Ухвала суду № 47115650, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/67216/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року

у справі № 804/1228/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський авторемонтний завод"

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.07.2013 року № 0001272210.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дослідження експортних операцій, проведених у липні 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість на 298275,97 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 09.07.2013 року № 520/222-05461390 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2013 року № 0001272210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 447413,96 грн., у тому числі 298275,97 грн. - за основним платежем, 149137,99 грн. - за штрафними санкціями.

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001272210 від 29.07.2013 - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та TEST Kfz-Erzatzteile GmbH (Німеччина) укладено договір купівлі-продажу від 04.01.2012 № 2/01/12 (надалі - Договір №2/01/12).

Для виконання умов зазначеного договору між позивачем та ТОВ "Конкорд" укладено договір поставки № 05/12 від 10.02.2012 року. На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору позивачем надано: специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення. При цьому, загальна вартість придбаного позивачем товару склала 1789655,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 298275,97 грн.

В подальшому, придбаний у ТОВ "Конкорд" товар експортовано позивачем на виконання Договору №2/01/12, що підтверджується: митними деклараціями, інвойсом, міжнародними товарно-транспортними накладними, меморіальними валютними ордерами. При цьому, вартість експортованих товарів за Договором №2/01/12 склала 1656486,70 грн.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивач сплатив за придбаний у ТОВ "Конкорд" товар 1789655,86 грн., при цьому зазначений товар в подальшому реалізовано TEST Kfz-Erzatzteile GmbH (Німеччина) за 1656486,70 грн., тобто за нижчою ціною, а тому, на думку відповідача, господарські операції щодо придбання є безтоварними, оскільки не мали економічної вигоди.

Викладене стало підставою для висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, придбаного у ТОВ "Конкорд".

Проте із зазначеними доводами колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацом першим пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу Українив редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Згідно з пунктом 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Як встановлено судами та підтверджується наявнимиу матеріалах справи доказами за придбані у ТОВ "Конкорд" товари позивач сплатив 1789655,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 298275,97 грн. Реальне виконання зазначеної угоди також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

На підтвердження правомірності віднесення суми податку на подану вартість, сплаченої у ціні товару, у матеріалах справи міститься податкова накладна.

Викладене свідчить про правомірність дій платника податків та наявність правових підстав для віднесення 298275,97 грн. до складу податкового кредиту.

Посилання податкового органу на обгрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на збитковість операції щодо подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Конкорд" товару, колегія суддів вважає помилковим, оскільки наведені вище правові норми Податкового кодексу України такої вимоги не закріплюють.

Крім того, позивачем до суду першої інстанції надана податкова декларація з податку на прибуток за ІІ квартал, ІІ-ІІІ квартали, ІІ-IV квартали 2012 року, з якої вбачається, що діяльність позивача за вказаний період в цілому була прибутковою, вказаний факт відповідачем не заперечується.

Зазначене повністю спростовує доводи податкового органу щодо збитковості здійснених господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року у справі № 804/1228/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна