та вони не заперечують поновити позивача на займаній раніше посаді.

Суд вважає, що така позиція представника відповідача не суперечить вимогам чинного законодавства та виражає волевиявлення відповідача.

При цьому судом також враховується, що станом 18.08.2014 року, тобто на день укладення контракту між позивачем, як з водолазом, та відповідачем ОСОБА_4 України «Про аварійно-рятувальні служби» втратив чинність, з 01.07.2013 року на підставі Кодексу цивільного захисту України, який не містить вимог щодо обовязковості саме контрактної форми трудового законодавства з працівниками професійних аварійно-рятувальних служб в цілому, та з водолазами зокрема. Наданий до суду трудовий контракт від 18.08.2014 року не містить основної умови при його укладенні, обовязку відповідача щодо заробітної плати працівника позивача.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт та сфера застосування контракту визначається законами України.

Однак, ні Кодекс цивільного захисту України, ні чинне інше законодавство не передбачає обовязковість укладення трудового контракту з працівниками аварійно-рятувальних служб комунальної власності.

Аналізуючи зібрані докази, суд прийшов до висновку що трудовий контракт від 18.08.2014 року, наказ № 85 від 31.12.2014 року є недійсними, підлягає скасуванню, звільнення ОСОБА_2 з роботи проведено відповідачем протиправно та поновлює останнього на займаній посаді з 01.01.2015 року.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом враховано наступне.

Згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати /далі Порядок/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ч. З п. 2, п. 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата, у випадку нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати /матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо/, а також компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати / підпункт л) п. 4 Порядку/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з роботи з 31.12.2014 року. Отже, для розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно брати заробіток позивача за жовтень, листопад 2014 року, що відповідно становить 3090 грн. 28 коп. + 1006 грн. 87 коп. та кількість фактично відпрацьованих протягом цих місяців робочих днів: у жовтні - 23, у листопаді - 9 днів. Середньоденна заробітна плата позивача буде становити 128 грн.04 коп. /3090 грн. 28 коп. + 1006 грн. 87 коп = 4097грн. 15 коп. : 32 =128 грн.04 коп./а.с.85/.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню 16517 грн. 16 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня його звільнення по день постановлення рішення судом першої інстанції /128 грн.04 коп. х 129 робочих дня/. Дана сума визначена без врахування податків та обов'язкових платежів.

При вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що порушення з боку відповідача дотримання вимог трудового законодавства щодо порядку та правил звільнення з роботи, призвело до порушення нормальних умов життя позивача. Порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд приходить до висновку, що позивач зазнав через незаконні дії відповідача моральних страждань. Однак, позивач розмір такої шкоди достатньою мірою не підтвердив, а тому суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині частково і визначає розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн, які підлягають стягненню з відповідача, згідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 21, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів із змінами та доповненнями, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним трудовий контракт від 18.08.2014 року.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 85 від 31.12.2014 року.

Поновити ОСОБА_2 на посаді водолаза та водія моториста з 0,5 посадового окладу ОСОБА_3 обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби ОСОБА_3 обласної ради з 01.01.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3 обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби ОСОБА_3 обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16517грн. 16 коп. без урахування обов'язкових податків та платежів та на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Стягнути з відповідача судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ф.Слюсарчук