Ухвала суду № 47113464, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/9991/82045/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІС Інтернешенел»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року

у справі № 2-а-3488/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІС Інтернешенел»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІС Інтернешенел» (далі - ТОВ «АМІС Інтернешенел»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000152302 від 12 березня 2012 року та № 0000162302 від 12 березня 2012 року.

Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне виконання спірної операції підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідної операції перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; розглядуваний правочин не визнаний недійсним у судовому порядку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АМІС Інтернешенел» з питань господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «АКПД-Плюс» за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт № 990/2302/20037347 від 24 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162302 від 12 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 100 050,00 грн. (100 050,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000152302 від 12 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 108 750,00 грн. (87 000,00 грн. - основний платіж, 21 750,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством статей 138, 139, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні у ТОВ «АКПД-Плюс» послуг із забезпечення безпеки на об'єктах виробничої діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Нертус-Агро», з підстав відсутності факту реального вчинення господарської операції.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Зміст наведеної норми дає підстави для висновку про те, що будь-які витрати мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Аналогічні вимоги містить і пункт 198.3 статті 198 ПК України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, придбання послуг (робіт) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування даних податкового обліку. Крім того, всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків.

Тобто, витрати на придбання послуг (робіт), понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування даних податкового обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат з податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Втім, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, в розглядуваній ситуації жодних послуг контрагентом не надано, а лише складено не конкретизований та такий, що містить узагальнену інформацію, звіт у письмовій формі, який, як наголошував позивач, використано ним при виконанні зобов'язань за договором від 03 жовтня 2011 року, укладеним з ТОВ «Нертус-Агро», доказів на підтвердження чого не подано.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМІС Інтернешенел» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.