Постанова № 47111772, 07.12.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/7997/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/7997/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельно-постачальна компанія"

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельно-постачальна компанія" (надалі по тексту позивач, ТОВ "Сумська будівельно-постачальна компанія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 01.08.2011 р. №0007091502/0/61054;

- скасувати акт податкової перевірки від 22.07.2011 р. №5607/152/333525487.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ у м. Суми було здійснено документарну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 р. за результатами якої складено акт від 22.07.2011 р. № 5607/152/33525487.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 01.08.2011 р. ДПІ у м. Суми прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007091502/0/61054, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем по податковому зобов'язанню по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 33143,09 грн. (за період січень-травень 2011 р.).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач направив скаргу №37 від 02.08.2011 року до ДПА в Сумській обл. та отримав рішення про результати розгляду первинної скарги 15.09.2011 р. №1489/10/25-005-240/313, яким позивачу відмовлено.

Позивач не згоден з прийнятим податковим повідомленням рішенням, враховуючи наступне.

У Податковому повідомленні рішенні зазначено, що перевіркою встановлено порушення TOB «Сумська будівельно-постачальна компанія» вимог п.п.288.5.1. п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Згідно п.288.1. ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до п. 288.4. ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем і орендарем.

TOB «Сумська будівельно-постачальна компанія» здійснює орендну плату та сплачує відповідне податкове зобов'язання по орендній платі у відповідності і в розмірі до розділу 3 договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2007 р., зареєстрований за №040761200293 в книзі записів державної реєстрації договорів СМВ СРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі» та договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2007 р., зареєстрований за №040761200294 в книзі записів державної реєстрації договорів СМВ СРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі» між нашим підприємством та Сумською міською радою в розмірі 1,0 % від нормативної грошової оцінки землі.

В п. 2.2. означених договорів встановлено, що умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності законодавством встановлені інші правила, ніж передбачено цим договором.

В п. 4.1. зазначених вище договорів оренди зазначено, що правом саме орендодавця (Сумської міської ради) є вимагання перегляду розміру орендної плати у випадках збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку, тобто саме Сумська міська рада повинна бути ініціатором укладання додаткових угод щодо зміни орендної плати.

У відповідності до розділу 3 зазначених договорів оренди земельних ділянок за згодою сторін розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках і з моменту отримання орендарем повідомлення про перерахунок орендної плати з причини збільшення розмірів ставки земельного податку. Таке повідомлення позивач від Сумської міської ради не отримував, а у відповідності до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та розділу 6 договорів оренди земельних ділянок зміна умов договору в односторонньому порядку не допускається.

Тому TOB «Сумська будівельно-постачальна компанія» не може самостійно, без відповідних змін чи додаткових угод до означених договорів оренди земельних ділянок справляти сплату податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у відповідності до п.п.288.5.1. п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, оскільки це буде у відповідності до ст. 188 ГК України зміна умов договору в односторонньому порядку, що потягне за собою подальше порушення податкового обліку підприємства і відповідних норм податкового законодавства.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене при неправильному застосуванні законодавства з питань оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Зазначила, що ДПІ в м. Суми посилається на пункт 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, який, враховуючи вимоги п.288.4 цієї ж статті, деталізує та встановлює обмеження, яке не береться до уваги позивачем, а саме: розмір орендної плати земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу: не може перевищувати: - для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу, не може перевищувати: - для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні йідстанції, електричні мережі)- 3 % нормативної грошової оцінки.

Тобто, ТОВ «Сумська будівельно-постачальна компанія» повинно було самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог щодо мінімального розміру, встановлених чинним Податковим кодексом України.

Порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288. Зазначений законодавчий акт на момент подання декларації з орендної плати про узгодження розміру орендної плати на 2011 рік вже був оприлюднений, тобто можна вважати, що сторони були повіщмлені про зміну, підвищення цін, тарифів, а відповідно зобов'язані були переглянути розмір орендної плати за земельні ділянки.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України чітко визначено, що мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку.

Відтак, відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податок є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сумська будівельно-постачальна компанія» з питання дотримання вимог податкового законодавства за січень травень 2011 р., за результатами якої складно акт перевірки №5607/152/33525487 від 22.07.2011 р. (а.с. 4-5).

01.08.2011 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення рішення №0007091502/0/61054, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: орендна плата з юридичних осіб в розмірі 33144,09 грн., в т.ч. 33143,09грн. за основним платежем, 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач орендував земельні ділянки, які розташовані в м. Суми на підставі договорів оренди, укладених з Сумською міською радою, а саме:

1.по вул. Ковпака, 95, площею 8205 кв. м., з терміном дії до 30.05.2012 р. (а.с.8-11).

2.по вул. Ковпака, 97, площею 8029 кв. м., з терміном дії до 30.05.2012 р. (а.с. 12-15).

В ході проведення перевірки встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 р. в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної га комунальної власності за січень - травень 2011р. на 33143,09 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст.125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно зі статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, Сплата обовязкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обовязок, а не зобовязання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 01.08.2011 р. №0007091502/0/61054 ДПІ в м. Суми прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог щодо скасування акту податкової перевірки від 22.07.2011 р. №5607/152/33525487, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства, компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

При цьому акт податкової перевірки не є рішенням органу державної влади, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обовязки особи, а лише фіксує певні обставини, виявлені при проведенні перевірки. Жодних прав та обовязків позивача складанням розрахунку не порушується.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про те, що акт податкової перевірки не підлягає оскарженню, а тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження по справі в цій частині підлягає закриттю .

Керуючись ст. ст. 86, 94, 157, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська будівельно-постачальна компанія" до Державної податкової інспекції в місті Суми в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Позовні вимоги в частині скасування акту податкової перевірки від 22.07.2011 р. №5607/152/33525487 провадженням закрити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови виготовлено 12.12.2011 р.