Постанова № 47112469, 15.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 липня 2015 року Справа № 924/477/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Савченко Г.І. ,

судді Дужич С.П.

секретар судового засідання Баклан Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Сьомаківське" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.15 р. у справі №924/477/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (м.Харків)

до приватного підприємства "Сьомаківське" (с.Сьомаки, Старокостянтинівський район, Хмельницька область)

про стягнення 723180грн. 88коп.

За участю представників:

позивача - Половинко Борис Михайлович (довіреність № б/н від 17.02.2015 р. )

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.15 р. у справі №924/477/15 (суддя Кочергіна В.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" до приватного підприємства "Сьомаківське" про стягнення 723180грн. 88коп. - задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "Сьомаківське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" 682379грн. 22коп. - заборгованості, 40801грн. 66коп. - пені та 14463грн. 62коп. - витрат по оплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 53-55).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне підприємство "Сьомаківське" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним, оскільки судом порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Посилається на п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» №1998 від 18.12.1998р., відповідно до якого: «формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни».

Посилаючись на положення ч.2 ст.189, ч.2 ст.198 Господарського кодексу України, ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, стверджує, що господарський суд Хмельницької області, прийшов до невірного висновку, що заборгованість за договором поставки в якому відсутня імпортна складова товару, становить 29267,82 доларів США, а не 190 000 грн., оскільки чинне законодавство України у сфері господарських відносин не дозволяє суб'єктам господарювання визначення, формування в зобов'язаннях цін в іноземній валюті.

Звертає увагу на положення п.4 договору, та зазначає, що станом на день укладення договору (03.04.2014р. на 12:00 год.) максимальний розмір середнього курсу на міжбанківському ринку складав 11,4773 грн. за 1 долар США. Тому, шляхом недобросовісної маніпуляції позивача з курсом долара США в договорі поставки, еквівалент вартості насіння кукурудзи на суму 390000 гривень мав становити 33980,12 доларів США (390000 : 11,4773), а не 37 644,78 доларів США (390000 : 10,36). Різниця завищення вартості насіння кукурудзи в еквіваленті до долара США становить 3664,66 доларів США, в гривнях 85441,55 грн. (3664,66 : 23,315).

На підставі викладеного просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.2015р. у справі №924/477/15 скасувати та винести нове рішення, яким суму заборгованості ПП «Сьомаківське» перед ТОВ «Агротрейд Продукт» зменшити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. апеляційну скаргу ПП «Сьомаківське» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 68).

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти доводів скаржника (вх.№16814/15 від 13.07.15р., вх.№16928/15 від 15.07.2015р.).

Посилання відповідача на Постанову №1998 вважає некоректним з огляду на те, що зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовим актом та взагалі була введена в дію до прийняття Цивільного кодексу України. При цьому згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, застосовується Цивільний кодекс України. Більше того, зазначена постанова взагалі не пройшла реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Посилається на норми ч.1 ст.189, ч.2 ст.198 Господарського кодексу України, ч.1 ст.212 ст.553, ч.2 ст.524, ст.629, ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України. Зазначає про наявність правової позиції щодо права суб'єктів господарювання зазначити еквівалент ціни договору в іноземній валюті, яка викладена в ухвалі Вищого господарського суду України від 08 травня 2012 року у справі №2/5009/1888/11-8/5009/1888/11 та у постанові Вищого господарського суду України від 24 квітня 2012 р. у справі № 8/5005/11964/2011, в якій, зокрема, зазначено: «Таким чином, сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості коригування розміру платежів залежно від курсу гривні до долара США та без будь-якого додаткового погодження сторонами договору та визначено спосіб перегляду ціни. Чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, про що цілком вірно зазначив суд апеляційної інстанції.».

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Також, згідно п.3.9.2 зазначеної Постанови Пленуму неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На адресу, зазначену скаржником в апеляційній скарзі, а саме: вул.Центральна, 4, с.Сьомаки, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, 31442, судом було направлено ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження від 22.06.2015р., що підтверджується засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду скарги у встановленому законом порядку.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

03.04.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (постачальник) та приватне підприємство "Сьомаківське" (покупець) уклали договір поставки №ПКП-01/1404-03, згідно п.п.1.1., 1.2.1. якого, постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Якість товару має відповідати ДСТУ 2240-93 Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови.

Пунктом 1.3. договору визначено, що при тлумаченні умов даного договору, сторони застосовують Міжнародні правила тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2010 року), за винятком застережень прямо передбачених цим договором та з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

Як встановлено пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору, поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних або специфікаціях, підписаних покупцем. Постачальник зобов'язується поставити товар в термін до 15.04.2014р. Поставка товару за договором здійснюється на умовах EXW (у випадку само вивозу): 1. Биг Стар", "Анамур" - СТОВ "Хлебороб" м. Лебедин, Сумська обл.

Датою поставки партії товару,згідно п.3.5. договору, вважається дата зазначена в видатковій накладній на товар, підписаній уповноваженими представниками сторін.

Як встановлено п.4.2. договору, оплата товару здійснюється в один етап: 4.2.1. 100% загальної вартості товару, що складає еквівалент 37644,78 доларів США, в тому числі ПДВ (20% доларів США), що на дату підписання цього Договору за курсом згідно п.4.2. договору становить 390 000,00грн., в тому числі ПДВ (20%) 65 000,00грн, перераховується та сплачується покупцем в порядку, передбаченому п.4.6. Договору, в строк 241 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше 1 листопада 2014 року.

Пунктом 4.3. сторони погодили спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У призначенні платежу має бути вказаний цей Договір і відповідний рахунок-фактура.

Відповідно п.4.5 договору, за взаємною домовленістю сторони визначили, що курс, який використовується як початковий при виконанні умов цього Договору дорівнює 10,36 гривень за 1 долар США. У випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення покупцем платежу, зазначеного в п.4.2.2 договору ("новий курс") є вищим за початковий курс більш, ніж на 1 відсоток, вартість товару (окрім вартості товару, що була оплачена згідно п. 4.2.1 договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до нового курсу (п. 4.6. договору).

Пунктом 4.8. договору сторони визначили, що середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах цього Договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників середнього курсу на 12 год 00 хв. на сайті: http://www.udinform.com (значення показників таблиці - Межбанк: Forex/Ask). Всі платежі за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Пунктом 7.2. договору сторони встановили, що незважаючи на зазначене в п.4.6. договору у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно п.4.2.2 договору постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості нового курсу використати, на вибір постачальника, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує дню звернення постачальника до суду за показниками згідно п. 4.8. договору.

У разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення (п. 6.2.1. договору).

Договір, згідно п.9.1, набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання.

Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 390 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладних №6П/08-04 та №7П/08-04 від 08.04.2014р.

09.02.2015р, як вбачається з банківської виписки, відповідач перерахував позивачу 200000,00 грн.

Останній банківський день, що передує дню здійснення відповідачем платежу, відповідно до п.4.6. договору, є 06.02.2015р.

Як вбачається з виписки з сайту http://www.udinform.com (значення показників таблиці - Межбанк: Forex/Ask) середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на 12 год. 00 хв. 06.02.2015р. становить 23,875 грн. за 1 долар США.

Згідно розрахунку позивача, відповідно до п.4.6. договору проведена відповідачем 09.02.2015р. оплата в сумі 200 000,00 грн. перерахована по середньозваженому курсу міжбанку станом на 06.02.2015р. (останній банківський день, що передує дню здійснення платежу) та становить 200 000,00грн./23,875 грн./долар = 8376,96 долари США.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за поставлену продукцію становить 29 267,82 доларів США (37644,78 - 8376,96 = 29267,82).

Позивач, з посиланням на умови п.7.2. договору, здійснив перерахунок основної заборгованості по курсу станом на 26.03.2015р. (день, що передує дню зверненню до суду), що становить 23,315 грн. за 1 долар США та заявив до стягнення 682 379,22 гривень (29267,82 * 23,315 = 682 379,22). Також, за порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу 40801грн. 66коп. пені, за період з 01.11.2014р. по 23.03.2015р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

За статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторонами було укладено договір поставки.

Як встановлено ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором №ПКП-01/1404-03 від 03.04.2014р. виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними №6П/08-04 та №7П/08-04 від 08.04.2014р.

Відповідач в порушення умов договору поставки за отриманий товар в повному обсязі та у визначений строк не розрахувався. Згідно виписки по банківському рахунку від 09.02.2015р. приватним підприємством "Сьомаківське" за отримане насіння кукурудзи згідно договору №ПКП-01/1404-03 від 04.04.2014 року сплачено 200 000,00грн.

Як встановлено ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом КМУ від 19 лютого 1993р. №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобов'язання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Згідно ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Висновки, що при визначенні ціни договору сторони можуть визначити її, як еквівалент в іноземній валюті, викладені, зокрема, в Листі Вищого арбітражного суду України «Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами призидії Вищого арбітражного суду України» від 11.06.2001р. №01-8/677, в Листі Міністерства економіки України «Щодо проблемних питань застосування чинного законодавства» від 19.12.2006 р. N 89-24/103, в Листі Міністерства економіки України «Щодо використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України» від 20.10.2009р. №3804-25/554 та інших.

Тому, колегія суддів вважає посилання скаржника на п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» №1998 від 18.12.1998р. помилковим.

Отже, як вірно враховано судом першої інстанції, позивачем відповідно до п. 4.6. договору проведена відповідачем 09.02.2015р. оплата в сумі 200000,00 грн. перерахована по середньозваженому курсу міжбанку станом на 06.02.2015р. (останній банківський день, що передує дню здійснення платежу) та становить 200 000,00грн./23,875 грн./долар = 8376,96 долари США.

Як вбачається з наведеного, заборгованість відповідача на дату подання позовної заяви за поставлену продукцію становить суму, еквівалентну 29 267,82 доларів США (37644,78 - 8376,96 = 29267,82).

Пунктом 7.2. договору визначено, що незважаючи на зазначене в п.4.6. договору, у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно п. 4.2.2 договору. постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості нового курсу використати, на вибір постачальника, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений Покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує дню звернення постачальника до суду за показниками згідно п. 4.8. Договору.

Дана умова договору, погоджена сторонами, узгоджується з приписами ст.627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою 27.03.2015р.

Позивачем, відповідно до п. 7.2. договору, перераховано основну заборгованість за поставлений товар по середньому курсу на міжбанківському ринку на сайті http://www.udinform.com (значення показників таблиці - Межбанк: Forex/Ask) станом на 12 год. 00 хв. 26.03.2015р. (день, що передує дню звернення до суду).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем курс гривні (23,315 грн.) за 1 долар США, оскільки останній визначено в межах максимального розміру середнього курсу на міжбанківському ринку на сайті http://www.udinform.com (значення показників таблиці - Межбанк: Forex/Ask) станом на 12 год. 00 хв. 26.03.2015р .

Зважаючи на викладене, відповідно до п.7.2 договору, сума боргу по оплаті за поставлений товар становить 682379грн. 22коп. (29267,82 доларів США х 23,315грн. (курс долару США) = 682379,22 грн.)

Факт прострочення виконання зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при цьому відсутні докази оплати заборгованості в сумі 682379грн. 22коп.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення 682379грн. 22коп., а тому останні підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 40801грн. 64коп. пені, нарахованої за період з 01.11.2014р. по 23.03.2015р..

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Штрафними санкціями, як встановлено ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.2.1. договору поставки визначено, що у разі прострочення здійснення оплати товару покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Враховуючи визначений у п. 4.2.1 договору сторонами строк оплати товару, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40801грн. 64коп. пені, за період з 01.11.2014р. по 23.03.2015р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Сьомаківське" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.05.15 р. у справі №924/477/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Дужич С.П.