Рішення № 47107827, 17.01.2013, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 711/9705/2012

Провадження № 2/307/203/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

суддіГримут В.І.

при секретаріТиводар В.І.

з участю відповідачаОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокатаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра»в особі відділення ПАТ КБ «Надра»Ужгородське РУ до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Надра»в особі відділення ПАТ КБ «Надра»Ужгородське РУ звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що 28.12.2006 р. між банком та ОСОБА_2 був укладений договір № 2006/840-МК/121, згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит у сумі 25000 доларів США, зі сплатою 15 % річних. Відповідач при настанні чергових строків погашення кредиту та відсотків за користування кредитом свої зобовязання перед банком не виконав. 28.12.2006 р. з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань згідно кредитного договору, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до п. 1.2 якого поручитель і позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, 28.12.2006 р. банк уклав з ОСОБА_3, що діяв від імені майнового поручителя ОСОБА_1 на підставі довіреності договір застави, предметом якого виступає транспортний засіб сідловий тягач DAF 95 XF 380, 1998-го року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Станом на 05.10.2012 року загальна заборгованість відповідачів складає 32807.34 доларів США, що еквівалентно 251275.94 грв. Ця заборгованість складається із власне заборгованості по кредиту в сумі 17574.56 доларів США, що еквівалентно 140473.46 грв., заборгованості по відсотках в сумі 9803.53 доларів США, що еквівалентно 78359.86 грв., пені за порушення строку сплати платежу в сумі 4058.88 доларів США, що еквівалентно 32442.63 грв. та штрафу в сумі 1370.37 доларів США, що еквівалентно 10953.37 грв. Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 251275.94 грв. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 251275.94 грв. звернути стягнення на предмет застави сідловий тягач DAF 95 XF 380, 1998-го року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 та стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2512.76 грв.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 позов визнав, але просив суд відмовити у задоволенні позову, так як позивач пропустив строк позовної давності, бо звернувся до суду з позовом у жовтні 2012 року, а останній платіж по кредиту відповідач ОСОБА_2 зробив у лютому 2009-го року. Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у 3 роки.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав. Пояснив, що вказані у позовній заяві транспортні засоби, автомобіль та причіп, йому не належали. На своє імя він зареєстрував їх по проханню ОСОБА_2, так як у нього були дозволи на вчинення міжнародних перевезень. Договір застави цих транспортних засобів підписав ОСОБА_3 син ОСОБА_2 У 2008-му році, по проханню ОСОБА_2 він зняв автомашину та причіп з обліку і передав усі документи йому. Заборони на зняття транспортних засобів з обліку у МРЕВ ДАІ не було.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 28.12.2006 р. між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір 2006/840-МК/121, згідно якого відповідачу був наданий кредит у сумі 25000 доларів США строком до 20.12.2011 р. зі сплатою за користуванням кредитом 15 % річних. Обумовлену договором суму відповідач отримав, що стверджується заявою на видачу готівки № NL-2 від 28.12.2006 р., однак взяті на себе зобовязання погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки згідно графіку не виконав. Станом на 05.10.2012 року за ним рахується непогашена заборгованість у сумі 32807.34 доларів США грв., що еквівалентно 251275.94 грв. Ця заборгованість складається із власне заборгованості по кредиту в сумі 17574.56 доларів, що еквівалентно 140473.46 грв. та заборгованості по відсотках в сумі 9803.53 доларів, що еквівалентно 78359.86 грв. Крім того, у відповідності до п. 9.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0.5 % від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Також відповідно до п. 9.3 договору за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графі і визначених на дату прострочення. У звязку порушенням строку сплати платежу відповідачу нарахована пеня в сумі 4058.88 доларів, що еквівалентно 32442.63 грв. та штраф в сумі 1370.37 доларів, що еквівалентно 10953.37 грв.

З метою забезпечення виконання позичальником зобовязань між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки від 28.12.2006 р., згідно п. 1.1. якого останній поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору. Пунктом 1.2. цього ж договору передбачено, що позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань, вказаних у п. 1.1. цього договору, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобовязання. Згідно п. 1. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором. Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобовязання в натурі. За ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Частиною 1 ст. 20 цього ж Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до ч. 6 ст. 20 цього ж Закону звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра», в особі відділення ПАТ КБ «Надра»Ужгородське РУ слід стягнути 251275.94 грв. боргу солідарно. Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з них слід стягнути судові витрати у сумі 2512.76 грв., сплачені банком при поданні позовної заяви до суду.

Разом з тим суд вважає, що позов у частині звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягає з таких міркувань.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні ствердив, що у 2008-му році заставлені транспортні засоби, по проханню ОСОБА_2, якому вони фактично належали, але були з певних причини зареєстровані на його ОСОБА_1 прізвище, були зняті з обліку у Мукачівському МРЕВ ДАІ, і всі документи він передав ОСОБА_2. Свої пояснення ОСОБА_1 підтвердив заявами про зняття з обліку автомобіля НОМЕР_3. За таких обставин, підстави про звернення стягнення на майно, яке вибуло з володіння власника вказаного у договорі застави відсутні.

Клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відмову у позові у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності суд до уваги не приймає, так як у пункті 1.3. кредитного договору № 2006/840-МК/121 від 28.12.2006 р. вказано, що кредит надається до 20.12.2011 р., а у п. 12.2 зазначено, що він діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань.

Виходячи з цього суд вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 525, 526, 530, 590, 611, 624. ч. 1 ст. 651, ч. 2 ст. 1050, ст.ст. 1054-1055 ЦК України суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», в особі відділення ПАТ КБ «Надра»Ужгородське РУ двісті пятдесят одну тисячу двісті сімдесят пять гривень 94 коп. та дві тисячі пятсот дванадцять гривень 76 коп. судових витрат солідарно.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.