Рішення № 47136516, 17.06.2014, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2/303/1613/14

303/2431/14-ц

Ряд стат звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 червня 2014 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі:головуючого суддіМорозової Н. Л.

при секретаріІльчак Р. М.

за участю:відповідачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовною заявою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в:

Позивач, ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру загальною площею 43,20 кв.м., житловою площею 25.50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № МКА1GА00000002 від 18.08.2005 р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „ПриватБанк всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКН0GК00001287 від 25.07.2005 року, в розмірі 3 762,71 доларів США, що за курсом 12.97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.04.2014 року складає 48 802,35 гривень. Крім того, просить виселити Відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою : АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № МКН0GК00001287 від 25.07.2005 року укладеного з ПАТ КБ „ПриватБанк, отримав кредит у розмірі 10 965,00 доларів США для придбання житла (квартири) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2015 року. А 22.07.2011 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору кредиту № МКН0GК00001287 від 25.07.2005 року згідно якої сума заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової Угоди № 1, була зменшена не 5,06 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом до 12.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2015 року. Банк свої зобовязання за договором виконав повністю надавши у розпорядження ОСОБА_3 кредитних коштів визначену договором. Внаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, виникла сума боргу, яка станом на 14.04.2014 року склала: 3 762,71 доларів США в т. ч. 3 332,20 доларів США заборгованість за кредитом, 376,01 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 15,93 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 38,57 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

У забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки № МКН0GК00001287 від 25.07.2005 року, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - квартиру загальною площею 43,20 кв.м., житловою площею 25.50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, , що належить відповідачу (іпотекодавцю_ ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надіслав зачву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, з винесенням заочного рішення, у випадку неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання зявилася, проти позову не заперечив, визнавши, що дійсно боргує Банку, однак просив не звертати стягнення на квартиру в якій проживає його пристаріла мати..

Заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № МКН0GК00001287 від 25.07.2005 року укладеного з ПАТ КБ „ПриватБанк, отримав кредит у розмірі 10 965,00 доларів США для придбання житла (квартири) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2015 року. А 22.07.2011 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору кредиту № МКН0GК00001287 від 25.07.2005 року згідно якої сума заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової Угоди № 1, була зменшена не 5,06 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом до 12.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.07.2015 року.

Банк свої зобовязання за договором виконав повністю надавши у розпорядження ОСОБА_3 кредитних коштів визначену договором.

Внаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань, виникла сума боргу, яка станом на 14.04.2014 року склала: 3 762,71 доларів США в т. ч. 3 332,20 доларів США заборгованість за кредитом, 376,01 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 15,93 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 38,57 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

У забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки № МКН0GК00001287 від 25.07.2005 року, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - квартиру загальною площею 43,20 кв.м., житловою площею 25.50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, , що належить відповідачу (іпотекодавцю_ ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК Ураїни, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ч. 1 ст.33 Закону України „Про іпотеку у разі невиконання боржником основного зобовязання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основне зобовязання /зобовязання за договором кредиту/ шляхом звернення на предмет іпотеки. У відповідності до ст.6 ЗУ „Про іпотеку, іпотека поширюється на земельну ділянку на якій розташоване обєкти і невідємно повязані з нею, переміщення яких є неможливе без їх знецінення.

Частиною 2 ст. 39 Закону України „Про іпотеку одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Крім того. ч.1 ст.40 Закону України „Про іпотеку та ст. 109 ЖК України встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотек житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, у своєму листі від 07.10.2010, "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, розянює: Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом. Статтею 39 Закону N 898-IV передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону N 898-IV. Таким чином, Закон N 898-IV містить в собі суперечливі позиції щодо процедури проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, оскільки передбачає можливість їх виселення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону N 898-IV та ч. 3 ст. 109 ЖК, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору та закону щодо виконання зобовязань взятих на себе за кредитним договором, виконання яких забезпечено договором іпотеки укладеного між Банком та ОСОБА_1

Відповідач-іпотекодавець належним чином повідомлявся Банком про необхідність погашення заборгованості та про те, що у противному випадку Банк використає своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.. Вказані повідомлення отримані відповідачем (наявні розписки).

На момент розгляду справи в суді ОСОБА_1 не погасив існуючу заборгованість перед позивачем зі сплатою кредиту. За таких обставин, у Банку (Іпотекодержателя) виникло право задовольнити свої вимоги за основне зобовязання /зобовязання за договором кредиту/ шляхом звернення на предмет іпотеки.

При цьому суд враховує, що в звязку зі складною політичною ситуацією, яка склалася на території України та яка призводить до дестабілізації національної валюти по відношенню до таких світових валют як Євро та Долар, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав законної сили 07.06.2014 року.

Згідно з цим Законом, Верховна Рада України постановляє: 1. Протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Даний закон має на меті підтримку громадян, які мають невиконані зобовязання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті, укладеними з фінансовими установами та банками України. Законом вводиться мораторій на примусове відчуження рухомого і нерухомого майна боржників (позичальників), які мають кредитні зобовязання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті до набуття чинності законодавством щодо умов і порядку проведення конвертації зобовязань за договорами споживчого кредиту з іноземної валюті у національну.

При цьому, цей Закон є тимчасовим і діє до прийняття ряду нормативно-правових актів по врегулюванню конвертації кредитів в іноземній валюті в національну.

У законі йдеться лише про споживчі кредити в іноземній валюті, які були надані громадянам для придбання для особистих непідприємницьких потреб певної продукції, в тому числі нерухомого майна.

Оскільки предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про отримання споживчого кредиту в іноземній валюті для придбання нерухомого майна уданому випадку покупку квартири.

Мораторій стосується лише нерухомого майна, яке є предметом застави (іпотеки) по споживчому кредиту.

Водночас закон містить обмеження, що таке житлове майно має бути основним місцем проживання позичальника або майнового поручителя або у випадку, якщо таке майно є обєктом незавершеного будівництва, у власності особи не має знаходитися іншого житла.

Нерухоме житлове майно має також відповідати таким критеріям: для квартири не більше 140 кв. метрів, для житлового будинку не більше 250 кв. м.

Таким чином, вимоги позову, про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру загальною площею 43,20 кв.м., житловою площею 25.50 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, у відповідності до норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав законної сили 07.06.2014 року не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 10, 60, 88, 207, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 204, 509, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, Законом України „Про іпотеку, ст. 109 ЖК України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд -

р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийМорозова Н. Л.