Рішення № 47106472, 24.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015Справа №910/12463/15

За позовомУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення 4 457,50 грн.Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Переходько В.О. дов. №24/14-1611/Ан від 17.05.2015р.від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення з останнього заборгованості за Договором №12/2603 від 15.11.2005 на охорону об'єкта за допомогою ПЦО у розмірі 4 457,50 грн., з яких 3 939,20 грн. - основного боргу, 518,30 грн. - пені, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.11.2005 між сторонами укладено Договір №12/2603 на охорону об'єкта за допомогою ПЦО, на підставі якого позивач зобов'язувався здійснювати охорону майна відповідача, а останній прийняти надані послуги та вчасно оплатити їх, проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у результаті чого за грудень 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 3 939,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 порушено провадження у справі №910/12463/15 та призначено розгляд вказаної справи на 15.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 розгляд справи №910/12463/15 відкладено на 24.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 24.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 24.06.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/12463/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2005 між Державним закритим акціонерним товариством «Охорона-Комплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір №12/2603 на охорону об'єкта за допомогою ПЦО (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець здійснює за допомогою сигналізації, яка підключено до ПЦО охорону майна Замовника на об'єктах, перерахованих в Дислокації (додаток 1 до Договору), а також здійснює обслуговування сигналізації на зазначених об'єктах Замовника. Під майном Замовника розуміється майно, що є власністю Замовника, або передане йому у володіння та користування на підставі цивільно-правових договорів.

Періодом охорони вважається час з моменту прийому об'єкта під охорону Виконавця до його зняття з охорони Замовником. Час, визначений в Додатку №1 є середньостатистичним та наводиться для розрахунку вартості охорони (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сума останнього встановлюється на підставі ціни, яка включає розрахунок валових витрат, безпосередньо пов'язаних із виконання послуг за цим Договором. Розмір ціни погоджується сторонами у відповідності з протоколом погодження вартості охорони майна на об'єктах Замовника.

Сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони об'єкта, шляхом перерахування Замовником коштів на рахунок Виконавця на підставі рахунка, який надається Виконавцем (п. 3.3. Договору).

Крім того, у відповідності до пункту 5.2.14. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за цим Договором.

Приписами п. 7.2.3. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з Угодою про заміну сторони в Договорі, укладеною між Відповідачем ЗАТ «Охорона-Комплекс» та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (далі - Виконавець, Позивач), починаючи з 01.05.2007 права та обов'язки ЗАТ «Охорона-Комплекс» щодо надання послуг охорони майна Відповідача переходять від ЗАТ «Охорона-Комплекс» до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з охорони за грудень 2013 року, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 3 939,20 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1. ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем надано послуг з охорони майна за грудень 2013 року на суму, з урахуванням ПДВ, у розмірі 3 939,20 грн., що підтверджується направленим Відповідачу Актом №С12-026836 прийому-здачі виконаних робіт/послуг, який був отриманий уповноваженим представником Відповідача 26.12.2013.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів п. 3.3. Договору строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача заборгованості у розмірі 3 939,20 грн. Вказаний розмір заборгованості Відповідачем не спростований, доказів її погашення суду не надано.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 3 939,20 грн. за надані послуги є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг пеню у розмірі 518,30 грн. за період з 21.212.2013 по 19.12.2014.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалося раніше, пунктом п. 7.2.3. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 за №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Таким чином, враховуючи положення п. 3.3. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за грудень 2013 року - з 21.12.2014.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 518,30 грн. за період з 21.12.2013 по 19.12.2014 підлягають лише частковому задоволенню, враховуючи п. п. 6 ст. 254 ЦК України, (за період з 21.12.2013 по 20.06.2014) і за розрахунком суду указана сума становить 298,73 грн.

У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 219,57 грн. необхідно відмовити.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Крім того, Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за надані послуги та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» є законними та обґрунтованими в частині стягнення 4 237,93 грн., з яких 3 939,20 грн. - основного боргу та 298,73 грн. - пені, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 19357325) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 9; код ЄДРПОУ 08596920) заборгованість за Договором №12/2603 від 15.11.2005 на охорону об'єкта за допомогою ПЦО у розмірі 4 237,93 грн., з яких 3 939,20 грн. - основного боргу, 298,73 грн. - пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 737,00 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 15.07.2015.

Cуддя А.В.Яковенко