Рішення № 47107191, 15.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2015 р.

Справа № 916/1779/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Банку „Меркурій”;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Фінбанк”;

про визнання недійсним договору

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Банк „Меркурій” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк”, в якій просить суд визнати недійним договір цесії (уступки права вимоги) №18/02/Ц від 18.02.2014 року, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 12.06.2014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 47 про ліквідацію ПАТ Банк «Меркурій» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію. При цьому, уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку.

Позивач, вважає, що укладений між ПАТ Банк „Меркурій” та ПАТ „Фінбанк” договір цесії (уступки права вимоги) №18/02/Ц від 18.02.2014р, є нікчемним, оскільки за ним було відчужено майна на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови, крім того, є договором, що передбачає платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку.

У підтвердження зазначеного позивач вказує, що за договором цесії відповідач, не застосовуючи процедуру звернення стягнення, в тому числі на заставу, по договору застави, відшкодовує свої збитки за рахунок коштів АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ», розміщених у нього у вигляді депозиту (договір № 04/11-02 про надання міжбанківського депозиту від 11.04.2013р.). При цьому, на 18.03.2014р. - дату закінчення депозитів, заборгованість ПАТ «ФІНБАНК» перед АТ БАНКОМ «МЕРКУРІЙ» разом з сумою процентів складала 800 600,00 євро, а заборгованість АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» перед ПАТ «ФІНБАНК» разом з сумою процентів складала 9 057 356,71 грн.

Враховуючи, що курс 1 євро до гривні станом на 18.03.2014р. складав 13,56 грн., АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» за 800 600,00 євро повинен був отримати 10856136, 00 грн., проте в результаті укладеного договору цесії ПАТ «ФІНБАНК» отримав суму 10856136, 00 грн. за 9 057356,71 грн. коштів, розміщених у АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ».

Відтак, позивач вважає, що оскільки договір цесії не передбачав повернення АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» курсової різниці за розміщені у Відповідача кошти в євро, право вимоги на які він набуває, позивач в результаті укладання Договору депозиту та Договору цесії поніс збитки на суму 1798779,29 грн.

Одночасно, ПАТ Банк „Меркурій” вказує, що аналогічні договори міжбанківських депозитів були укладені і з іншими банками, зокрема з ПАТ «Авант-банк», ПАТ «АгроКомБанк», ПАТ «БТА Банк», при цьому, договори цесії на подібних умовах з іншими банками не укладалися.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.04.2015р. було порушено провадження у справі №916/1779/15 із призначенням справи до розгляду в засіданні суду 27.05.2015 року.

26.05.2015 року до канцелярії суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви (а.с.51), в яких позивач зазначив, що у позовній заяві були вказані невірні дані щодо стану розрахунків між сторонами, та навів уточнені відомості станом на 18.03.2014р. Крім того, до канцелярії суду від позивача надійшли клопотання про витребування доказів (а.с.52-53) та про відкладення розгляду справи (а.с.56).

Ухвалою суду від 27.05.2015 року, з огляду на нез'явлення в судове засідання представника позивача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, нез’явлення представника відповідача, а також у зв’язку із неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 15.06.2015 року.

Ухвалами суду від 29.05.2015 року судом було зобов’язано ПАТ „Авант-банк” та ПАТ «АгроКомБанк» надати інформацію та повідомити суд, яким чином забезпечувалось повернення депозиту за договорами про надання міжбанківських депозитів №ММ 59835DC від 14.05.2013р. та № №0304-SW2 від 03.04.2013р., укладених з АТ Банк «Меркурій», чи укладалися ПАТ „Авант-банк” та ПАТ «АгроКомБанк» з вказаним банком, як додатковий захід забезпечення повернення депозиту, договори цесії, за якими у разі не повернення АТ Банком „Меркурій” депозиту, ПАТ „Авант-банк” та ПАТ „АгроКомБанк відступалось право вимоги на розміщений АТ Банком „Меркурій” депозит у вказаних банках”, в разі наявності таких договорів, суд зобов’язав надати їх копії.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п’ятнадцять днів та з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 06.07.2015 року.

