Рішення № 47132218, 05.12.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7155/14-ц

Провадження № 2/645/2265/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що утворилася станом на 06 червня 2014 року за договором позики від 11 листопада 2010 року у вигляді неповернутої частини позичених коштів, процентів за користування ними та трьох процентів річних від простроченого повернен ням боргу в сумі, еквівалентній 132 370 доларам США за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення у справі, а також передбачену умовами ОСОБА_5 неустойку за прострочення виконання зобовязань в сумі 1 094 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 11 листопада 2010 року відповідачі солідарно позичили у позивача валютні цінності у вигляді з натурі та на суму 97 500 доларів Сполучених Штатів Америки. На підтвердження цього факту та на виконання вимоги ч. 1 ст. 1047 ЦК України, того ж дня між ними в письмовій формі був укладений договір позики, 11 листопада 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстро ваний нею в реєстрі за № 2526. Відповідачі грубо порушили умови укладеного із Позивачем ОСОБА_5 позики, і борг позивачеві не повернули. Разом із вимогою про стягнення з відповідачів неповернутої частини позичених у нього коштів в сумі 97 500 доларів США, позивач заявляє також вимогу про стягнення з відповідачів і про центів за увесь час користування ними його коштами. Сума належних до стягнення з відповідачів на користь позивача процентів за користування ними позиченими у нього коштами за час з моменту укладення договору позики 11 листопада 2010 року по дату звернення позивача в суд із цим позовом 06 червня 2014 року розрахована ним з роз рахунку встановленого на дату укладення договору рівня облікової ставки НБУ складає 26 104 долари США. Крім того, звязку з тим, що позичальники не повернули суму боргу своєчасно, позивач просить стягнути з відповідачів три відсотки річних від простроченого поверненя позивачеві боргу за ОСОБА_5 позики від 11 листопада 2010 року в період з 08 червня 2011 року по день звернення до суду із цим позовом 06 червня 2014 року розрахована Позивачем на рівні 8766 доларів США. Сума неповернутої частини частини позичених відповідачем у позивача коштів, процентів за користування ними на рівні облікової ставки НБУ та трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу дорівнює: 97500 доларів США неповернута частина позичених відповідачами у позивача коштів, 26104 доларів США проценти за користування позиченими коштами на рівні облікової ставки НБУ, 8766 доларів США три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу, загальна сума 132370 долари США. Також договором позики від 11 листопада 2010 року забезпечення виконання відповідачами їх зобовязань з повернення позивачеві позичених у нього коштів ще вигляді неустойки. У відповідності до п. 5 ОСОБА_5, сума неустойки складає 1000 гривень, 1094 дні прострочення складає 1094000 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7, яка діє згідно довіреності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала у повному обсязі надала суду заперечення на позовну заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, виходячи з наступного. Незаконність вимог позивача в частині стягнення неустойки у розмірі по 1000 гривень з кожного дня за період прострочення 1094 дні позивач вбачає у тому, що неустойка має бути вирахувана у відсотках від суми простроченого зобовязання. Згідно п. 5 ОСОБА_5 позики від 11.11.2010 року сторони домовилися, що за прострочення виконання своїх зобовязань позичальники повинні сплатити на користь позикодавця неустойку тобто в розмірі 1000 гривень за кожен день прострочення, оскільки неустойка має бути вирахувана у відсотках від суми простроченого зобовязання. Згідно п.5 ОСОБА_5 позики від 11.11.2010 року сторони домовилися, що за прострочення виконання своїх зобовязань позичальники повинні сплатити на користь позикодавця неустойку у розмірі 1000 гривень за кожен день прострочення, тобто встановили у твердій сумі, а не у відсотках, тобто, на думку позивача, позовні вимоги, повязані зі стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру не можуть бути задоволені, а застосування іншого виду штрафу до грошового зобовязання законом не передбачено, також позивач здійснюючи розрахунки неустойки не звернув увагу на сплив спеціального строку позовної давності до вимог зі стягнення неустойки та розрахував суму за весь період прострочення, у звязку з чим представник відповідача заявляє про сплив позовної давності до вимог позивача зі стягнення неустойки. Окрім того, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги позивача зі стягнення 3% процентів річних вони також вважають безпідставними, оскільки не вбачають можливим одночасне застосування ст. 536 ЦК України та ст. 625 ЦК України, оскільки обидва приписи закону встановлюють спосіб захисту майнового прав та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Також представник відповідача не визнав позовні вимоги в частині розміру процентів за користування коштами, визнаний позивачем у сумі 26104 долари США.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_2 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

У ході судового розгляду встановлено, що 11 листопада 2010 року було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, зареєстрований за №2526.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 позикодавець з однієї сторони та ОСОБА_9, ОСОБА_3 з позичальники з іншої сторони прийняли солідарно валютні цінності у вигляді в натурі на суму 97500 доларів США та зобовязались повернути солідарно не пізніше 7 червня 2011 року.

Належним чином укладений договір є доказом передання грошей від позикодавця до позичальника.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Строк повернення грошових коштів був встановлений до 07 червня 2011 року.

Між сторонами виникли правовідносини, за якими Позивачем були передані гроші, зобовязання повернути які в установлений строк Відповідач не виконала.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Офіційний курс Національного банку України гривні до долара США станом на день ухвалення рішення складає 15,3 грн. за один долар США.

Отже, Відповідачі зобовязані повернути Позивачеві суму позики у розмірі 1491750 грн.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів відсотків за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ та три проценти річних від простроченої поверненням суми боргу, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості за правилом ст. 1046 ЦК України.

Відповідно до ч.2 п.2 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Грошовою одиницею України згідно до ст. 32 Закону України „Про національний банку України є гривня. Обіг на території України та платіжним засобом інших грошових одиниць законом забороняється.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при отриманні 97500 доларів США за договором позики були отримані речі, які визначені родовими ознаками та відсотки, що передбачені ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не можуть бути нараховані та стягнуті судом, оскільки у відповідача відсутні за нормами законодавства України про банки, банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу грошові зобовязання, враховуючи, що долар на території України не є платіжним засобом.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів неустойки за невиконання зобовязань у сумі 1094000 гривень підлягають частковому задоволенню, на суму 365000 гривень, виходячи з наступного.

Відповідно до умов п.5 ОСОБА_5 позики від 11 листопада 2010 року, за прострочення виконання зобовязання по поверненню позики позичальники повинні сплатити солідарно на користь позикодавця неустойку у розмірі 1000 гривень за кожен день прострочення, строк повернення грошових коштів був встановлений до 07 червня 2011 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовні давність на вимоги про стягнення неустойки (штрафу) встановлено 1 рік.

Представник відповідачів наполягала у судовому засіданні на застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення неустойки.

Позивачем не надано суду доказів про поважність пропуску строків позовної давності.

Суд стягує з відповідачів неустойку за невиконання зобовязань за рік прострочення зобовязань у розмірі 365000 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1491750 грн. за договором позики, оскільки на вимогу позивача повернути кошти у повному обсязі, відповідач ухиляється від виконання зобовязання, а також неустойку за прострочення зобовязання у розмірі 365000 гривень а позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки відсотків за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ та три проценти річних за користування позикою є безпідставними.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України а саме: з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у долевому порядку судовий збір 2551 гривню - 1% відсоток від суми задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 509, 511, 1046 - 1048 ЦК України, ст.ст. 11, 79, 84, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) заборгованість за ОСОБА_5 позики від 11 листопада 2010 року у вигляді неповернутої частини позичених коштів в сумі еквівалентній 97500(девяносто сім тисяч пятсот доларів) США що становить за курсом Національного банку України 1491750(один мільйон чотириста девяносто одну тисячу сімсот пятдесят) гривень та 365000(триста шістдесят пять тисяч) гривень неустойки за прострочення виконання зобовязання.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму судового збору 1275,5 гривень з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Суддя Фрунзенського районного суду О.П. Шарко