Рішення № 47115611, 15.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2015 р.Справа № 916/4909/14

за позовом Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідача Дочірнього підприємства "ЧАБАНКА"

про розірвання договору та стягнення 683 452,79 грн.

Головуючий суддя Власова С.Г.

суддя Рога Н.В.

суддя Гут С.Ф.

Представники:

Від прокурора: Котюх С.А. на підставі посвідчення; Коломійчук І.О. на підставі посвідчення; Криворучка Д.Є. на підставі посвідчення; Шарандак О.І. за довіреністю №05/3-390вн-15 від 16.01.2015р.; Врублевська О.О. на підставі посвідчення;

Від позивача (Міністерство інфраструктури України): Бровкін І.О. за довіреністю № 5359/15/14-14 від 20.08.2014р.

Від позивача (ДП "Одеський морський торговельний порт"): Струкова К.О. за довіреністю №20/7-1590 від 14.11.2014р.; Клочкова І.С. за довіреністю № 1589 від 14.11.2014р.; Юськова В.С. за довіреністю № 20/7-763 від 10.06.2014р.

Від відповідача: Дорось Ю.В. за довіреністю №б/н від 06.01.2015р.

У судовому засіданні приймали участь:

Від прокурора: Шарандак О.І. за довіреністю №05/3-390вн-15 від 16.01.2015р.;

Від позивача (Міністерство інфраструктури України): Бровкін І.О. за довіреністю № 5359/15/14-14 від 20.08.2014р.

Від позивача (ДП "Одеський морський торговельний порт"): Струкова К.О. за довіреністю;

Від відповідача: Дорось Ю.В. за довіреністю

Суть спору: 08.12.2014р. за вх.№ 5054/14 Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Дочірнього підприємства "ЧАБАНКА" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елва СПА" з врахуванням уточнень (збільшення) Порту, відповідно до якої просить суд розірвати Договір управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р., який укладено між ДП "Одеський морський торговельний порт" та ДП "ЧАБАНКА" ТОВ "Елва СПА" та стягнути з відповідача 1 198 956,11 грн., з яких 1 027 587,60 грн. - основний борг, 142 883,45 грн. - пеня, 27 322,88 грн. - 3% річних..

Ухвалою суду від 10.12.2014р. порушено провадження у справі та присвоєно № 916/4919/14 (суддя Літвінов С.В.).

12.01.2015р. за вх. .№ 210/15 господарський суд Одеської області одержав відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить суд відмовити Чорноморському прокурору у задоволенні позову з наступних підстав: 1) відповідач виконує взяті на себе зобов'язання за Договором управління майном від 23.01.2006р. та здійснює оплати за Договором, в т.ч. виставлений ДП „ОМПУ" рахунок № 890008 на суму 179 702,50 грн. оплачений відповідачем 27.05.2014р. згідно з платіжним дорученням №1978 на суму 180805,33 грн.; 2) відповідач вважає необґрунтованим твердження Прокурора щодо тотожності (подібності) відносин оренди та відносин, які виникають на підставі Договору управління майном, а також такі відносини врегульовані різними нормативними актами та ін.

18.02.2015р. за вх. № 2-911/15 ДП „ Одеський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення (збільшення), відповідно до якої позивач просить суд замінити позивача у справі, а саме Чорноморського прокурора на Прокуратуру Одеської області; стягнути з відповідача 683 452,79 грн.

20.02.2015р. за вх.№ 2-944/15 відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення за зазначеним у заяві графіком, а також зауважив про те, що відповідач визнає позов ДП „ОМПУ" в частині стягнення грошових зобов'язань.

Приймаючи до уваги перебування судді Літвінов С.В. на лікарняному, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.02.2015р. проведено повторний автоматичний розподіл даної справи та відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) дану справу призначено до розгляду судді Власовій С.Г.

Ухвалою суду від 23.02.2015р. справу №916/4909/14 прийнято до провадження суддею Власовою С.Г. та справу призначено до розгляду 10.03.2015р.

Судове засідання, яке призначено на 10.03.2015р., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Власової С.Г. на лікарняному.

Ухвалою суду від 12.03.2015р. розгляд справи №916/4909/14 призначено на 26.03.2015р.

24.03.2015р. за вх. № 2-1525/15 ДП „ Одеський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення (збільшення), відповідно до якої позивач просить суд замінити позивача у справі, а саме Чорноморського прокурора на Прокуратуру Одеської області; стягнути з відповідача 1 126 646, 16 грн.

06.04.2015р. за вх.№ 8917/15 відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення за зазначеним у заяві графіком.

08.04.2015р. за вх.№ 2-1825/15 Прокуратура, в свою чергу, також звернулася до господарського суду Одеської області із уточненнями до позовної заяви та просить суд розірвати Договір управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р., який укладено між ДП "Одеський морський торговельний порт" та ДП "ЧАБАНКА" ТОВ "Елва СПА" та стягнути з відповідача 1 126 646, 16 грн., з яких 1 036 988,50 грн. - основний борг, 78 598,75 грн. - пеня, 11058,91 грн. - 3% річних.

09.04.2015р. за вх.№ 9295/15 господарський суд Одеської області одержав письмові пояснення, згідно з якими ДП „ОМТП" позивач зауважує про технічну помилку у назві відповідача, а саме замість Дочірнього підприємства "ЧАБАНКА" Товариства з обмеженою відповідальністю "Елва СПА" необхідно зазначати Дочірнього підприємства "ЧАБАНКА" Приватного підприємства "РЕККО". Позивач зазначає, що твердження Відповідача щодо оплати за Договором управління майном 180 805,33 грн. не відповідають дійсності, оскільки дана оплата була проведена для погашення заборгованості на підставі рішення суду №916/3580/13 від 24.02.2014р., про що повідомлено Позивача листом від 17.09.2014р. та ін.

Строк вирішення спору по даній справі продовжено на 15 днів у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання представника відповідача, про що винесено відповідну ухвалу суду від 09.04.2015р.

05.05.2015р. за вх.№ 11410/15 господарський суд Одеської області одержав письмові пояснення, згідно з якими ДП „ОМТП" просить суд залишити без розгляду вимоги Прокуратури щодо розірвання Договору управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р. у зв'язку з можливістю виникнення фінансових втрат у позивача внаслідок його розірвання та ін.

Враховуючи складність справи № 916/4919/14 , суд, ухвалою від 05.05.2015р. призначив дану справу до розгляду колегією суддів.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 05.05.2015р. №474 призначено автоматичний розподіл справи №916/4909/14 для визначення складу колегії та відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Власова С.Г., судді Рога Н.В., Гут С.Ф.

Відповідно до ухвали суду від 06.05.2015р. дану справу прийнято до колегіального розгляду у складі колегії суддів у складі: головуючий суддя Власова С.Г., судді Рога Н.В., Гут С.Ф.

02.06.2015р. за вх.№ 14120/15 Відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду до 30.09.2015р.

04.06.15. за вх.№ 2-3134/15 ДП „ОМТП" звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 1 198 956, 11 грн.

04.06.2015р. за вх.№ 1435/15 господарський суд Одеської області одержав письмові пояснення Міністерства інфраструктури України, згідно з якими позивач підтримує вимоги Прокурора щодо стягнення заборгованості у повному обсязі, а вимоги щодо розірвання Договору управління майном не підтримує.

Строк вирішення спору по даній справі продовжено на 15 днів у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання, про що винесено відповідну ухвалу суду.

03.07.2015р. за вх.№ 16904/15 господарський суд Одеської області одержав письмові пояснення Прокуратури, відповідно до яких Прокурор підтримує уточнення позовних вимог порту, а також Прокуратура підтримує вимогу про розірвання договору управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р. Прокурор зауважує, що згідно з статтями 526, 610, 629, 651 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами та його мож бути розірвано за рішенням суду або на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках та ін.

10.07.2015р. за вх.№ 17599/15 ДП „ОМТП" звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 1 198 956,11 грн., з яких 1 027 587,60 грн. - основна заборгованість, 142 883,45 грн. - пеня, 27 322,88 грн. - 3% річних, а у задоволенні вимог Прокуратури про розірвання Договору управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р. просить суд відмовити.

Тією ж датою, за вх.№ 17597/15 позивач Міністерство інфраструктури України звернулося до суду з клопотанням, згідно з яким останній підтримує позовні вимоги ДП „ОМТП".

14.07.2015р. за вх.№ 17891/15 господарський суд Одеської області одержав письмові пояснення ДП „Чабанка" на обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Прокурор позовні вимоги підтримує з підстав, які зазначені у позові та у письмових поясненнях та просить суд розірвати Договір управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р., який укладено між ДП "Одеський морський торговельний порт" та ДП "ЧАБАНКА" ТОВ "Елва СПА" та стягнути з відповідача 1 198 956,11 грн., з яких 1 027 587,60 грн. - основний борг, 142 883,45 грн. - пеня, 27 322,88 грн. - 3% річних..

Позивач Міністерство інфраструктури позовні вимоги Прокурора в частині стягнення з відповідача 1 198 956,11 грн., з яких 1 027 587,60 грн. - основний борг, 142 883,45 грн. - пеня, 27 322,88 грн. - 3% річних. Підтримує, а у задоволенні вимог щодо розірвання договору управління просить суд відмовити з підстав, які викладені у письмових поясненнях.

Позивач ДП „ОМТП" позовні вимоги Прокурора в частині стягнення з відповідача 1 198 956,11 грн., з яких 1 027 587,60 грн. - основний борг, 142 883,45 грн. - пеня, 27 322,88 грн. - 3% річних. Підтримує, а у задоволенні вимог щодо розірвання договору управління просить суд відмовити з підстав, які викладені у заявах про збільшення позовних вимог , заявах про уточнення.

Відповідач ДП „Чабанка" заперечує проти позову частково в частині розірвання Договору управління, а в частині стягнення заборгованості позов визнає, з підстав, які викладені у відзиві, у заявах про розстрочку та письмових поясненнях.

Ухвалою суду від 15.07.2005р. виправлено описки, які допущені у вступних частинах ухвал господарського суду Одеської області від 10.12.2014р., 14.01.2015р., 04.02.2015р.18.02.2015р., 23.02.2015р., 12.03.2015р., 09.04.2015р., 05.05.2015р., 06.05.2015р., 04.06.2015р., та від 06.07.2015р. шляхом зазначення назви відповідача -Дочірнє підприємство „Чабанка".

У судовому засіданні від 15.07.2015р. за участю Прокурора та представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора та представників сторін, суд встановив наступне:

23.01.2006р. між ДП „ОМТП" (надалі - Установник управління) та ДП „"Чабанка" ТОВ „Елва СПА" (надалі - Управитель) укладено Договір управління майном №КД-8471, відповідно до умов якого Установник управління передає Управителю майно комплексу ВВК „Чабанка" (надалі - Майно), яке розташоване за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт Чорноморське, вул. Гвардійська,50, в управління, а Управитель за плпту здійснює від свого імені управління Майном на користь Установника управління (п. 1.1. Договору).

Майно передається Управителю для надання комплексу послуг з відпочинку, лікувально-діагностичного і реабілітаційного оздоровлення та інших супутніх послуг, які передбачені чинним законодавством України ( п. 1.2. Договору).

Згідно з п.1. Договору про внесення змін та доповнень від 04.04.2008р. пункт 1.2. Договору управління майном доповнено: „Майно передається з балансу Установника управління на баланс Управителя за остаточною його вартістю на підставі акту приймання-передачі майна".

Вигодонабувачем за даною угодою є Установник управління (п. 1.3. Договору).

Склад майна, яке передається в управління, згідно із цією Угодою і його балансова вартість, визначені у Додатку №1 до цього Договору (п.1.4. Договору).

Передача Майна в управління не спричиняє за собою перехід права власності на це Майно до Управителя. Майно зберігає державну форму власності (п.1.5. Договору).

Метою управління Майном є отримання максимальної вигоди Установником управління від використовування Майна, яке передається в управління, а також досягнення позитивного фінансового результату. Під вигодою Установника управління розуміється різниця між доходами, одержаними Управителем, від управління Майном і витратами Управителя, пов'язаними з цим Майном, відображеними у звіті Управителя згідно з п. 2.1.6., з урахуванням норм чинного законодавства України по веденню бухгалтерського і податкового обліку, але не менш ніж 150 тис. грн. за рік. При цьому витрати на проведення поточного та капітального ремонту переданого в управління майном та суми компенсованого земельного податку виключаються Сторонами зі складу витрат при визначенні вигоди Установника управління за цим договором (п. 1.6. Договору зі змінами відповідно до п. 2. Договору про внесення змін та доповнень вд 04.04.2008р.).

Управитель надає Установнику управління звіт про свою діяльність по управлінню Майном, за формою та в порядку і в терміни, вказані в Додатку №2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Звіт надається Установнику управління у письмовій формі, і повинен містити інформацію про вчинені Управителем юридичні дії з Майном, суми одержаних доходів за звітний період від використовування Майна, суми витрат Управителя, пов'язані з виконанням зобов'язань за данною угодою. До звіту Управитель зобов'язаний, на вимогу головного бухгалтера Установника управління, представити фінансові документи, що розкривають інформацію окремої статі, вказаної в звіті (п. 2.1.6. Договору).

Управитель відокремлює в бухгалтерському обліку передане йому в управління Майно, від іншого свого майна. Майно, передане в управління, повинне враховуватися окремо у Управителя в забалансовому обліку (п. 2.1.7. Договору) та здійснює в межах, передбачених чиним законодавством і цим Договором,правомочність власника відносно Майна, переданого в управління (п. 2.1.11. Договору).

Управитель своєчасно, в порядку і на умовах визначених цим договором, перераховує суми вигоди Установника управління, одержані в результаті управління Майном (п. 2.1.13. Договору).

У підрозділі 2.2. Договору сторони договору погодили Права та обов'язки Установника управління.

Установник управління протягом 5 днів з моменту вступу в дію цього Договору передає Майно Управителю. Передача Майна здійснюється по акту прийому-передачі.. (п. 2.2.2. Договору).

Установник управління, після надання Управителем звіту про результати своєї діяльності, оплачує останньому винагороду у розмірі 2000 гривень в місяць. Розмір винагороди Управителя включає ПДВ (п. 3.1. Договору).

Сторони домовилися, що Установником управління буде досягнута максимальна вигода від переданого в управління Майна, якщо:

- до 01.01.2007 р. вигода Установника управління повністю покриває суму податку «а землю, розрахованого за календарний рік;

- до 01.01.2008 р. вигода Установника управління повністю покриває суму податку на землю, розрахованого за календарний рік і 100% суми нарахованої бухгалтерської амортизації за той же період;

- з 01.01.2008р. Управитель забезпечує позитивний фінансовий результат від експлуатації Майна (п. 3.2. Договору).

З 01.01.2008р. Управитель забезпечує компенсацію витрат Установника управління по сплаті податку на землю на підставі річного розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Установника управління щомісячно не пізніше 10 банківських днів з дати отримання рахунку (п. 3.3. Договору із змінами відповідно до Договору про внесення змін та доповнень від 04.04.2008р.).

У процесі виконання цього договору, узгодженню із Установником управління підлягають витрати, які здійснюються Управителем з окремого рахунку, відкритого в рамках діяльності по управлінню Майном:

-суми добродійної допомоги, спонсорські пожертвування і т.п. на користь неприбуткових

організацій; .

-витрати по страхуванню, окрім обов'язкового страхування, передбаченого чинним законодавством або цим договором;

-витрати за договорами на консультаційні і маркетингові послуги (п. 3.4. Договору).

Винагорода Управителя виплачується у наступному порядку:

- впродовж 10 днів після закінчення звітного періоду, Сторони визначають вигоду Установника управління з урахуванням особливостей передбачених цим Договором. Вигода, що належить Установнику управління протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту перераховується Управителем на розрахунковий рахунок Установника управління за винятком винагороди. Винагорода Управителя відраховується ним безпосередньоз доходів від використання Майна (п. 3.5. Договору).

Відповідальність сторін передбачена у розділі 4 Договору.

За прострочення грошових зобов'язань, винна Сторона, яка допустила таку прострочку, зобов'язана сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в період, за який сплачується пеня від прострочеяої суми (п. 4.3. Договору).

Сплата пені і відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань, згідно умовам, передбаченим цим Договором (п. 4.4. Договору).

Цей Договір вважається укладеним з моменту передачі майна Управителеві і діє до 01 грудня 2016р. Права, обов'язки та відповідальність Управителя по управлінню Майном Установника управління виникають з моменту' підписання акту прийому-передачі Майна (п. 7.1. , 7.2.Договору).

Договір може бути достроково припинений до закінчення терміну, вказаного в п. 7.1. цього Договору при виникненні наступних обставин:

- у разі ліквідації Управителя або визнання його неспроможним (банкротом) відповідно до чинного законодавства;

- у разі здійснення Управителем дій, направлених на шкоду інтересам Установника управління;

-відмова Управителя або Установника управління від здійснення управління майном у зв'язку з неможливістю Управителя здійснювати управління Майном;

- за згодою Сторін;

- по інших підставах, якщо такі будуть передбачені Законом, цим Договором або додатковими угодами до нього (п. 7.3. Договору).

Установник управління, може в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору, до закінчення терміну його дії у випадку, відсутності вигоди від діяльності Управителя в процесі виконання цього договору, з урахуванням особливостей передбачених п.3.2. (п. 7.4. Договору).

При припиненні Договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, або у разі його

дострокового розірвання за ініціативою Установника управління, останній, по узгодженню з

Управителем, викупає у нього майно і устаткування, яке було придбане з відома Установника управління за рахунок власних коштів Управителя для цілей виконання цього Договору, за вартістю визначеної експертним шляхом. Експерт призначається спільно двома сторонами. У разі дострокового розірвання договору за ініціативою Управителя питання про викуп майна і устаткування, придбаного за узгодженням із Установником управління за рахунок власних засобів Управителя для цілей передбачених цим договором, вирішується Установником управління залежно від реальної необхідності в цьому майні. У разі дострокового розірвання Договору за ініціативою будь-якої сторони Установник управління компенсує Управителю підтверджені документально та погоджені Сторонами витрати на управління (п. 7.7. Договору з доповненнями відповідно до Договору про внесення змін та доповнень від 22.06.2011р.).

Склад майна, яке включено до управління передбачено у Додатку №4 від 15.08.2007р., у Додатку №5 від 11.02.2008р., у додатку № 7 від 27.03.2008р., у Додатку №8 від 16.09.2009р. до Договору.

До Договору управління майном №КД-8471 було внесено ряд змін відповідно до Договорів про внесення змін до нього.

На виконання умов договору ДП „ОМТП" передало відповідачу Майно, що підтверджується актами приймання-передачі від 15.08.2007р., від 11.02.2008р., від 27.03.2008р., від 17.05.2010р.

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 3.3. Договору управління майном, 31.01.2014р. відповідачу виставлено рахунок №890008 на суму 179 702,50 грн. з ПДВ (на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №890008).

У зв'язку з тим, що сума за вищевказаним рахунком не була сплачена, Порт звернувся до Відповідача з листом від 03.03.2014р. вих. №47/6-32, згідно з яким просить сплатити суму за рахунком № 89008 від 31.01.2014р. протягом семи днів з моменту одержання даного листа. Однак, як зауважує Порт, на сьогодні заборгованість за даним рахунком не погашена з боку Відповідача.

15.04.2014р. Порт звернувся до ДП „Чабанка" ТОВ „Елва СПА" з претензією за №20/1-520 про стягнення заборгованості у розмірі 180 805,33 грн. в т.ч. пені, 3% річних;

Відповідач зауважує, що ним було погашено заборгованість за рахунком № 890008 від 31.01.2014р. відповідно до платіжного доручення №1978 від 27.05.2014р., призначення платежу: сплата заборгованості згідно претензії ДП „ОМТП" №20/1-520 від 15.04.13р. без ПДВ.

В матеріалах справи наявний лист, що підписаний Директором ДП „Чабанка", від 16.09.2014р. вих. №227-14, який адресовано ДП „ОМТП", згідно з яким Відповідач просить вважати вірним призначення платежу за платіжним дорученням №1978 наступне: сплата заборгованості згідно рах. №898829 від 31.07.2013р. з ПДВ.

Водночас, листом Відповідача від 17.09.2014р. вих. №228-14, який адресовано Керуючому в м. Одеса ПАТ „Марфін Банк", повідомлено останнього про те, що необхідно вважати вірним зазначення платежу за платіжним дорученням №1978 наступне: сплата заборгованості згідно рішення суду по справі №916/3580/13 від 24.02.2014р. з ПДВ.

