Рішення № 47105171, 01.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 752/3776/14 оловуючий у 1-ій інстанції - Калініченко Л.С.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/6891/2015 Доповідач - Музичко С.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі головуючого судді Музичко С.Г.,

суддів Панченка М.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі Кутц А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановила

В березні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом про стягнення аліментів.Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти у розмірі 1/2 частки заробітку щомісячно на утримання сина ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 і до його повноліття у твердій грошовій сумі 3000 гривень понесені нею додаткові витрати на дитину у розмірі 62174, 17 гривень; передбачувані додаткові витрати на дитину в розмірі 12470 гривень у січні, лютому, березні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні та в розмірі 24940 гривень в квітні, травні, серпні кожного року до досягнення дитиною семирічного віку. Відповідач не виконує свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментівзадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.03.2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на дитину в розмірі 3000 гр. щомісячно починаючи з 19.03.2014 року і до досягнення ОСОБА_6 повноліття..

Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення повноліття, а в частині стягнення на утримання сина аліментів у розмірі 1/3 частині заробітку, зменшити до ј частині заробітку. В апеляційній скарзі посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; позивач та її представник вважали доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У відповідності до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У відповідності із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24.07.2010 року по 18.02.2013 рік сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання у шлюбі мають сина ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на утриманні та вихованні матері.

Оскільки батько дитини - відповідач не надає добровільно позивачу матеріальну допомогу на утримання дитин та не приймає належної участі в вихованні, позивач звернулась до суду з даним позовом про стягнення аліментів.

З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на сина в у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.03.2014 року і до досягнення дитини повноліття.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду, щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у розмірі 3000 грн, виходячи з наступного.

Звертаючись в суд з позовними вимогами про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, позивач посилалася на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, участь у додаткових витратах на дитину, пов'язаних у «Науково-практичному центрі профілактичної та клінічної медицини», на лікування дитини за кордоном.

Разом з тим, позивачем не було належним чином доведено, що укладений договір на медичне обслуговування та поїздка в м. Мюнхен, був пов'язаний з лікуванням дитини. А отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, які складають половину вартості поїздки, задоволенню не підлягають, є самостійними витратами матері, які вона вирішила нести на власний розсуд, і які не обумовлені будь-якими особливими обставинами.

Відвідування дитячого дошкільного закладу у відповідності з правовими нормами Закону України «Про дошкільну освіту» є обов'язковим, а тому витрати на його відвідування не є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами, а саме розвитком здібностей дитини, а є основними витратами по утриманню дитини, в тому числі за рахунок аліментів.

Крім того, позивачем не доведено, що дитина сторін потребувала лікуванняпід час туристичної поїздки до м.Мюнхену. Відвідування дитиною пансіонату відпочинку, розташованому на Азовському морі, який не є закладом санаторно-курортного лікування, та понесені матір'ю дитини витрати у зв'язку з цим не можна вважати додатковими витратами у розумінні ст.185 СК України.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а частинами 1, 4 статті 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених позивачем додаткових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні з відповідача додаткових витрат на утримання дитини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду в цій частині та ухваленням нового про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року в частині стягнення додаткових витрат в сумі 3000 грн. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2про стягнення додаткових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді