Рішення № 47107074, 15.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2015 р.Справа № 916/1428/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології світла";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР"

про стягнення 93509,14 грн.;

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Уколова М.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 15.07.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технології світла" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" про стягнення заборгованості в сумі 93509,14 грн. яка складається з основного боргу в сумі 73372,78грн., пені в розмірі 1051,63грн., 3% річних в сумі 2145,95грн. та інфляційних витрат в розмірі 16938,78грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2015р. (суддя Брагіна Я.В.) було порушено провадження по справі №916/1428/15-г із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області № 529 від 20.05.2015р. та відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматичну систему документообігу суду, у зв'язку із відрахуванням судді Брагіної Я.В. зі штату суддів господарського суду Одеської області (наказ голови суду № 8-к від 20.05.2015р.) та настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушенням строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, по справі №916/1428/15-г призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно з повторним автоматичним розподілом справ, справу №916/1428/15-г передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 22.05.2015р. прийняла відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65000, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф.30.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 15.07.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

10.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нові технології світла" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (Покупець) був укладений договір поставки №31/2в (далі - договір).

Пунктом 12.1 передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013р. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору покупець на направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п.12.2 договору).

Позивач зазначив, що оскільки від покупця не було письмових повідомлень про припинення дії договору, згідно п.12.2 договору, він автоматично пролонгований на кожний наступний рік. Тобто на момент розгляду справи в суді він є чинним.

Відповідно п.1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у Специфікаціях. Сторони погоджують асортимент, кількість та термін поставки товару в замовленнях покупця.

Право власності на поставлений товар та ризик випадкової загибелі переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатковою накладною (п.1.3 договору).

Товар вважається поставленим у разі підписання сторонами видаткової накладної (п.1.4 договору).

Відповідно п.4.1 договору, постачальник зобов'язується поставити товар за цінами, погодженими сторонами в специфікаціях з врахуванням знижок, відповідно до умов договору. Ціни на товар в специфікаціях повинні бути погодженими сторонами не більше, ніж за 14 робочих днів до дати початку поставки відповідного товару (п.4.2 договору). Ціна товару з округленими до цілих копійок зазначається при кожній поставці у видаткових накладних, та не повинна відрізнятися від цін, узгоджених в специфікаціях (п.4.3 договору). Ціни встановлюються у національній валюті України (п.4.9 договору).

Розділом 8 договору передбачено порядок розрахунків. Так, пунктом 8.1 договору передбачено, що оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в договорі. Сторони погодили, що оплата товару, який постачається, проводиться на умовах, передбачених в додатковій угоді до даного договору (п.8.2 договору). Сторони щомісячно за необхідністю протягом 14 днів з моменту закінчення звітного місяця, проводять звірку розрахунків між сторонам, про що підписують відповідний акт звірки (п.8.3 договору). Оплата здійснюється покупцем на підставі відповідного договору (п.8.4 договору). Сторони домовилися, що датою виконання грошового зобов'язання покупця (оплата за поставлений товар) вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця (п.8.5 договору зі змінами викладеними в протоколі розбіжностей від 12.12.2012р.)

10.12.2012р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода №1 до договору поставки №31/2в від 10.12.2012р. умовами якої передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар кожного тижня в розмірі реалізованого товару за попередній тиждень. Незалежно від реалізації товару покупець проводить остаточний розрахунок за кожну фактично отриману партію товару не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів від дати поставки товару, зазначеної у видатковій накладній. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника вказаний в реквізитах даного договору.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином на в повному обсязі, поставив відповідачу товару на загальну суму 78109,26грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Товар за вказаними накладними був прийнятий уповноваженими представниками покупця, що підтверджується довіреностями №1507 від 24.07.2013р., №16209 від 15.08.2013р, №16507 від 03.09.2013р., №16934 від 15.10.2013р., №16953 від 17.10.2013р., №18103 від 24.06.2014р., №18297 від 26.08.2014р.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару виконав частково в сумі 4736,48грн., залишок несплаченої суми за поставлений товар склав 73372,78грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язання за договором поставки №31/2в від 10.12.2012р. щодо розрахунку за отриманий товар, стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю " Нові технології світла" з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №31/2в від 10.12.2012р. в сумі 73372,78грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки №31/2в від 10.12.2012р. а саме не сплатив позивачу вартість отриманого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 1051,63грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 11.6 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, визначеного у договорі, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології світла" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1051,63грн. за порушення грошових зобов'язань за договором №31/2в від 10.12.2012р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 2145,95грн. та інфляційні витрати в сумі 16938,78грн. Розглянувши надані позивачем розрахуни трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" трьох відсотків річних в сумі 2145,95грн. та інфляційні витрати в сумі 16938,78грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (65000, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф.30; код:35115285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Нові технології світла " (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, офіс 22; код:33756456) 73372 (сімдесят три тисячі триста сімдесят дві)грн. 78 коп. - основного боргу, 1051 (одну тисячу п'ятдесят одну)грн. 63 коп. - пені, 2145 (дві тисячі сто сорок п'ять)грн. 95коп. - 3% річних, 16938 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім)грн. 78 коп. - інфляційних витрат та 1870 (одну тисячу вісімсот сімдесят)грн. 19коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 липня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна