Рішення № 4709900, 16.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.09 р. Справа № 7/70

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі “Макіївський об'єднаний район електричних мереж” м. Макіївка

До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

м. Макіївка

Предмет спору: стягнення у сумі 8 632, 21 грн., у тому числі боргу за додатковою угодою від 14.09.2005р у сумі 5 472, 95 грн., суму боргу за спожиту активну електроенергію - 72, 92 грн., 2 616, 63 грн. інфляційних, 469, 71 грн. 3% річних.

За зустрічним позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Макіївка

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі “Макіївський об'єднаний район електричних мереж” м. Макіївка

Предмет спору: визнання додаткової угоди до договору №4198 від 20.03.2002р. недійсною, визнання дій відповідача по проведенню перевірки та складанню акта №057699 від 27.08.2005р. про порушення Правил користування електричною енергією споживачем відносно позивача незаконними та неправомірними.

За участю представників:

від позивача за основним позовом: не з'явився.

від відповідача за основним позовом: ОСОБА_2. - предст.за дов.

У судовому засіданні 12.03.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 16.03.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі “Макіївського об'єднаного району електричних мереж” м. Макіївка звернулося з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Макіївка про стягнення з відповідача 7 480,19 грн., у тому числі боргу у сумі 5 472,95 грн. нарахованого за актом № 057699 від 27.08.2005 р., суму боргу за активну електроенергію - 72,92 грн., суму інфляційних нарахувань - 1527,78 грн., а також 3% річних у розмірі 406,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір на користування електричною енергією №4198 від 20.02.2002р. з додатковими угодами та додатками до договору; наказ №195 від 16.05.2007р.; акт про порушення Правил користування електричною енергією споживачем - юридичною особою №057699 від 27.08.2005р.; особовий рахунок №4198; довіреність від 17.08.2004р.; розрахунки №30/4198 від 14.03.2008р.; заява №4198; додаткова угода від 14.09.2005р. до договору №4198 від 20.03.2002р.; графік погашення заборгованості; рахунок за активну електроенергію №4198 за вересень 2005р.; список точок обліку.

Заявою про уточнення позовних вимог №2853 від 24.06.2008р. позивач просить стягнути з відповідача 5 472, 95 грн. заборгованості за додатковою угодою від 14.09.2005р., 72, 92 грн. заборгованості за активну електроенергію за вересень 2005р., 2 616, 63 грн. інфляційних, 469, 71 грн. 3% річних.

У письмових поясненнях №3165 від 07.07.2008р. та у судових засіданнях позивач зазначив, що у зв'язку з численними реорганізаціями підприємства докази постачання електроенергії у вересні 2005р. та вручення відповідачу рахунку на сплату за вказаний період у позивача відсутні.

За клопотанням позивача від 28.07.2008р. до матеріалів справи залучені письмові пояснення ОСОБА_2, яка на підставі довіреності №1-3896 від 17.08.2004р. була присутня при проведенні перевірки позивачем спірного приміщення та підписала від імені позивача додаткову угоду від 14.09.2005р.

У поясненнях №4474 від 10.09.2008р. позивач пояснив, що був повідомлений про відчуження відповідачем приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 у м.Макіївка 29.08.2005р., тобто після проведення перевірки.

Заявою б/н від 28.07.2008р. та у судових засіданнях відповідач повідомив, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.07.2005р. спірне приміщення, в якому проводилась перевірка позивачем, передано у власність іншій особі.

У судовому засіданні 25.09.2008р. відповідач визнав заборгованість за активну електроенергію за вересень 2005р. у сумі 72, 92 грн., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У судовому засіданні 20.11.2008р. та у зустрічній позовній заяві відповідач по первісному позову повідомив суд про визнання недійсною довіреності від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1на ОСОБА_2, посвідчену державним нотаріусом Макіївської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І. 17.08.2004р. зареєстровану в реєстрі за №1-3896 від 17.08.2004р. рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22.10.2008р. по справі №2-3268/08.

У судовому засіданні 12.03.2009р. сторони повідомили суд про сплату відповідачем суми заборгованості за активну електроенергію за вересень 2005р. у розмірі 72, 92 грн. після подачі позовної заяви до суду, в підтвердження чого відповідач надав суду квитанцію №166 від 12.03.2009р.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка звернувся із зустрічним позовом до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі “Макіївського об'єднаного району електричних мереж” м. Макіївка про визнання додаткової угоди до договору №4198 від 20.03.2002р. недійсною, визнання дій відповідача по проведенню перевірки та складанню акта №057699 від 27.08.2005р. про порушення Правил користування електричною енергією споживачем відносно позивача незаконними та неправомірними.

В обґрунтування своїх вимог позивач по зустрічному позову посилається на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22.10.2008р. по справі №2-3268/08; договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 20.07.2005р.

Відповідач по зустрічному позову позовні вимоги заперечив, вважає, що додаткова угода від 14.09.2005р. є дійсною.

У судовому засіданні 16.03.2009р. позивач за зустрічним позовом надав заяву, якою просить залишити зустрічний позов без розгляду у зв'язку з відсутністю на час розгляду справи №7/70 документів, які підтверджують зустрічні позові вимоги.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 11.09.2008р., 25.09.2008р., 15.10.2005р., 06.11.2008р., 20.11.2008р., 23.12.2008р., 22.01.2009р., 30.01.2009р., 18.02.2009р. та 04.03.2009р. на підставі ст.30 ГПК України у судове засідання викликалась для дачі пояснень по справі та стосовно підписання додаткової угоди ОСОБА_2.

На виклик суду у жодне судове засідання ОСОБА_2. не з'явилась, причин такого не пояснила, хоча про дату та час судових засідань була повідомлена належним чином.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 15.10.2008р. у зв'вязку із знаходженням судді Е.В.Сгари на лікарняному, справа №7/70 передана на розгляд судді О.Є.Донцю.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.11.2008р. у зв'язку із виходом судді Сгари Е.В. з лікарняного, справа №7/70 передана на розгляд судді Е.В.Сгарі.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір на користування електричною енергією №4198 від 20.02.2002р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Згідно п.5 Договору, його укладено на строк до 31.12.2004р. і договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору не одна зі сторін не сповістить іншу сторону про відмову від договору або перегляду його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що в період виникнення спірної суми сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, предметом договору є умови та порядок поставки у відповідності із законодавством про електроенергетику електропопстачальником електричної енергії (позивачем за основним позовом) як різновиду товарної продукції за врегульованим (неврегульованим) тарифом, використання та своєчасна оплата спожитої електроенергії споживачем (відповідачем за основним позовом).

Додатком №11 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, передбачено, що споживач здійснює оплату, в залежності від об'єму місячного споживання у наступні строки: у разі споживання до 1 тис.кВт/год. - 1 раз до 26 числа розрахункового місяця; у разі споживання від 1 тис.кВт/ год до 30 тис.кВт/год. - 2 рази 15 та 27 числа розрахункового місяця (15 числа 50% очікуваного місячного споживання та 27 числа - остаточний розрахунок); у разі споживання від 30 тис.кВт/год. До 100 тис.кВт/год. - 2 планових платежі 12 та 25 числа розрахункового місяця по 50% очікуваного місячного споживання та до 5-го числа наступного місяця кінцевий розрахунок; у разі споживання до 100 тис.кВт/год. Та більше - платежі здійснюються щотижня, кожний четвер по 25% та кінцевий до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Оплата отриманого рахунку споживачем повинна бути здійснена протягом не більше 5 календарних днів (пункти 2, 3 додаткової угоди №11).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

20.07.2005р. СПД ОСОБА_1. передав у власність приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_1 у м.Макіївка ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення б/н від 20.07.2005р.

Відповідно до умов зазначеного вище договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, продавець (ОСОБА_1) проодав, а покупець (ОСОБА_3) купив належне продавцю нежитлове приміщення будівлю колишнього дитячого садку „Б-1”, яке знаходиться за адресою: Україна, м.Макіївка Донецької області, АДРЕСА_1 з відповідними будівлями та спорудами.

27.08.2005р. позивачем за основним позовом було здійснено перевірку дотримання споживачем - „ЧП Доронин” Правил користування електричною енергією затверджених (далі Правила) у приміщенні, розташованого за адресою АДРЕСА_1 встановлено порушення та складено акт про порушення Правил №057699 від 27.08.2005р., в якому зазначено, що відповідачем за основним позовом здійснено підключення АПВ 10 мм2 до прибору обліку електроенергії, до огляду електроустановки не допущені представники енергонагляду Макіївських ЕМ, робітники закрили приміщення та залишили об'єкт, відключено, зафіксовано відеокамерою.

Зазначений акт з боку споживача підписаний ОСОБА_2. без зауважень з приміткою - на підставі довіреності.

Позивач за основним позовом пояснив, що споживач електроенергії за договором №4198 від 20.02.2002р. - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 повідомив електропостачальну організацію про передачу спірного приміщення у власність іншій особі лише 29.08.2005р., тобто після проведення перевірки у цьому приміщенні. Відповідач за основним позовом такі твердження позивача за основним позовом не заперечив.

Комісією ВАТ “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу “Макіївський об'єднаний район електричних мереж” було розглянуто вказаний вище акт №057699 від 28.08.2005р. про порушення позивачем Правил на засіданні комісії та прийнято рішення, яке викладено в протоколі від 09.09.2005р. №280 про нарахування по акту №057699 від 28.08.2005р. 5 872 грн. 96 коп.

14.09.2005р. між ВАТ „Донецькобленерго” та СПД ОСОБА_1. укладено додаткову угоду від 14.09.2005р. до договору №4198 від 20.03.2002р.

Разом з цим, між сторонами укладено лише договір на користування електричною енергією №4198 від 20.02.2002р.

Відповідно до зазначеної додаткової угоди від 14.09.2005р., сторони дійшли згоди про наступне: споживач зобов'язується погашати заборгованість за актом №057699 від 27.08.2005р. у сумі 5 872, 96 грн. у відповідності до графіку погашення заборгованості у строк, передбачений договором для оплати рахунків поточного споживання.

Позивач, посилаючись на той факт, що відповідач свої зобов'язання стосовно оплати електричної енергії за додатковою угодою від 14.09.2005р. належним чином не виконав та суму за актом №057699 сплатив частково, звернувся до суду з вимогою стягнути 5 472, 95 грн. заборгованості за додатковою угодою від 14.09.2005р.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена вище додаткова угода від 14.09.2005р. підписана з боку споживача ОСОБА_2. без зауважень, проте печатка споживача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1або його особистий підпис на додатковій угоді відсутні.

Позивач в обґрунтування своїх вимог та повноважності ОСОБА_2. представляти інтереси споживача електричної енергії за договором №4198 від 02.02.2002р., а також підписувати подібні документи, надав суду копію довіреності від 17.08.2004р., посвідчену державним нотаріусом Макіївської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І. 17.08.2004р. та зареєстровану реєстрі за №1-3896.

Відповідно до зазначеної вище довіреності, ОСОБА_2 може бути представником Приватного підприємця ОСОБА_1 у всіх державних та інших установах, підприємствах, організаціях України, незалежно від їх форм власності чи підпорядкування з правом вносити платежі, розписуватись за ОСОБА_1, виконувати усі необхідні довідки та виконувати усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством для такого роду повноважень та, які на думку представника будуть доцільними для правильного і ефективного ведення справі ОСОБА_1

В ході розгляду справи, судом з'ясовано, що зазначена довіреність, видана від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1на ОСОБА_2, посвідчену державним нотаріусом Макіївської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І. 17.08.2004р. та зареєстровану реєстрі за №1-3896, рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22.10.2008р. по справі №2-3268/08 визнана недійсною.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, яків встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

На засвідченій копії рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22.10.2008р. по справі №2-3268/08 значиться відмітка про набрання цим рішенням чинності 02.11.2008р.

Таким чином, правочин щодо видачі відповідачем довіреності на ОСОБА_2 від 17.08.2004р. є недійсним і цей факт не потребує доказування при розгляді справи №7/70.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п.п.1-3 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що додаткова угода від 14.09.2005р. стосовно визнання суми заборгованості у відповідача перед позивачем у загальному розмірі 5 872, 96 грн., у тому числі заявлена до стягнення сума заборгованості - 5 472, 95 грн., та укладення графіку, згідно якого така заборгованість повинна бути погашена, підписана з боку відповідача неповноважною особою.

Позивач не надав суду жодних доказів, крім довіреності від 17.08.2004р., того, що особа - ОСОБА_2., яка підписала додаткову угоду від 14.09.2005р. від імені відповідача має право на вчинення зазначених дій та/або може представляти інтереси відповідача.

Позивачем також не надано доказів того, що відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. повинен відповідати за зафіксовані у додатковій угоді від 14.09.2005р. зобов'язання.

Таким чином, додаткова угода від 14.09.2005р., на підставі якої позивач просить стягнути заявлену суму боргу у розмірі 5 472, 95 грн., відповідачем (його повноважним представником) не підписана, а отже не узгоджена сторонами і не приймається судом як належний доказ наявності грошового зобов'язання відповідача у розмірі 5 472, 95 грн. перед позивачем.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що заборгованість у відповідача перед позивачем у сумі 5 472, 95 грн., яка за твердженням позивача виникла на підставі додаткової угоди від 14.09.2005р., не доведена, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, позивач, посилаючись на здійснення відповідачем платежів за електроенергію несвоєчасно та не в повному обсязі, просить стягнути з відповідача інфляційні, нараховані на борг за додатковою угодою в сумі 1507,69 грн. та 3% річних, нараховані на борг за додатковою угодою в сумі 401,25 грн.

Відповідач заперечив вимоги щодо стягнення зазначених вище сум у зв'язку з відсутністю у нього даної заборгованості.

Враховуючи те, що вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5472, 95 грн. задоволенню не підлягають, сума 3% річних та інфляційних, які нараховані на вищезазначений борг також не підлягають стягненню.

Крім того, позивач за основним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору на користування електричною енергією №4198 від 20.02.2002р. та несплату останнім вартості спожитої електричної енергії за вересень 2005р. у сумі 72, 92 грн., просить стягнути її в примусовому порядку, а також інфляційні на зазначений борг в сумі 20,09 грн. та 3% річних в сумі 5,29 грн.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що заявлена до стягнення сума заборгованості за активну електроенергію у розмірі 72, 92 грн. визнана відповідачем за основним позовом у повному обсязі та оплачена квитанцією №166 від 12.03.2009р., тобто після подачі позовної заяви (22.05.2008р.).

Таким чином, провадження у справі щодо стягнення з відповідача за основним позовом боргу за активну електроенергію у розмірі 72, 92 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Інфляційні та 3% річних, на заборгованість за вересень 2005р., в сумі 20,09 грн. та 3% річних в сумі 5,29 грн. нараховані відповідно до вимог діючого законодавства та умов договору і підлягають стягненню.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Макіївка звернувся із зустрічним позовом до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі “Макіївського об'єднаного району електричних мереж” м. Макіївка про визнання додаткової угоди до договору №4198 від 20.03.2002р. недійсною, визнання дій відповідача по проведенню перевірки та складанню акта №057699 від 27.08.2005р. про порушення Правил користування електричною енергією споживачем відносно позивача незаконними та неправомірними.

Розглядаючи вимоги позивача за зустрічним позовом в частині визнання дій відповідача за зустрічним позовом по проведенню перевірки та складанню акта №057699 від 27.08.2005р. про порушення Правил користування електричною енергією споживачем відносно СПД ОСОБА_1. незаконними та неправомірними, суд враховує наступне.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Право на захист розглядається як суб'єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи встановлені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову в частині визнання дій відповідача за зустрічним позовом по проведенню перевірки та складанню акта №057699 від 27.08.2005р. про порушення Правил користування електричною енергією споживачем відносно СПД ОСОБА_1. незаконними та неправомірними, позивач за зустрічним позовом посилається на відсутність підстав для складення вищезазначеного акту.

Враховуючи викладене, положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання дій неправомірними. Вказана вимога позивача за зустрічним позовом за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту неправомірності дій відповідача за зустрічним позовом при існуванні договірних відносин між сторонами на постачання електричної енергії.

Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.

Визнання дій неправомірними є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичного значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі.

До того ж, визнання дій відповідача за зустрічним позовом по проведенню перевірки та складанню акта №057699 від 27.08.2005р. про порушення Правил користування електричною енергією споживачем відносно СПД ОСОБА_1. незаконними та неправомірними, тобто встановлення господарським судом лише факту, що має юридичного значення, не призведе до відновлення прав СПД ОСОБА_1. чи його законних інтересів.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

В ході розгляду справи суд неодноразово зобов'язував позивача за зустрічним позовом надати документи, необхідні для розгляду вимоги зустрічного позову щодо визнання додаткової угоди до договору №4198 від 20.03.2002р. недійсною по суті.

У судовому засіданні 16.03.2009р. позивач за зустрічним позовом надав заяву, якою просить залишити зустрічний позов без розгляду у зв'язку з відсутністю на час розгляду справи №7/70 документів, які підтверджують зустрічні позовні вимоги.

Враховуючи той факт, що без наявності додаткових документів по справі, суд позбавлений можливості розглянути спір по зустрічному позову, щодо визнання додаткової угоди до договору №4198 від 20.03.2002р. недійсною, по суті, а процесуальний строк розгляду справи минає, зустрічний позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України.

Судові витрати за основним позовом розподіляються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України „Про судоустрій України”, ст.ст.216, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 30, 33, 34, 43, 49, 69, п. 1-1 ст. 80, п.5 ст.81, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі “Макіївський об'єднаний район електричних мереж” м. Макіївка до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Макіївка задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(86132, Донецька область, м.Макіївка, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЦМВ АК ПІБ м.Макіївка, МФО 334516) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі відокремленого підрозділу “Макіївський об'єднаний район електричних мереж” (86102, Донецька область, м.Макіївка, вул.Патона, 1, ЄДРПОУ 35151993, р/р 26004301535689 в філії „Центрально міське відділення Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області”, МФО 334516) - 20,09 грн. інфляційних, 5,29 грн. 3% річних, державне мито у сумі 1,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 1,50 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Макіївка 72, 92 грн. заборгованості за активну електроенергію за вересень 2005р. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У задоволені вимог основного позову в залишковій частині відмовити.

У задоволені вимог Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м. Макіївка до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі “Макіївський об'єднаний район електричних мереж” м. