Постанова № 47112416, 20.07.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/1066/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М», м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р.

у справі № 916/1066/15-г

за позовом Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М», м. Київ

до Військової частини А 1283, м. Одеса

про стягнення 19 007 грн. 84 коп.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 р. Мале приватне підприємство «Фірма «Альфа - М», м. Київ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 1283, м. Одеса 10 240 грн. 70 коп. (8 028 грн. 41 коп. - індекс інфляції, 815 грн. 22 коп. - 3 % річних, 1 397 грн. 07 коп. - пеня).

У травні 2015 р. Мале приватне підприємство «Фірма «Альфа - М», м. Київ звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача:

16 171 грн.51 коп. - інфляційних втрат за період з 01.04.2012 р. до 30.04.2015р.;

872 грн. 71 коп. - 3 % річних нарахованих за період з 18.10.2012 р. до 30.04.2015 р.;

1 963 грн. 62 коп. - пені, нарахованої за період з 11.03.2014 р. до 30.04.2015р.

Вказана заява була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. у справі №916/1066/15-г (суддя Цісельський О.В.) позов Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М», м. Київ задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А 1283 на користь Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М», м. Київ 8 110 грн. 39 коп - інфляційних збитків, 872 грн. 71 коп. - 3 % річних, 863 грн. 44 коп. - витрат на оплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено в зв'язку з невірним розрахунком позивача та закінченням спеціального строку позовної давності.

Мале приватне підприємство «Фірма «Альфа-М», м. Київ з рішенням суду не погодилось, тому звернулось з апеляційною скаргою, якою просить Одеський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. у справі № 916/1066/15-г в частині часткового задоволення судом вимоги про стягнення суми збільшення боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат) за період з 01.04.2012 р. та до 30.04.2015 р., прийняти в цій частині нове рішення щодо задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі. Здійснити перерозподіл судових витрат.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що у випадку виникнення у суду сумнівів щодо економічної обґрунтованості та правильності розрахунків суми збільшення боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), виконаних у заяві від 25.05.2015 р. №27/5, скаржник просить суд призначити судово-економічну експертизу щодо їх економічної обґрунтованості та методологічної правильності.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом всіх обставин справи та неправильним застосуванням норм законодавства щодо нарахування інфляційних втрат та пені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. прийнято вищезазначену апеляційну скаргу до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Журавльова О.О.

У зв'язку з відпусткою судді-учасника колегії Журавльова О.О., проведено повторні автоматичні розподіли справи, внаслідок яких для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Шевченко В.В.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.07.2015 р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/1066/15-г.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду є обґрунтованим та правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Військовою частиною А 1283, м. Одеса (Замовник) та Малим приватним підприємством «Альфа - М», м. Одеса (Виконавець) 12.05.2006 року було укладено договір на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій систем К-60П в/ч А1283 ВЗ 156 ЗС України.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що сума, на яку укладено цей Договір, за кошторисом №3/210 на 2006 рік становить 11 497 грн. 90 коп.

У зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем належним чином, рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р. по справі №3476-09-2320 та рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2012 р. по справі №5017/3009/2012 з Військової частини вже була стягнута сума основного боргу за отриманий товар з урахуванням інфляційних за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми грошового зобов'язання.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На момент розгляду даного спору основне грошове зобов'язання Військовою частиною А1283, м. Одеса не виконано, факт наявності у відповідача перед позивачем суми основного боргу встановлено вищевказаними рішенням суду, тому не потребує доказування.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності застосовуються судом незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов'язання боржника до моменту його припинення згідно норм чинного законодавства України.

За своєю правовою природою 3% річних є платою боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов»язання перед кредитором, а інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. До того ж в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов»язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов»язання протягом місяця.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності розрахунку інфляційних, наданого позивачем, оскільки інфляційні розраховуються на суму основного боргу, а не на суму основного боргу, яка вже збільшена на розмір інфляційних втрат кожного місяця. Тому посилання скаржника в цій частині судовою колегією розглянуті та відхилені в зв'язку з безпідставністю, і рішення суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних в розмірі 8 110 грн. 39 коп. за період прострочки з 01.04.2012 р. по 30.04.2015 р. є вірним з огляду на правильність перерахунку інфляційних, зробленого місцевим господарським судом.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 872,71 грн., колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, тому рішення суду щодо задоволення цих позовних вимог в повному обсязі є правомірним.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені за прострочку виконання грошового договірного зобов'язання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У розумінні статті 230 Господарського процесуального кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом частини першої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

У відзиві на позовну заяву Військова частина А 1283, м. Одеса зазначено про сплив позовної давності для звернення до суду про стягнення пені.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що рішенням суду від 12.08.2009р. у справі №34/74-09-2320 пеню вже було стягнуто в якості міри штрафної договірної відповідальності з відповідача за прострочку виконання ним договірного грошового зобов'язання. Оскільки в межах річного строку позовної давності шестимісячний строк нарахування пені з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане, є присікальним, і інших умов сторони в договорі не передбачили, то звернення до суду ще раз з вимогами про стягнення пені за наступні періоди прострочки боржника не передбачено нормами чинного законодавства України.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 11.03.2014 року до 30.04.2015 року в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Клопотання Малого приватного підприємства «Альфа - М», м. Київ про призначення судово-економічної експертизи щодо економічної обґрунтованості та методологічної правильності розрахунків не підлягає задоволенню, оскільки частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, суд призначає судову експертизу. В даному випадку розрахунок інфляційних є складовою ціни позову, частиною позовних вимог, оцінка яких здійснюється судом самостійно на підставі норм чинного законодавства України, і не потребує спеціальних знань.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. у справі № 916/1066/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Альфа - М» на рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 року залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

В.В. Шевченко