Ухвала суду № 47113642, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/9991/40398/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а/0470/8794/11 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Санаторій «Сонячний»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 № 0000522341 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Санаторій «Сонячний» на 40514,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 40513,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ТОВ «Санаторій «Сонячний» грошового зобов`язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.06.2011 № 365-23/1-21898011, про порушення товариством норм підпункту 185.1 статті 185, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит на 40512,68 грн. у податковому обліку за січень 2011 року за податковою накладною, виписаною ПП «ТД «Тіара» на поставку будівельних матеріалів.

За результатами перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 про донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 40514,00 грн. (у тому числі, 40513,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи)).

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Санаторій «Сонячний» (покупець) та ПП «ТД «Тіара» (постачальник) укладено договір від 01.01.2011, згідно з умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити товар (будівельні матеріали), а покупець - прийняти та оплатити отриманий товар.

За наслідками виконання цього договору ПП «ТД «Тіара» виписало на адресу позивача податкову накладну, ПДВ в сумі 40512,68 грн. за якою позивач включив до податкового кредиту у податковому обліку за січень 2011 року.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій договору від 01.01.2011, податкової накладної № 16 від 04.01.2011, видаткової накладної від 04.01.2011 (а.с. 46-47), квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с. 39-45), довідки від 04.07.2011 № 236, актів списання використаних будівельних матеріалів, трудової угоди з громадянином ОСОБА_4 від 03.01.2011 на виконання будівельних робіт (укладка плитки) (а.с. 48-88)) суди попередніх інстанцій встановили факт придбання позивачем будівельних матеріалів у ПП «ТД «Тіара» та їх використання у подальшому при ремонті лікувального корпусу санаторію. Оцінка судом доказів у справі відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України.

ДПІ не спростовано достовірність інформації щодо господарських операцій з поставки між ПП «ТД «Тіара» та позивачем, зафіксованої у наданих позивачем під час перевірки документах бухгалтерського обліку та податковій накладній, тоді як в силу норми частини другої ст.. 71 КАС України процесуальний обов'язок такого змісту покладено саме на відповідача з огляду на те, що він заперечує проти позову.

Відповідно до встановленого факту придбання позивачем будівельних матеріалів у ПП «ТД «Тіара» суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірне збільшення позивачем в податковому обліку за січень 2011 року податкового кредиту на суму 40512,68 грн., що відповідає вище наведеним нормам матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев