Вирок № 47136527, 01.04.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

.

Справа № 1-КП/303/29/15

303/5662/14-К

Номер рядка стат. звіту 51

В И Р О К

Іменем України

01 квітня 2015 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Морозової Н. Л.

секретар судового засідання Ільчак Р. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42014000000000317 від 22.04.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (у редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 2211-VІI, який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення),

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурорів: Дьоміна І. Ю., Галецький Р. Й.

сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_1

- захисника адвоката ОСОБА_2.

встановив:

Органом досудового розлідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він у квітні - травні 2014 року обіймаючи посаду начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області, діючи з корисливих мотивів, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою особистого збагачення, одержав від начальника лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3 неправомірну вигоду для себе, у вигляді грошових коштів у сумі 8000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 91618,49 гривень, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в значному розмірі, за наступних обставин:

ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області, згідно з положеннями Конституції, Закону України «Про прокуратуру», Кримінального процессуального кодексу України, а також розділу 4 «Положення про відділ правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області», був наділений повноваженнями щодо - здійснення загального керівництва діяльністю відділу; - організації, спрямування і контролю роботи підлеглих працівників; несення відповідальності за своєчасне та якісне виконання покладених на відділ завдань; - розгляду документів, що надійшли до відділу, у межах компетенції підписування, затвердження та візування службової документації; - доручення працівникам відділу вивчення та вирішення документів, що надходять з прокуратур та інших органів, підприємств, установ та організацій, контролю їх розгляду та вирішення; - забезпечення роботи щодо своечасного, повного і обєктивного внесення відомостей про результати наглядової і слідчої роботи до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тощо. Як начальник відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області, ніс відповідальність за неналежну організацію роботи очолюваного управління і виконання покладених на відділ завдань, доручень Генерального прокурора України, прокурора області та його заступників. Маючи класний чин молодшого радника юстиції, постійно здійснював функції представника влади, тобто згідно Приміток 1 до ст. 364 та 368 КК України, був службовою особою, яка займає відповідальне становище та відповідно до ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» - є субєктом відповідальності за корупційні правопорушення.

ОСОБА_1 використав надані йому владні повноваження та повязані із цим можливості з метою одержання неправоміної вигоди за наступних обставин: 27.03.2014 р. до прокуратури Закарпатської області з відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України надійшов лист за № 18/6-261 від 21.03.2014 року з матеріалами та висновком службової перевірки за № 41 за відомостями, викладеними в анонімній скарзі, стосовно начальника лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3, старшого оперуповноваженого КМСД лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_4 та колишнього старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_5 для прийняття рішення згідно з чиним законодавством. Втой же день, розгляд вказаного листа та доданих до нього матеріалів службової перевірки № 41 прокурором Закарпатської області Сидорчуком О. О. доручено своєму заступнику ОСОБА_6, який в свою чергу, розгляд вказаного листа та доданих до нього матеріалів, доручив відділу правозахисної діяльності протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області, яким керував ОСОБА_1

31.03.2014 року вказаний лист з матеріалами службової перевірки № 41 надійшов до начальника відділу правозахисної діяльності протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1, який безпосередній розгляд листа з доданими до нього матеріалами службової перевірки № 41, доручив своєму підлеглому старшому прокурору відділу ОСОБА_7

При ознайомленні з матеріалами службової перевірки № 41, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на одержання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, за вчинення дій з використанням наданої йому влади, а саме: «невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене співробітниками лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці.

Реалізуючи свій злочинний намір щодо незаконного збагачення ОСОБА_1, у своєму службовому кабінеті № 511, розташованому у приміщенні прокуратури Закарпатської області за адресою: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, на початку квітня 2014 року, ознайомив Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері - ОСОБА_8 з висновком службової перевірки щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та попросив ОСОБА_8 організувати йому зустріч із ОСОБА_3

Діючи за вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_8, який не був обізнаний зі злочинним наміром останнього, 14.04.2014 близько 15:00 години під час зустрічі з начальником лінійного відділу міліції на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3 повідомив останньому, що в начальника відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 є матеріали перевірки відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, які стосуються працівників відділу міліції на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці та можуть мати негативні наслідки для ОСОБА_3, як керівника підрозділу міліції. При цьому ОСОБА_8, дав зрозуміти ОСОБА_3 необхідність його зустрічі з ОСОБА_1 та зобовязав ОСОБА_3 зявитись до нього 18.04.2014 року.

Близько 12:00 годин 18.04.2014, у ході бесіди віч-на-віч між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка відбулася у приміщенні Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері за адресою: вул. Ф. Тихого, 8, м. Ужгород, та продовжилась у приміщенні кафе, розташованому неподалік приміщення прокуратури, останній, діючи з корисливих мотивів, явно розуміючи протиправність своїх дій, висунув вимогу ОСОБА_3 про передачу йому після «Пасхальних свят» неправомірної вигоди в розмірі 8000,00 доларів США за невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене співробітниками лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці, та, як наслідок, непроведення відповідного досудового розслідування.

Хвилюючись за свою карєру начальника підрозділу органів внутрішніх справ, ОСОБА_3 був вимушений погодитись на вимогу ОСОБА_1 надати йому «неправомірну вигоди» у розмірі 8000,00 доларів США.

22.04.2014 ОСОБА_1, маючи на меті отримати неправомірну вигоду, але побоюючись бути викритим у її одержанні, зателефонував ОСОБА_3 і, дізнавшись, що той перебуває у м. Львів, наказав передати для нього раніше обумовлену неправомірну вигоду через особу, яка зателефонує останньому.

Наступного дня - 23.04.2014, близько 20 години 25 хвилин, ОСОБА_3, який знаходився у м. Львів, зателефонував ОСОБА_9 (який не був обізнаним у протиправних діях ОСОБА_1І.) та пояснив, що повинен одержати від нього передачу для ОСОБА_1

Діючи за вказівкою ОСОБА_1, через деякий час після цього, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_9 поруч із проїзною частиною вул. С. Крушельницької у м. Львів, неподалік будинку № 7, де біля легкового автомобіля ОСОБА_9 марки LEXUSES 350, державний номерний знак НОМЕР_1, передав йому для ОСОБА_1 частину неправомірної вигоди в сумі 2000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23.04.2014 року еквівалентно 23 025,70 гривень.

Надалі, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3, ОСОБА_1 28.04.2014, о 15 годині 15 хвилин, зателефонував ОСОБА_3 і зажадав наступного дня отримати решту обумовленої неправомірної вигоди в сумі 6000,00 доларів США. ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_1 мусив погодитись.

Наступного дня - 29.04.2014 о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_1 у його службовому кабінеті № 511, який розташований у приміщенні прокуратури Закарпатської області за адресою: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород. Під час бесіди віч-на-віч, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1, що в нього є тільки 2000,00 доларів США, а також попросив документ, який свідчив би про невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення ним кримінального правопорушення. ОСОБА_1 пообіцяв надати такий документ згодом, а також повідомив, щоб ОСОБА_3 очікував телефонного дзвінка. Близько 11:00 години того ж дня, тобто 29.04.2014, ОСОБА_3 зателефонував житель м. Мукачеве ОСОБА_10, який не був обізнаним у протиправних діях ОСОБА_1, спрямованих на отримання неправомірної вигоди, та пояснив, що саме він повинен одержати від ОСОБА_3 передачу. У той же день-29.04.2014 р., близько 12 години 10 хвилин, ОСОБА_3, діючи за вказівкою ОСОБА_1, зустрівся з ОСОБА_10 біля автозаправної станції «SHEL» № 8501, що розташована за адресою: вул. Автомобілістів, б/н, с. Клячаново, Мукачівського району, Закарпатської області. У ході зустрічі, ОСОБА_3 згідно з раніше висунутою вимогою ОСОБА_1 передав для нього через ОСОБА_10 другу частину неправомірної вигоди в сумі 2000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 29.04.2014 р. еквівалентно 22 714,49 гривень.

Надалі, ОСОБА_10 передав отримані від ОСОБА_3 грошові кошти працівнику прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11, а той наступного дня у приміщенні прокуратури Закарпатської області за адресою: вул. Коцюбинського, 2-а, м. Ужгород, кабінет № 511, віддав їх ОСОБА_1 Упродовж 05-07.05.2014 ОСОБА_1 продовжив свої протиправні дії, направлені на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3, неодноразово телефонуючи останньому з вимогою передати для нього решту грошових коштів в сумі 4000,00 доларів США. У ході телефонних розмов ОСОБА_3 домовився про зустріч з ОСОБА_1 на 07.05.2014 року.

При цьому ОСОБА_1 05.05.2014, діючи в інтересах ОСОБА_3, використовуючи свої владні повноваження, особисто склав та підписав лист на імя заступника начальника відділу внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки МВС України в Закарпатській області ОСОБА_12, про відсутність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених в анонімній скарзі, стосовно начальника лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3, старшого оперуповноваженого КМСД лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_4 та колишнього старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_5 07.05.2014, близько 09 години 30 хвилин, ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_1 у службовому кабінеті № 511 у приміщенні прокуратури Закарпатської області за адресою: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород. Під час розмови ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_13 надати довідку про невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення ним кримінального правопорушення, наступного дня та зазначив, що решту неправомірної вигоди йому необхідно передати так само, як і 29.04.2014, тобто через особу, яка попередньо зателефонує. Близько 11 години 00 хвилин 07.05.2014 ОСОБА_3 подзвонив ОСОБА_10, який не був обізнаним у протиправних діях ОСОБА_1, і вони домовилися про зустріч у м. Мукачеве на тій самій автозаправній станції, що і 29.04.2014 р.Після цього, діючи за вимогою ОСОБА_1 та за домовленістю з ОСОБА_10, близько 11 години 24 хвилин поблизу АЗС «SHEL» № 8501 за адресою: вул. Автомобілістів, б/н, с. Клячаново, Мукачівський район, Закарпатська область, ОСОБА_3 передав для ОСОБА_1 через ОСОБА_10 решту неправомірної вигоди у розмірі 4000,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 07.05.2014 р. еквівалентно 45878,3о гривень. Про передачу обумовленої решти грошових коштів через ОСОБА_10 ОСОБА_3 телефоном повідомив ОСОБА_1

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК Украни (в редакції Закону України від 18.04.2013 року № 221-VІІ, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення), як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе у значному розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади.

Судовий розгляд відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

У предявленому обвинуваченні за ч.4 ст. 368 КК України ОСОБА_1 виним себе не визнав і показав, що до прокуратури Закарпатської області, де він працював на посаді начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області, надійшли для розгляду матеріалами службової перевірки щодо ОСОБА_3 та інших працівників лінійного відділу. За результатами проведеної відділом перевірки, підстав для внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення не було. З ОСОБА_3 він спілкувався по мірі потреби, з приводу робочих моментів та питань, як із рештою підлеглих працівників. Неприязних відносин з ОСОБА_3 не мав. Жодних грошових коштів неправомірної вигоди від ОСОБА_3 не отримував і не мав наміру отримати.. Нікому з підлеглих ніяких незаконних вказівок не давав. Коментувати розмови зафіксовані на носіях інформації, наданих стороною обвинувачення відмовляється, оскільки вважає їх недопустимими доказами у справі. Предявлене йому обвинувачення за ч.4 ст.368 КК України вважає необгрунтованим, недоведеним та просить його виправдати.

Захисник обвинуваченого просив виправдати його підзахисного, посилаючись не те, що стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував та доводив обставини предявленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.4 ст.368 Кк України. Вважає, що покази свідказаявника ОСОБА_3 не знайшли жодного документального підтвердження доказами поданими стороною обвинувачення. Крім того, вказує на те, що до повноважень та компетенції його підзахисного, як начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області, не входило розгляд листа та доданих до нього матеріалів службової перевірки щодо ОСОБА_3 та інших працівників лінійного відділу.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він працював на посаді старшого прокурора відділу прокуратури області, який очолював ОСОБА_1 У квітні 2014 року, через канцелярію прокуратури, до нього надійшов лист за № 18/6-261 від 21.03.2014 року з матеріалами та висновком службової перевірки за № 41 за відомостями, викладеними в анонімній скарзі, стосовно начальника лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3 та ще двох працівників цього відділу для розгляду та прийняття рішення згідно з чиним законодавством. У ході розгладу вказаних матеріалів, ним були відібрані пояснення у 8-ми осіб та зясовано, що лист анонімний, а висновок відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області не узгоджувався з зібраними матеріалами. Тому, за наслідками здійсненої ним перевірки, він підготував висновок «про відсутність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене співробітниками лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці». Результати перевірки, довів до відому свого керівника ОСОБА_1, останній з таким висновком погодився та дав йому вказівку підготувати відповідний Лист відділу внутрішньої безпеки в Закарпатській області. У пятницю 25 квітня 2014 року, ним ОСОБА_11 було прийнято рішення по матеріалах та скеровано до канцелярії прокуратури, де таке відповідно було зареєстровано у перший робочий день. Повідомив, що один раз бачив, як ОСОБА_3 заходив до ОСОБА_1 у період часу, коли проводилася перевірка по вказаних матеріалах. Після затримання ОСОБА_1 за отримання неправомірної вигоди, вказані матеріали перевірки, під-час обшуку були виявлені у шафі для документів, у кабінеті який він ОСОБА_11 займає з іншими працівниками відділу. Повідомив суду, що громадянина ОСОБА_10 знає, як приватного підприємця таксиста, послугами якого інколи користується. З приводу отримання від ОСОБА_10 24 чи 29 квітня 2014 року яких небудь грошових коштів нічого повідомити не може. Від, дачі показів «щодо себе», які повязані з обставинами справи, як свідок відмовився, скориставшись положеннями ст.66 КПК України та ст. 63 Конституції України.

Покази свідка обвинувачення ОСОБА_11 не містять жодних відомосте щодо обставин справи що мають значення для кримінального провадження. Факт знайомства свідка ОСОБА_11 з свідком ОСОБА_10 ніяким чином не доводить наявність злочинної домовленостіу між даними свідками та ОСОБА_1 щодо наміру чи то отримання останнім неправомірної вигоди від ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_8 показав, що обіймаючи посаду Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, в квітні 2014 року був ознайомленим ОСОБА_1 з висновком службової перевірки щодо начальника лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3, старшого оперуповноваженого КМСД лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_4 та колишнього старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_5. ОСОБА_1 попросив його посприяти явці ОСОБА_3 до прокуратури для розмови з приводу перевірки щодо останнього. Він, зателефонував ОСОБА_3, якого знав особисто та попросив його прийди до нього на роботу. Коли прибув ОСОБА_3 до нього в службовий кабінет зайшов ОСОБА_1 і вони всі разом пішли в кафе поблизу прокуратури. Однак, йому виникла потреба повернутися до свого кабінету, а через якийсь час він приєднався до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у кафе. Про що вони розмовляли між собою, йому не відомо. ОСОБА_1 кілька разів просив його телефонувати ОСОБА_3 з проханням «перезвонити йому», однак з приводу чого він не знає. За весь час роботи, ОСОБА_1 не давав йому жодних незаконних вказівок, якби такі надходили, він би їх не виконував. У дзвінках ОСОБА_3 не вбачає нічого протизаконного. У нього з ОСОБА_3 були тільки службові стосунки.

Покази свідка обвинувачення ОСОБА_8, підтверджують факт того, що ОСОБА_8, на прохання ОСОБА_1,. кілька разів телефонував ОСОБА_3 в період проведення первірки. Однак не містять відомостей чи фактичних даних,щодо фактичних обстави, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 ознак інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_14 показала, що є спеціалістом 2 категорії секретаріату прокуратури області. Так, 5 травня 2014 року до неї підійшли працівники прокуратури ОСОБА_11 та ОСОБА_1 та попросили зареструвати документи за результатами перевірки по ОСОБА_3 не «5 травня» 2014 року, а «25 квітням» 2014 року. Після реєстрації вказаних документів по ОСОБА_3, вона повернула такі ОСОБА_11. Документи були на імя Дьордя. Подальша доля документів по ОСОБА_3 їй невідома.

З показів свідка обвинувачення ОСОБА_14 вбачається, що вона на прохання ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєструвала документи за результатами перевірки по ОСОБА_3 заднім числом, тобто 25 квітням 2014 року.

Покази свідка обвинувачення ОСОБА_15 не містять жодних відомостей про обставини кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_10 показав, що працює таксистом в м. Мукачеві. У квітні 2014 року йому зателефонував знайомий клієнт - ОСОБА_11 та попросив забрати (посилку) передачу, при цьому давши номер телефону особи, від якої він мав забрати (посилку) передачу. Клієнти часто просять його щось десь забрати, передати, доставити та перевезти, тому в проханні ОСОБА_11 не вбачав нічого дивного. Богдан два рази просив його забирати (посилку) передачу від того ж самого чоловіка з яким він зустрічався на автозаправці. Це були грошові кошти в доларах США купюрами по «100» доларів. Він їх не рахував, бо його не цікавило нічого більше. «Посилку» - гроші передав ОСОБА_11, за яких обставин вже не памятає. Під час отримання другої (посилки) передачі, його затримали працівники СБУ. Обвинуваченого ОСОБА_1 він не знає.

З показів свідка обвинувачення ОСОБА_10 вбачається, що він два рази у квітні та травні 2014 року, на прохання ОСОБА_11 отримував передачу «незнайомої йому особи ( ОСОБА_3 М.) у виді грошових коштів у доларах США. Про призначення грошових коштів нічого не знав.Обвинуваченого ОСОБА_1 не знає..

Свідок обвинувачення, заявник - ОСОБА_3 показав, що в квітні 2014 року, коли він знаходився у м. Львові (за місцем свого проживання), перебував на лікарняному, йому зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що їм треба зустрітися з приводу матеріалів щодо скарги та службового розслідування, що стосуються працівників лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці, начальником якого він є. 14 квітня 2014 року прибув до ОСОБА_8. У службовому кабінеті, ОСОБА_8 йому розповів, що у ОСОБА_1 перебувають матеріали щодо працівників керованого ним лінійного відділу та повідомив, що є можливість не розглядати такі за певну грошову винагороду. При цьому, ОСОБА_8 назвав йому суму 10000,00 доларів США для ОСОБА_1. Він відповівів, що це занадто велика сума для нього. На момент розмови з ОСОБА_8 він матеріалів не бачив. Через день, він знову прийшов у кабінет до ОСОБА_8 і останній зателефонував до ОСОБА_1, але той сказав, що зайнятий. 18 квітня 2014 року він за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 знову прийшов до останнього на роботу. Десь через 20 хвили до кабінету ОСОБА_8 зайшов ОСОБА_1, і запитав, як він- Ясінський О. М. міг допустити, що на його підлеглих є скарги. Вони вирішили продовжити розмову в кафе біля прокуратури. Під час розмови, він запитав у ОСОБА_1 про перспективу розгляду матеріалів, на що останній відповів, що якщо він-Ясінський О. буде дотримуватись попередніх домовленостей з ОСОБА_8, тоді все буде добре. При цьому, ОСОБА_1 сказав, що гроші треба буде передати ОСОБА_8. Сам ОСОБА_8 не був присутнім при їх розмові у кафе, а підійшов десь через 5 хв. Вже у присутності ОСОБА_8 то вони втрьох говорили про те, що гроші треба буде передати після Пасхальних свят. ОСОБА_1 назвав суму 8000,00 доларів США, які треба було передати ОСОБА_8. Він ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_1 чи можна щоб сума була у гривнях, однак йому сказали, що в доларах. На момент розмови, матеріалів він ще не бачив. Після Пасхальних свят, йому зателефонував ОСОБА_16 та запитав чи має він вже гроші, він сказав, що не має. Тоді ОСОБА_1 запитав, яку суму має? та коли буде в Ужгороді. ОСОБА_17 сказав, що 30% суми вже має і через кілька днів приїде до Ужгорода. Того ж дня, йому знову зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що з ним звяжетьтя особа по імені «Тарас», якому він-Ясінський має передати гроші. Наступного дня, йому зателефонував чоловік, який назвався «Тарасом» і сказав, що він від ОСОБА_1. В кінці того ж дня «Тарас» позвонив і сказав, що може приїхати на вулицю, де мешкає він ОСОБА_3 Близько 20:00 год тогож вечора, «Тарас» приїхав до нього додому, де на вулиці він передав ОСОБА_9 суму 2000,00 доларів США. При цьому, ОСОБА_9 перезвонив ОСОБА_1 та повідомив, що гроші в нього. Наступного тижня, він- Ясінський О., приїхав до Закарпатття і поїхав до м. Ужгород за попередньою домовленості з ОСОБА_8 У вівторок, він зустрівся з ОСОБА_8 та запитав про решту грошей для ОСОБА_1 Однак ОСОБА_8 сказав, що спілкуватися з приводу грошей вподальшому він ОСОБА_3 буде тільки з ОСОБА_1 на пряму. Від ОСОБА_8 він пішов до ОСОБА_1. У кабінеті ОСОБА_1, він ознайомився з матеріалами по скарзі, які у кабінет ОСОБА_1 приніс ОСОБА_11. Ознайомившись з висновком перевірки. дізнався що заява була анонімною, тому відділом внутрішньої безпеки було прийнято рішення не розглядати матеріали. ОСОБА_1 повідомив йому, що для того аби матеріали даноі не перевіряли, необхідно сплатити решту суми, тобто 6000,00 доларів США. На що, він ОСОБА_3 повідомив, що має тільки 2000,00 доларів США. ОСОБА_1 сказав йому, щоб він займався своїми справами, а йому зателефонують. У той же день, коли він повертався з м. Ужгорода до м. Мукачева, йому зателефонували з невідомого номера телефона. Чоловік, що телефонував повідомив, що має з ним зустрітися та отримати передачу. Засумнівавшись, він зателефонував ОСОБА_1 однак той трубку не підняв, а написав СМС «що він на нараді». Він відправив ОСОБА_1 смс «чи треба йому зустрічатися з особою, яка йому телефонувала», однак ОСОБА_1 не відповів на смс. Після чого, йому ОСОБА_3 знову зателефонував той самий чоловік та повідомив, що особа, які він пише смс на нараді. Таким чином, він переконався, що це та людина про яку говорив ОСОБА_1 з чоловік який йому телефонував домовились про зустріч буля АЗС «Шел» на вїзді в м. Мукачево. На автозаправку підїхав автомобіль марки «Дейво нексія» сірого кольору, пересвідчившись, що в автомобілі саме той чоловік з яким він розмовляв про зустріч, передав чоловіку 2000,00 доларів США, а той у свою чергу відправив смс, однак кому і якого змісту була смс, він не знає. Через дві години, він ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 і той сказав, що все добре. Після чого, він знову повернувся у Львів та знаходився на лікарняному. В той час, йому неодноразово по черзі звонили то ОСОБА_1 то ОСОБА_8 з питанням коли він- Ясінський О. приїде до Закарпаття. Під час однієї з таких розмов, ОСОБА_16 повідомив йому що настав час «Ч». Якось, йому зателефонував ОСОБА_16 і запитав, чи має він «те, що має мати?». Він ОСОБА_3 відповів, що гроші 4000,00 доларів США скоро йому мають позичити і тоді зустрінуться. Наступного дня, він зустрівся з ОСОБА_1 в його службовому кабінеті в прокуратурі м. Ужгорода. Знаходячись у кабінеті ОСОБА_1, попросив дати йому документ, який би засвідчував, що перевірка по скарзі не проводилась. Однак, ОСОБА_1 відповів що дасть пізніше. У процесі розмови, ОСОБА_1 поцікавився чи має він вже гроші, він відповів що має. ОСОБА_1 сказав, що йому ОСОБА_3 зателефонують та покликав до себе ОСОБА_11 і запитав у того «наші ті тут? чи там?», ОСОБА_11 відповів «-там». Після чого, ОСОБА_1 сказав, щоб він ОСОБА_3 їхав у Мукачено з ним зустрінуться. По дорозі до Мукачевого, йому знову зателефонували з того самого номера, як і минулого разу, той самий чоловік, якому минулого разу він передав 2000,00 доларів США на АЗС «Шел». Вони знову домовились про зустіч на тій самій АЗС. Чоловік приїхав на тому самому авто, що і минулого разу. ОСОБА_17 передав йому гроші в сумі 4000,00 доларів США, після чого, працівники СБУ затримали того чоловіка. При цьому, свідок показав, що до СБУ в м. Києві він звернувся 22 квітня 2014 року біля 12:30 год. дня, після того, коли під час зустрічі в кафе біля прокуратури, ОСОБА_1І назвав йому суму 8000,00 доларів США. У той же день, коли звернувся з заявою до СБУ в м. Києві, повернувся до Львова. У подальшому, від працівників СБУ отримав спецпристрої для здійснення запису розмов. Грошові кошти в сумі 8000,00 доларів США були його особистими, мітилися працівниками СБУ у звязку з чим, він підписував відповідні різні документи. Було всього три епізоди передачі грошей «з рук - у руки». При зустрічах з ОСОБА_1 він мав з собою диктофон, бо знав, що мова буде йти про гороші. Під час розмов у процесі зустрічей, ОСОБА_1 уникав слів «гроші», «сума», «винагорода».

Покази свідка обвинувачення заявника - ОСОБА_3, з приводу того «хто називав суму грошей?» неодноразово ним уточнювалися в процесі його повторного та одночасного допитів з іншими свідками та обвинуваченим. Зокрема, ОСОБА_3 уточнив, що при зустрічах та розмовах, ОСОБА_1 жодного разу не називав йому сум грошових коштів і не обумовлював порядок їх передач. Суму в 10000,00 доларів США, а потім 8000,00 доларів США називав ОСОБА_8 У процесі спілкування з ОСОБА_1 та ОСОБА_8, він зробив висновки про намір останніх отримати від нього неправомірну вигоду, а тому звернувсяз заявою в Генеральну прокуратуру на ОСОБА_1 та ОСОБА_18. Свідок у своїх показах не підтвердив факт безпосередньої передачі ним суми «неправомірної вигоди» чи її частини обвинуваченому ОСОБА_1

Стороною обвинувачення надано суду два ОСОБА_15 з кримінального провадження № 42014000000000317, датовані 03.06.2014 р. та 14.08.2014 р., згідно з якими 22.04.2014 року надійшла заява ОСОБА_3 щодо вимагання у нього у квітні 2014 року працівниками органів прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 та ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 8000 доларів США за не проведення досудового розслідування за матеріалами перевірки. Особа якій повідомлено про підозру ОСОБА_1, правова кваліфікаці ч.4 ст. 368 КК України, Орган досудового розслідування: Генеральна прокуратура України (а.с121, 122 т.1)

Однак, самої заяви ОСОБА_3, яка стала підставою для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за ч.4 ст.368 КК України стороною обвинувачення суду не надано, а від так відсутнє документальне підтвердження підстави внесення відомостей до ЄРДР.

Згідно обвинувального акту та показів свідка ОСОБА_3, передача «неправовомірної вигоди» від ОСОБА_3 ОСОБА_1 в розмірі 8000,00 доларів США відбувалася трьома траншами - 2000,00 доларів США, 2000,00 доларів США, 4000,00 доларів США:

І транш - 23.04.2014 року ОСОБА_3 в м. Львів по вул. Крушевницької, 7 через ОСОБА_9 передавав ОСОБА_1 суму в розмірі 2000,00 доларів США.

ІІ транш - 29.04.2014 року ОСОБА_3 на автозаправочній станції «Шелл» по вул. Автомобілістів у с. Клячаново Мукачівського району Закарпатської області через ОСОБА_10 передавав ОСОБА_1 суму в розмірі 2000,00 доларів США.

ІІІ транш- 07.05.2014 року ОСОБА_3 на автозаправочній станції «Шелл» по вул. Автомобілістів у с. Клячаново Мукачівського району Закарпатської області через ОСОБА_10 передавав ОСОБА_1 суму в розмірі 4000,00 доларів США. Під час чого, ОСОБА_10 був затриманий працівниками СБ України.

Докази, надані суду стороною обвинувачення на підтвердження обстави передачі І-го траншу - 23.04.2014 року ОСОБА_3 в м. Львів по вул. Крушевницької, 7 через ОСОБА_9 суми в розмірі 2000,00 доларів США ОСОБА_1

Покази свідка свідка ОСОБА_3 про те, що: «…Після Пасхальних світ, йому позвонив ОСОБА_16 та повідомив, що з ним звяжетьтя особа по імені «Тарас», якому він-Ясінський має передати гроші. Наступного дня, йому зателефонував чоловік, який назвався «Тарасом» і сказав, що він від ОСОБА_1 . В кінці того ж дня, ОСОБА_9 позвонив і сказав, що може приїхати на вулицю, де мешкає він ОСОБА_3 Близько 20:00 год тогож вечора, ОСОБА_9 приїхав до нього додому, де на вулиці передав ОСОБА_9 суму 2000,00 доларів США. При цьому, ОСОБА_9 перезвонив ОСОБА_1 та повідомив, що гроші в нього.

Свідок ОСОБА_9 ОСОБА_19 допитаний судом за клопотанням сторони захисту показав, що обвинуваченого ОСОБА_1 знає понад 20-ть років. Останній ні про що його не просив, жодних грошових коштів для ОСОБА_1 ні від кого не отримував, ніяких грошових коштів ОСОБА_1 не передавав. Особу на прізвище ОСОБА_3 не знає. Він не памятає, щоб йому 22-23 квітня 2014 року хтось дзвонив для отримання грошей.

Покази свідка ОСОБА_9, не підтверджують покази свідка-заявника ОСОБА_3 в частині передачі ним через «Тараса» першого траншу в розмірі 2000,00 доларів США від суми 8000,00 доларів США ОСОБА_1

За клопотанням сторони обвинувачення судом, в порядку ч.14 ст. 352 КПК України проведено одночасний допит свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у процесі допиту ОСОБА_3 стверджував, що саме з ОСОБА_9 зустрічався 23.04.2014 року у м. Львові по вул. Кропиницької, 7 та передавав через останнього суму 2000,00 доларів США для ОСОБА_1, як «неправомірну вигоду» та просив зателефонувати ОСОБА_1 І, що той і зробив. Однак, ОСОБА_9 категорично заперечив про знайомство з ОСОБА_3, зустріч з ним, та отримання від нього яких небудь грошових коштів для ОСОБА_1

У процесі одночасного допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_3 та свідка сторони захисту ОСОБА_9 судом не здобуто відомостей про фактичні обставини справи щодо факту зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_9 23.04.2014 року у м. Львові по вул. Кропиницької, 7, факту отримання ОСОБА_9 від ОСОБА_3 грошових коштів, та подальшої долі грошових коштів в сумі 2000,00 доларів США, які зі слів ОСОБА_3 він передав через ОСОБА_9, ОСОБА_1.

З протоколу огляду оптичного диску з контактами зєднаннями абонентіа мобільного звязку ПрАТ «Киівстар» № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 І) від 06.07.2014 року (а.с. 180-182 т.2), вилученого 24.06.2014 року в ПрАТ «Київстар» на підставі Ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 02.06.2014 року встановлено, що на диску містяться три файли. Детальним оглядом файлу № 2 установлено наявність записів про контакти абонента № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 І.) з абонентом моб. звязку № НОМЕР_3 (ОСОБА_9 В.) 22.04.2014 року 2 вихідні вхідні та 1 вхідний дзвінки; з абонентом ОСОБА_3 22.04.2014 р. 1 вихідний дзвінок. Крім того, 23.04.2014 року ( в день фактичної передачі грошових коштів) 1 вхідний дзвінок та 2 вхідні дзвінки з абонентом ОСОБА_3 та 2 вхідні дзвінки з абонентом ОСОБА_9 в 20:11:49 (тривалістю 27 секунд) та 20:30:51 (тривалістю 09 сек).Таким чином, з даного доказу чітко прослідковуються контакти телефонних зєднань ОСОБА_20, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 22.04.2014 року день напередодні передачі «неправомірної вигоди» та 23.04.2014 року в день передачі неправомірної вигоди, що збігається з часом фактичної передачі, що відображені у показах ОСОБА_3 даними в судовому засіданні. Та не спростовані показами свідка ОСОБА_9 даними ним у судовому засіданні, який показав, що не памятає: «…, щоб йому 22-23 квітня 2014 року хтось дзвонив для отримання грошей». Запис розмов абонентів відсутній, а тому встановити зміст таких не виявляється можливим, що позбавляє суд дійти висновку про наявність обставин щодо факту передачі грошей в сумі 2000,00 доларів США від ОСОБА_3 через ОСОБА_9 до ОСОБА_1, та відповідно підтвердження факту отримання ОСОБА_1 І-шо траншу «неправомірної вигоди» в розмірі 2000,00 доларів США.