03.07.2015р. до канцелярії суду на виконання вимог ухвали від ПАТ «АгроКомбанк» надійшли письмові пояснення (а.с.111), згідно яких останній зазначає про те, що для забезпечення виконання зобов'язань ПАТ Банк «Меркурій» (Позичальник) за договором про надання міжбанківського депозиту №0304-SW2 від 03.04.2013 р., що був укладений між Позичальником та ПАТ «Агрокомбанк» (Кредитодавцем), між вказаними сторонами 03.04.2013 р. був укладений договір застави майнових прав №0304- SW2. За вказаним договором застави Позичальник виступав Заставодавцем, а Кредитодавець Заставодержателем. Предметом застави за вказаним договором застави було право вимоги грошових коштів за договором про надання міжбанківського депозиту від 03 квітня 2013р. №04/03-01, укладеного між Заставодавцем та Заставодержателем. ПАТ «АгроКомБанк» зазначає, що укладений договір застави був змішаним договором, оскільки містив положення, щодо відступлення права вимоги. В частині відступлення прав вимоги, договір застави було укладено під відкладальною обставиною, згідно якої уступка прав вимоги настає, за умови набуття Заставодержателем права звернення стягнення на предмет застави.

Щодо договору застави, ПАТ «Агрокомбанк» повідомив про те, що протягом строку його дії, Заставодержатель права звернення стягнення на предмет застави не набував та про те, що 05.02.2014р., у зв'язку із припиненням зобов'язань Позичальника за основним договором, що були забезпечені заставою, договір застави припинився відповідно до норм п. 1 ч 1 статті 593 ЦК України, та статті 28 Закону України «Про заставу».

Ухвалою суду від 06.07.2015 року у зв’язку із нез’явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподанням сторонами витребуваних ухвалою суду доказів, а також необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 15.07.2015 року.

У судове засідання 15.07.2015 року представник позивача не з’явився, хоча належним чином був обізнаний про місце та час судового розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 06.07.2015 року (а.с.126).

Натомість, від позивача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. (а.с.131). Вказаною заявою позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд винести рішення на його користь.

Одночасно, від позивача до канцелярії суду надійшли письмові пояснення щодо припинення зобов’язань по депозитним договорам, укладених ним з ПАТ «Авант-Банк», ПАТ «АгроКомбанк» та ПАТ «БТА Банк» (а.с.136-138).

Згідно вказаних пояснень позивач зазначає про укладення 07.03.2013р. договору про надання міжбанківського депозиту № 03/07-02 з ПАТ «БТА БАНК», за яким АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» розмістив в ПАТ «БТА БАНК» 600 тис. дол. США строком до 05.04.2013р. зі сплатою процентів за користування ними з розрахунку 1%. А також зазначає про те, що за договором про надання міжбанківського депозиту БР0703-06 від 07.03.2013р. ПАТ «БТА БАНК» розмістив в АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» 4 830 000 грн. строком до 05.04.2013р. зі сплатою процентів за користування ними з розрахунку 6%.

Позивач вказує, що виконання зобов'язань за цими міжбанківськими депозитами забезпечувалися договорами застави майнових прав. Зокрема, за договором застави майнових прав №12-28-03 від 07.03.2013р. в забезпечення виконання своїх зобов'язань ПАТ «БТА БАНК» передав в заставу АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» майнові права на депозитні ресурси в розмірі 4 830 000 грн. відповідно до Договору №БР0703-06 від 07.03.2013р. В свою чергу за договором застави майнових прав № 20703-06 від 07.03.2013р. АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» передав в заставу ПАТ «БТА БАНК» майнові права на депозитні ресурси в розмірі 600 тис. дол. США відповідно до Договору № 03/07-02 від 07.03.2013р. Договори цесії, при цьому, укладені не були.

В день повернення міжбанківських депозитів 05.04.2013р. були проведені розрахунки за процентами та за взаємною згодою угода була продовжена до 15.05.2013р. з оформленням відповідних додаткових документів до депозитних договорів та договорів застави. В строк 15.05.2013р. АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» повернув ПАТ «БТА БАНК» 4 830 000 грн. та суму відсотків, а ПАТ «БТА БАНК» перерахував АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» 600 тис. дол. США з відсотками.

Претензій за вищевказаними договорами ПАТ «БТА БАНК» та АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» один до одного не мають.

Одночасно, позивач вказує, що 03.04.2013р. ним був укладений договір про надання міжбанківського депозиту №04/03-01 з ПАТ "Агрокомбанк", за яким АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» розмістив в ПАТ "Агрокомбанк" 250 тис. дол. США строком до 08.05.2013р. зі сплатою процентів за користування ними з розрахунку 1%. Одночасно, за договором про надання міжбанківського депозиту №0304-8\У02 від 03.04.2013р. ПАТ "Агрокомбанк" розмістив в АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» 2,0 млн. грн. строком до 08.05.2013р. зі сплатою процентів за користування ними з розрахунку 7%.

Виконання зобов'язань за цими міжбанківськими депозитами забезпечувалися договорами застави майнових прав. Зокрема, за договором застави майнових прав №12-28-05 від 03.04.2013р. в забезпечення виконання своїх зобов'язань ПАТ "Агрокомбанк" передав в заставу АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» майнові права на депозитні ресурси в розмірі 2,0 млн. грн. відповідно до Договору №0304-8М)2 від 03.04.2013р. В свою чергу за договором застави майнових прав №0304-8^02 від 03.04.2013р. АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» передав в заставу ПАТ "Агрокомбанк" майнові права на депозитні ресурси в розмірі 250 тис. дол. США відповідно до Договору № № 04/03-01 від 03.04.2013р. Договори цесії укладені не були.

За взаємною згодою угода була декілька разів пролонгована з оформленням відповідних додаткових документів до депозитних договорів та договорів застави, а саме 08.05.13, 03.06.13, 02.07.13, 02.08.13, 03.09.13, 02.10.13, 01.11.13, 02.12.13, 08.01.14. Розрахунки за процентами проводились вчасно та в повному обсязі з обох сторін.

В строк 05.02.2014р. між АТ БАНКОМ «МЕРКУРІЙ» та АТ "Агрокомбанк" був укладений договір неттингу, за умовами якого двосторонні міжбанківські депозити були переведені в угоду форексний своп. За цією угодою 05.02.2014р. АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» продав, а АТ "Агрокомбанк" купив 250 тис. дол.США за 2,0 млн.грн. без фактичного руху коштів.

Крім того, у поданих поясненнях позивач зазначає і про укладення 14.05.2013р. з ПАТ "АВАНТ-БАНК» договору про надання міжбанківського депозиту №05/14-01, за яким він розмістив у вказаному банку 600 тис. дол. США строком до 14.06.2013р. зі сплатою процентів за користування ними з розрахунку 1%. Одночасно, за договором про надання міжбанківського депозиту №ММ59835БО від 14.05.2013р. ПАТ "АВАНТ-БАНК" розмістив в АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» 4,8 млн. грн. строком до 14.06.2013р. зі сплатою процентів за користування ними з розрахунку 9 %.

Виконання зобов'язань за цими міжбанківськими депозитами забезпечувалися договорами застави майнових прав. Зокрема, за договором застави майнових прав №12-29-11 від 14.05.2013р. в забезпечення виконання своїх зобов'язань ПАТ "АВАНТ-БАНК" передав в заставу АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» майнові права на депозитні ресурси в розмірі 4,8 млн. грн. відповідно до Договору № ММ59835БО від 14.05.2013р. В свою чергу за договором застави майнових прав №ММ59835ОО/8-1 від 14.05.2013. АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» передав в заставу ПАТ "АВАНТ-БАНК" майнові права на депозитні ресурси в розмірі 600 тис. дол. США відповідно до Договору №05/14-01 від 14.05.2013р. При цьому, договори цесії укладені не були.

За взаємною згодою угода була декілька разів пролонгована з оформленням відповідних додаткових документів до депозитних договорів та договорів застави, а саме 14.06.13, 16.07.13, 16.08.13, 17.09.13, 17.10.13, 15.11.13, 17.12.13. Розрахунки за процентами проводились вчасно та в повному обсязі з обох сторін.

В строк 24.12.2013р. між АТ БАНКОМ «МЕРКУРІЙ» та ПАТ "АВАНТ-БАНК" був укладений договір неттингу, за умовами якого двосторонні міжбанківські депозити були переведені в угоду форексний своп. За цією угодою 24.12.2014р. АТ БАНК «МЕРКУРІЙ» продав, а ПАО "АВАНТ-БАНК" купив 600 тис. дол. США за 4,8 млн. грн. без фактичного руху коштів.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство „Фінбанк” про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 30.04.2015 року; ухвали про відкладення розгляду справи від 27.05.2015 року, ухвали про продовження строку розгляду справи та відкладення від 15.06.2015 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 06.07.2015 року на адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.45-46), у судові засідання не з’являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Крім того, про розгляд справи відповідача було повідомлено телефонограмою від 14.07.2015р. (а.с.130).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги зазначене та те, що вищевказані ухвали суду були повернуті з відміткою пошти «зачинено» (а.с.47-49;88-90;106-108), з врахуванням наявної в матеріалах справи телефонограми від 14.07.2015 року (а.с.130), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході судового розгляду справи, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством Банк „Меркурій” (Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Фінбанк» (Банк) було укладено договір про надання міжбанківського депозиту № 04/11-02 (а.с.24), відповідно до предмету якого Вкладник надає Банку міжбанківський депозит на умовах, визначених цим договором.

Сума міжбанківського депозиту складає 800 000,00 ЕUR (євро) (п.1.2 договору).

Процентна ставка по міжбанківському депозиту встановлюється в розмірі 1% річних (п.1.3). Міжбанківський депозит надається на термін з 11.04.2013 року до 17.05.2013 року (п.1.4 договору).

Згідно п. 2.1.1 договору Вкладник зобов’язується перерахувати суму міжбанківського депозиту з датою валютування не пізніше 11.04.2013р. на кореспондентський рахунок Банка, зазначений у п. 9.1.

Відповідно до п.2.2, підпунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору, Банк зобов’язується забезпечити своєчасне і повне повернення отриманого депозиту і сплатити проценти за користування депозитом; повернути суму депозиту з датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1, 17.05.2013р.

Приписами п. 2.2.3 договору сторони також обумовили, що Банк зобов’язаний перерахувати суму процентів за користування депозитом з 11.04.2013р. по 30.04.2013р. у сумі 444,44 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п.9.1, 30.04.2013р., за період з 01.05.2013р. до 17.05.2013р. у сумі 355,56 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п.9.1, 17.05.2013р.

Додатковими угодами №1 від 17.05.2013 року, №2 від 18.06.2013р.,№3 від 18.07.2013р., №4 від 20.08.2013р., №5 від 19.09.2013р., № 6 від 21.10.2013р., №7 від 19.11.2013р., №8 від 19.12.2013р., №9 від 21.01.2014р. та №10 від 18.02.2014р. (а.с.25-34) до договору, сторони неодноразово продовжували термін міжбанківського депозиту.

Кінцевий термін продовження міжбанківського депозиту відповідно до останньої додаткової угоди був встановлений до 18.03.2014р.

Згідно останньої додаткової угоди, а саме №10 від 18.02.2014р., п. 2.2.3 договору №04/11-02 від 11.04.2013р., викладено у такій редакції:

2.2.3 Банк зобов’язаний перерахувати суму процентів за користування коштами з 11.04.2013р. по 30.04.2013р. у сумі 444,44 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 30.04.2013р. за період з 01.05.2013р. до 17.05.2013р. у сумі 355,56 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника зазначений у п. 9.1 17.05.2013р. за період з 17.05.2013р. до 18.06.2013р. у сумі 711,11євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 18.06.2013р. до 18.07.2013р. у сумі 666,67 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 18.07.2013р. до 20.08.2013р. у сумі 733,33 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 20.08.2013р. за період з 20.08.2013р. до 19.09.2013р. у сумі 666,67 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 19.09.2013р. за період з 19.09.2013р. до 21.10.2013р. у сумі 711,11євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 21.10.2013р. за період з 21.10.2013р. до 19.11.2013р. у сумі 644,44 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 19.11.2013р. за період з 19.11.2013р. по 19.12.2013р. у сумі 666,67 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 19.12.2013р. за період з 20.12.2013р. по 31.12.2013р. у сумі 266,67 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 27.12.2013р. за період з 01.01.2014р. до 21.01.2014р. у сумі 444,44 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 21.01.2014р. за період з 22.01.2014р. до 18.02.2014р. у сумі 600 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 18.02.2014р. за період з 19.02.2014р. до 18.03.2014р. у сумі 600 євро із датою зарахування коштів на кореспондентський рахунок Вкладника, зазначений у п. 9.1 18.03.2014р.

Одночасно, 11.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Фінбанк» (Банк-Вкладник) та АТ Банк „Меркурій” (Банк-Позичальник) було укладено договір про надання міжбанківського депозиту № 11-1/04 (а.с.10), відповідно до якого Банк-Вкладник розмістив в Банку-Позичальника вклад у сумі 8 000 000,00 грн. шляхом їх перерахування на рахунок № 16121101328685 в АТ Банк «Меркурій», після отримання ПАТ «Фінбанк» депозитних засобів по договору № 04/11-02 від 11.04.2013р.

Згідно п. 2.2 підпунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору, в обов’язки Банка-Позичальника входить проведення повернення депозитних ресурсів 17.05.2013р. на рахунок № 151290200001442 в ПАТ «Фінбанк»; сплатити процент за користування депозитними ресурсами на рахунок № 151290200001442 в ПАТ «Фінбанк» в сумі:

-35068,49 грн. 30.04.2013р.;

-28054,80 грн.17.05.2013р.

До вказаного договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме № 1 від 17.03.2013р.,№ 2 від 18.06.2013р., № 4 від 20.08.2013р., № 5 від 19.09.2013р., № 6 від 21.10.2013р., № 7 від 19.11.2013р., № 8 від 19.12.2013р., № 9 від 21.01.2014р., № 10 від 18.02.2014р. (а.с.11-19), відповідно до яких сторонами неодноразово було продовжено термін здійснення повернення депозитних ресурсів, зокрема, відповідно до останньої додаткової угоди був встановлений термін до 18.03.2014р.,

Відповідно до додаткової угоди № 10 від 18.02.2014р. (а.с.19), сторони погодили змінити п. 1.1., 2.2.1, 2.2.2 та 3.2 договору № 11-1/04 від 11.04.2013р. та викласти їх у наступній редакції:

1.1. Надання Банком-Вкладником депозитних ресурсів в сумі 8000.000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка-Позичальника на строк з 11.04.2013р. до 17.05.2013р. з виплатою 8% річних.

в сумі 8.000.000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка-Позичальника на строк з 17.03.2013р. до 18.06.2013р. з виплатою 7,5% річних;

в сумі 8000.000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 18.06.2013р. до 18.07.2013р. з виплатою 5,25% річних;

в сумі 8.000.000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 18.06.2013р. до 20.08.2013р. з виплатою 5,25% відсотків річних ;

в сумі 8 312 000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 20.08.2013р. до 19.09.2013р. з виплатою 7,50 % річних;

- в сумі 8 312 000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 19.08.2013р. до 21.10.2013р. з виплатою 5,75% річних;

- в сумі 8 312 000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 21.10.2013р. до 19.11.2013р. з виплатою 6,5% річних;

- в сумі 8 312 000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 19.11.2013р. до 19.12.2013р. з виплатою 12% річних;

в сумі 8 312 000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 19.12.2013р. до 21.01.2014р. з виплатою 17% річних;

в сумі 8 312 000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 21.01.2014р. до 18.02.2014р. з виплатою 6% річних;

в сумі 8 880 000,00 грн. на цілі, передбачені статутом Банка - Позичальника на строк з 18.02.2014р. до 18.03.2014р. з виплатою 27% річних;

2.2.1 Здійснити повернення депозитних ресурсів 18.03.2014р. на рахунок №37394200990001 в ПАТ «Фінбанк», МФО 328685, код ЄДРПОУ 20041917

2.2.2 Сплатити відсотки за користування депозитними ресурсами на рахунок №37394200990001 в ПАТ «Фінбанк», МФО 328685, код ЄДРПОУ 20041917, в сумі:

- 52602,74 грн. 18.06.2013р.; 34520,55 грн. 18.07.2013р.; 37972,60 грн. 20.08.2013р.; 51238,36 грн. 19.09.2013р.; 41901,59 грн. 21.10.2013р.; 42926,36 грн. 19.11.2013р.; 81981,37 грн.19.12.2013р.; 46456,11 грн. 27.12.2013р.; 77426,85 грн. 21.01.2014р.; 36891,62 грн. 18.02.2014р.; 177356,72 грн. 18.03.2014р.

3.2 Відсотки за користування депозитними ресурсами нараховуються, починаючи з дня надходження депозитних ресурсів в сумі 8880000,00 грн. на кореспондентський рахунок Банка-Позичальника. Нарахування відсотків проводиться методом «факт-1/факт, тобто за фактичну кількість днів користування депозитом, виходячи 365 днів.

При цьому, матеріали справи містять також копію додаткової угоди №11 від 13.03.2014р. (а.с.20), не підписану зі сторони відповідача.

Як встановлено судом, в якості забезпечення повернення банківських вкладів між банками було укладено договір застави майнових прав 18/02/Z від 18.02.2014 року (а.с.21-22), згідно якого АТ Банк «Меркурій» (Заставодавець) передав в заставу відповідачу - ПАТ «Фінбанк» (Заставодержатель) майнові права за договором про надання міжбанківського депозиту №04/11-02 від 11.04.2013 року та додаткових угод до нього №1 від 17.05.2013р., №2 від 18.06.2013р., №3 від 18.07.2013р., №4 від 20.08.2013р., №5 від 19.09.2013р., №6 від 21.10.2013р., №7 від 19.11.2013р., №8 від 19.12.2013р., №9 від 21.01.2014р., №10 від 18.02.2014р., відповідно до якого Заставодержатель повинен повернути Заставодавцю депозит у розмірі 800 000,00 євро з кінцевим терміном повернення 18.03.2014р. та сплачувати відсотки за користування депозитом за ставкою 1% річних, після виконання Заставодавцем умов депозитного договору № 11-1/04 від 11.04.2013р. та додаткових угод до нього № 1 від 17.05.2013р.,№ 2 від 18.06.2013р.,№ 3 від 18.07.2013р.,№ 4 від 20.08.2013р., № 5 від 19.09.2013р., № 6 від 21.10.2013р., № 7 від 19.11.2013р., № 8 від 19.12.2013р., № 9 від 21.01.2014р.,№ 10 від 18.02.2014р. з ПАТ «Фінбанк».

Згідно п.1.2 договору, надана застава забезпечує виконання Заставодавцем вимог Заставодержателя за договором про надання міжбанківського депозиту від 11.04.2013р. та додаткових угод до нього № 1 від 17.05.2013р.,№ 2 від 18.06.2013р.,№ 3 від 18.07.2013р.,№ 4 від 20.08.2013р., № 5 від 19.09.2013р., № 6 від 21.10.2013р., № 7 від 19.11.2013р., № 8 від 19.12.2013р., № 9 від 21.01.2014р.,№ 10 від 18.02.2014р. з ПАТ «Фінбанк», укладеними між сторонами, за умовами якого Заставодавець зобов’язаний повернути Заставодержателю міжбанківський депозит в розмірі 8 880 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення - 18.03.2014р. та сплатити відсотки за його користування у розмірі 27 % річних, неустойку та збитки у разі їх виникнення та витребування Заставодержателем.

Відповідно до п. 4.1 договору, Заставодавець уступає Заставодержателю право вимоги, що випливають із договору про міжбанківський депозит на суму 800 000,00 євро, за відсотками та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі договору про міжбанківський депозит.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2014 року в якості забезпечення договору депозиту, між АТ Банк «Меркурій» (Цедент) та ПАТ «Фінбанк» (Банк) було укладено договір цесії №18/02/Ц (уступки права вимоги) (а.с.23), відповідно до п.1.1 якого з моменту набрання чинності цим договором та на умовах, що в ньому передбачені, Цедент передає, а Банк приймає на себе у повному обсязі право вимоги на грошові кошти у розмірі депозиту 800 000,00 євро та відсотків за користування депозитом, згідно договору про надання міжбанківського депозиту № 11-1/04 та усіх подальших змін до нього, укладений між Цедентом та Банком 11.04.2013 року.

Цей договір складено на підставі договору застави майнових прав №18/02/Z від 18.02.2014 року між Цедентом та Банком (п.1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору цесії, при отриманні Банком права вимоги повернення суми депозиту та відсотків по ньому, Банк має право грошові кошти, які належать йому в результаті проведення на Банк заставлених майнових прав, направити в рахунок погашення заборгованості Цедента за договором про міжбанківський депозит. Банк залишає за собою право самостійно визначити порядок направлення коштів на погашення заборгованості Цедента.

Враховуючи, що позивач - Публічне акціонерне товариство Банк „Меркурій”, посилаючись на Закон України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, вважає, що вказаний договір цесії (уступки права вимоги) №18/02/Ц від 18.02.2014 року є нікчемним з викладених вище мотивів, він звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом про визнання його недійсним.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договору договір цесії (уступки права вимоги) №18/02/Ц від 18.02.2014 року, а підставою – його нікчемність у відповідності до вимог ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ч.2,3 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, нікчемним, зокрема, є договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

Суд вважає, що позивачем не доведено, що оспорюваний договір є нікчемним станом на день його укладення 18.02.2014р., оскільки, по-перше, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що станом на день укладення договору у позивача існували інші кредитори по договорам міжбанківських депозитів, у порівнянні з якими відповідачу були надані пільги. Натомість, із наданих до суду пояснень позивача (а.с.136-138) вбачається, що правовідносини з іншими банками по договорам міжбанківських депозитів станом на день укладення договору із відповідачем вже були припинені виконанням або новацією.

Крім того, посилання позивача на неукладення з іншими кредиторами договору цесії (уступки права вимоги) спростовується змістом п.1.3 договору застави майнових прав від 3.04.2013р. (а.с.112-115).

Не знайшли також свого підтвердження під час судового розгляду і доводи позивача щодо укладення договору на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, оскільки як встановлено судом, встановлений НБУ курс гривні до Євро станом на день укладення договору (18.02.2014р.) складав 11,84 грн., при цьому, зміна курсу у подальшому не може свідчити про недійсність умов договору на час його укладення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 статтею 512 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, права та вимоги за яким були відступлені новому кредитору у визначеному сторонами обсязі (повністю/частково). При цьому, уступка права вимоги та подальша реалізація цього права є хоча і взаємопов’язаними, але різними правочинами. Таким чином, незазначення у договорі цесії про можливість повернення АТ БАНКУ «МЕРКУРІЙ» курсової різниці за розміщені у Відповідача кошти в євро, право вимоги на які він набуває, жодним чином не позбавляє позивача права на звернення до суду про стягнення збитків у разі їх понесення.

За викладених вище обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банку „Меркурій” про визнання недійсним договору, є необґрунтованими, у зв’язку із чим задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою в позові, на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України обов’язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача не покладається.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20 липня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська