Рішення № 47106896, 20.07.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року

Справа № 912/1763/15

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М., розглянувши справу

за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, 50002, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223а

до відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр", 27641, Кіровоградська область, с. Соколівське, вул. Шевченка, буд. 23

про стягнення 14 134, 41 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача – участі не брали;

від відповідача – участі не брали.

В засіданні суду 13.07.2015 року оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 20.07.2015 року, 20.07.2015 року оголошено перерву до 17 год. 00 хв. 20.07.2015 року.

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі – ДВГРЗ ДСНС) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" (далі – ВАТ "Кіровоградський кар'єр") за договором на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 6/12 від 01.10.2012 року заборгованості в сумі 9000, 00 грн., а також 4 572, 00 грн. інфляційних втрат, 562, 41 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 6/12 від 01.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2015 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

У зв'язку зі здійсненням перерахунку інфляційних втрат та 3% річних, станом на 15.07.2015 року, позивач просить стягнути з відповідача 9 000, 00 грн. основного боргу, 5 040, 00 грн. інфляційних втрат та 198, 25 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи відбуватиметься з врахуванням вказаної заяви (розрахунку).

Повноважні представники позивача та відповідача належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням, яке міститься в матеріалах справи. (т. 1 а.с. 103)

До господарського суду 05.06.2015 року надійшов відзив на позовну заяву (№ б/н від 04.06.2015 року) відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволення позовних вимог по стягненню з відповідача на користь позивача боргу в сумі 14 134, 41 грн.

Інших заяв та клопотань від сторін до господарського суду на час розгляду справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 13.07.2015 року пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2012 року між Олександрійським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальноим) загоном МНС України (далі - ОВГР(АР)З) та ВАТ "Кіровоградський кар'єр" укладений договір № 6/12 на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування. Згідно з розділу 1 договору ОВГР(АР)З зобов’язувався організувати цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимів постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, а відповідач, відповідно до розділу 4 договору, повинен був здійснювати перерахування коштів щомісячно, згідно з наданими ОВГР(АР)З рахунками та актами виконання умов договору.

Відповідно до наказу № 224 від 15.05.2013 року ОВГР(АР)З припинено шляхом приєднання до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, який є правонаступником всіх прав та обов’язків ОВГР(АР)З.

ОВГР(АР)З виконав взяті на себе зобов’язання у повному обсязі, про що свідчать підписані без зауважень акти виконання умов договору та відсутність обґрунтованої відмови від підписання акта виконання умов договору. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування не виконав.

При цьому позивач зазначив, що обов’язок щодо оплати витрат ОВГР(АР)З згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України виник через 7 днів з моменту надання рахунків та актів виконання умов договору, в результаті чого станом на 22.04.2015 року за період з 01.10.2012 року по 31.07.2013 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 9 000, 00 грн.

Сума договору і порядок розрахунку визначені розділом 4 такого договору і складає 10 800, 00 грн. на рік, з щомісячною оплатою 900, 00 грн. Обов'язки сторін визначені розділами 2 та 3 договору. Договір діє з 01.10.2012 року (розділ 6), підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками. (т. 1 а.с. 32-35)

Сторонами 01.08.2013 року укладена додаткова угода № 01/106/01. (т. 1 а.с. 36-37)

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов договору № 6/12 надав відповідачу послуги з жовтня 2012 року по липень 2013 року на загальну суму 9 000, 00 грн., що підтверджується виставленими рахунками-фактурами та відповідними актами виконання умов договору. (т. 1 а.с.13-31)

Заборгованість відповідача перед ДВГРЗ ДСНС за надані послуги на момент звернення до господарського суду по договору № 6/12 від 01.10.2012 року склала 9 000, 00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за договором № 6/12 від 01.10.2012 року 5 040, 00 грн. інфляційних втрат та 198, 25 грн. 3% річних.

Вирішуючи спір в частині заявлених вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних по договору, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 вказаної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами в договорі, в додатках до нього, в рахунках та актах виконання умов договору не встановлено строк виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Рахунки-фактури та акти виконання умов договору виставлялися позивачем відповідачу щомісяця з жовтня 2012 року по липень 2013 року. Всі зазначені акти отримані та підписані відповідачем, що підтверджується відповідною відміткою та підписом в.о. генерального директора відповідача, який скріплений печаткою підприємства. (т. 1 а.с. 13-31) При цьому документально підтверджені відомості щодо отримання відповідачем рахунків-фактур відсутні, за поясненнями позивача такі рахунки-фактури вручалися відповідачеві разом з актами виконання умов договору № 6/12 від 01.10.2012 року.

Відповідач у відзиві на позов заперечив можливість задоволення позовних вимог, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою щодо проведення оплати за надані послуги. Тобто на думку відповідача строк виконання зобов'язання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги не настав. І як наслідок, за відсутності прострочення виконання зобов'язання відповідач заперечив нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач не заперечив проти того, що позивачем було надано постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування, однак термін виконання даного грошового зобов'язання ще не настав.

При цьому, 13.10.2014 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 01/3-1199 з вимогою невідкладно погасити дебіторську заборгованість в суму 9000, 00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити позивача. Така претензія отримана відповідачем 21.10.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. (т. 1 а.с. 80-82)

Вказана обставина спростовую доводи відповідача зазначені у відзиві на позов. Відповідно, господарський суд дійшов висновку, що строк виконання зобов’язання відповідачем настав і відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення до нього зазначеної вимоги (претензії).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (зокрема щодо періоду нарахування суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції) та з врахуванням Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування ВГС України у розгляді справ окремих норм матеріального права", господарський суд не погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позаяк такий розрахунок, з врахуванням дати отримання відповідачем вказаної претензії, повен бути здійснений з листопада 2014 року, а не з жовтня 2014 року.

Відповідно, сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 29.10.2014 по 15.07.2015 року складає 191, 59 грн., а сума інфляційних втрат (в період з листопада 2014 року по червень 2015 року (індекс інфляції за даний період: 147, 68203411) складає – 4291, 38 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача 9000, 00 грн. основного боргу за договором на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 6/12 від 01.10.2012 року, 191, 59 грн. 3% річних, 4291, 38 грн. інфляційних втрат. В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" (27641, Кіровоградська область, с. Соколівське, вул. Шевченка, буд. 23, ідентифікаційний код 00292155) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223А, ідентифікаційний код 33873405) 9000, 00 грн. основного боргу за договором на постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування 6/12 від 01.10.2012 року, 191, 59 грн. 3% річних, 4291, 38 грн. інфляційних втрат, а також 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Засвідчені належним чином примірники рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 20.07.2015

Суддя Н.М. Коваленко