Ухвала суду № 47105261, 16.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/14464/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Пилаєва М.К.

справа №757/17037/13-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 21 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи (т.1 а.с.106), про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку відповідно до Договору іпотеки від 18 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, належить ОСОБА_2, шляхом продажу з прилюдних торгів, з метою задоволення вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором №516 від 04 вересня 2006 року в сумі 7 649 339,33 грн. за ціною, що буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 вересня 2006 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №516 та Додаткові угоди №№1,2, відповідно до умов яких позичальнику надані кредитні кошти в сумі 1 000 000 доларів США, строком користування по 04 вересня 2026 року.

З метою забезпечення зобов»язань позичальника, 18 вересня 2006 року між кредитодавцем та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір із визначеним предметом іпотеки - квартири АДРЕСА_1.

Оскільки позичальник умов кредитного договору належним чином не виконує, у нього утворилась заборгованість станом на 17 листопада 2011 року в сумі 7 649 339,33 грн., що стягнута згідно заочного рішення Голосіївського районного суд м.Києва 23 лютого 2012 року.

З урахуванням наведеного, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за борговим зобов»язанням позичальника, яке підтверджено рішенням суду.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 23 березня 2014 року (т.1 а.с.151) позовні вимоги задоволено, вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № 516 від 04 вересня 2006 року, укладеним між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2, у розмірі 7 649 339, 33 грн.,звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 18 вересня 2006 року, укладеним між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 і посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЗаєцьІ.О., а саме на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем пропущено строки позовної давності, в межах яких він мав право звернутися з вимогою до поручителя, а висновки суду першої інстанції в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Так, зазначає, що строк позовної давності для позивача щодо права вимоги звернення стягнення на іпотеку повинен відраховуватися з 13 травня 2010 року та сплинув 13 травня 2013 року .

В судове засідання сторони та третя особа не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 04 вересня 2006 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №516 та Додаткові угоди №№1,2, відповідно до умов яких позичальнику надані кредитні кошти в сумі 1 000 000 доларів США, строком користування по 04 вересня 2026 року.

З метою забезпечення зобов»язань позичальника 18 вересня 2006 року між кредитодавцем та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір із визначеним предметом іпотеки - квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Голосіївського районного суд м.Києва 23 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 12 вересня 2012 року, ухваленим у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №516 від 04 вересня 2006 року, вирішено стягнути з ОСОБА_2 7 649 339,33 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав зобов»язання за кредитним договором, що установлено судовим рішенням, відтак вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені матеріалами справи.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із Законом України «Про іпотеку» іпотекодавець є майновим поручителем та його відповідальність обмежується правами на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.5 ст.3 цього Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ст.17 цього Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору та з інших підстав, передбачених цим Законом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як убачається з п.10.3 Іпотечного договору, він діє до повного виконання позичальником зобов»язань за кредитним договором.

Зазначена умова кореспондується з ч.5 ст.3 цього Закону України «Про іпотеку» з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.598-609 ЦК України встановлені підстави припинення зобов»язання. Зокрема, зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, за своєю сутність зобов»язання являє правовий зв»язок між двома суб»єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов»язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов»язання надано право, що кореспондує обов»язку першої.

Наявність судового рішення, яким з позичальника стягнуто суму боргу не припиняє зобов»язання, оскільки рішення суду посвідчує факт та обсяги відповідальності боржника та є підставою для примусового стягнення суми боргу.

Відтак, доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності відхиляються колегією суддів, оскільки є помилковими, а посилання на обрахування таких строків з 13 травня 2010 року не ґрунтується на вимогах закону.

Судом першої інстанції належним чином перевірені доводи відповідача в частині пропуску строку позовної давності та надана належна правова оцінка.

З інших підстав, окрім як застосування позовної давності, рішення суду не оскаржувалось.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 21 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В.Болотов