Рішення № 47106587, 14.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/13950/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Кондитерська фабрика "Ярич"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ"

про стягнення 15 684,90 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Оберемчук Ю.В. (дов.№б/н від 19.06.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Кондитерська фабрика "Ярич" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" про стягнення 15 684,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих за Договором №309 від 01.08.2013 зобов'язань по оплаті товару, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15 684,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі №910/13950/15 та призначено її до розгляду на 02.07.2015 року.

01.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 02.07.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.07.2015 року.

У судовому засіданні 14.07.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач явку уповноваженого представника до судового засідання не забезпечив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Ураховуючи, що відповідач не надав відзив на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" (покупець) укладено Договір поставки №309, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Протоколом розбіжностей від 01.08.2013 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною, сторони погодили, що у разі виникнення розбіжностей в трактуванні Догвоору, до уваги приймається редакція, погоджена сторонами у даному протоколі. Зокрема, протоколом розбіжностей сторони узгодили редакцію наступних пунктів: п.п. 2.6., 2.7., 2.8., 2.11., 2.12., 2.15., 2.16., 3.8.,4.5., 4.7., 4.11., 4.14., 5.6., 8.1., 8.2., 8.3., 8.4., 8.5., 8.7., 8.8., 8.9., 8.10., 8.11. Договору №309 від 01.08.2013 року.

За п.1.2. Договору, найменування товару, його асортимент та ціна визначається Специфікацією (Додаток №1 до Договору), що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.1.6.Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю.

Згідно п.5.1. Договору сторони передбачили, що ціна на товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі специфікації (Додаток №1 до Договору). До змісту Специфікації повинно входити наступне: найменування товару, його асортимент (сортамент, номенклатура) та ціна на товар. Специфікація (Специфікації) є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 5.6. Договору із урахуванням Протоколу розбіжностей, передбачено, що оплата поставленого товару здійснюється на підставі належним чином оформлених накладних (товарних,товарно-транспортних, видаткових, податкових).

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України через 21 календарних днів за поставлений товар. У випадку відкриття нових магазинів мережі, в яких покупець має намір здійснювати продаж товару, що постачається постачальником, оплата за першу поставку в цих магазинах, здійснюється через 35 календарних днів після відкриття відповідного магазина (п.5.8. Договору).

За умовами п.5.11., 5.12. Договору, оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника та / або в готівковій формі. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списана з поточного рахунку покупця в рахунок оплати вартості поставленого товару.

Для зручності розрахунків сторони щоквартально проводять звірку взаєморозрахунків до 15 (п'ятнадцятого ) числа місяця, наступного за останнім днем останнього місяця звітного кварталу. Дані, підтверджені сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для проведення остаточних розрахунків або проведення взаємозаліку зустрічних вимог (п.5.13. Договору).

На виконання умова Договору, позивач поставив відповідачу за період з 02.09.2014 по 30.09.2014 товару на загальну суму 19938,25 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2014, який підписано з боку обох сторін та містить печатки обох товариств.

Надалі, позивач також поставив відповідачу за період з 03.10.2014 по 07.11.2014 товару на загальну суму у розмірі 2952,42 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №ВН №17679 від 03.10.2014 на суму 247,44 грн., ВН №17852 від 07.10.2014 на суму 302,28 грн., ВН №17999 від 10.10.2014 на суму 401,10 грн., ВН №18143 від 14.10.2014 на суму 350,76 грн., ВН №18294 від 17.10.2014 на суму 222,36 грн., ВН №18507 від 21.10.2014 на суму 239,28 грн., ВН №18695 від 24.10.2014 на суму 237,00 грн., ВН №18791 від 28.10.2014 на суму 285,60 грн., ВН № 18979 від 31.10.2014 на суму 148,20 грн., ВН №19139 від 04.11.2014 на суму 203,76 грн., ВН № 19305 від 07.11.2014 на суму 314,64 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Проте, відповідач здійснив оплату за отриманий товар частково, а саме сплатив 7 205,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №516881 від 16.10.2014 на суму 1205,77грн., №517174 від 21.10.2014 на суму 3000,00грн., №517928 від 10.11.2014 на суму 3000,00грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач направив 20.04.2015 відповідачу претензію №9/04-01 від 09.04.2015 щодо оплати наявної за відповідачем заборгованості у сумі 15684,90 грн.

Оскільки грошові кошти у рахунок погашення заборгованості позивачу так і не надійшли, останній звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 01.08.2013 між сторонами укладено договір поставки №309, за яким постачальник зобов'язується поставити (продати) покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачаєтсья із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та поставив відповідачу товар за період з 02.09.2014 по 30.09.2014 на загальну суму 19938,25 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаними обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків, та за період з 03.10.2014 по 07.11.2014 на загальну суму у розмірі 2952,42 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, також підписаними обома сторонами.

Відповідач, натомість, оплату за отриманий товар здійснив частково, а саме сплатив 7 205,77 грн., відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 15684,90 грн.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача є належно підтвердженою та підлягає стягненню з останнього на користь позивача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Кондитерська фабрика "Ярич" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" про стягнення 15 684,90 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, буд. 1/2; ідентифікаційний код 38451148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" (80463, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Старий Яричів, вул. Заводська, 1; ідентифікаційний код 36767366) 15 684 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 90 копійок заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.07.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова