Рішення № 47107036, 14.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 р. Справа№ 914/1380/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (м. Мерефа)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (м.Львів)про:стягнення 4887103 грн. 05 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 83040,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 152208,00 грн. - заборгованість за прокладки з сотового поліпропілену; 525968,29 грн. - пеня; 156561,10 грн. - 3% річних; 1365250,13 грн. - інфляційні)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О. І.

Представники:

Позивача:Уралова В. А. - представник (довіреність від 20.05.2015 р. № 13)Відповідача:Свистович Ю. П. - представник (довіреність від 03.10.2014 р. № 10)

28.04.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1428 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення 4783303 грн. 97 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 83040,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 152208,00 грн. - заборгованість за прокладки з сотового поліпропілену; 853187,79 грн. - пеня; 138319,97 грн. - 3% річних; 952472,68 грн. - інфляційні).

Ухвалою суду від 30.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.05.2015 р.

26.05.2015 р. до суду за вх. № 21669/15 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення можливості надання додаткових доказів та мирного врегулювання спору.

26.05.2015 р. до суду за вх. № 21671/15 від представника позивача поступили витребувані судом документи, а саме: копія акту звірки від 30.04.2015 р. та докази його направлення відповідачу; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України; витяг з ЄДРЮОФОП щодо позивача; витяг з ЄДРЮОФОП щодо відповідача.

В судовому засіданні 26.05.2015 р. було оголошено перерву до 23.06.2015 р.

18.06.2015 р. до суду за вх. № 2582/15 від позивача поступила заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 5257310 грн. 05 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 83040,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 152208,00 грн. - заборгованість за прокладки з сотового поліпропілену; 912156,46 грн. - пеня; 150996,23 грн. - 3% річних; 1354833,83 грн. - інфляційні).

Ухвалою суду від 23.06.2015 р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 14.07.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

10.07.2015 р. до суду за вх. № 2943/15 від позивача поступила заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних і 3% річних та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені. У зазначеній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 4887103 грн. 05 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 83040,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 152208,00 грн. - заборгованість за прокладки з сотового поліпропілену; 525968,29 грн. - пеня; 156561,10 грн. - 3% річних; 1365250,13 грн. - інфляційні).

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог з підстав, наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позовну заяву представив, проти позову заперечив, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

14.07.2015 р. до суду за вх. № 29171/15 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що відповідачем повернуто позивачу тару вартістю 248900 грн. та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

14.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробничою компанією «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (відповідач) укладено договір поставки № 14-11/478 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник (позивач) зобов'язується виготовляти, постачати та передавати у власність покупця (відповідача) непродовольчу продукцію - склопляшку, згідно погоджених постачальником (позивачем) та покупцем (відповідачем) креслень у Додатку № 3, що є невід'ємною частиною даного договору (далі - Товар), а покупець (відповідач) зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах даного договору (п. 1.1. Договору). Загальна кількість, а також асортимент та ціна на Товар визначаються в узгодженій сторонами річній специфікації - Додатку № 1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною. (п. 1.2. Договору). Орієнтовна щомісячна кількість Товару, що підлягає обов'язковій поставці та отриманню, погоджена сторонами у графіку поставки склопляшки - Додаток № 2 до даного договору (п. 1.3. Договору). Конкретні обсяги щомісячної поставки Товару, згідно з обсягами, визначеними у Додатку № 2 до договору, підтверджуються сторонами щомісячно, після надходження засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою письмово замовлення від відповідача, наданого до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки та вважається врученим з моменту передачі вказаним засобом зв'язку (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 2.5. Договору, партією Товару вважається кількість Товару, відвантаженого в один транспортний засіб. Датою поставки Товару вважається дата, вказана на видатковій накладній або на товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата Товару здійснюється в національній грошовій валюті України гривні, протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки Товару, згідно п. 2.5. цього договору, шляхом перерахування коштів за відвантажений товар прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок позивача.

Додатками № 1 та № 2 до Договору, сторони узгодили найменування, ціну, кількість та строки поставки Товару, дерев'яних піддонів та прокладки з сотового поліпропілену.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що Товар запаковується згідно з погодженою сторонами схемою, узгодженою у Додатку № 4 до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

Дерев'яні піддони та прокладки з сотового поліпропілена, які використовуються для пакування пляшка, є власністю позивача, а також є тарою багаторазового використання (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору, заставна вартість зворотної тари багаторазового використання, яка використовується при пакуванні Товару складає: дерев'яні піддони- 50,00 грн. без ПДВ; прокладки з сотового поліпропілена - 40,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 6.4. Договору, зворотна тара багаторазового використання, яка використовується при пакуванні Товару згідно умов цього договору, підлягає поверненню позивачу відповідачем за кошти відповідача в термін не пізніше 60-ти календарних днів від дати поставки Товару.

Якщо відповідач не повернув у встановлений в пункті 6.4. строк дерев'яні піддони та прокладки з сотового поліпропілена, які використовуються для пакування пляшки або повернув їх не в повному обсязі, або повернув у стані не придатному для подальшого використання, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу їх заставну вартість з урахуванням ПДВ 20% (п. 6.7. Договору).

На виконання умов Договору, позивач в період з 16.04.2013 р. по 01.09.2014 р. поставив відповідачу Товар на суму 20196497,05 грн., дерев'яних піддонів на суму 448500,00 грн. (без ПДВ) та прокладок з сотового поліпропілену на суму 2414080,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

В порушення умов Договору, відповідач лише частково оплатив вартість Товару, в наслідок чого, станом на 07.04.2014 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з оплати вартості Товару на суму 2604075,53 грн. Дерев'яні піддони та прокладки з сотового поліпропілену також повернуті відповідачем лише частково, а тому, станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача за неповернуті дерев'яні піддони склала 69200,00 грн. без ПДВ (83040,00 грн. з ПДВ), а за неповернуті прокладки з сотового поліпропілену - 126840,00 грн. без ПДВ (152208,00 грн. з ПДВ).

27.03.2015 р. позивач направив відповідачу письмову вимогу № 349/25-11/25-01 про погашення до 07.04.2015 р. заборгованості за отриманий але не оплачений Товар та в цей же строк повернення або сплати заставної вартості тари. Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

За несвоєчасну оплату Товару, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.4. Договору, позивачем, на час звернення з позовом до суду, нараховано відповідачу 853187,79 грн. пені, 138319,97 грн. 3% річних та 952472,68 грн. - інфляційних.

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач подав до суду заяву від 12.06.2015 р. вих. № 448/25-11/25-01, котра поступила до господарського суду Львівської області 18.06.2015 р. вх. № 2582/15, про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 5257310 грн. 05 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 83040,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 152208,00 грн. - заборгованість за прокладки з сотового поліпропілену; 912156,46 грн. - пеня; 150996,23 грн. - 3% річних; 1354833,83 грн. - інфляційні).

Також, позивач подав до суду заяву від 07.07.2015 р. вих. № 474/11/25-01, котра поступила до господарського суду львівської області 10.07.2015 р. за вх. № 2943/15, про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4887103 грн. 05 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 83040,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 152208,00 грн. - заборгованість за прокладки з сотового поліпропілену; 525968,29 грн. - пеня; 156561,10 грн. - 3% річних; 1365250,13 грн. - інфляційні).

У суду відсутні підстави вважати, що збільшення та зменшення позивачем розміру позовних вимог суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймає збільшення та зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір з урахуванням нової ціни позову.

Станом на час розгляду справи, відповідач повернув позивачу тару на суму 248900,00 грн., що підтверджується накладними від 30.06.2015 р. № 180 та від 02.07.2015 р. № 181 та не заперечується сторонами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за отриманий товар на суму 2604075,53 грн. Відповідач не спростував зазначеної заборгованості перед позивачем та не представив суду доказів погашення такої. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у розмірі 2604075,53 грн. є обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором поставки від 14.02.2013 р. № 14-11/478 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості отриманого товару у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару (п. 7.4. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є правильним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату вартості товару у розмірі 525968,29 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до підпунктів 4.1. та 4.2. пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 (із змінами та доповненнями) сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, здійснені позивачем на суму заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 156561,10 грн. та інфляційних у розмірі 1365250,13 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач не представив суду доказів оплати вартості отриманого товару, проте представив суду докази часткового повернення дерев'яних піддонів на суму 32900,00 грн. без ПДВ та прокладки з сотового поліпропілену на суму 216000,00 грн. без ПДВ. Представник позивача підтвердив факт повернення відповідачем зазначеної тари.

Позивачем, відповідно до п. 6.7. Договору, заявлено до стягнення заборгованість за дерев'яні піддони та прокладки з сотового поліпропілену з урахуванням ПДВ 20%.

Таким чином, відповідач повернув позивачу дерев'яних піддонів на суму 39480,00 грн. з ПДВ та прокладки з сотового поліпропілену на суму 259200,00 грн. з ПДВ.

У зв'язку з тим, що відповідачем повернуто позивачу тару, станом на час розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення 39480,00 грн. заборгованості за дерев'яні піддони та 152208,00 грн. заборгованості за прокладки з сотового поліпропілену.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 39480,00 грн. заборгованості за дерев'яні піддони та 152208,00 грн. заборгованості за прокладки з сотового поліпропілену підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 73080 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 22.04.2015 р. № 401 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 526, 530, 546, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 4, 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення 4887103 грн. 05 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 83040,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 152208,00 грн. - заборгованість за прокладки з сотового поліпропілену; 525968,29 грн. - пеня; 156561,10 грн. - 3% річних; 1365250,13 грн. - інфляційні) - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (вул. Джорджа Вашингтона, буд. 10, м. Львів, 79032; код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерефянська скляна компанія» (вул. Леонівська, буд. 84-А, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472; код ЄДРПОУ 32952061) 4695415 грн. 05 коп. (з яких: 2604075,53 грн. - заборгованість за поставлений товар; 43560,00 грн. - заборгованість за дерев'яні піддони; 525968,29 грн. - пеня; 156561,10 грн. - 3% річних; 1365250,13 грн. - інфляційні) та 73080 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 152208 грн. 00 коп. заборгованості за прокладки з сотового поліпропілену та 39480 грн. 00 коп. заборгованості за дерев'яні піддони - припинити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.