Постанова № 47112438, 16.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р. Справа № 922/1271/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Санін А.О. (дог. б/н від 10.02.2015 р.)

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх.№3190Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецінвест", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Декомп", м. Харків;

2. Фермерського господарства "Лебідь", с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область

про стягнення коштів в розмірі 1028514,51 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Агроспецінвест", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому після уточнень просив стягнути солідарно з відповідачів суму основного боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 648195,63 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 161954,93 грн., неустойку в розмірі 56980,89 грн., збитки в розмірі 161383,06 грн., а також витрати по оплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 р. у справі №922/1271/15 (суддя Пономаренко Т.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Лебідь" на користь ТОВ "Агроспецінвест" суму основного боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 648195,63 грн., суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 161954,93 грн., суму неустойки в розмірі 56980,89 грн., суму збитків в розмірі 161383,06 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 20570,29 грн. В задоволенні позовних вимог до ТОВ "Декомп" відмовлено. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат по оплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відмовлено. Повернуто ТОВ "Агроспецінвест" з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 243,71 грн., зарахованого на підставі платіжного доручення №52 від 27.01.2015 р.

ФГ "Лебідь" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати повністю, позов залишити без розгляду.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що сторони не порушили вимоги статтей 524, 533 Цивільного кодексу України, визначивши у договорі грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

ТОВ "Декомп" апеляційні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що правова основа для солідарної відповідальності відповідачів відсутня, оскільки строк дії договору поруки на момент подачі позову вже закінчився, тому ніяких правовідносин між цими сторонами вже не існує. Просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Крім того, просить розглянути справи за відсутності його представника.

Від апелянта 18.06.2015 р. надійшло клопотання (вх. №9551 - електронною поштою, №9558 - Укрпоштою) про зупинення розгляду справи, в якому ФГ "Лебідь" просить зупинити провадження у справі на час розгляду господарським судом міста Києва пов'язаною із нею іншої справи №910/10014/15 за позовом ФГ "Лебідь" до ТОВ "Агроспецінвест" про визнання договору купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р. недійсним.

Колегія суддів, розглянувши клопотання другого відповідача дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Представником позивача в судовому засіданні 16.07.2015 р. надано копію рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 р. у справі №910/10014/15, яким в задоволенні позову відмовлено повністю. Докази оскарження вказаного рішення в апеляційному порядку відсутні, тобто, рішення у справі №910/10014/15 набуло законної сили.

Вказане свідчить про те, що станом на момент розгляду даної справи договір купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р. є чинним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що клопотання ФГ "Лебідь" про зупинення провадження у справі є безпідставним та необґрунтованим, в зв'язку з чим правові підстави для зупинення провадження у справі №922/1271/15 відсутні.

Відповідачі в судове засідання своїх представників не направили. ФГ "Лебідь" про причини неявки суд не повідомило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів враховуючи, що позиція відповідачів викладена в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, а нез'явлення їх представників не перешкоджає розгляду справи, дійшла висновку про розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2014 р. між ТОВ "Агроспецінвест" (продавець) та ФГ "Лебідь" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №66/2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього певну грошову суму (ціну товару). Найменування товару (номенклатура, асортимент, сорт), його кількість і ціна вказується в специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 22-31).

Відповідно до п. 2.2. договору загальна кількість товарів, їх часткове співвідношення (номенклатура, асортимент, сортамент) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами товару, який планується поставити покупцеві у 2014 році, можу бути зафіксовано сторонами цього договору у специфікаціях та/або у протоколі поставок, які плануються.

Відповідно до п.3.2.1. - п. 3.2.6. договору, продавець зобов'язався, передати товар, якість якого на момент його передачі покупцю відповідає сертифікату якості фірми - виробника. Надати покупцеві на його вимогу сертифікат якості фірми-виробника. Передавати товар на складі, погодженому сторонами даного договору. Повернення товару здійснюється на складі продавця або в іншому місці, погодженому сторонами договору. Передавати товар в належному товарному вигляді, без будь-яких дефектів і пошкоджень. При наявності товару на складі передавати його покупцю в терміни, згідно п.5 (умови постачання) даного договору. Вчасно інформувати покупця про фактичну наявність товару на складах шляхом видачі відповідного рахунку-фактури на оплату товару.

В свою чергу, покупець, відповідно до п.п. 3.1.1. договору, зобов'язався сплатити ціну товару згідно п.4 (умови оплати товару) даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на наступних умовах: а) якщо сторони або їх представники підписали специфікацію, в якій міститься графік покупець сплачує продавцеві товар у відповідності з зазначеним графіком. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документів, який буде також невід'ємною частиною цього договору; б) якщо сторони або їх представники підписали специфікацію і не погодили терміни оплати товару, то покупець повинен сплатити за товар продавцю до його постачання, а саме протягом трьох календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації; в) якщо сторони або їх представники не підписали специфікацію, однак продавцем було видано покупцеві рахунок-фактура, в якому міститься термін "передплата" або термін "передплата" взагалі не міститься, то покупець повинен оплатити за партію товару за таким рахунком до її постачання, а саме протягом одного календарного дня (термін дії рахунку-фактури) з моменту виписки рахунку-фактури. Якщо оплата товару по такому рахунку-фактурі була проведена покупцем по закінченню одного календарного дня, то продавець зобов'язується, за своїм розсудом, або повернути сплачену покупцем суму, або поставити товар, передбачений в рахунку-фактурі; г) якщо поставка конкретної партії товару не узгоджена сторонами у відповідній специфікації (здійснюється без специфікації), то покупець сплачує продавцеві товар за видатковою накладною протягом п'яти календарних днів з дати прийняття товару.

Якщо продавцем був виданий рахунок-фактура, в якому міститься посилання на передоплату або вказаний термін оплати у видатковій накладній і разом з тим сторонами був узгоджений певний графік оплати товару, а також в інших випадках, коли оплата товару може бути здійснена покупцем в той чи інший термін, покупець в будь-якому випадку зобов'язується повністю оплатити товар до закінчення більш пізнього строку, погодженого сторонами у відповідних документах.

У специфікації № 1 до договору сторони узгодили наступний графік оплати товару:

- до 11.04.2014 р. - 30% від загальної ціни товару, а саме 97 109,64 грн.

- до 25.10.2014 р. - 70% від загальної ціни товару, а саме 226 589,16 грн.

У специфікації №2 до договору сторони узгодили наступний графік оплати товару:

- до 11.04.2014 р. - 30% від загальної ціни товару, а саме 25101,65 грн.

- до 25.10.2014 р. - 70% від загальної ціни товару, а саме 58 570,51 грн.

- до 25.10.2014 р. позиція №4 Специфікації - 100% від загальної ціни товару.

Термін дії договору, встановлений п. 10.1 - до 31.12.2014 р.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що ціна товару за цим договором встановлюється сторонами в гривнях. Крім цього, сторони цього договору визначають доларовий еквівалент ціни товару.

Згідно специфікацій №1 та №2 до договору купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р. доларовий еквівалент ціни товару складає 25999,90 доларів США та 7761,62 доларів США відповідно, курс купівлі долара за згодою сторін на 09.04.2014 р. (дата підписання специфікацій) склав 12,45 грн. за 1 долар США.

На виконання умов договору продавцем було передано покупцю товар на загальну суму 420 330,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей, специфікаціями №1 та №2 (а.с. 32-38, 47-48).

Покупець в порушення умов договору своєчасну та повну оплату товару не здійснив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед продавцем в сумі 343 405,14 грн.

Окрім того, 15.07.2014 р. між ТОВ "Агроспецінвест" (кредитор) та ТОВ "Декомп" (поручитель) був укладений договір поруки №1 (а.с. 57-58).

Згідно із договором поруки ТОВ "Декомп" поручився перед ТОВ "Агроспецінвест" за виконання ФГ "Лебідь" всіх грошових зобов'язань, які виникли або виникнуть у майбутньому за договором купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р.

Відповідно до п. 1.2 і п. 1.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань за основним договором, які забезпечуються поручителем в повному обсязі (основний борг, відсотки за користування чужими грошовими коштами, збитки, неустойка, валютні зміни ціни товару).

Оскільки покупець суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, ТОВ "Агроспецінвест" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФГ "Лебідь" та ТОВ "Декомп" солідарно суми основного боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 648195,63 грн., суми процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 161954,93 грн., суми неустойки в розмірі 56980,89 грн., суми збитків в розмірі 161383,06 грн.

В обґрунтування позову ТОВ "Агроспецінвест" посилається на умови договорів та вимоги чинного законодавства щодо належного виконання зобов'язань.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ФГ "Лебідь", визнав їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи. В задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Декомп" суд першої інстанції відмовив у зв'язку з припиненням поруки за договором №1 від 15.07.2014 р.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, другий відповідач товар отримав, повну та своєчасну оплату за нього не здійснив.

Поставка товару за договором відбулась у відповідності до умов договору, не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковими та податковими накладними, довіреностями, рахунками на оплату (а.с. 32-54).

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого другим відповідачем, в порушення умов договору, оплачена в сумі 76 925,82 грн., а отже, не сплаченою залишилась сума боргу в розмірі 343 405,14 грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем суду не надано.

Як вірно встановив господарський суд, оскільки сума заборгованості за договором купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р. становить 343 405,14 грн., а згідно п.4.7. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю суму боргу з урахуванням курсової різниці, заборгованість другого відповідача перед позивачем з урахуванням курсової різниці становить 648 195,63 грн.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати поставленого товару, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення покупцем зобов'язання за договором купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р. та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 648 195,63 грн.

Стосовно заявлених до стягнення 161 954,93 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 56 980,89 грн. неустойки та 161 383,06 грн. збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у встановлений термін оплата за поставлений товар покупцем не здійснена.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Умовами п. 8.4.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язку, передбаченого в пункті 3.1.1. цього договору, покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через три роки від дати, коли зобов'язання з оплати товару мало бути виконано покупцем. Сторони вирішили збільшити термін позовної давності щодо стягнення неустойки, передбаченої п. 8.4.1. до трьох років.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що передбачена п.8.4.1. договору неустойка за своєю правовою природою є пенею, на яку розповсюджуються вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи розрахунки неустойки (пені), а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства та задовольнив позов в частині стягнення суми неустойки в розмірі 56 980,89 грн.

Крім того, пунктами 4.3., п. 4.4. договору, окрім неустойки, ФГ "Лебідь" зобов'язано сплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами (ст. 536, п. 2 ст. 625 ЦК України, п. З ст. 692 ЦК України) у розмірі від 0,1% до 1% від несплаченої суми в залежності від кількості днів прострочки, а пунктом 8.4.2. договору передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару більш ніж на 60 календарних днів, то, окрім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки у розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40% від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів, то 60% від ціни неоплаченого товару (п. 5 ст. 225 ЦК України).

Відповідно до п. 4.4. договору, відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються у наступному розмірі: а) 0,1 % від несплаченої ціни товару по кожній видатковій накладній за кожний календарний день протягом тридцяти календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем; б) 0,5 % від несплаченої ціни товару по кожній видатковій накладній за кожний календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених у підпункті "а" п. 4.5. цього договору; в) 1 % від несплаченої ціни товару по кожній видатковій накладній за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення шістдесяти календарних днів, зазначених у підпункті "б" п. 4.5. цього договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 2.7. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Перевіривши правильність нарахування збитків у розмірі 161 383,06 грн. та 161 954,93 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, здійснені позивачем, та їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення суми позову до ТОВ "Декомп", колегія суддів виходить із наступного.

Як вірно встановив суд, 10.11.2014 р. додатковою угодою до договору поруки №1 від 15.07.2014 р. було внесено зміни до п. 5.1, а саме: цей договір вважається укладеним з дати, вказаної в правому верхньому куті першої сторінки тексту договору. Порука припиняється після перебігу шести місяців з 15.07.2014 р. - моменту укладення договору поруки. Датою припинення поруки є 15.01.2015 р. (а.с. 78).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Декомп".

Посилання другого відповідача в апеляційній скарзі на невідповідність спірного договору купівлі-продажу вимогам діючого законодавства колегія суддів відхиляє з підстав, викладених у рішенні господарського суду міста Києва від 22.06.2015 р. у справі №910/10014/15 за позовом за позовом ФГ "Лебідь" до ТОВ "Агроспецінвест" про визнання договору купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р. недійсним, що набуло законної сили, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження апелянта про завищення розміру позовних вимог та неможливість прийняття довіреностей від 05.04.2014 р., від 10.06.2014 р. та видаткової накладної №470 від 17.06.2014 р. в якості належних доказів на підтвердження факту поставки товару за договором купівлі-продажу №66/2014 від 10.04.2014 р., оскільки, по-перше, сума позовних вимог розрахована у відповідності до умов спірного договору; по-друге, факт отримання поставленого за договором товару на всю суму не заперечується ФГ "Лебідь", в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невідповідності вказаних документів вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 р. у справі №922/1271/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга другого відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 р. у справі №922/1271/15 залишити без змін.

Повна постанова підписана 21.07.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.