У зв'язку з невідповідністю призначення платежу на суму 180 805,33 грн. (платіжне доручення №2287 від 22.10.2014р.) Порт здійснив повернення даної суми на рахунок Відповідача, що підтверджується банківською випискою №БВ00004074 за 22.10.2014р. (т.2, а/с 75).

Порт зауважує, що Відповідачем було частково погашено заборгованість за рахунком № 890008 від 31.01.2014р. в сумі 9 400,90 грн., а заборгованість у розмірі 170301,60 залишилась не оплаченою.

У відповідності до п. 3.3. Договору управління майном, 04.07.2014р. Позивач виставив Відповідачу рахунок №890258 на суму 428 643,00 грн., який на сьогодні також не оплачений відповідачем.

27.11.2014р. Порт звернувся до ДП „Чабанка" ТОВ „Елва СПА" з претензією за №20/1-1639 про стягнення заборгованості у розмірі 432 917,68 грн. в т.ч. пені, 3% річних.

У відповідь на Претензію Відповідач просив Порт надати йому розстрочку по сплаті рахунку № 890258 від 04.07.2014р. згідно з листом від 11.12.2014р. вих. №303-14 .

Проте Порт повідомив відповідача про неможливість надання розстрочки листом від 26.12.2014р. №20/1-1781.

Також Відповідачу, у відповідності до п. 3.3. Договору управління майном, виставлено рахунок № 890515 від 13.01.2015р. на суму 428 643,00 грн. з ПДВ (на підставі акту здачі -прийняття робіт (надання послуг) № 890515 від 31.12.2014р.).

Листом від 06.02.2015р. вих. № 28/14-45 Порт повідомив Відповідача про необхідність оплати заборгованості за рахунком №890515 у семиденний строк з моменту одержання листа.

Проте, на сьогодні рахунок № 890515 від 13.01.2015р. на суму 428 643,00 грн. з ПДВ не оплачений Відповідачем.

Враховуючи викладене, Прокуратура звернулася до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" для захисту прав держави.

В ході розгляду справи Позивачем заявлено клопотання від 24.03.2015р. за вх. № 2-1525/15 про заміну Чорноморського прокурора на Прокуратуру Одеської області з посиланням на припинення діяльності Чорноморської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області шляхом реорганізації.

Господарський суд, розглянувши клопотання Порту, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України „Про прокуратуру" Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються в т.ч. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами в т.ч. прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру").

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" засноване на державній власності відповідно до Статуту Одеського порту, а також входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, основним завданням якого є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері транспорту, формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства тощо відповідно до Положення про Міністерство інфраструктури України.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №1743 від 23.12.2004р. Одеський порт віднесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Враховуючи викладене даний спір зачіпає інтереси держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт".

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні положення щодо управління майном встановлено главою 70 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) .

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку (ст. 1030 Цивільного кодексу України).

Договір управління майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 1031 Цивільного кодексу України).

Істотними умовами договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління Майном (ст. 1035 Цивільного кодексу України).

Договір управління майном припиняється у разі:

1) загибелі майна, переданого в управління;

2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку;

3) смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;

4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;

5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;

6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;

7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;

8) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;

9) повного завершення виконання сторонами договору управління майном;

10) дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором (ст. 1044 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи між ДП „ОМТП" та ДП „"Чабанка" ТОВ „Елва СПА" укладено Договір управління майном №КД-8471 від 23.01.2006р., відповідно до умов якого Порт передає Відповідачу майно комплексу ВВК „Чабанка", яке розташоване за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт Чорноморське, вул. Гвардійська,50, в управління, а Відповідач за плпту здійснює від свого імені управління Майном на користь Порту (п. 1.1. Договору).

Порт на виконання умов Договору управління № КД-8471 від 23.01.2006р. передав Відповідачу Майно, що підтверджується актами приймання-передачі від 15.08.2007р., від 11.02.2008р., від 27.03.2008р., від 17.05.2010р.

Проте, відповідач всупереч умовам Договору управління КД-8471 від 23.01.2006р. не виконав своїх грошових зобов'язань перед Портом, у зв'язку з чим у ДП „Чабанка" виникла заборгованість за Договором управління в сумі 1 027 587,60грн. (рахунок № 890008 від 31.01.2014р. з урахуванням часткової оплати-170 301,60 грн.; рахунок № 890258 від 04.07.2014р. - 428 643,00 грн.; рахунок № 890515 від 13.01.2015р. - 428 643,00 грн.). Крім того, Порт нарахував Відповідачу пеню у розмірі 142 883,45 грн. та 3 % річних в сумі 27 322,88 грн.

Відповідно до частини 1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

В силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

У п. 4.3 Договору управління встановлено, що за прострочення грошових зобов'язань, винна Сторона, яка допустила таку прострочку, зобов'язана сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в період, за який сплачується пеня від прострочеяої суми.

Розрахунок суми пені, який здійснений Портом, перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений Портом, перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи.

Водночас у судових засіданнях, у заявах та у поясненнях Відповідач проти заборгованості та розрахунку заборгованості Порту не заперечував.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора щодо стягнення з ДП „Чабанка" заборгованості у розмірі 1 198 956,11 грн., з яких 1 027 587,60 грн. - основна заборгованість, 142 883,45 грн. - пеня, 27 322,88 грн. - 3% річних.

Щодо позовних вимог Прокурора про розірвання Договіру управління майна №КД-8471 від 23.01.2006р., який укладено між ДП "Одеський морський торговельний порт" суд звертає увагу на наступне:

Статею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування вимог щодо розірвання Договору управління майном Прокурор посилається на ст. 8 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а тому правовідносини, які виникають на підставі договору управління Майном є подібними за змістом до відносин оренди. Прокурор зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання стороною своїх зобов'язань та з інших, передбачених законами обставин та ін.

Господарський суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності та проаналізувши норми чиного законодавства України, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог Прокурора про розірвання Договіру управління майна №КД-8471 від 23.01.2006р., який укладено між ДП "Одеський морський торговельний порт" з посиланням на наступне:

Як зазначалося вище аналогія закону відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України застосовується у випадку невругулювання певних цивільних відносин Цивільним кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, проте у даному випадку аналогія щодо відносин оренди не застосовується у зв'язку з тим, що правовідносини за Договором управління майном врегульовані розділом 70 Цивільного кодексу України.

Крім того, Прокурор посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України про розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною. У даній статті наявне визначення терміну „істотні умови", а саме порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З пояснень Порту, Міністерства інфраструктури України, в особі яких заявлено позов Прокуратурою, вбачається, що саме внаслідок розірвання Договору управління держава значною мірою позбавиться того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а також держава зазнає значних витрат у зв'язку з достроковим розірванням спірного договору, які не передбачені фінансовим планом державного підприємства на 2015 рік.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Прокурова в частині стягнення з ДП „Чабанка" 1 198 956,11 грн., з яких 1 027 587,60 грн. - основний борг, 142 883,45 грн. - пеня, 27 322,88 грн. - 3% річних., а в іншій частині позову відмовити.

Водночас суд, розглянувши заяви Відповідача про розстрочку виконання рішення суду від 20.02.2015р. за вх.№ 2-944/15 та від 02.06.2015р. за вх.№ 14120/15, дійшов висновку про відмову у їх задоволенні у зв'язку з наступним:

Відповідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З приписів ч.1 ст. 121 ГПК України вбачається, що тільки при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд може відстрочити виконання рішення.

Проте заявником у заяві зазначені лише обставини складності виконання рішення, які не підтверджені належними доказами.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „Чабанка" (65005, м. Одеса, вул. Прохорівська,45, код ЄДРПОУ 33568185) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666, Р/Р 26004124091/001 в ПАТ „Марфін банк" м. Іллічівськ, МФО 328168) основний борг в сумі 1 027 587(один мільйон двадцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят сім)грн. 60 коп., пеню у розмірі 142 883 (сто сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят три)грн.45 коп., 3% річних в сумі 27 322 (двадцять сім тисяч триста двадцять дві) грн. 88 коп. та судовий збір в сумі 23 979 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 12 коп.

3. У решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законої сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 липня 2015 року.

Головуючий суддя С.Г. Власова

Суддя Н.В. Рога

Суддя С.Ф. Гут