Ухвала суду № 47115689, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/44349/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуПриватного підприємства «Люг» на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 рокута постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 рокуу справі№816/1669/13-аза позовомДержавної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській областідоПриватного підприємства «Люг»прозупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Люг» (далі по тексту - відповідач, ПП «Люг»), в якому просила зупинити видаткові операції на рахунках відповідача шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, а також зобов'язати ПП «Люг» виконати законні вимоги податкового керуючого, а саме допустити податкового керуючого до перевірки збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання ПП «Люг» виконати законні вимоги податкового керуючого, а саме: допустити податкового керуючого до перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі та прийнято нове, яким в задоволенні позову у відповідній частині відмовлено. В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року в залишено без змін.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року в частині зупинення видаткових операцій на рахунках ПП «Люг» шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку строком на один місяць і постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмові заперечення на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент звернення податкового органу з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 1861001,50 грн., яка донарахована згідно податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 19 грудня 2011 року №0003812306, що винесено за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 червня 2008 року по 30 вересня 2011 року, оформленої актом від 14 листопада 2011 року № 8704/23-5/32120831.

За наслідками судового оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі №2а-1670/3557/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, у задоволенні позову ПП «Люг» до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

24 січня 2013 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкову вимогу № 164 на суму 1861001,50 грн., яку вручено відповідачу 06 лютого 2013 року.

У зв'язку з непроведенням відповідачем сплати заборгованості в добровільному порядку, 24 січня 2013 року начальником ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, а 28 січня 2013 року податковим керуючим складено акти опису майна №8 та №9.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 28 січня 2013 року зазначене у актах опису майно внесено в податкову заставу.

06 березня 2013 року податковим керуючим спільно з працівниками ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві з метою перевірки стану збереження майна, що перебуває в податковій заставі, та з метою визначення балансової вартості описаного майна здійснено вихід за адресою місцезнаходження відповідача, однак бухгалтером ПП «Люг» не допущено працівників податкового органу до перевірки стану збереження описаного у податкову заставу майна. Працівниками відповідача складено акт від 06 березня 2012 року № 1 про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого та акт про відмову посадових осіб платника податків від підпису та ознайомлення з актом про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що податковим органом дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством України вимог щодо підстав та порядку проведення опису майна платника податків у податкову заставу, а також складання акту про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника, що знаходяться в банку строком на один місяць, стало недопущення податкового керуючого для здійснення перевірки стану збереження майна, що перебуває у податковій заставі та встановлення балансової вартості описаного майна.

Відповідно до приписів підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Положеннями статті 56 ПК України закріплено, що грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні - рішенні вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу.

Станом на момент постановлення рішення судом першої інстанції грошове зобов'язання, визначене податковим органом у податковому повідомленні - рішенні у сумі 1861001,50 грн. було узгодженим з огляду на існування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні позову ПП «Люг» до ДПІ у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення - рішення.

Проте, станом на момент розгляду апеляційної скарги відповідача та постановлення рішення Харківським апеляційним адміністративним судом в даній справі, названі судові рішення були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 року.

Викладене, в силу приписів Податкового кодексу України, зумовило набуття грошовим зобов'язанням в сумі 1861001,50 грн. статусу неузгодженого та відсутність у відповідача податкового боргу, обов'язковість існування якого є підставою для виникнення податкової застави та права податкового органу на складення акту опису майна та перевірку стану його збереження.

Однак, постановляючи рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції зазначених обставин не врахував та не надав їм правової оцінки.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанцій дав передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, а саме існування на момент розгляду справи у відповідача податкового боргу, а також перебування майна платника податків у заставі, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Люг» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі №816/1669/13-а скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна