Рішення № 47106626, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/10244/15

За позовомНаціонального технічного університету України «Київський політехнічний інститут»доПідприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»про стягнення 245 492,89 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Дубняк М.В. дов. №81 від 20.03.2015р.від відповідача - Палій Л.М. дов. №б/н 16.06.2015р. . Шаблатович А.М. №б/н від 05.01.2015р

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» про стягнення з останнього заборгованості за Договором оренди №3635 від 27.10.2006 нерухомого майна, що належить до державної власності, у розмірі 175 748,47 грн., з яких 144 611,08 грн. - основного боргу, 2 447,60 грн. - 3% річних, 28 689,79 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 3 514 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» укладено Договір оренди №3635 нерухомого майна, що належить до державної власності. Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання стосовно оплати орендних платежів, у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 144 611,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2015 порушено провадження у справі №910/10244/15 та призначено розгляд вказаної справи на 27.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 розгляд справи №910/10244/15 відкладався на 17.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.06.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №0450/10610 від 16.06.2015 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути заборгованість у розмірі 245 492,89 грн., з яких 204 812,03 грн. - основного боргу, 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 909,85 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Тобто, зазначеною статтею не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 за №18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог стосовно стягнення 204 812,03 грн. - основного боргу, 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 909,85 грн.

17.06.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну, відповідно до яких просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, та клопотання про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до участі у розгляді справи в порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, яким чином рішення з даного спору може вплинути на права або обов'язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

В судовому засіданні 17.06.2015 оголошувалася перерва до 22.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове 22.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справі, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 22.06.2015 з'явилися, надали пояснення по суті справи, доповнення до заперечень на позовну заяву, відповідно до яких просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10244/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Орендодавець) та Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» (далі - Орендар, Відповідач) укладено Договір оренди №3635 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно), загальною площею 1901,15 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 37, учбовий корпус №7, приміщення цокольного поверху №1 площею 71,5 кв.м., №2 площею 48,6 кв. м., кімната №021 площею 52,0 кв.м., винагорода частини холу перешого поверху площею 19,05 кв. м., що знаходиться на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (далі - Балансоутримувач, Позивач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.04.2006 р. 142,55 кв.м. - 432820,29 грн., 48,6 - 147562,72 грн. Майно передається в оренду з метою надання поліграфічних послуг - 48,6 кв.м.; ксерокопіювальних послуг та послуг комп'ютерного друку - 142,55 кв.м. (71,5 кв.м.; 52,0 кв.м.; 19,05 кв.м.).

Згідно з п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передчі Майна, який погоджується Балансоутримувачем.

Пунктами 2.4.-2.5. Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу. Орендар повертає Майно Орендодавцю/Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Акта приймання-передачі. Орендар зобов'язується повернути Майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього Договору.

Сторони погодили, що згідно пункту 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - червень 2006р.: 3220,24 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Приписами п. 3.3. Договору встановлено, що перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача р/р 35227023000199, КПКВ 22014302201430; ЗКПО 02070921; МФО 820019, УДК м. Києві.

У відповідності до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Крім того, пунктом 5.2 Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

10.04.2014 сторони уклали Договір №3635/05 про внесення змін до Договору (далі - Договір №3635/05), відповідно до якого внесли зміни, зокрема, до п.п. 1.1., 3.1. Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору у редакції Договору №3635/05 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - Майно) площею 191,15 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 37, учбовий корпус №7, приміщення цокольного поверху №1 площею 71,5 кв. м., №2 площею 48,6 кв. м., кімната №021 площею 52,0 кв.м., вигороджена частина холу перешого поверсу площею 19,05 кв.м., що перебуває на балансі НТУУ «Київський політехнічний інститут» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2013 і становить 1 483 863,00 грн. без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою надання поліграфічних послуг - 48,6 кв.м.; ксерокопіювальних послуг та послуг комп'ютерного друку - 142,55 кв.м. (71,5 кв.м.; 52,0 кв.м.; 19,05 кв.м.).

Пункт 3.1. Договору у редакції Договору №3635/05 викладено наступним чином: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та продукції її розподілу, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) та змінено за згодою сторін, відповідно до п. 1. ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2013 року 17 255,32 грн. Орендна плата за перший місяць оренди серпень 2014 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень місяць 2014 року».

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання стосовно оплати орендних платежів, у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 204 812,03 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що передача об'єкта оренди відбулася 27.10.2006 відповідно до умов Договору оренди №3635 від 27.10.2006, що підтверджується належним чином засвідченою копіює Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 3.3. Договору перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача р/р 35227023000199, КПКВ 22014302201430; ЗКПО 02070921; МФО 820019, УДК м. Києві

Таким чином, у разі невиконання обов'язку, передбаченого п. 3.3. Договору, Відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих суду доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачеві у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь Позивача орендні платежі.

Твердження Відповідача, викладені в запереченнях на позовну заяву стосовно невнесення в Договір умови про зменшення коефіцієнту орендної ставки у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, судом відхиляються, оскільки всі зміни та доповнення до Договору, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 654 ЦК України, мають вчинятися в такій самій формі, що сам договір.

Крім того, посилання Відповідача на те, що Позивач є неналежною стороною спору, оскільки Договір укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Підприємстом «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» відхиляються у зв'язку із необґрунтованістю та, враховуючи умову п. 3.3. Договору, відповідно до якого саме Позивачу сплачується 50% орендної плати на його розрахунковий рахунок р/р 35227023000199, КПКВ 22014302201430; ЗКПО 02070921; МФО 820019, УДК м. Києві.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, не виконав, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 204 812,03 грн. зі сплати орендних платежів є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати орендних платежів, Позивачем нараховано Відповідачу, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2014 по 17.06.2015, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, а тому указані вимоги є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат.

Таким чином, вимоги Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» стосовно стягнення з Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» є законними та обґрунтованими щодо стягнення 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором оренди №3635 від 27.10.2006 нерухомого майна, що належить до державної власності, є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі: в частині стягнення 204 812,03 грн. - основного боргу, 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат.

При цьому, судом встановлено, що при здійсненні підрахунку остаточної суми заборгованості Позивачем здійснено арифметичну помилку та вказано 245 492,89 грн., тоді як за підрахунком суду указана сума становить 245 522,95 грн. (204 812,03 грн. - основного боргу + 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат), яка і підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» (03150, м. Київ, вул. Боженка, буд 86-Б; код ЄДРПОУ 30382690) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 37; код ЄДРПОУ 02070921) заборгованість за Договором оренди №3635 від 27.10.2006 нерухомого майна, що належить до державної власності, у розмірі 245 522,95 грн., з яких 204 812,03 грн. - основного боргу, 2 827,62 грн. - 3% річних, 37 883,30 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 909,85 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 15.07.2015.

Cуддя А.В.Яковенко