Ухвала суду № 47113481, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/9991/54427/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, до якої приєдналась Прокуратура Київської області,

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року

у справі № 2а-2549/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Київської області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» (далі - ТОВ «Еко-Сервіс»; позивач) до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004792320 від 19 травня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Бориспільська ОДПІ Київської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Київської області підтримує її вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга, до якої приєдналась прокуратура, підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко-Сервіс» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 349/23-3/31885141 від 28 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004792320 від 19 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 1 259 412,31 грн. (1 007 529,85 грн. - основний платіж, 251 882,46 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), у зв'язку з невірним визначенням фактичних обсягів розміщення відходів; неправильним застосуванням коригуючого коефіцієнта, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі; непроведенням розрахунку за розміщення відходів у п'ятикратному/десятикратному розмірі з огляду на здійснення діяльності з розміщення відходів без наявності затверджених у встановленому порядку лімітів на розміщення відходів (внаслідок призупинення та скасування дозволів на розміщення відходів № 73-8 від 03 травня 2007 року, № 619-8 від 02 грудня 2008 року, № 714-8 від 18 листопада 2009 року) при заповненні розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 - 2010 роки.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), платниками цього збору є, зокрема, суб'єкти господарювання, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно з пунктом 2 Порядку збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.

В таблиці 2.4 Додатку 2 до Порядку визначено коригуючі коефіцієнти, які встановлюються залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, а саме - при розміщенні відходів в адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км. від них при заповненні розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища застосовується коригуючий коефіцієнт 3, а при розміщенні відходів за межами населених пунктів (на відстані більше 3 км. від їх меж) - коригуючий коефіцієнт 1.

Обґрунтовуючи здійснене донарахування, податковий орган, зокрема, посилався на лист Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області № 1061 від 04 квітня 2011 року, в якому зазначено, що ділянка, на якій розміщено полігон твердих побутових відходів позивача, знаходиться на відстані 2 353,82 метра від меж м. Бориспіль, що, на переконання відповідача, обумовлює безпідставність застосування платником коригуючого коефіцієнту 1.

Відхиляючи названий лист, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактична відстань повинна вимірюватись від меж населеного пункту до місця (зони) розміщення відходів, а не до межі земельної ділянки, на якій знаходиться місце (зона) розміщення відходів на полігоні твердих побутових відходів, що експлуатує ТОВ «Еко-Сервіс».

Однак, в порушення положень статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо, судові інстанції, підтримуючи правову позицію позивача, не з'ясували фактичну відстань від меж м. Бориспіль до місця (зони) розміщення відходів на полігоні твердих побутових відходів позивача.

Крім того, судами достеменно не перевірено обставини щодо призупинення та скасування дозволів товариства на розміщення відходів № 73-8 від 03 травня 2007 року, № 619-8 від 02 грудня 2008 року, № 714-8 від 18 листопада 2009 року, а також залишено поза увагою доводи відповідача про невірне визначення позивачем фактичних обсягів розміщення відходів, які відображено в розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за охоплені перевіркою періоди.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, до якої приєдналась Прокуратура Київської області, задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.