відшкодування збитків в розмірі 33 190, 34 грн.
за участю
Прокуратури Подільського району міста Києва
ВСТАНОВИВ:
У
липні 2007 року Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в
особі Державного казначейства України про стягнення з відповідача на користь
позивача на відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) 33 190, 34 грн.
29.01.2008
року в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач
подав уточнення до позовної заяви, в яких просив суд стягнути з відповідача на
користь позивача на відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) грошові
кошти в розмірі 30 900, 27 грн.
Мотивуючи
позовні вимоги, позивач зазначає про те, що посадовими особами Державної
податкової інспекції у Подільському районі міста Києва з порушенням вимог
чинного законодавства була проведена конфіскація майна позивача. В подальшому
конфісковане майно було реалізоване, але постановою Подільського районного суду
міста Києва від 26.07.2004 року встановлено спосіб його повернення позивачу
-шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 189 266, 86 грн. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з
відповідача збитки (упущену вигоду) (виходячи з рівня облікової ставки
Національного Банку України) за період з 22.02.2002 року (дата переходу майна у
власність держави) по 07.12.2004 року (дата повернення грошових коштів в сумі
153308,69 грн.).
Рішенням
господарського суду міста Києва від 18.08.2008 року (суддя Літвінова М.Є.),
залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року (судді: Шипко В.В.
-головуючий, Євсіков О.О., Борисенко І.В.) по справі № 21/471 господарського
суду міста Києва в позові відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на
статтю 224 Господарського кодексу України, статті 623, 1166 Цивільного кодексу України зазначив про те,
що позивачем не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог. Постанова
суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк позовної давності, про
застосування якої заявлено відповідачем-2, сплив, а відтак, в задоволенні
позову слід відмовити. При цьому зазначено, що визначення апеляційною
інстанцією інших підстав для відмови в позові, ніж ті, що були визначені судом
першої інстанції, не веде до скасування рішення суду першої інстанції.
Не
погоджуючиcь з постановою суду, ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.11.2008 року по справі № 21/471 господарського суду міста Києва, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати, а позовні вимоги задовольнити
повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм
матеріального та процесуального права, зокрема, статей 167, 170, 174, 177,
1166, 1173 Цивільного кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що
позовні вимоги про стягнення грошових коштів є обґрунтованими і повністю
відповідають вимогам чинного законодавства.
Відзиви
на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши
доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача, відповідача-2 та
Генеральної Прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно
статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно
до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом
першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як
встановлено судами, постановою Подільського районного суду міста Києва від
22.02.2002 року у справі № 3-4296/03 конфісковано майно,що належало громадянці
України, інваліду 1-ої групи,ОСОБА_1 та використовувалось нею для здійснення
підприємницької діяльності.
Також
постановою Подільського районного суду міста Києва від 22.02.2002 року було
притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до статті 160-2
Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 у вигляді штрафу в
розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Судами
встановлено, що на виконання вказаної вище постанови працівниками Державної
податкової інспекції у Подільському районі м. Києва в період з 23.02.2002 року
по 11.03.2002 рік зі складських приміщень за адресою: м. Київ, вул.
Глибочицька, 13 та вул. М.Грінченка, 6/10 було проведено конфіскацію майна
позивача.
Майно
(склотара та ящики до неї) перейшло у власність держави, було оцінено та
реалізовано, відповідно, грошова виручка від конфіскації майна склала 189266,86
грн.
Судами
встановлено, що постановою Апеляційного суду міста Києва від 21.03.2002 року
постанову Подільського районного суду міста Києва від 22.02.2002 року про
притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності скасовано, а справу
направлено на новий розгляд.
Постановою
Подільського районного суду міста Києва від 17.04.2002 року справу про
притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 160-2 Кодексу
України про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 -закрито. Товари, вилучені в складських
приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 13 та вул. Гринченко 6/10,
повернуто власникам.
Постановою
Подільського районного суду міста Києва від 07.03.2003 року постанову
Подільського районного суду міста Києва від 17.04.2002 року залишено без змін,
а протест прокурора Подільського району міста Києва - без
задоволення.
Постановою
голови Апеляційного суду міста Києва від 28.05.2003 року зазначені вище
постанови також залишені без змін, а протест прокурора Подільського районного
суду міста Києва -без задоволення.
Судами
встановлено, що постановою Подільського районного суду міста Києва від
26.07.2004 року було встановлено спосіб і порядок виконання постанови
Подільського районного суду міста Києва 17.04.2002 року, а саме: повернути
власнику грошові кошти, які були отримані в результаті реалізації
конфіскованого майна, в сумі 189266,86 грн.
Відповідно
до довідки головного управління державного казначейства України в м. Києві від
06.12.2007 року № 6.1-08/11834 повернення з державного бюджету коштів у
загальній сумі 153308,69 грн. здійснювалося в період вересень-листопад 2004 року, що
підтверджується платіжними дорученнями № 20572694 від 08.09.2004 року на суму
89237,55 грн.; № 21244620 від 05.10.2004 року на суму 2997,00грн.; №22133003
від 09.11.2004 року на суму 61074,14 грн.
Судами
встановлено, що решта грошових коштів, отриманих від реалізації конфіскованого
майна, в сумі 35958,17 грн. була отримана Приватним підприємством
"Девіза" в якості винагороди за послуги по реалізації конфіскованого
майна відповідно до договору між ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва та ПП
"Девіза".
Судами
встановлено, що постановою Господарського суду міста Києва від 10.07.2007 року
у справі № 25/102-А за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про визнання неправомірними дій та стягнення шкоди задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 35958,17 грн. вартості вилученого
(конфіскованого) майна. В іншій частині
в позові відмовлено.
Відмовляючи
в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що
позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту протиправних
дій з боку відповідача-2, які стали причиною понесення позивачем збитків
(упущеної вигоди) в розмірі 33190,34 грн.
Суд
апеляційної інстанції зазначив, що даний висновок є помилковим та таким,що не
відповідає фактичним обставинам справи і спростовується її матеріалами, та послався, зокрема, на те, що
в листі Державної податкової адміністрації у м. Києві від 03.10.2003 року №
14628/10/26-37/12 відзначено, що однією з підстав для скасування постанови
Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2002 року була та обставина, що
відповідно до статті 313 Кодексу України про адміністративні правопорушення
постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних
внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними
виконавцями в порядку, встановленому законом, і виконання цих постанов не може
бути покладено на інші органи, у тому числі і на Державні податкові інспекції.
Подільський
районний суд м. Києва 17.04.2002 року повторно розглянув справу про притягнення
до адміністративної відповідальності за статтею 160-2 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ОСОБА_2 та постановив: справу закрити, а майно
(товари) вилучені в складських приміщеннях за адресою: м. Київ вул.
Глибочицька, 13 та вул. Гринченко, 6/10, повернути власникам.
Також
в листі зазначено про те, що директор Приватного підприємства
"Деніза" листом від 18.03.2002 року повідомив ГВПМ ДПІ у Подільському
районі м. Києва про те, що майно, яке передано на реалізацію, в період з
27.02.2002 року по 12.03.2002 року було реалізовано шляхом укладання біржових
контрактів на Київській універсальній біржі. Однак, перевірка показала, що
вказана інформація виявилась недостовірно. Приватне підприємство
"Деніза" 17.04.2002 року, всупереч розпорядженню ГВПМ ДПІ у
Подільському районі м. Києва та листа Апеляційного суду міста Києва від
15.03.2002 року, на підставі видаткових накладних №№ 11, 12 реалізувало майно
на суму 11064,68 грн. Решта майна, згідно видаткових накладних була
відвантажена тільки 13.03.2003 року.
За
таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники ГВПМ
ДПІ у Подільському районі м. Києва в порушення вимог абзацу 4 пункту 7
"Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що
переходить у власність держави, у розпорядження ним", затвердженого
Постановою КМУ від 25.08.1998 року не забезпечили належний контроль за
виконанням вимоги суду в частині призупинення реалізації майна, а також
самоусунулись від контролю за
своєчасністю та повнотою перерахування до державного бюджету коштів від
реалізації майна.
Судом
апеляційної інстанції відзначено, що право на позов про відшкодування упущеної
вигоди виникло у позивача з моменту закриття справи про притягнення до
адміністративної відповідальності та повернення товару, тобто, з 17.04.2002
року.
Суд
апеляційної інстанції врахувавши те, що в ході розгляду справи відповідачем-2
було заявлено клопотання про застосування позовної давності, та відповідно,
вимоги статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що
оскільки не було встановлено обставин, передбачених статтю 268 Цивільного
кодексу України, строк позовної давності
підлягає застосуванню.
Відповідно
до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,
завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі
особою, яка її завдала.
Згідно
статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за
звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За
загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті
порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша
статті 22 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри
відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу
цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність
особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між
протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б
одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у
вигляді відшкодування збитків.
Однак,
судом не звернуто уваги на те, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги не
спричиненням збитків у зв'язку неповерненням майна, а в зв'язку з неповерненням грошових коштів, які були
отримані після конфіскації майна.
Відповідно
до статті 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасування
постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою
повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів,
а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі
неможливості повернення предмета повертається його вартість.
Як
вбачається з матеріалів справи, постановою Подільського районного суду м. Києва
від 26.07.2004 року було встановлено спосіб і порядок виконання постанови
Подільського районного суду м. Києва від 17.04.2002 року. Вилучене майно, тобто
товари, вилучені в складських приміщеннях за адресою: м. Київ, вул.
Глибочицька, 13 та вул.Гринченко, 6/10
підлягає поверненню власникам, а разі неможливості повернення предмета,
повернути його вартість, а саме, виконати шляхом повернення ОСОБА_1 -коштів в
розмірі 189266,86 грн.
За
таких обставин, судом не з'ясовано, з якого часу у позивача виникло право на
отримання грошових коштів, а не майна.
Відповідно,
не з'ясовано належним чином, з якого часу у позивача виникло право на даний
позов.
Крім
того, колегія суддів звертає увагу на те, що судами не взято до уваги те, що
позивач 29.01.2008 року звернувся до господарського суду з уточненням позовних
вимог, в яких просив стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування
завданих збитків (упущеної вигоди) грошові кошти у сумі 30900,27 грн.
Не
надана судами і оцінка розрахунку збитків (упущеної вигоди), доданого до уточнення позовних вимог.
Дані
обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору, однак вони не були
з'ясовані попередніми судовими інстанціями.
Оскільки,
відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального
кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо
вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а
також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу
України щодо оцінки доказів на підставі
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд
до господарського суду міста Києва
При
новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі
обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до
діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись
статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119,
статтями 11110, 11111, 11112 Господарського
процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну
скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову
Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року по справі №
21/471 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста
Києва від 18.08.2008 року скасувати.
Справу
передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова
Часті запитання
Який тип судового документу № 4710513 ?
Документ № 4710513 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4710513 ?
Дата ухвалення - 31.03.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4710513 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4710513 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 4710513, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)
Судове рішення № 4710513, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 31.03.2009.
Форма судочинства - Господарське,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Судове рішення № 4710513 відноситься до справи № 21/471
Це рішення відноситься до справи № 21/471. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
