Постанова № 47112043, 15.03.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р. Справа № 2a-1870/837/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/837/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський фарфоровий завод"

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумський фарфоровий завод" (надалі по тексту позивач, ПАТ "Сумський фарфоровий завод") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 24.01.2012 р.:

- №0000092314/0/5603, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 76656,00 грн., за винятком збільшення грошового зобов'язання на суму 810,00 грн.;

- №0000102314/0/5602 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34 019,00 грн.;

- №0000112314/0/5604, яким зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість на 28899,00 грн. за вересень 2011 року та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 7225,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 січня 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

-№0000092314/0/5603,яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 76601,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 55,00 грн.;

-№0000102314/0/5602, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 31734,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 2285,00 грн.;

-№0000112314/0/5604, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість на 28899,00 грн. за вересень 2011 року та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 7225,00 грн.

Підставою прийняття зазначених повідомлень-рішень є складений ДПІ в м. Суми акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Сумський фарфоровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. № 77/2314/00310433/2 від 10.01.2012 р.

У вищезазначеному акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

-положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільного кодексу України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 76601,00, у тому числі: за 2010 рік в сумі 216,00 грн., за 1-й квартал 2011 р. - 76385,00 грн.;

-положень Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України щодо загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 31734,00 грн. в тому числі: за травень 2011 р. в сумі 22600,00 грн., за липень 2011 р. - 9134,00 грн.;

-завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який був задекларований позивачем в декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 р. в сумі 28899,00 грн.

На думку ДПІ в м. Суми зазначені порушення виникли у звязку з тим, що:

- позивачем неправомірно включено до валових витрат за 1-й квартал 2011 року вартість товарно-матеріальних цінностей у сумі 303164,00 грн. та завищено податковий кредит за березень 2011 р. на суму 60633,00 грн. з вартості товарно-матеріальних цінностей нібито отриманим від TOB «Агропортторг», які фактично вказаним підприємством не постачалися, оскільки в ході проведення перевірки TOB «Агропортторг» встановлено відсутність у підприємства виробничого та торговельного обладнання, транспортних засобів, трудових ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності;

- відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів по укладеним з TOB «Агропортторг» та його контрагентами-покупцями договорам;

- правочин, а саме: договір купівлі-продажу товару від 16.03.2011 р., що був укладений позивачем з TOB «Агропортторг» є таким, що порушує публічний порядок, а отже відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави;

- витрати позивача не підтверджені первинними документами, обов'язковість складення яких передбачено чинним законодавством України, а тому не належать до валових, оскільки факт поставки товару не підтверджений товарно-транспортними накладними.

Таким чином, ДПІ в м. Суми збільшило позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 76561,00 грн., з податку на додану вартість на 34019,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість на 28899,00 грн.

З вказаними рішеннями, крім рішення № 0000092314/0/5603 в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 810,00 грн., позивач не погоджується, вважає їх таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню з таких підстав.

Висновки ДПІ в м. Суми щодо відсутності у TOB «Агропортторг» виробничого та торговельного обладнання, транспортних засобів, трудових ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності та ділової мети (наміру одержання позивачем економічного ефекту від здійснення господарської операції з TOB

«Агропортторг» є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.

Так, ДПІ в Акті не зазначає, на підставі яких проведених досліджень або експертних висновків (а не відомостей з інформаційних баз даних ДПІ, достовірність даних та правильність ведення яких є недоведеними), остання дійшла висновку про відсутність умов здійснення TOB «Агропортторг» своєї діяльності та реального настання правових наслідків за результатами укладеного з позивачем ОСОБА_1 з урахуванням того, що основним видом діяльності TOB «Агропортторг» є посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, яким можна займатися й без наявності значного персоналу, виробничих приміщень, транспортних засобів і т.д.

Підтвердженням наявності ділової мети у вказаних операціях свідчить подальше використання куплених позивачем товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності, а відсутність постійних закупівель товарів у TOB «Агропортторг» аж ніяк не свідчить про відсутність ділової мети, оскільки відповідно до положень Господарського кодексу України позивач як суб'єкт господарювання є вільним у виборі контрагента та умов укладення господарських договорів.

А тому, підприємство за власним бажанням вирішує питання умов співробітництва з тим чи іншим контрагентом.

Щодо незаконності висновків ДПІ в м. Суми про нікчемність правочинів укладених TOB «Агропортторг» з позивачем та іншими контрагентами, то на нікчемність укладеного позивачем з TOB «Агропортторг» правочину ДПІ в м. Суми посилається на порушення такими правочином публічного порядку, оскільки останній спрямований на незаконне заволодіння майном держави, а також не спрямований на реальне настання наслідків.

З такими висновками позивач не погоджується з наступних підстав.

У Акті перевірки ДПІ в м. Суми жодним доказом, крім даних з власних інформаційних баз, не доведено факту відсутності реальності господарської операції з TOB «Агропортторг», оскільки при проведенні перевірки не було досліджено рух активів (придбаних товарів) в процесі господарської діяльності позивача, зокрема, щодо його оприбуткування, використання, списання придбаних товарів у процесі виробництва та виготовлення з їх використанням продукції.

Також, ДПІ в м. Суми не взято до уваги факт наявності у позивача усіх документів, що підтверджують оприбуткування та подальше використання придбаних товарів, зокрема: плита вогнетривка 500x360x20 - 1200 шт.; плита вогнетривка 500x360x25 - 550 шт.; стійка 130x60x220 - 200 шт., придбання та використання яких підтверджено наступними документами: прибуткова накладна №645 від 17.03.2011 р.; накладна на внутрішнє переміщення №301 від 21.03.2011 р.; акт списання №86 від 31.03.2011 р.;

Крім того, ч.1 ст.228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

В своєму Акті перевірки ДПІ в м. Суми не доводить жодним доказом наявності у позивача вини, спрямованої на порушення вказаним правочином публічного порядку, як обов'язкової умови визнання правочину таким, що порушує публічний порядок.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, про що ДПІ в м. Суми зазначає у Акті перевірки (абз.10, арк. 14 Акта перевірки) як на підставу визнання нікчемним правочину, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, вважає, що визначення правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Однак, як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і на даний час жодну із сторін ОСОБА_1 (посадових осіб позивача чи TOB «Агропортторг») не притягнуто до кримінальної відповідальності за викладеними у Акті перевірки підставами, відповідно й будь-які вироки суду у кримінальних справах відсутні.

Крім того, висновки ДПІ в м. Суми про неправомірність віднесення позивачем по складу валових витрат, пов'язаних з придбанням у TOB «Агропортторг» товару, у зв'язку з відсутністю у позивача первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, які б підтвердили фактичність отримання від TOB «Агропортторг» товару, позивач вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на момент укладення та виконання вищезазначеного договору, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлюють переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат та не містять вказівок щодо того, що витрати, понесені підприємством у зв'язку з придбання товарів, можуть бути включені до валових за умови наявності лише товарно-транспортної накладної, а також про те, що фактичність отримання від контрагента товару повинна бути підтверджена лише товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання ДПІ в Акті на Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні в якості обґрунтування обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних для підтвердження як факту поставки, так і валових витрат, є незаконними і не можуть прийматися до уваги.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України "Про автомобільний транспорт" регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат. Крім того, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної.

Також, не можуть бути взяті до уваги посилання ДПІ в м. Суми на положення п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН, оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року N 493/92 не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Крім того, згідно пп.5.11 ст.5 Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, в порушення пп.5.11 ст.5 Закону, своїми висновками щодо обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної для підтвердження факту поставки товару по ОСОБА_1 ДПІ в м. Суми створює для Товариства додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових.

Висновки ДПІ в м. Суми щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, які зроблені в Акті перевірки, ґрунтуються на тому, що контрагент позивача по ОСОБА_1 TOB «Агропортторг» не виконує вимоги чинного законодавства України, зокрема, щодо сплати податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим складені TOB «Агропортторг» первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з порушенням вимог чинного законодавства, а відповідно у позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними документами.

Однак, позивач не може нести відповідальності за незаконні дії свого контрагента за умови непричетності його до цих дій (відсутності вини), оскільки інше порушувало б принцип індивідуальної відповідальності, закріплений в статті 61 Конституції України.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми не відповідають вимогами чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними є такими, що порушують права та законні інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Представники сторін у судове засідання не зявилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 05.12.2011 р. по 30.12.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Сумський фарфоровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складно акт перевірки №77/2314/00310433/2 від 10.01.2012 р. (а.с. 13-52).

24.01.2012 року ДПІ в м. Суми на підставі вищезазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

-№0000092314/0/5603, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 76601,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 55,00 грн. (а.с. 10);

-№0000102314/0/5602, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 31734,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 2285,00 грн. (а.с. 11);

- №0000112314/0/5604, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість на 28899,00 грн. за вересень 2011 року та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 7225,00 грн. (а.с. 12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що 16.03.2011 року ПАТ "Сумський фарфоровий завод" укладено із ТОВ «Агропортторг» договір купівлі продажу плит вогнетривких та стойки (а.с. 53).

На виконання умов зазначеної угоди ТОВ «Агропортторг» надано ПАТ "Сумський фарфоровий завод" податкову накладну від 17.03.2011 року №645 та позивачем складено видаткову накладну від 17.03.2011 року №645, прибуткову накладну від 17.03.2011 року, накладну на внутрішнє переміщення №301 від 21.03.2011 року, акт списання №86 від 31.03.2011року ( а.с. 21-44 том.1).

Крім того, в книзі обліку зроблено відмітку, що зазначені матеріали використані для виготовлення вагонів (а.с. 58 том.1).

Також, суд зазначає, що у бухгалтерському обліку ПАТ «Сумський фарфоровий завод» зазначені операція відображена по дебету рахунку 201 «Матеріали та сировина» та кредиту рахунку 631 «розрахунку з вітчизняними постачальниками» (а.с. 23).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в формі взаємозаліку (реалізація посуду) на суму 325151,66грн. Станом на 30.09.2011 року кредиторська заборгованість ПАТ «Сумський фарфоровий завод» за розрахунками з TOB «Агропортторг» складала 38644,54 грн. (а.с. 23).

Також, договором купівлі продажу від 16.03.2011 року встановлено, що транспортування здійснюється продавцем за власний рахунок. (а.с. 53).

Приймаючи оскаржувані рішення відповідач виходив з того, що TOB "Агропортторг" зареєстроване в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, стан платника 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), основний вид діяльності - посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси листом №43853/7/23-2 від 14.11.2011р. було направлено до ДНІ в м. Суми Акт про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань TOB «Агропортторг» за період 01.01.2011 р. по 30.04.2011 р. №302/23-2.14/36675291 від 11.11.2011р. (а.с. 77-90).

В той же час, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, відповідачем встановлено відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

А тому, відповідачем зроблено висновок про відсутність у TOB "Агропортторг" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Зазначена позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність умислу у позивача на завдання шкоди інтересам держави, шляхом ухилення від сплати податків, висновки про нікчемність правочину було зроблені ним необґрунтовано та передчасно.

Не можна погодитись з висновками відповідача про безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем з огляду на те, що уповноважена підписувати податкові та видаткові накладні особа не могла фактично здійснювати таких дій, оскільки підприємство-контрагент перебуває у стані припинення на час проведення перевірки тобто через рік, за умови якщо позивачем угоди виконувались належним чином.

Згідно ст. 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, серед яких і стягнення зборів (обовязкових платежів).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності складу правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між правопорушенням та його наслідками.

З огляду на викладене, позивач міг бути необізнаний про вчинення порушень в сфері господарської діяльності з боку посадових осіб його контрагентів, при цьому належним чином виконувати свої зобовязання за угодою.

Таким чином, до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції з вищезазначених підстав, доки не буде доведено, що його дії були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обовязкових платежів.

Також, відповідачем не надано доказів, саме щодо того, що дії позивача були направлені на порушення законодавства в сфері здійснення господарської діяльності, зокрема щодо справляння податків та інших обовязкових платежів, а тому посилання представника відповідача на зазначені обставини справи є безпідставними.

Відповідно до п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Отже, ТОВ «Агропортторг» поставив товар та передавав право на розпорядження товарами (своїм) у власність позивачу на підставі договору купівлі-продажу, який передбачає право власності на такий товар.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем добросовісно виконано всі умови передбачені укладеними угодами, а тому висновки відповідача, щодо нікчемності зазначених угод та необхідності нарахування податкових зобовязань є безпідставними.

Крім того, висновки ДПІ в м. Суми про неправомірність віднесення позивачем по складу валових витрат, пов'язаних з придбанням у TOB «Агропортторг» товару, у зв'язку з відсутністю у позивача первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, які б підтвердили фактичність отримання від TOB «Агропортторг» товару, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв на момент укладення та виконання вищезазначеного договору, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлюють переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат та не містять вказівок щодо того, що витрати, понесені підприємством у зв'язку з придбання товарів, можуть бути включені до валових за умови наявності лише товарно-транспортної накладної, а також про те, що фактичність отримання від контрагента товару повинна бути підтверджена лише товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання ДПІ в Акті на Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні в якості обґрунтування обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних для підтвердження як факту поставки, так і валових витрат, є незаконними і не можуть прийматися до уваги.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України "Про автомобільний транспорт" регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питань податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат.

Крім того, зазначені нормативні акти не містять вказівок на обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної.

Також, не можуть бути взяті до уваги посилання ДПІ в м. Суми на положення п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН, оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року N 493/92 не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Крім того, згідно пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, в порушення пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", своїми висновками щодо обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної для підтвердження факту поставки товару по ОСОБА_1 ДПІ в м. Суми створює для Товариства додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових.

Також, суд не приймає до уваги висновки ДПІ в м. Суми щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, які зроблені в Акті перевірки, ґрунтуються на тому, що контрагент позивача по ОСОБА_1 TOB «Агропортторг» не виконує вимоги чинного законодавства України, зокрема, щодо сплати податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим складені TOB «Агропортторг» первинні документи не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з порушенням вимог чинного законодавства, а відповідно у позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за вказаними документами, виходячи з наступного.

Позивач не може нести відповідальності за незаконні дії свого контрагента за умови непричетності його до цих дій (відсутності вини), оскільки інше порушувало б принцип індивідуальної відповідальності, закріплений в статті 61 Конституції України.

Отже, з огляду на реальність вчинення зазначеної угоди між позивачем та TOB "Агропортторг", суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми винесені з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумський фарфоровий завод" до Державної податкової інспекції в місті Суми скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 24.01.2012 р. №0000092314/0/5603, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 75846,00 грн. №0000102314/0/5602 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 34 019,00 грн.; №0000112314/0/5604, яким зменшено розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість на 28899,00 грн. за вересень 2011 року та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 7225,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук