Ухвала суду № 47136998, 20.01.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6908/14-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Вайда Я.П.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради , третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_6 міської ради № 517 від 24.05.2012 року в частині п. 1.6 та рішення ОСОБА_6 міської ради № 868 від 29.03.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_6 міської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_6 міської ради № 517 від 24.05.2012 року в частині п. 1.6 , щодо надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській,54 та рішення ОСОБА_6 міської ради № 868 від 29.03.2013 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу. Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 27 лютого 2012 року вона звернулась до Ужгородського міськрайонного суду за захистом своїх прав з позовом до ОСОБА_6 міської ради і в межах розгляду справи 14 березня 2012 року була винесена Ухвала про забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_6 міській раді приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки, що є предметом спору і знаходиться за адресою вул. Українська, 54, в місті Ужгороді. Як стало їй відомо , в жовтні 2013 року її позов залишено без розгляду , проте копію ухвали нею не отримано.

Позивач вказує на те, що з 2006 року вона неодноразово зверталася до ОСОБА_6 міської ради з заявами про передачу їй земельної ділянки, яка знаходиться за адресою вул. Українська, 54, в місті Ужгороді , оскільки така прилягає до її власного магазину . 26 грудня 2006 року відповідачем прийнято рішення №140 про надання земельних ділянок і відповідно до п.3.63. надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_5 на підготовку проекту відведення земельної ділянки для розміщення тераси по вул. Українській, 54. На виконання рішення нею виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:59:003:0084 та 27.06.2007 року здала пакет документів на отримання документу дозвільного характеру на вказану земельну ділянку у відділ з видачі документів дозвільного характеру ОСОБА_6 міської ради, однак вирішення її питання затягувалось з невідомих причин. У зв'язку з цим вона неодноразово зверталась на адресу відповідача з клопотаннями про правове оформлення землекористування в порядку ст.127, 128 ЗК України.

Позивач вказує на те, що 26.05.2014 року їй стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_6 міська рада в порушення норм ст.127 ЗК України , ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року, прийняв рішення № 517 від 24.05.2012 року , яким в п. 1.6 надав дозвіл на проведення експертної грошової оцінки фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській,54 та рішення № 868 від 29.03.2013 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу, яким продав приватному підприємцю ОСОБА_7 земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:59:001:0238), що знаходиться за адресою вул. Українська, 54, в місті Ужгороді. На думку позивача вказані вище рішення відповідачем прийняті з порушенням норм ст.ст. 6,127,128 ЗК україни, зазначає , що відповідно до ст. 127 ЗК України органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам на конкурентних засадах ( аукціон,конкурс). Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.127 ЗК УКраїни передбачено продаж земельної ділянки особі ( юридичній чи фізичній ) , яка користується нею.

З посиланням на викладене, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, вважаючи їх незаконними та прийнятими з порушенням приписів ст.ст.127, 128 ЗК України, а також прийнятими в період дії ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року, вказуючи на те, що прийнятими рішеннями відповідач порушив її права на отримання вказаної земельної ділянки , просить суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_6 міської ради № 517 від 24.05.2012 року в частині п. 1.6 , щодо надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській,54 та рішення ОСОБА_6 міської ради № 868 від 29.03.2013 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не зявилася, хоча про час та місце розгляду даної справи була належним чином повідомлена.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Зокрема наголосив на тому , що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року , яка була винесена в межах розгляду іншої справи , вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_6 міській раді приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки, що є предметом спору і знаходиться за адресою вул. Українська, 54, в місті Ужгороді. Однак, незважаючи на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року та порушуючи норми ст. 127 ЗК України , якою встановлено , що продаж земельної ділянки здійснюється на конкурентних засадах ( аукціон,конкурс), відповідачем прийняті рішення № 517 від 24.05.2012 року , яким в п. 1.6 надав дозвіл на проведення експертної грошової оцінки фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській,54 та рішення № 868 від 29.03.2013 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу. Крім того зазначив, що відповідачем не надано до суду доказів про те, що на спірній земельній ділянці є обєкт нерухомості.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, письмового відзиву на позов до суду не надано . Зазначила, що згідно рішення ОСОБА_6 міської ради від 26.12.2006 року № 140 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_8 в оренду для розміщення тераси в м. Ужгород, по вул. Українській 54. Позивачем проект землеустрою не подавався до ОСОБА_6 міської ради на затвердження, а тому міська рада не могла без проекту відводу земельної ділянки затвердити його. Рішенням ОСОБА_6 міської ради від 29.03.2013 року скасовано рішення від 26.12.2006 року яким надавався позивачу дозвіл на розробку проекту. ОСОБА_4 отримала власний дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду рішенням ОСОБА_6 міської ради від 15.05.2009 року, в той період, коли дозвіл ОСОБА_5 від 26.12.2006 року за № 140 не мав юридичної сили. Крім того зазначила, що в позові не наведено обставини, які б забороняли міській раді приймати оспорювані рішення. Пояснила, що відповідно до норм ст.127 ЗК України, якщо земельна ділянка має обєкт нерухомості, то така може бути передана без проведення аукціону шляхом викупу, а оскільки на спірній земельній ділянці був розташований обєкт нерухомості, який належав ОСОБА_4 в тому числі земельна ділянка перебувала у неї в оренді, ідповідачем було прийнято рішення про передачу земельної ділянку без проведення аукціону, шляхом викупу. Доказів на підтвердження своїх доводів, представник відповідача не надала. Просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки оспорювані рішення прийняті ОСОБА_6 міською радою не стосуються позивача і не можуть зачипати його інтересів.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених нею у письмових запереченнях, що містяться при матеріалах справи. Зокрема зазначила, що їй була надана в оренду земельна ділянка на якій були розташовані обєкти нерухомості. Крім того , зазначила, що рішення ОСОБА_6 міської ради від 26 грудня 2006 року за № 140 про надання дозволу ПП ОСОБА_5 на підготовку проекту відведення земельної ділянки для розміщення тераси по вул. Українській 54, на даний час не має юридичної сили оскільки таке є скасованим відповідно до рішення ОСОБА_6 міської ради від 29.03.2013 року. Вона отримала власний дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки в оренду 15.05.2009 р. тобто в період коли дозвіл ОСОБА_5 від 26 грудня 2006 року за № 140 не мав дії в силу закону. Просила суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що в 2008 році існував спір з приводу нерухомого майна. На земельній ділянці, яка є предметом спору існує обєкт нерухомості, що надало можливість ОСОБА_4 отримати в оренду земельну ділянку та шляхом викупу отримати земельну ділянку. Вказав на те, що на час прийняття відповідачем рішень , дозвіл виданий позивачу втратив чинність. Вважає, що у позивача не порушені права та інтереси міською радою. На його думку, позивач не має право вимагати скасування рішень, які стосуються іншої особи. Дана земельна ділянка перебувала в оренді ОСОБА_4 З посиланням на викладене просив відмовити в позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, третьої особи та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 71 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що рішенням ІУ сесії У скликання ОСОБА_6 міської ради від 26.12.2006 року за № 140 Про надання та приватизацію земельних ділянок ПП ОСОБА_5О надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0061 га для розміщення тераси по вул. Українській, 54, на умовах оренди.

Як встановлено судом 14.03.2012 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду в межах справи № 712/3867/2012 було вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони на прийняття будь-яких рішень ОСОБА_6 міською радою щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Українська №54-б в м. Ужгород. /а.с.8/

Відповідно до п.1.6 рішення ХІІ сесії УІ скликання ОСОБА_6 міської ради від 24.05.2012 року за № 517 Про надання дозволів на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок ФОП ОСОБА_4 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській, 54. /а.с.11/

Відповідно до рішення ХУІІ сесії УІ скликання ОСОБА_6 міської ради від 29.03.2013 року за № 868 Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу , продано земельну ділянку ( кадастровий номер 2110100000:59:001:0238) площею 0,0105 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по вул. Українській, 54 - ФОП ОСОБА_4 /а.с. 12/

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_5 неодноразово зверталась до ОСОБА_6 міської ради з відповідними заявами про надання дозволу на оренду земельної ділянки з правом викупу по вул. Українській в м. Ужгород, проте їй у задоволенні заяв було відмовлено /а.с.84,85/

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормамиКонституції України,Кодексу адміністративного судочинства України, Земельним Кодексом України , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

В свою чергу, статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЗК України - органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЗК України - продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з ч.ч.1,2 ст.134 ЗК України - земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; тощо.

Передбачений ч.2 ст.134 ЗК України перелік підстав, за наявності яких права на земельні ділянки державної чи комунальної власності (оренда, суперфіцій, емфітевзис) не підлягають продажу, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, законодавець визначив єдиний шлях продажу прав на земельні ділянки державної та комунальної власності (оренда, суперфіцій, емфітевзис) на конкурентних засадах (у формі аукціону).

Суд також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок (постанови ВСУ від 27.02.2007 у справах №№141/13-06;142/13-06/3).

З матеріалів справи не вбачається та відповідачем в порядку норм ст. 71 КАС України не доведено наявність обставин, які б в розумінні ч.2 ст.134 ЗК України звільняли ОСОБА_6 міську раду від обов'язку щодо проведення земельних торгів у формі аукціону стосовно земельної ділянки площею 0,0105 га розташованої по вул. Українській, 54 в м. Ужгород.

Доводи представника відповідача про те, що на земельній ділянці площею 0,0105 га розташованої по вул. Українській, 54 в м. Ужгород, яка була продана ОСОБА_4 відповідно до рішення ХУІІ сесії УІ скликання ОСОБА_6 міської ради від 29.03.2013 року за № 868, розташовані обєкти нерухомості належні ОСОБА_4 , що звільняло їх від обовязку проведення аукціону не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи не доведені в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

З аналогічних підстав не заслуговують на увагу і доводи третьої особи про існування на спірній земельній ділянці обєкта нерухомості.

Доводи представника третьої особи про те, що на час прийняття ОСОБА_6 міською радою оспорюваних рішень , заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року скасовані , суд не приймає виходячи з наступного.

На підтвердження даних доводів представник третьої особи надав до суду ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 04.12.2012 року , якою в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено, проте доказів про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2012 року ні відповідачем , ні третьою особою до суду не надано, що в свою чергу спростовує доводи представника третьої особи.

Згідно зі ст.210 Земельного кодексу України угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 КАС України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значеня для прийняття рішення тощо.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності.Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, а також те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, а зібрані у справі докази не дають підстав вважати, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням положень чинного законодавства, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 8, 11, 70, 71, 86, 158, 161-164, 171 КАС України, ст. ст. 127,128, 134 ЗК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_6 міської ради , третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_6 міської ради № 517 від 24.05.2012 року в частині п. 1.6 та рішення ОСОБА_6 міської ради № 868 від 29.03.2013 року - задовольнити.

Рішення ОСОБА_6 міської ради Закарпатської області № 517 від 24.05.2012 року в частині п. 1.6 та рішення ОСОБА_6 міської ради № 868 від 29.03.2013 року визнати незаконними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_9