Переглянутий речовий доказ - диск із результатами телефонних зєднань за квітень-травень 2014 року ОСОБА_1 містить записи про контакти абонентів.

Клопотання сторони захисту про недопустимість даного доказу з посиланням на відсутність Ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, суд відхиляє, оскільки у матеріалах справи є Ухвала слідчого судді Печерського районного суду від 02.06.2014 року (а.с.194-195 т.2) на отримання інформації в електронному вигляді (а.с.194-195 т.2)

Протокол про результати отримання грошових коштів від 23.04.2014 року (а.с 241-244 т.1) суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки слідча дія відображена у протоколі проводилась в рамках виконання Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних справах Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_21 № 15/2-720 від 23.04.2014 року, що не узгоджується з номером Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 15/2- 32835-14 від 23.04.2014 року, наданою суду стороною обвинувачення (а.с.239-240 т.1).

У даному протоколі зазначено, що консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України підполковник ОСОБА_22 на автомобільній стоянці біля ТК «Ашан», за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 30, у присутності понятих, за участю ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н., якому розяснені права і обовязки, отримав від гр. ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н. грошові кошти на загальну суму 2000 доларів США, які за його словами вимагають від нього в якості неправомірної вигоди як частину Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_8 та начальник відділу правозахисної роботи, протидії корупції та злочинності на транспорті прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 за вирішення питання щодо не внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР за матеріалами перевірки анонімної заяви по можливому факту одержання ним неправомірної вигоди. Купюри мають серійні номери, з вказаних купюр зроблені ксерокопії. Вказаний протокол складений у період часу з 18:30 год по 18:55 год., підписаний ОСОБА_3, понятими та особою, що його склала консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України полковником ОСОБА_22.

Сторона захисту заявила клопотання про недопустимість доказу - Протоколу про результати отримання грошових коштів від 23.04.2014 року, посилаючись на обставини на підставі яких суд визнав даний доказ недопустимим.

Протокол про ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів від 23 квітня 2014 року(а.с.1-4 т.2), суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки слідча дія відображена у протоколі проводилась в рамках виконання Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних справах Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_21 № 15/2-720 від 23.04.2014 року, що не узгоджується з номером Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 15/2- 32835-14 від 23.04.2014 року, наданою суду стороною обвинувачення.

Згідно даного протоколу про ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів від 23 квітня 2014 року, у період часу з 19:00 по 19:20 год., консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України підполковник ОСОБА_22 на автомобільній стоянці біля ТК «Ашан», за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 30, у присутності понятих, за участю ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н., якому розяснені права і обовязки, вручив гр. ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н. грошові кошти на загальну суму 2000 доларів США двадцятьма купюрами по «100» доларів кожна. Які за його словами вимагають від нього в якості неправомірної вигоди як частину Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_8 та начальник відділу правозахисної роботи, протидії корупції та злочинності на транспорті прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 за вирішення питання щодо не внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР за матеріалами перевірки анонімної заяви по можливому факту одержання ним неправомірної вигоди.

Сторона захисту заявила про неналежність даного доказу, посилаючись на те, що згідно даного протоколу, ОСОБА_3 «сам собі вручає грошові кошти», що є порушенням вимог ст 104 КПК України, грошові кошти згідно протоколу вручаються на автомобільній стоянці біля ТК «Ашан», за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 30, а не у відповідному службовому приміщенні правоохоронного органу, який здійснює досудове розслідування та не були надані стороною обвинувачення стороні захисту для огляду. Крім того, стороною захисту наголошено про відсутність відомостей у матеріалах кримінального провадження про вилучення грошових коштів, вручених ОСОБА_3 в осіб, які зазначені у вказаних протоколах від 23.04.2014 р., як такі, що вимагають неправомірну вигоду у ОСОБА_3, чи то від особи ОСОБА_9, через яку «грошові кошти в сумі 2000,00 доларів США» передавалися ОСОБА_3 ОСОБА_1

Суд в порядку ст.ст. 85КПК України вирішуючи питання щодо належності такого доказу,приходить висновку про очевидну ненележність такого доказу, оскільки він не містить відомості про спосіб ідентифікації (помічення) грошових коштів, вручених ОСОБА_3 згідно протоколу від 23.04.2014 року, що тагне за собою припинення його дослідження.

Судом не встановлено, а стороною обвинувачення не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 першого траншу «неправомірної вигоди» від ОСОБА_3 та на підтвердження показів свідка заявника ОСОБА_3.

Докази, надані суду стороною обвинувачення на підтвердження обстави передачі ІІ-го траншу- 29.04.2014 року ОСОБА_3 на автозаправочній станції «Шелл» по вул. Автомобілістів у с. Клячаново Мукачівського району Закарпатської області через ОСОБА_10 суми в розмірі 2000,00 доларів США ОСОБА_1.

Покази свідка свідка ОСОБА_3 про те, що: «…коли він повертався з м. Ужгорода до м. Мукачева, йому зателефонували з невідомого номера телефона. Чоловік, що телефонував повідомив, що має з ним зустрітися та отримати передачу. Засумнівавшись, він зателефонував ОСОБА_1 однак той трубку не підняв, а написав СМС «що він на нараді». Він відправив ОСОБА_1 смс «чи треба йому зустрічатися з особою, яка йому телефонувала», однак ОСОБА_1 не відповів на смс. Після чого, йому ОСОБА_3 знову зателефонував той самий чоловік та повідомив, що особа, які він пише смс на нараді. Таким чином, він переконався, що це та людина про яку говорив ОСОБА_1 з чоловік який йому телефонував домовились про зустріч буля АЗС «Шел» на вїзді в м. Мукачево. На автозаправку підїхав автомобіль марки «Дейво нексія» сірого кольору, пересвідчившись, що в автомобілі саме той чоловік з яким він розмовляв про зустріч, передав чоловіку 2000,00 доларів США, а той у свою чергу відправив смс, однак кому і якого змісту була смс, він не знає. Через дві години, він ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 і той сказав, що все добр.»

Протокол проведення слідчого експеременту від 29.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_11 (а.с.123-129 т.1) суд визнає неналежним та недопустимим у частині, де свідок ОСОБА_11 відмовився давати покази про обставини, що стосуються його особи, скориставшись ст. 66 КПК України та ст. 63 Конституції України.

Відображене у протоколі слідчого експеременту від 29.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_11 частково підтверджується показами даними свідком ОСОБА_11 у судовому засіданні, який показав суду, що гр. ОСОБА_10 знає, як приватного підприємця таксиста, послугами якого інколи користується. Однак, нічого не памятає з приводу отримання від ОСОБА_10 24 чи 29 квітня 2014 року яких небудь грошових коштів та узгоджується з показами свідка ОСОБА_10 даними ним у судовому засіданні вбачається, що останній два рази на прохання ОСОБА_11 отриував передачу від ОСОБА_3 у виді грошових коштів у доларах США. Що однозначно стверджується показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_3 М однак ,даний доказ немістить даних на підтвердження обставин щодо факту оримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 чи через будь-яку інші особу, другого траншу «неправомірної вигоди» у розмірі 2000,00 доларів США.

Сторона захисту в судовому засіданні заявила про неналежність даного доказу, посилаючись на те, що свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні не давав жодних показів щодо передачі яких- небудь грошових коштів ОСОБА_1 30.04.2014 року.

Суд, в порядку ст. 85 КПК України вирішуючи питання належності даного доказу, не встановив очевидної неналежності такого доказу під час судового розгляду, оскільки відомості, відображені у ньому, частково підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також узгоджуються з показами свідків допитаних в судовому засіданні та встановленими судом обставинами.

Протокол проведення слідчого експерименту від 31.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_10 (а.с.130-141т.1),суд визнає належним та допустимим в частині де відображені обставини отримання грошових коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_3.

З протоклу вбачається, що ОСОБА_10 двічі - 29.04.2014 року та 07.05.2014 року, зустрічався з тим самим чоловіком на прохання ОСОБА_11 на тій самій автозаправочній станції «Шелл» по вул. Автомобілістів і обидва рази отримував від незнайомця грошові кошти-долари США , як «передачу» на прохання ОСОБА_11 Різниця була тільки в сумі передачі, а саме: 29.04.2014 року отримав суму 2000 доларів США, а 07.05.2014 року отримав суму 4000 доларів США. Про призначення вказаних грошових коштів йому не було відомо. Протокол підписано всіми учасниками. Відображене у протоколі повністю узгоджується з показами свідка ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_3 даними ними в судовому засіданні та не спростовується показами свідка ОСОБА_11 даними в судовому засіданні. У протоколі проведення слідчого експерименту від 31.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_10 О місцем зустрічі «незнайомого чоловіка» та ОСОБА_10 зазначено АЗС «Шелл» в м. Мукачеві по вул. Автомобілістів, однак згідно обвинувального акту та встановленого судом АЗС «Шелл» по вул. Автомобілістів розташована в с. Клячаново Мукачівського району (обїзна м. Мукачева).

Сторона захисту в судовму засіданні заявила про неналежність даного доказу, посилаючись на те, що даний доказ не містить відомостей та фактичних даних про причетність до відображеного у протоколі обвинуваченого ОСОБА_1.

Суд, в порядку ст. 89 КПК України вирішуючи питання неналежності даного доказу, не встановив очевидної нененалежності такого доказу під час судового розгляду, оскільки відомості, відображені у ньому, непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та вцілому узгоджуються з показами свідків допитаних в судовому засіданні та встановленими судом обставинами, хоча жодним чином не підтверджуєть факту отримання ОСОБА_1 неправомірної вигодичи її частини від ОСОБА_3

Протокол проведення слічного експерименту від 31.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_11 (а.с.142-149 т.1), суд визнає неналежним та недопустимим, в порядку ст. ст. 87,89 КПК України, оскільки допитаний свідок ОСОБА_11 відмовився давати покази про обставини, що стосуються його особи, скориставшись ст. 66 КПК України та ст. 63 Конституції України, а тому припиняє подальше його дослідження.

Протокол про вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих дій від 29.04.2014 року (а.с19-20 т.2), суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки слідча дія відображена у протоколі проводилась в рамках виконання Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних справах Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_21 № 15/2-720 від 23.04.2014 року, що не узгоджується з номером Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 15/2- 32835-14 від 23.04.2014 року, наданою суду стороною обвинувачення.

Згідно даного протокл,у консультатом експертом 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України підполковником ОСОБА_22 за адресою: м. Ужгород по вул. Дитяча 1 «г», в рамках виконання Ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва Приндюк М. В. від 25 квітня 2014 року у присутності понятих, за участю ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н., якому розяснені права і обовязки, вручино гр. ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н. спеціальні технічні засоби:приймач «Оберіг» та виріб «К», закамуфльований під чоловічий аксесуар з метою майбутньої ідентифікації аудиозапису, на спеціальний технічний пристрій, що вручається ОСОБА_3.

Сторона захисту в судовму засіданні заявила про недопустимість даного доказу - протоколу про вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих дій від 29.04.2014 року, посилаючись на те, що згідно оглянутого в судовому засіданні диску із результатами аудіо та відеоконтролю СD R реєстр № 1727 нт від 28.04.2014 року за результатами аудію та відеоконтролю, проведеного відносно ОСОБА_1 містить чотири файли, які дублюють один одного, які не могли здійснюватися одночасно на один диск, що дає достатні підстави вважати, що суду надано в якості доказу не первісний носій зафіксованої інформації, а відредаговану його копію.

Згідно протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 15.05.2014 року (а.с 180-185 т1), негласної слідчої дії, проведеної на підставі ухвали заступника голови Апеляційного суду м. Києва слідчого судді Приндюк М. В. від 25.04.2014 року, знято інформацію з належного ОСОБА_1 абонентного номера оператора мобільного звязку Пр АТ «Київстар» № НОМЕР_2. На вказаний номер 28 квітня 2014 року надійшов дзвінок з абоненського номера НОМЕР_4, який належить ОСОБА_3 та відбулася розмова між абонентами.

З запису розмови, яка відбулася між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 28 квітня 2014 року о 15:15 год. вбачається, що ОСОБА_1 каже ОСОБА_3 «ну шо, ждем вас». ОСОБА_3 говорить «дивіться ОСОБА_23, завтра зранку буду у вас, тому ту частину, що мені не вистачає. мені завтра зранку мають позичити»- зрозуміло, що мова йде про грошові кошти. На що. ОСОБА_1 наказує ОСОБА_3 О «менше розглагольствувати та повідомляє останнього про те, що «настав час «Ч». ОСОБА_3 відповів, що він зрозумів, це у його інтересах».

Наступна розмова між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулася 29квітня 2014 року об 10:19 год. під час якої ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1, що він вже у прокуратурі у ОСОБА_8 та запитав чи ОСОБА_1 на місці. На що останній наказав «чекати дзвінка» та при цьому запитав» вже там всьо нормально?» на що ОСОБА_3 сказав що хотів би уточнити деякі питанння з ОСОБА_1 однак, ОСОБА_1 сказав, що він уточнив всі питання з ОСОБА_8, а той йому прийде і скаже. На що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1, що ОСОБА_8 нічого йому не каже, тоді ОСОБА_1 погодився на зустріч з ОСОБА_3. О.

Наступна розмова між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зафіксована о 14:02 год. ЯсінськийО. талефонує ОСОБА_1. та питає: « ОСОБА_23, там всьонормально, бо там якиийсь той чоловік не надьожний був?», на що ОСОБА_1 відповідає: «Да,да нормально». У розмові ОСОБА_3 повідомляє ОСОБА_1: «Решта тоді на понеділок», на що ОСОБА_1 відповідає «Ага».

Зі змісту СМС повідомлень, відправлених 29 квітня 2014 року об 11:35 год з абоненського номера ОСОБА_1 на абоненський номер ОСОБА_3 вбачається текст «на нараді», а об 11:40 год. з з абоненського номера ОСОБА_3 О на абоненський номер ОСОБА_1 надійшло повідомлення « мене набрав хтось з номера НОМЕР_5, але не сказав від кого. Це ваш чоловік?»

Відображене у даному протоколі повністю узгоджується з показами ОСОБА_3 та ОСОБА_8 даними ними в судовому засіданні, однак ніяким чином не стверджує факту отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 «неправомірної вигоди» в сумі 2000,00 доларів США.

З протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо- та відео контролю особи від 30.04.2014 року (а.с188-192 т.1) вбачається, що 29.04.2014 року в 10:31 год. в службовому кабінеті ОСОБА_1 відбулася зустріч ОСОБА_1 з ОСОБА_3, під час зустрічі ОСОБА_3 говорить ОСОБА_1: « ОСОБА_23, я маю, але не все, маю ще частину, тому, що мене підвели», ОСОБА_1 запитує у ОСОБА_3: « у яких у вас це все?», на що ОСОБА_3 відповідає: « зараз маю ще дві, не в наших президентах. А решта за вихідні ще дозбираю. Мені пообіцяли, я все що мав пошкрябав. Мені ще мають чотири у понеділок позичити», на що ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3: « Давайте, тоді я вам передзвонять».

З відображеного у даному протоколі не можливо зробити чітки висновки з приводу яких саме грошових коштів йде мова та про призначення таких грошових кошті, однак такий протокол суд визнає непрямим доказом того, що 29.04.2014 року в 10:31 год. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мала місце розмова з приводу грошових коштів в іноземній валюті.

Протокол огляду вмісту диска CD-R реєстр № 1726 нт 27.07.2014 р.(а.с198-203 т.1) повністю узгоджується з інформацією, що міститься на переглянутому в судовому засіданні диску СD R реєстр № 1726 нт від 28.04.2014 року за результатами аудію та відеоконтролю, проведених відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на якому містилося три файли: відеофайл 140429 1000 ch 1(2) аудіо та відеоконтролю за ОСОБА_8 від 29.04.2014 року, з якого прослуховується розмова ОСОБА_8 з ОСОБА_3 з розмови не вбачається відомостей про обставини справи; відеофайл 140429 1031 ch1 аудіо та відеоконтролю за ОСОБА_1 від 29.04.2014 р. де прослуховується частина розмови ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та йде мова «про президентів», однак в контексті якої розмови? та з приводу чого така розмова ведеться?, з прослуханого втановити не виявляється можливим та відеофайл 140429 1210 ch1 аудіо та відеоконтролю за ОСОБА_1 від 29.04.2014 р. - з запису, візуально вбачається факт передачі ОСОБА_3 свідку ОСОБА_10 грошових котів в іноземних купюрах на автозаправочній станції 29.04.2014 року, однак не простежується звязок даних обставин з предявленим ОСОБА_1 обвинуваченням в отриманні таких.

Протокол огляду вмісту диска CD-R реєстр № 1727 нт 27.07.2014 р. та носія інформації Micro-SD Adapter (а.с204-207 т.1) на якому міститься папка на якій зберігаються чотири файли: аудіо та відеоконтролю за ОСОБА_1 від 07.05.2014 р. суд визнає недопустимим доказом у порядку ст. 89 КПК України, оскільки переглягнутий судом речовий доказ - СD R реєстр № 1727 нт від 28.04.2014 року за результатами аудію та відеоконтролю, проведеного відносно ОСОБА_1 містить чотири файли, які дублюють один одного, з незрозумілим змістом розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в кабінеті останнього та запис передачі ОСОБА_3 грошови коштів ОСОБА_10 07.05.2014 року на автозаправочній станції, який фіксують одночасно дві камери з різного ракурсу (чорно-білого та кольорового зображення) на пристрій невідомого походження.

При цьому суд констатує, що обидва оглянуті диски від 28.04.2014 року містять відображення подій, що мали місце 29.04.2014 року. Речовий доказ носій інформації Micro-SD Adapter, із результатами прведених заходів відносно ОСОБА_1, наданий стороною обвинувачення, не виявилося можливим оглянути в судовому засіданні при наявному відповідному технічному забезпеченні, наданому строною обвинувачення та за допомогою існуючих в суді спеціальних пристроїв.

Протокол огляду вмісту диска CD-R реєстр № 1728 нт 28.07.2014 р. та диск «Verbatim DVD-R реєстр № 1734 з результатами аудіозаписів 28.04.2014 та 05.05.2014 року (а.с208-214 т.1) суд визнає неналежним доказом, в порядку ст. 85 КПК України, оскільки за результатами перегляду речового доказу - СD R реєстр № 1728 з даними аудіозаписів 28.04.2014, 05.05.2014 та 06.05.2014 року встановлено, що він містить 3 224 файлів, жоден з відкритих не містить фактичних даних щодо обставин справи. Речовий доказ диск «Verbatim DVD-R реєстр № 1734 з результатами аудіозаписів 28.04.2014 та 05.05.2014 року містить 1437 файлів, однак жоден з переглянутих судом не містить фактичних даних щодо обставин справи.

Переглянутий в судовому засіданні: речовий доказ диск із результатами телефонних зєднань за 29.04.2014 р. та 07.05.2014 р. свідка ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_3 містить роздруківки зєднань мобільних телефонів (трафіки) з привязкою до бази. Однак не мають фактичного значення для доведення обставин кримінального правопорушення, предявленого ОСОБА_1

З протоколу огляду оптичного диску з контактами зєднаннями абонентіа мобільного звязку ПрАТ «Киівстар» № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 І) від 06.07.2014 року, вилученого 24.06.2014 року в ПрАТ «Київстар» на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 02.06.2014 року встановлено, що на диску містяться три файли. Детальним оглядом файлу № 2 установлено наявність записів про контакти абонента № НОМЕР_2 (ОСОБА_1 І.) з абонентом моб. звязку № НОМЕР_3 (ОСОБА_3.) встановлено, що 29.04.2014 року зафіксовано 3 вхідні дзвінки з ОСОБА_3 та 1 вихідний дзвінок з ОСОБА_3 і 2 смс вхідні з ОСОБА_3 та 1 смс вихідна з ОСОБА_3.

З даного протоколу вбачається значна кількість телефонних контактів між ОСОБА_24 та ОСОБА_3 приходиться на 11:40 год 29.04.2014 р., однак таке не дає суду достатньо підстав вважати, що дані дзвінки мали відношення до оставин справи, що розглядається судом.

Протокол про результати отримання грошових коштів від 29.04.2014 року (а.с. 5-14 т.2) суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки слідча дія відображена у протоколі проводилась в рамках виконання Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних справах Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_21 № 15/2-720 від 23.04.2014 року, що не узгоджується з номером Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 15/2- 32835-14 від 23.04.2014 року, наданою суду стороною обвинувачення (а.с.239-240 т.1).

Відповідно до даного протоколу, консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України підполковник ОСОБА_22 за адресою: м. Ужгород, вул .Дитяча, 1 «г», у присутності понятих, за участю ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н., якому розяснені права і обовязки, отримав від гр. ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н. грошові кошти на загальну суму 2000 доларів США, які за його словами вимагають від нього в якості неправомірної вигоди як частину Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_8 та начальник відділу правозахисної роботи, протидії корупції та злочинності на транспорті прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 за вирішення питання щодо не внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР за матеріалами перевірки анонімної заяви по можливому факту одержання ним неправомірної вигоди. Купюри мають серійні номери, з вказаних купюр зроблені ксерокопії. Вказаний протокол складений у період часу з 09:00 год по 09:25 год., підписаний ОСОБА_3, понятими та особою, що його склала консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України полковником ОСОБА_22.

Сторона захисту заявила клопотання про недопустимість доказу - протоколу про результати отримання грошових коштів від 29.04.2014 року, посилаючись на обставини на підставі яких суд визнав даний доказ недопустимим.

Протокол про ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів від 29 квітня 2014 року (а.с.15-18 т.2), суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки слідча дія відображена у протоколі проводилась в рамках виконання Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних справах Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_21 № 15/2-720 від 23.04.2014 року, що не узгоджується з номером Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 15/2- 32835-14 від 23.04.2014 року, наданою суду стороною обвинувачення (а.с.239-240 т.1).

Згідно даного протоколу, 29 квітня 2014 року, у період часу з 09:30 по 09:40 год., Консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України підполковник ОСОБА_22 за адресою: м. Ужгород, вул.Дитяча, 1 «г», у присутності понятих, за участю ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н., якому розяснені права і обовязки, вручив гр. ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н. грошові кошти на загальну суму 2000 доларів США двадцятьма купюрами по «100» доларів кожна. Які за його словами вимагають від нього в якості неправомірної вигоди як частину Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_8 та начальник відділу правозахисної роботи, протидії корупції та злочинності на транспорті прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 за вирішення питання щодо не внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР за матеріалами перевірки анонімної заяви по можливому факту одержання ним неправомірної вигоди.

Сторона захисту заявила про неналежність та недопустимість даного доказу, посилаючись на те, що згідно даного протоколу, ОСОБА_3 «сам собі вручає грошові кошти», що є порушенням вимог ст 104 КПК України, грошові кошти згідно протоколу вручаються за адресою: м. Ужгород, вул.Дитяча, 1 «г», а не у відповідному службовому приміщенні правоохоронного органу, який здійснює досудове розслідування та не були надані стороною обвинувачення стороні захисту для огляду. Крім того, стороною захисту наголошено про відсутність відомостей у матеріалах кримінального провадження про вилучення грошових коштів, вручених ОСОБА_3 в осіб, які зазначені у вказаних протоколах від 29.04.2014 р., як такі, що вимагають неправомірну вигоду у ОСОБА_3, чи то від особи, через яку «грошові кошти в сумі 2000,00 доларів США» передавалися ОСОБА_3 ОСОБА_1

Суд в порядку ст.ст. 85,89 КПК України вирішуючи питання щодо належності та допустимості такого доказу, судом встановлено очевидну недопустимість такого доказу, оскільки такий не містить відомості про спосіб ідентифікації (помічення) грошових коштів, вручених ОСОБА_3 згідно протоколу від 29.04.2014 року, які згідно обвинувального акту, були передані ОСОБА_1 30 квітня 2014 року, а що тагне за собою припинення його дослідження.

Докази, надані суду стороною обвинувачення на підтвердження обстави передачі ІІІ-го траншу- 07.05.2014 року ОСОБА_3 на автозаправочній станції «Шелл» по вул. Автомобілістів у с. Клячаново Мукачівського району Закарпатської області через ОСОБА_10 передавав ОСОБА_1 суму в розмірі 4 000,00 доларів США.

Покази свідка свідка ОСОБА_3 про те, що: «…по дорозі до Мукачевого, йому знову зателефонували з того самого номера, як і минулого разу, той самий чоловік, якому минулого разу він передав 2000,00 доларів США на АЗС «Шел». Вони знову домовились про зустіч на тій самій АЗС. Чоловік приїхав на тому самому авто, що і минулого разу. ОСОБА_17 передав йому гроші в сумі 4000,00 доларів США, після чого, працівники СБУ затримали того чоловіка.»

З протоколу проведення слідчого експерименту від 31.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_10, (а.с 130-132 т.1) спеціаліста та у присутності понятих (перед останній абзац) вбачається, що ОСОБА_10 показав, що 07.05.2014 року він на АЗС «Шелл» по вул. Автомобілістів в м. Мукачево від «того самого громадянина» отримав суму 4000 доларів США, теж передачу на прохання ОСОБА_11. Б. та зазначив, що після одержання коштів, смс-повідомленням повідомив про таке ОСОБА_11 змітс повідомлення - «Все ок». Про призначення вказаних грошових коштів йому не було відомо. Протокол підписано всіми учасниками.

Відображене у даному повністю узгоджується з показами свідіва ОСОБА_10 та ОСОБА_3 даними ними в судовому засіданні, однак не містить відомостей про причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до факту відображеного у даному протоколі.

Згідно протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-та відеоконтолю особи від 08.05.2014 року, які здійснюються на підставі ухвали Заступника голови Апеляційного суду м. Києва слідчого судді Приндюк М. В. від 25.04.2014 року встановлено, що 07.05.2014 року проведено аудіо та відеоконтроль за ОСОБА_1 у період з 09:30 год по 09:35 год.. Згідно відображеного у даному протоколі, ОСОБА_3 (Я) приїхав на зустріч з ОСОБА_1 (М) яка проходила у службовому кабінеті прокуратури Закарпатської області в м. Ужгород вул. Коцюбинського, 2А., під час зустрічі у кабінеті був присутній чоловік на імя «Богдан».

З протоколу вбачається, що ОСОБА_3 звертається до ОСОБА_1 з проханням, щоб внутрішня безпека видала йому довідку-висновок, щоб у нього були хоч якісь документи, бо вже б написав рапорт щоб перевестися. ОСОБА_3 питає у ОСОБА_1 «з безпекою все?». ОСОБА_1 о. відповідає «да». ОСОБА_3 питає у ОСОБА_1 о « вони вже не будуть мати до мене питань, все буде нормально» та додає» то шо я маю, что чотири?». ОСОБА_20 відповідає «Угу». ОСОБА_3 уточнює « то я маю отдать?». ОСОБА_1 відповідає «да». З фіксації розмови, що відбується між чоловіками, вбачається, що ОСОБА_1 питьає у «богдана» про когось «він де тут чи там», ОСОБА_11 відповідає «там». тоді ОСОБА_3 каже, що їхати не менше 40 хвилин, на що ОСОБА_1 відповідає, «ну тоді десь через час наберете» При цьому, ОСОБА_3 просить хай зізвоняться зараз і вони домовляться де зузстірнуться. При цьому ОСОБА_1 питає у ОСОБА_3 «скоко?» на що той відповідає «та я не багато». Того ж дня 07.05.14 проведено аудіо та відеоконтроль за ОСОБА_1 у період з 11:24 год по 11:25 год. з якого вбачається, що ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_1 прибув на зустріч з особою «Т» - ОСОБА_10. зустріч відбулася на автозаправці «Шелл» по вул. Автомобілістів. ОСОБА_3 і ОСОБА_10 привіталися і ОСОБА_3 попросив ОСОБА_10 набрати «його». ОСОБА_10 сказав, що він відішле СМС. На що ОСОБА_3 сказав, що у нього «тут чотири», ОСОБА_10 відповів «я не знаю, я не перераховую, бо не знаю скільки має бути». ОСОБА_3 запитує у ОСОБА_10 чи він пише ОСОБА_23, на що той відповідає, що пише на Ужгород. Після чого ОСОБА_3 розмовляє по телефону « ОСОБА_23, се нормально, я відчитався», після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_10 прощаються.

Судом встановлено, що відображене у протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-та відеоконтолю особи від 08.05.2014 року за ОСОБА_1 повністю узгоджується з показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_10 даними ними в судовому засіданні та іншими матеріалами справи, однак не містять фактичних даних про факт отримання ОСОБА_1 «неправомірної вигоди» від ОСОБА_3 чи інших осіб.

З протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 15.05.2014 року, негласної слідчої дії, проведеної на підставі ухвали заступника голови Апеляційного суду м. Києва слідчого судді Приндюк М. В. від 25.04.2014 року знято інформацію з належного ОСОБА_1 абонентного номера оператора мобільного звязку Пр АТ «Київстар» № НОМЕР_2. Зі змісту запису розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 відображених у даному вбачається, що ОСОБА_1 05 травня 2014 року об 11:06 год телефонував ОСОБА_8 з проханням подзвонити їх спільному другу та нагадати, «що сьогодні час «Ч», на що ОСОБА_8 відповів добре, він все зрозумів.. В той же день 05.05.2014 року об 12:03 год ОСОБА_20 телефонував ОСОБА_3 та запитав «Ну, що там, ви тут?» на що ОСОБА_3 відповів «ні, яж казав, що буду у понеділок мені повинні позичити.» У процесі розмови ОСОБА_1 докорив ОСОБА_3, що той «колись одне говорив, а тепер друге, потім пяте» на що ОСОБА_3 повідомив, щозавтра буде». Відповідно запису протоколу 07 травня 2014 року о. 11:22 на абоненський номер ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив « ОСОБА_23, я відчитався» на що ОСОБА_1 відповів «Ага, хорошо», що повністю узгоджується з показами ОСОБА_3 та відображеним у протоколі про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо та відеоконтролю за ОСОБА_1 від 08.05.2014 р. та показами свідка ОСОБА_3 даними ним у судовому засіданні, однак не містить фактичних даних, якіб доводили факт отримання ОСОБА_1 «неправомірної вигоди» від ОСОБА_3 чи якоїсь її частини.

Протокол про результати отримання грошових коштів від 06.05.2014 року (а.с. 21-35 т.2) суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки слідча дія відображена у протоколі проводилась в рамках виконання Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних справах Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_21 № 15/2-720 від 23.04.2014 року, що не узгоджується з номером Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 15/2- 32835-14 від 23.04.2014 року, наданою суду стороною обвинувачення (а.с.239-240 т.1).

Згідно даного протоколу, консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України підполковник ОСОБА_22 за адресою: м. Ужгород, вул Капушанська, 168, у присутності понятих, за участю ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н., якому розяснені права і обовязки, отримав від гр. ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н. грошові кошти на загальну суму 4000 доларів США, які за його словами вимагають від нього в якості неправомірної вигоди як частину Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_8 та начальник відділу правозахисної роботи, протидії корупції та злочинності на транспорті прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 за вирішення питання щодо не внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР за матеріалами перевірки анонімної заяви по можливому факту одержання ним неправомірної вигоди. Купюри мають серійні номери, з вказаних купюр зроблені ксерокопії. Вказаний протокол складений у період часу з 08:00 год по 08:25 год., підписаний ОСОБА_3, понятими та особою, що його склала консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України полковником ОСОБА_22.

