Рішення № 47112291, 15.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/27 15.02.11Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа

Вієнна ОСОБА_1»

до приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»

про стягнення 90 000,00 грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю № 38/2011 від 12.01.2011 року;

від відповідача не зявились

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1»до приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»про стягнення 90 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.07.2008 року між закритим акціонерним товариством «УСК «Княжа»(правонаступник приватного акціонерного товариства «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1») (далі позивач, компанія за договором) та закритим акціонерним товариством «Магістральполіс») (правонаступник приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»(далі відповідач, страховий агент за договором) було укладено договір доручення № 63-2008/А.

За п. 1.1. договору відповідач прийняв на себе обов'язок щодо пропонування фізичним та юридичним особам страхових послуг, що надаються позивачем, та проведення роботи, пов'язаної з укладанням та виконанням договорів страхування.

Згідно п. 1.2. договору, для виконання доручення страховому агенту надається право від імені і за рахунок компанії укладати договори з видів страхування, зазначених у додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною, одержувати за цими договорами страхові платежі і видавати договори страхування (страхові поліси), квитанції та інші документи, передбачені відповідними правилами страхування компанії або законодавством України.

Відповідно до п. 2.1.13 договору, відповідач зобов'язаний отримувати страхові платежі та перераховувати їх на рахунок позивача протягом двох банківських днів.

Згідно п. 2.3.1 позивач зобов'язаний забезпечити відповідача необхідними документами для здійснення діяльності із виконання договору.

Так, на виконання п. 2.3.1 договору, позивач надавав відповідачу бланки страхових полісів, відповідач укладав та видавав від імені позивача договори страхування (поліси) та приймав на свій рахунок страхові платежі.

В порушення умов п. 2.1.13 договору, відповідачем страхові платежі своєчасно не перераховувалися на рахунок позивача, в зв'язку з чим утворилась заборгованість по взаєморозрахункам. Відповідно до додаткової угоди № 1Б від 18.03.2010 року до договору доручення № 63-2008 від 29.07.2008 року заборгованість по взаєморозрахункам страхового агента перед страховиком становила 212 151, 68 гри.

За додатковою угодою № 1Б від 18.03.2010 року до договору доручення № 63-2008 від 29.07.2008 року, сторони домовились про строки погашення заборгованості згідно графіку. Однак відповідачем також не виконується додаткова угода № 1Б від 18.03.2010 року, заборгованість за графіком була оплачена лише частково в сумі 16 000,00 грн. решта коштів в сумі 212 151,68 грн. не сплачується.

Згідно рішення Господарського суду м. Києва № 47/338 від 02.09.2010 року з відповідача вже стягнуто 106 000,00 грн. за період з травня по серпень включно.

Залишок заборгованості становить 90 000,00 грн. (з вересня по листопад 2010 року), що є порушенням чинного законодавства та умов укладеного договору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2011 року порушено провадження у справі № 33/27, розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

У звязку з неявкою представників позивача та відповідача у судове засідання 01.02.2011 року, розгляд справи було відкладено до 15.02.2011 року

В судове засідання 15.02.2011 року зявився представник позивача та надав додаткові пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»90 000,00 грн. заборгованості за договором доручення № 36-2008/А від 29.07.2008 року, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 900,00 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Вказана заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.07.2008 року між закритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа»(компанія за договором) та закритим акціонерним товариством «Магістральполіс» (страховий агент за договором) було укладено договір доручення № 63-2008/А.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «УСК «Княжа»від 25.08.09 року ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа»було перейменовано на приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1»(скорочене найменування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1»). Як вбачається з витягу № 21-10/126 від 31.01.2011 року Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, закрите акціонерне товариство «Магістральполіс»(код ЄДРПОУ 31240251) перейменоване на приватне акціонерне товариство «Магістральполіс»(код ЄДРПОУ 31240251).

Відповідно п. 1.1. договору, відповідач прийняв на себе обов'язок щодо пропонування фізичним та юридичним особам страхових послуг, що надаються позивачем, та проведення роботи, пов'язаної з укладанням та виконанням договорів страхування.

Згідно положень п. 1.2. договору, для виконання доручення за договором страховому агенту надається право від імені і за рахунок компанії укладати договори з видів страхування, зазначених у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною, одержувати за ними договорами страхові платежі і видавати договори страхування (страхові поліси), квитанції та інші документа, передбачені відповідними правилами страхування компанії або законодавством України.

Відповідно до п. 2.1.13 договору, відповідач зобов'язався отримувати страхові платежі та перераховувати їх на рахунок позивача протягом двох банківських днів.

У відповідності до умов п. 2.3.1 договору, позивач зобов'язався забезпечити відповідача необхідними документами для здійснення діяльності із виконання договору.

Так, на виконання п. 2.3.1 договору, позивач надавав відповідачу бланки страхових полісів. Відповідач укладав та видавав від імені позивача договори страхування (поліси) та приймав на свій рахунок страхові платежі.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору доручення № 63-2008/А передав відповідачеві бланки договорів страхування відповідно до наявних в матеріалах справи актів передачі (внутрішнє переміщення) бланків договорів страхування. Проте, в порушення умов п. 2.1.13 договору, відповідачем страхові платежі своєчасно не перераховувалися на рахунок позивача, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 212 151, 68 гри.

У відповідності до ст. 1000 ЦК України, За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

18.03.2010 року між приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна ОСОБА_1" та приватним акціонерним товариством "Магістральполіс" було укладено додаткову угоду № 1Б до договору доручення № 63-2008 від 29.07.2010 року, відповідно до якої відповідач зобовязався розрахуватись з позивачем по заборгованості, яка виникла у нього перед позивачем по договору доручення №63-2008/А від 29.07.2008 року згідно наступного графіка: 16 000,00 грн. до 30.04.2010 року; 16 000,00 грн. до 31.05.2010 року, 30 000,00 грн. до 30.06.2010 року, 30 000,00 грн. до 31.07.2010 року, 30 000,00 грн. до 31.08.2010 року, 30 000,00 грн. до 30.09.2010 року, 30 000,00 грн. до 31.10.2010 року, 30 000,00 грн. до 30.11.2010 року, а всього до погашення 212 151,68 грн.

При дослідженні матеріалів по справі, судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 365 від 27.04.2010 року, відповідачем було перераховано позивачу 16 000,00 грн., а також відповідно до рішення Господарського суду м. Києва № 47/338 від 02.09.2010 року з відповідача було стягнуто заборгованість в розмірі 106 000,00 грн. за період з травня по серпень 2010 року включно.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором доручення № 63-2008/А від 29.07.2008 року у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення 90 000,00 грн. заборгованість визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»(03150, м. Київ, вул. Горького, 51, ідентифікаційний код 31240251) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1» (04050, м. Київ, вул. Глибочинська, 44, ідентифікаційний код 24175269) заборгованість в розмірі 90 000 (девяносто тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 900 (девятсот) грн. 00 коп. та 236 (двісті сорок шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 25.02.2011 року