Рішення № 4710338, 14.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.04.09 р. Справа № 28/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід”, м. Донецьк, ЄДРПОУ

32794595

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Донецьк, код 2789100132,

про стягнення 18263 грн. 79 коп.

Представники:

від позивача: Роганов А.В. на підставі довіреності №143-08 від 12.11.2008р., Жигулін О.М. на підставі довіреності № 189 від 03.11.2008р.

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Солід”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, про стягнення 18263 грн. 79 коп., у тому числі: сума основного боргу в розмірі 17733 грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 16 грн. 00 коп., інфляційні збитки в розмірі 514 грн. 27 коп. (за січень 2009р.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну № со-0011898 від 30.09.2008р. на суму 17733 грн. 52 коп., рахунок-фактуру № со-07326 від 30.09.2008р., вимогу про сплату боргу № 3/1 від 20.01.2009р., договір №4/ю/09 від 16.01.2009р. про надання юридичних послуг, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 1612, платіжне доручення №348 від 12.02.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.02.2009р. порушив провадження у справі № 28/22 та призначив її розгляд на 11.03.2009р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.04.2009р. від позивача надійшла заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 17733 грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 16грн.00 коп., інфляційні збитки в розмірі 514 грн. 27 коп. за період з лютого по березень 2009р. Тобто, позивач змінив період нарахування інфляційних збитків. Суд приймає до уваги зазначену заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач згідно до відзиву від 14.04.2009р. визнав позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що перерахував позивачу грошові кошти в рахунок заборгованості в розмірі 7286 грн. 00 коп. В заяві від 14.04.2009 р. позивач підтвердив, що частково сума боргу відповідачем в розмірі 7286 грн. 00 коп. погашена.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Солід”, м. Донецьк передав у власність відповідачу, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1(далі - відповідач) будівельні матеріали (далі - товар) на загальну суму 17733 грн. 52 коп., що підтверджується видатковою накладною №со-0011898 від 30.09.2008р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимоги №3/1 від 20.01.2009р. позивача, направленого на адресу відповідача (докази направлення зазначеного листа наявні в матеріалах справи), позивач зазначив, що станом на 19.01.2009 р. заборгованість позивача перед відповідачем складає 17733 грн. 52 коп., у зв'язку з чим відповідач повинен в семиденний термін сплатити вказану заборгованість. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №9006, відповідач отримав вимогу 02.02.2009р. Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен був оплатити заборгованість перед позивачем в строк до 09.02.2009 р.

Як встановлено судом, після подачі позовної заяви та порушення провадження по справі відповідач відповідно до квитанції № 13 від 13.04.2009р. частково сплатив позивачу суму боргу в розмірі 7286 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7286 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Відповідач у відзиві визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 10447грн.52коп. є обґрунтованими, визнаними самим відповідачем, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача індексу інфляції за лютий, березень 2009р., що становить 514 грн. 27 коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 16 грн. 00 коп. за період прострочення з 31.01.2008р. по 10.02.2009р. (з урахуванням кожної окремої накладної).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми інфляційних збитків, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 514грн.27коп. за лютий, березень 2009 р. підлягають задоволенню.

 Крім того, суд вважає, що позивач невірно визначив період нарахування 3 % річних (з 31.01.2009 р. по 10.02.2009 р.), оскільки права позивача були порушені 10.02.2009 р., таким чином суд перерахував 3 % річних за 10.02.2009р. та вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1 грн. 46 коп. за 10.02.2009р.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату юридичних послуг адвоката в розмірі 1250 грн. 00 коп., згідно з договором № 4/ю/09 від 16.01.2009р., укладеним між адвокатом ОСОБА_2 та позивачем.

Останнім витрачено суму в розмірі 1250 гр. 00 коп. на оплату юридичних послуг адвоката, що підтверджується платіжним дорученням № 348 від 12.02.2009 р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу.

Таким чином, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати по сплаті юридичних послуг адвокату підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 34, 49, 77, 78, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід”, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк в частині стягнення заборгованості в сумі 7286 грн. 00 коп. припинити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід”, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1, банківські реквізити суду не відомі) на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Солід” (83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 140 г, ЄДРПОУ 32794595, р/р 26000128476000 в ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” у м.Донецьку, МФО 335076) суми основного боргу у розмірі 10447грн.52коп., 3% річних в розмірі 01 грн. 46 коп., інфляційні збитки в розмірі 514грн.27коп., судові витрати по сплаті юридичних послуг адвоката в розмірі 1249 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 182 грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 91 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 14.04.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Курило Г.Є.