Сторона захисту заявила про неналежність та недопустимість даного доказу, посилаючись на те, що згідно даного протоколу, ОСОБА_3 «сам від себе отримав грошові кошти», що є порушенням вимог ст 104 КПК України, грошові кошти згідно протоколу передаються за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 168, а не у відповідному службовому приміщенні правоохоронного органу, який здійснює досудове розслідування. Крім того, захисник вказує на недопустимість даного доказу, оскільки згідно даного доказу ОСОБА_3 отримав грошові кошти 06 травня 2014 року, а використав їх для передачі нібито ОСОБА_1 І через ОСОБА_10 07.05.2014 року, що узгоджується з встановленим у судовому засіданні.

Судом встановлена очевидна недопустимість такого доказу, оскільки відповідно до протоколу про результати отримання грошових коштів від 06.05.2014 року, грошові кошти в сумі 4000,00 доларів США отримані ОСОБА_3 06.05.2014 року, а використані для передачі особі через ОСОБА_10 біля 11:24 год. 07 травня 2014 року, тобто через добу, що тагне за собою припинення його дослідження.

Протокол про ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів від 06 травня 2014 року (а.с.36-40 т.2), суд визнає недопустимим доказом в силу ст. 87 КПК України, оскільки слідча дія відображена у протоколі проводилась в рамках виконання Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних справах Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_21 № 15/2-720 від 23.04.2014 року, що не узгоджується з номером Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 15/2- 32835-14 від 23.04.2014 року, наданою суду стороною обвинувачення (а.с.239-240 т.1).

Згідно даного протоколу, 06 травня 2014 року, у період часу з 08:30 по 08:55 год., Консультант експерт 2 відділу 2 Управління ГУ БКОЗ СБ України підполковник ОСОБА_22 за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 168, у присутності понятих, за участю ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н., якому розяснені права і обовязки, вручив гр. ОСОБА_3, 15.03.1981 р. н. грошові кошти на загальну суму 4000 доларів США купюрами по «100» доларів кожна. Які за його словами вимагають від нього в якості неправомірної вигоди як частину Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері ОСОБА_8 та начальник відділу правозахисної роботи, протидії корупції та злочинності на транспорті прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 за вирішення питання щодо не внесення стосовно нього відомостей до ЄРДР за матеріалами перевірки анонімної заяви по можливому факту одержання ним неправомірної вигоди.

Сторона захисту заявила про неналежність та недопустимість даного доказу, посилаючись на те, що згідно даного протоколу, ОСОБА_3 «сам собі вручає грошові кошти», що є порушенням вимог ст 104 КПК України, грошові кошти згідно протоколу вручаються за адресою: м. Ужгород, вул.Капушанська, 168, а не у відповідному службовому приміщенні правоохоронного органу, який здійснює досудове розслідування та не були надані стороною обвинувачення стороні захисту для огляду. Крім того, захисник вказує на недопустимість даного доказу, оскільки згідно даного доказу ОСОБА_3 отримав грошові кошти 06 травня 2014 року, а використав їх для передачі нібито ОСОБА_1 І через ОСОБА_10 07.05.2014 року, що узгоджується з встановленим у судовому засіданні, оскільки вказані грошові кошти були вилучені у ОСОБА_10 07.05.2014 року під час огляду легкового автомобіля НОМЕР_6.

Суд в порядку ст.ст. 85,89 КПК України вирішуючи питання щодо належності та допустимості такого доказу, судом встановлено очевидну недопустимість такого доказу, оскільки такий не містить відомості про спосіб ідентифікації (помічення) грошових коштів, вручених ОСОБА_3 згідно протоколу від 06.05.2014 року, що тагне за собою припинення його дослідження.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.05.2014 року ОСОБА_1 (а.с150-152 т.1) затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, рояснено йому його процесуальні права та обовязки. Під час особистого обшуку нічого не виявлено та не вилучено. Відносно підозрьованого ОСОБА_1 Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2014 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави. 13 травня 2014 року ОСОБА_1 звільнений під заставу в розмірі 97440,00 гривень.(а.с153-163 т1).

Постановою від 23.05.2014 року старшого прокурора Другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури України ОСОБА_21 прийнято рішення про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих дій у даному кримінальному провадженні (а.с164-166 т.1).

Відповідно до протоколу обшуку від 07 травня 2014 року (а.с.41-43т.2)(проведеного відповідно до ч.3 ст. 233 КПК України) під час огляду легкового автомобіля НОМЕР_7, проведеного старшим слідчим ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_25 у випадку із рятуванням майна-речових доказів, з безпосереднім переслідуванням осіб, що підозрюються у вчиненні злочину в період часу з 11:25 год до 12:28 год, у присутності понятих у гр. ОСОБА_10 вилучено з правої кишені джинсів 4000,00 доларів США. Згідно пояснень ОСОБА_10 вказані кошти він отримав від невідомого чоловіка, на прохання його друга «ОСОБА_11 з Мукачева».

Переглянуті в судовому засіданні речові докази 2 (дві) карти памяті CD-Card (E) із відеозаписом обшуку автомобіля свідка ОСОБА_10 та його обшуку, як особи яка перебувала в салоні автомобіля 07.05.2014 року, не містять повного відображення події, а тільки частину огляду особистих речей свідка ОСОБА_10, а тому є неналежним доказом, відповідно до ст. 85 КПК України.

Стороною обвинувачення надано суду клопотання від 08.05.2014 р. про проведення обшуку автомобіля НОМЕР_7, що належить ОСОБА_10 з метою відшукання грошових коштів в сумі 4000,00 доларів США та Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2014 року про задоволення клопотання та дозвіл на проведення обшуку.

Згідно протоколу огляду коштів від 19.05.2014 року (а.с.51-62 т.2) грошові кошти в сумі 4000,00 доларів США, вилучені у гр. ОСОБА_10 під час обшуку 07.05.2014 року автомобіля НОМЕР_7, що належить ОСОБА_10

Однак з даного протоколу огляду грошових коштів, ніяким чином не вбачається, що вилучені 07.05.2014 року у гр. ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 4000,00 доларів США є тими самими грошовими коштами, які були вручені ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_1 згідно протоколу про ідентифікацію (помічення) та вручення грошових коштів від 06 травня 2014 року.

Грошові купюри у розмірі 4000,00 доларів США, банкноти по 100 доларів США кожна у кількості 40 банкнот визнані речовими доказами та передані на зберігання до сховища ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України до прийняття рішення по зазначених коштах судом, відповідно Постанови від 17.06.2014 року про приєднаня до кримінального провадження речових доказів. Дані грошові кошти (в опечатаному конверті) передані на зберігання до сховища ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Пакет з грошовими коштами довірено старшому слідчому в особливо важдивих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України старшому раднику юстиції ОСОБА_25. (а.с63-68 т.2).

Стороною обвинувачення надано суду прибутковий касовий ордер № 5701 від 26.06.2014 року про прийняття від Генеральної прокуратури України через ОСОБА_25 пакет з вмістом 4000,00 доларів США для зберігання. (а.с69 т.2).

Постановою від 04.08.2014 року до кримінального провадження приєднано речові докази дві картки памяті CD-Card (e) із відеозаписом обшуку автомобіля ОСОБА_10, мобільний телефон Нокіа модель 2710 з карткою абонента НОМЕР_5, який налжить ОСОБА_10 та мобільний телефон «айфон» з карткою номера абонента НОМЕР_2, який належть ОСОБА_1.

Постановою від 20.05.2014 року до кримінального провадження приєднано речові докази мобільний телефон «Айфон5» з карткою абонента № 050-101-21-24, який належить ОСОБА_11 (повернутий під розписку 20.05.2014 р. ОСОБА_11 Ю.)

Відповідно до протоколу обшуку від 07.05.2014 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2014 року в службовому кабінеті № 513 який використовує ОСОБА_1, у процесі обшуку виявлено: копію довідки на ім.я ОСОБА_1 і., мобільний телефон імей 013846003726073 у сіро чорному металевому корпусі, системний блок в корпусі чорного кольору, службове посвідчення на ім.я ОСОБА_1 та посвідчення водія у його піджаку. Крім того, передано матеріали досудового розслідування службової перевірки стосовно начальника ЛВ на ст. Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3 на 78 аркушах.

Відповідно до протоколу обшуку від 07.05.2014 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2014 року автомобіля НОМЕР_8 яким користується ОСОБА_1, у процесі обшуку виявлено та вилучено: банкову картку «Приватбанк», банкову картку «Банк Аваль», банкову картку « Коомінвестбанк».(Вказані банківські картки повернуті власнику ОСОБА_1 під розписку).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2014 року накладено арешт на автомобіль марки CHEVROLET EPICA, легковий седан в, номер двигуна НОМЕР_9, номер кузова НОМЕР_10, державний номер НОМЕР_11, який належить на праві власності ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_12, зареєстрованому в ІНФОРМАЦІЯ_3. Автомобіль, власником якого є ОСОБА_1, передано на відповідальне зберігання ОСОБА_26 08.05.2014 року.

Відповідно до протоколу обшуку від 07.05.2014 року проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2014 року за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: м. Ужгород, вул. Срібляста, 30-Г з метою відшукання та вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на імя ОСОБА_1, банківської картки «Приватбанк» на імя ОСОБА_1 та паспорту серії МЕ № 746130 на імя ОСОБА_1 виявлено та вилучено вказані документи.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.05.2014 року(а.с.134 т.2) накладено арешт на автомобіль марки «CHEVROLET ERICA», легковий седан-В, номер двигуна НОМЕР_9, номер кузова НОМЕР_10, державний реєстраційний знак НОМЕР_11, який належить на праві власності ОСОБА_1, 17.07.1984 р. н., ІПН НОМЕР_12, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стороною обвинувачення надано суду матеріалами з висновком службової перевірки за № 41 за відомостями, викладеними в анонімній скарзі, стосовно начальника лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3, старшого оперуповноваженого КМСД лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_4 та колишнього старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_5 (а.с 222 т.2 а.с.1-60 т.3).

Оглядом вищевказаних матеріалів перевірки підтверджується, що матеріали для прийняття рішення, які надійшли у прокуратуру Закарпатської області з ВВБ в Закарпатській області ДВБ МВС України керівництвом прокуратури Закарпатської області доручено відділу прокуратури області, під керівництвом ОСОБА_1 та їх перевірка контролювалася особисто ОСОБА_1 і повідомлення про прийнятття рішення по матеріалах підписано саме ОСОБА_1, як начальником відділу, що підтверджує показання свідка ОСОБА_8, ОСОБА_11, однак ніяким чином не підтверджує факт отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди від ОСОБА_3

У протоколі про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 01.09.2014 року, відсутні дані про надання доступу стороні захисту до речових доказів у виді «грошових коштів» в іноземній валюті доларах США, які зазначені обвинуваченням, як предмет даного кримінального правопорушення, які на огляд суду також не надані.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинувачено ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ), як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе у значному розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади, а саме: - що ОСОБА_1 у квітні - травні 2014 року обіймаючи посаду начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області, діючи з корисливих мотивів, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою особистого збагачення, одержав від начальника лінійного відділу на станції Мукачево УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3 неправомірну вигоду для себе, у вигляді грошових коштів у сумі 8000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 91618,49 гривень, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в значному розмірі.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже, джерелами доказів, на підставі яких можуть бути встановлені фактичні дані про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, винуватість цієї особи та інші обставини, які мають значення для встановлення істини у справі є протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами проведення оперативно-розшукових заходів.

Як вбачається з документів, на які посилається сторона обвинувачення та були досліджені судом, єдиною інформацією про готування ОСОБА_1 кримінального правопорушення щодо отримання «неправомірної вигоди» в розмірі 8000,00 доларів США від ОСОБА_3, була заява останнього, подана 22 квітня 2014 року (т.1 а.с.121,122), яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР та проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів одержання інформації, що дають змогу негласно фіксувати поза каналами зв'язку розмови, дії, обстановку вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення щодо одержання неправомірної вигоди.

Однак, самої заяви ОСОБА_3 від 22 квітня 2014 року, яка стала підставою для внесення до ЄРДР інформації про кримінальне правопорушення за ч.4 ст. 368 КК України суду стороною обвинувачення не надано.

У главі 21 КПК (статті 246-275 КПК) викладаються загальні положення проведення негласних слідчих (розшукових) дій, процедури отримання дозволів на їх проведення, строки, фіксація їх ходу і результатів, заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, правила використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні.

Стороною захисту заявлено клопотання про неналежність та недопустимість доказів винуватості ОСОБА_1 в отриманні «неправомірної вигоди», а саме: даних аудіо- та відео контролю особи від 08.05.2014 р., протокол зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі від 15.05.2014 року, протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо- та відеоконтролю особи від 30.04.2014 року, протокол про результати зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі (електронних інформаційних) систем) від 15.05.2014 року, оскільки застосування технічних засобів було проведено в порушення встановленого законом порядку без відповідного дозволу на це Апеляційного суду з огляду на наступне: «Доручення оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих дій від 25 квітня 2014 року, м. Київ», виконаного старшим слідчим в ОВС відділу 21/3 ОСОБА_25 надруковане 24.04.2014 р. в якому вже йдеться про Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25.04.2014 року, на підставі якого, оперативними підрозділами ГУ БКОЗ СБУ проведені негласні слідчі (розшукові) дії щодо ОСОБА_1. Крім того, Постанова про проведення контролю за вчиненням злочину датована 23 квітня 2014 року, тобто за два дні до Ухвали апеляційного суду м. Києва від 25.04.2014 року щодо дозволу на проведення таких негласних слідчих дій.

В матеріалах кримінального провадження відсутня Ухвала апеляційного суду м. Києва від 25.04.2014 року) надання Апеляційним судом м. Києва дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових дій) дій відносно прокурора Поповича О. І., однак сторонами кримінального провадження, як і судом не ставиться під сумнів наявність такої.

Частина З ст. 358 КПК передбачає можливість виключення під час дослідження документів із числа доказів, якщо є сумніви у їх достовірності. Це пояснюється тим, що законодавець вимагає усунути із процесу доказування ті докази, які мають очевидні ознаки недопустимості. Доказ, отриманий у результаті слідчих дій, на проведення яких, відповідно до чинного КПК, потрібен дозвіл суду, без такого дозволу має визнаватися недопустимим.

Оскільки докази, які сторона захисту просить визнати недопустимими, отримані органом досудового розслідування за результатами проведення негласних слідчих дій на підставі Ухвали апеляційного суду м. Києва від 25.04.2014 року після дати винесення такої, суд визнав такі докази допустимими та дав їм відповідну правову оцінку.

Не мають жодного доказового значення винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 дані, що містяться в показах свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_14, ОСОБА_15, оскільки вони не містять фактичних даних про подію кримінального правопорушення та інші обставини, які підлягають доказуванню.

Дані, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту з свідком ОСОБА_10 не підтверджуть факту отримання ОСОБА_1 «неправомірної вигоди» від ОСОБА_3 в розмірі 8000,00 доларів США чи якусь її частину..

Суд не бере до уваги відомості, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 29.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_11 у частині щодо передачі ним 30.04.2014 року ІІ траншу (2000,00 доларів США) неправомірної вигоди ОСОБА_1 в службовому кабінеті останнього в приміщенні прокуратури Закарпатської області, за обставин коли, «ОСОБА_27, який сидів за столом, бачив покладені перед ним гроші. У кабінені крім них нікого не було», оскільки свідок ОСОБА_11 в порядку ст. 66 КПК України та ст. 63 Конституції України відмовився давати показання щодо себе, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Право свідка відмовитися давати показання, закріплене у ст. 66 КПК України, є ширшим за право, гарантоване ст. 63 Конституції України. У справі «Лука проти Італії» (рішення від 27 лютого 2001 р. ) Європейський суд визнав порушеними пункти 1 і 3 ст. 6 ОСОБА_28, оскільки особа була засуджена виключно на підставі свідчень, даних на досудовому слідстві співучасником злочину, який під час судового розгляду послався на своє право не давати показань.

Дані, що містяться в протоколі про наслідки оперативно-розшукового заходу із застосуванням технічних засобів від 30.04.2014 року, у якому міститься розшифровка розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_3 не містять фактичних даних отримання ОСОБА_1 «неправомірної вигоди» в розмірі 8000,00 доларів США чи якоїсь її частини від ОСОБА_3, чи від будь-яких інших фігурантів, а тому такий доказ не може бути прийнятий судом, як прямий доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України(в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ)..

Покази свідка-заявника ОСОБА_3, дані ним в судовому засіданні, у яких є істотні протиріччя (щодо того хто конкретно, ОСОБА_8 чи ОСОБА_1?, називав йому суму «неправомірної вигоди» в розмірі 8000,00 долаів США), не можуть бути визнані безперечними доказами, не мають заздалегідь встановленої сили, а тому були ретельно досліджені та співставлені з іншими здобутими у справі об'єктивними даними, піддані ретельній оцінці в сукупності з усіма обставинами, встановленими у справі. При з'ясуванні суттєвих протиріч даних ним показів, свідок ОСОБА_3 був повторно допитаний та допитаний одночасно з обвинуваченим. При таких допитах, свідок ОСОБА_3 чітко показав «…що суму 10000, доларів США називав ОСОБА_8, але потім на прохання ОСОБА_3, сума була зменшена до 8000,00 доларів США, яку озвучив ОСОБА_8. ОСОБА_1 жодних сум не називав, взагалі уникаючи у розмовах слів про гроші.»

У матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази факту отримання ОСОБА_1 «неправомірної вигоди» в розмірі 8000,00 доларів США чи якоїсь її частини від ОСОБА_3 чи від будь-яких інших фігурантів.

Отже, докази, визнані судом неналежними та недопустимими, підлягають виключенню з кримінального процесу. В такий спосіб забезпечується гарантований Конституцією захист особи від порушення її прав.

Обвинувачення ґрунтується лише на голослівних показаннях ОСОБА_3, записах його розмов із ОСОБА_1, а також на припущеннях щодо отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1, які жодними доказами об'єктивно не підтверджуються.

Склад кримінального правопорушення це сукупність встановлених у кримінальному законі обєктивних та субєктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого (ч. 4 ст. 368 КК України(в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ)..) полягає в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

У ст. 368 КК йдеться про одержання неправомірної вигоди, тобто законодавець однозначно вказує на фактичне прийняття відповідним суб'єктом «вигоди» - як на момент закінчення кримінального правопорушення. У судовій практиці кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України вважається закінченим з моменту отримання хоча б частини хабара (п. 10 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво»).

Відповідальність за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, настає тільки за умови, якщо службова особа одержала таку «неправомірну вигоду» за вчинення чи не вчинення і інтересах того, хто її надає будь-якої дії з використанням наданої їй влади.

Із тексту ст. 368 КК випливає тісний і нерозривний зв'язок між одержанням неправомірної вигоди і виконанням або невиконанням дій її одержувачем з використанням свого службового становища, як необхідна ознака об'єктивної сторони даного кримінального правопорушення. Відсутність такого зв'язку виключає наявність складу одержання неправомірної вигоди.

Згідно предявленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.4 ст. 368 КК України(в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ).. предметом даного кримінального правопорушення є «неправомірна вигода» - грошові кошти в сумі 8000,00 доларів США.

З урахуванням наведеного, протокол обшуку від 07 травня 2014 року згідно з яким у ОСОБА_10 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 4000,00 доларів США, які він отримав від ОСОБА_3 І, не може судом братися до уваги як доказ, оскільки не підтверджує доводів сторони обвинувачення, про отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди у сумі 8000,00 доларів США.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 ОСОБА_28 про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 46 ОСОБА_28 та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Стаття 8 Коституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У відповідності до ст. 3 ОСОБА_28 Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Згідно ст. 373 ч. 1 п.3 КПК України коли не доведено що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обстяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України(в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ), не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України(в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ), суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України(в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ), та виправдати.

Керуючись: Конституцією України, ОСОБА_28 Європи від 04.11.1950 року Про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», п. 10 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про хабарництво»), ст.ст. 373, 376 КПК України України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 368 КК України(в редакції Закону України від 18.04.2013 р. № 222-VІІ) та виправдати через недоведеність наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою (звільнений під заставу 97440,00 грн. 13.05.2015 року) залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази: цифровий носій інформації диск для лазерних систем зчитування № 1727 нт; цифровий носій інформації диск для лазерних систем зчитування № 1726 нт; цифровий носій інформації диск для лазерних систем зчитування № 1734 нт; цифровий носій інформації диск для лазерних систем зчитування № 1728 нт; цифровий носій інформації Micro-CD Adapter, цифровий носій інформації з результатами телефонних розмов зєднань за квітень-травень 2014 року ОСОБА_1, цифровий носій інформації з результатами телефонних розмов зєднань за 29.04.2014 та 07.05.2014 ОСОБА_10 з ОСОБА_11, ОСОБА_10, О. О. та ОСОБА_3; цифровий носій інформації 2 картки памяті CD card E; - залишити при матеріалах справи, мобільний телефон ОСОБА_1, - передати за належністю, мобільний телефон ОСОБА_29 передати за належністю.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт автомобіля марки «CHEVROLET ERICA», легковий седан-В, номер двигуна НОМЕР_9, номер кузова НОМЕР_10, державний реєстраційний знак НОМЕР_11, який належить на праві власності ОСОБА_1, 17.07.1984 р. н., ІПН НОМЕР_12, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, накладений Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.05.2014 року.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий Морозова Н. Л.