Ухвала суду № 47115908, 16.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року м. Київ К/800/13908/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМороз Л. Л., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за позовом Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини звернулась до Державної фінансової інспекції в Сумській області з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 5, 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 29 серпня 2014 року № 18-07-1414/6167 про усунення виявлених ревізією порушень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Сумській області проведено ревізію Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Результати ревізії оформлені актом від 28 липня 2014 року за № 07-06/45.

На підставі висновків вказаного акту ревізії відповідачем складено та надіслано позивачу лист-вимогу № 18-07-14-14/6167 від 29 серпня 2014 року про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства, а саме:

стягнути з осіб, винних у виплатах заробітної плати, кошти в сумі 112 003 грн 65 коп. (п. 2);

стягнути кошти в сумі 603 грн 49 коп. з ДП "Сумський державний селекційний центр", в іншому випадку стягнути з осіб, винних у допущеному порушенні, шкоду в порядку та в розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України; провести звірку взаєморозрахунків з ДП "Сумський державний селекційний центр", відобразити по обліку дебіторську заборгованість за даним контрагентом на 603 грн 49 коп. (п. 3);

стягнути зайво перераховані кошти в сумі 183 172 грн 56 коп. з одержувача коштів, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у допущеному порушенні, шкоду в порядку та в розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України (п. 5);

перерахувати в доход державного бюджету за кодом надходження 28010500 кошти в сумі 129 120 грн 48 коп. (п. 6).

Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога є необґрунтованою та безпідставною.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, дійшов висновку, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Між тим у справі, яка розглядається, позивач заявив позов про скасування вимоги, яка вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, тому підстави для задоволення позову про визнання протиправною і скасування вимоги відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 15 квітня та 7 жовтня 2014 року (№№ 21-40а14, 21-368а14, відповідно).

Оскільки при вирішенні спору суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: