Рішення № 47106655, 14.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/20647/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Чинбар"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1)ОСОБА_1

2)ОСОБА_2

3)ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання зобов'язань припиненими

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від прокуратури: не з'явився,

від позивача: Кондратюк С.В. (дов.№30-10/14юр/3 від 30.10.2014)

від відповідача: Голубятникова Ю.А. (дов.№130/03 від 05.06.2015)

від третьої особи на стороні позивача1: не з'явився,

від третьої особи на стороні позивача2: не з'явився,

від третьої особи на стороні позивача3: не з'явився,

від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_7 (дов.№18-225/74268 від 11.12.2014)

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Чинбар" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання припиненими у зв"язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі зобов'язання позивача перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24 вересня 2009 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Чинбар" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", та додатковими угодами до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 226 170 429,83 грн.; визнання припиненими:

- іпотечного договору від 24 вересня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстровано в реєстрі за № 1648;

- договору від 25.02.2010 року за р. № 250 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 28.02.2011 року за р. № 233 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 04.08.2011 року за р. № 1735 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 09.10.2012 року за р. № 2305 про внесення змін та доповнень до .договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договору від 22.03.2013 року за р. № 722 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015, позов задоволено повністю; визнано припиненими зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Чинбар" перед Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24 вересня 2009 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Чинбар" та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", та додатковими угодами до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 226 170 429,83 грн.; визнано припиненими:

- іпотечний договір від 24 вересня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстровано в реєстрі за № 1648;

- договір від 25.02.2010 року за р. № 250 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договір від 28.02.2011 року за р. № 233 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договір від 04.08.2011 року за р. № 1735 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договір від 09.10.2012 року за р. № 2305 про внесення змін та доповнень до .договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648;

- договір від 22.03.2013 року за р. № 722 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 року за р. № 1648.

20.05.2015 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою скасовано рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі № 910/20647/14, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Відповідною ухвалою Господарського суду міста Києва справа № 910/20647/14 прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 30.06.2015 року.

У судовому засіданні 30.06.2015 представник позивача надав письмові пояснення по справі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача також надав письмові пояснення по справі та просив розгляд справи відкласти.

Представник третьої особи надав свої усні пояснення по суті справи.

Представник прокуратури також висловив пояснення щодо суті справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, поставив на обговорення питання щодо залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ф.л. ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1

Представник позивача не заперечував проти залучення до участі у справі вищевказаних осіб.

Представники відповідача та третьої особи залишили вирішення даного питання на розсуд суду.

За наслідками судового засідання 30.06.2015 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відкладено розгляд справи на 14.07.2015 року.

13.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи від позивача, а також письмові пояснення по суті спору третіх осіб, залучених на стороні позивача.

Представник прокуратуру міста Києва до судового засідання 14.07.2015 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 14.07.2015 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та письмових поясненнях.

Представник Національного банку України надав пояснення та висловив правову позицію у спорі, тотожну позиції відповідача.

Треті особи на стороні позивача не направили своїх представників для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка прокуратури та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2009 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Чинбар" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Чинбар") (позичальник) укладено кредитний договір №23-09-980-KL та додаткові угоди до нього №№ 1-10, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит або кредитна лінія) в загальній сумі 211 800 000 грн., кінцевим терміном користування до 30.03.2015 та сплатою відсотків у погодженому розмірі.

Цього ж дня в якості забезпечення кредитних зобов'язань позивач на підставі укладеного з відповідачем іпотечного договору від 24.09.2009 та угод про внесення змін до нього від 25.02.2010, 28.02.2011, 04.08.2011, 09.10.2012 та 22.03.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за №1648, передав відповідачу в іпотеку нежилі приміщення та нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Куренівська, 21.

Також 12.02.2010 між сторонами укладено договір застави № 23-09-980-KZ, за яким позивач передав відповідачу у заставу майнове право на отримання грошових коштів в сумі 199 890 000 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у АТ "Брокбізнесбанк" на підставі договору банківського рахунку № 02-02-2010 від 12.02.2010, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно умов пунктів 2.4.5, 2.4.6 договору застави відповідачу надано право:

- достроково вимагати повернення виданого під заставу кредиту та/або звернути стягнення на предмет застави у разі порушення заставодавцем будь-якої з вимог кредитного договору та / або договору застави;

- задовольнити за рахунок предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, штрафні санкції, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, всіх інших вимог, що випливають з кредитного договору, а також витрат, пов"язаних зі зверненням стягнення на предмет застави.

Крім того, в умовах пунктів 3.1. - 3.2. сторони домовились про те, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на предмет застави якщо на день, визначений основним зобов'язанням, заставодавець не поверне заставодержателю кредит в повному обсязі чи його частину та / або не сплатить проценти за користування кредитом, та / або не сплатить штрафні санкції та / або іншу заборгованість та платежі, що передбачені та / або випливають з основного зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється шляхом відступлення заставодержателю заставленого права і укладення додаткових документів для підтвердження звернення стягнення на заставлене право не потрібно.

За умовами договору банківського вкладу № 02-02-2010 від 12.02.2010 позивачем передано відповідачу 199 890 000 грн. строком з 12.02.2010 по 22.09.2012 та датою повернення - 23.09.2012 року. Майнові права на вклад за цим договором є предметом застави згідно договору застави № 23-09-980-KZ від 12.02.2010 року.

Відповідач, у свою чергу, зобов'язався сплачувати позивачу відсотки у строки і розмірах, передбачених договором (п.5.3. договору). Вартість несплачених відсотків за користування вкладом склала 10 821 442,19 грн.

Згідно виписки АТ "Брокбізнесбанк" по особовим рахункам НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 06.06.2014 та довідки від 17.07.2014 за вих. № 3314д-010-05 залишок несплаченої заборгованості позивача перед відповідачем за основною сумою кредиту становить 211 800 000 грн., а прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 14 370 429,83 грн., а всього 226 170 429,83 грн.

У розумінні ст.ст. 11, 509 та 626 ЦК України позивач на час звернення до суду з даним позовом є боржником перед відповідачем за грошовим зобов'язанням по кредитному договору на вищевказану суму.

Водночас, відповідач також має грошове зобов'язання перед позивачем за залишками грошових коштів на банківських рахунках, відкритих у ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 310 від 02 квітня 2007, а саме:

- на поточному рахунку № НОМЕР_4, відкритому в гривні, знаходиться 3 297 706,21 грн., що підтверджується випискою банку;

- на поточному рахунку № НОМЕР_5, відкритому в доларах США знаходиться 8,50 доларів США, що підтверджується випискою банку та в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 становить 98,87 грн.;

- на поточному рахунку № НОМЕР_5, відкритому в євро, знаходиться 57 880,11 євро, що підтверджується випискою банку та в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 становить 912 007,57 грн.;

- на балансовому рахунку № 2900 "Кредиторська заборгованість з купівлі-продажу іноземної валюти на МВР України" у відповідача знаходиться 57 880,11 євро, що підтверджується довідкою ПАТ "Брокбізнесбанк" № 2168д-010-04 від 26.06.2014 про наявність коштів позивача на балансовому рахунку № 2900 та в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 становить 912 007,57 грн. Вказані кошти надійшли як валютна виручка позивача у розмірі 115 760,22 євро, та, відповідно чинного законодавства, в розмірі 50 % направлені для обов'язкового продажу на МВРУ.

Позивач стверджує про наявність заборгованості відповідача перед ПАТ "Чинбар" у загальній сумі 215 833 262,41 грн. станом на 11.06.2014 року за курсом НБУ на дану дату.

Проте, внаслідок віднесення 28.02.2014 постановою Правління Національного банку України № 107 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних, затвердження 28.02.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення №9 щодо запровадження строком на три місяці (з 03.03.2014 по 02.06.2014) тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також прийняття 10.06.2014 Правлінням Національного банку України Постанови №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (відповідача) та початок 11.06.2014 ліквідації шляхом прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 45, позивач звернувся до відповідача із заявою № 12/274 від 10.07.2014 року про задоволення його кредиторських вимог на суму 215 833 292,42 грн.

Так, 28.10.2014 ПАТ «Брокбізнесбавнк» направило на адресу позивача лист за вих..№7/1370-кр, в якому повідомив ПАТ «Чинбар» про те, що його вимоги акцептовані на суму 215 868 616,13 грн. та будуть задовольнятись в 7 чергу.

Водночас, відповідно до договору № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010, укладеного між ОСОБА_3, як власником рахунку, та ПАТ "Брокбізнесбанк", як банком, власник рахунку розмістив на картковому рахунку у відповідача грошові кошти, залишок яких становить 357 808,75 дол. США.

10.07.2014 ОСОБА_3, в порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредиторських вимог.

11.08.2014 між ОСОБА_3 (цедент) та ПАТ "Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги №18, відповідно до якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договором № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року. Сума вимог за договором карткового рахунку, які передаються цесіонарію, становить 1 581,65 дол. США.

08.09.2014 між ОСОБА_3 (цедент) та ПАТ "Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги №23, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договором № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року. Сума вимог за договором карткового рахунку, які передаються цесіонарію, становить 17 195,07 дол. США.

ОСОБА_3 та ПАТ "Чинбар" дотримано домовленості, викладеної в п. 2.1 цих договорів щодо підписання актів приймання-передачі оригіналів цих договорів.

Таким чином, ОСОБА_3 відступлено позивачу право вимоги за договором № 001000000059612 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року на загальну суму 18 776,72 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.06.2014 року становить 218 396,52 грн., до відповідача.

29.08.2014 та 15.09.2014 ОСОБА_3 направлено на адресу відповідача, як боржника, повідомлення про відступлення права вимоги, які отриманні уповноваженою особою відповідача 02.09.2014 та 17.09.2014, відповідно, що не заперечується сторонами.

Відповідно до договору про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 №001000000059613, укладеного між ОСОБА_2, як власником рахунку, та ПАТ "Брокбізнесбанк", як банком, власник рахунку розмістив на картковому рахунку у відповідача грошові кошти, залишок яких становить 423 102,73 дол. США.

10.07.2014 ОСОБА_2, в порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредиторських вимог.

11.08.2014 між ОСОБА_2 (цедент) та ПАТ "Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги №17, відповідно до умов якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за договором № 001000000059613 про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку міжнародної платіжної картки VISA BUSINESS CHIP від 27.04.2010 року. Сума вимог за договором карткового рахунку, які передаються цесіонарію, становить 423 102,73 дол. США.

ОСОБА_2 та ПАТ "Чинбар" дотримано домовленості, викладеної в п. 2.1 цих договорів щодо підписання актів приймання-передачі оригіналів цих договорів.

29.08.2014 ОСОБА_2 направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, які отриманні уповноваженою особою відповідача 02.09.2014, що не заперечується сторонами.

За договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Стабільний" №D_150601086 від 16.10.2013 p., укладеному між ОСОБА_1, як вкладником/власником рахунку, та ПАТ "Брокбізнесбанк", як банком, вкладник/власник рахунку розмістив на депозитному рахунку в банку грошові кошти, залишок яких становить 204 471,23 дол. CШA. Відповідно до договору банківського строкового вкладу (депозиту) "Стабільний" № D_150624166 від 31.10.2013 p., укладеному між ОСОБА_1, як вкладником/власником рахунку, та відповідачем, як банком, вкладник/власник рахунку розмістив на депозитному рахунку в банку грошові кошти, залишок яких становить 102 834,61 євро. Відповідно до договору про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку НОМЕР_6, укладеному між ОСОБА_1, як вкладником/власником рахунку, та відповідачем, як банком, вкладник/власник рахунку розмістив на картковому рахунку в банку грошові кошти, залишок яких становить 65 900,72 дол. США та 28 062,00 євро.

20.06.2014 ОСОБА_1, в порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", направив відповідачу заяву про визнання його вимог.

05.08.2014 між ОСОБА_1 (цедент) та ПАТ "Чинбар" (цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги №21, відповідно до умов якого цемент передає, а цесіонарій приймає право вимоги за:

- договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Стабільний" №D_150601086 від 16.10.2013 pоку;

- договором банківського строкового вкладу (депозиту) "Стабільний" №D_150624166 від 31.10.2013 pоку;

- договором про відкриття та обслуговування спеціального карткового рахунку № НОМЕР_7.

Відповідно до п. 1.2 договору відступлення прав вимоги №21, сума вимог за договорами вкладних операцій, які передаються цесіонарію, становить: 270 371,95 дол. США та 130 896,61 євро.

ОСОБА_1 та ПАТ "Чинбар" дотримано домовленості, викладеної в п. 2.1 цих договорів щодо підписання актів приймання-передачі оригіналів цих договорів.

20.08.2014 ОСОБА_1 направив на адресу відповідача, як боржника, повідомлення про відступлення права вимоги, які отриманні уповноваженою особою відповідача 22.08.2014, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103245146268.

Таким чином, на думку позивача, він набув право вимоги до відповідача на загальну суму 226 180 145,47 грн.

17.09.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою №12/357 від 17.09.2014 року щодо припинення зобов'язань поєднанням боржника і кредитора в одній особі, яка отримана відповідачем 24.09.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення пошитого відправлення за №0407315153037.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на положення ст. 606 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, ухиляння відповідача визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором №23-09-980-KL від 24.09.2009 та іпотечним договором від 24.09.2009, укладеним між ПАТ "Чинбар" та ПАТ "Брокбізнесбанк".

Відповідач, з правовою позицією якого також погодився Національний банк України, стверджує про відсутність підстав, з якими законодавець пов'язує можливість припинення зобов'язання на підставі статті 606 Цивільного кодексу України.

Треті особи на стороні позивача у своїх письмових поясненнях висловили позицію щодо можливості припинення зобов'язання на підставі статті 204 ГК України та 606 ЦК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015, які згідно ст.111-12 ГПК України є обов'язковими при новому розгляді справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак, за змістом кредитного договору, банк є кредитором позичальника з майновими вимогами про повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно чч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

У силу ч. 1 ст. 1058 та ч. 1 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на свій поточний рахунок та/або на депозитний рахунок в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо повернення своїх грошових коштів з поточного рахунку, повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника, одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 606 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. При цьому необхідною умовою припинення зобов'язання згідно зі статтею 606 є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов'язання не може бути припинене.

Приписи статті 606 Цивільного кодексу України встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить за певних обставин зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, та/або навпаки. Іншими словами, в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин). При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим власне і припиняється правовідношення.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом злиття, приєднання тощо.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони Кредитного договору як боржник так і кредитор існують як окремі особи, а тому передбаченого зазначеною статтею поєднання боржника і кредитора в одній особі не відбулося.

З огляду на викладене, суд не вбачає припинення зобов'язань на підставі статті 606 Цивільного кодексу України у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі за грошовими зобов'язаннями.

Як зазначено раніше, 10.06.2014 Правлінням Національного банку України було винесено Постанову № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", 11.06.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 45 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на період з 10.06.14 по 10.06.15 включно, а рішенням від 21.05.2015р. №103 Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» строком на один рік до 10.06.2016 включно.

Частиною четвертою статті 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються Законом «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури (ч.ч. 1, 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 8 Перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Судом також встановлено, що Договори відступлення права вимог від 05.08.2014 та від 11.08.2014 укладені після винесення Правлінням Національного банку України Постанови № 339 від 10.06.14 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" та після прийняття Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 45 від 11.06.14 про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на період з 10.06.14 по 10.06.15 включно, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з встановленою даним Законом черговістю погашення вимог кредиторів.

У свою чергу уповноважена особа наділена винятковими повноваженнями та зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів фізичних осіб- вкладників банків, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Приписами п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 46 вказаного Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку не відбулось припинення зобов'язань на підставі статті 606 Цивільного кодексу України у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі за грошовими зобов'язаннями за кредитним договором, позаяк обидві сторони цього договору продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом у постановах №910/20158/14 від 14.05.2015 та №910/21757/14 від 20.05.2015 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення зобов'язання за кредитним договором №23-09-980-KL від 24.09.2009, підстав для визнання припиненим зобов'язань за іпотечним договором від 24.09.2009, укладеним між ПАТ "Чинбар" та ПАТ "Брокбізнесбанк" також немає, у зв'язку з чим у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Чинбар" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області за участі Прокуратури міста Києва про визнання зобов'язань припиненими - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.07.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова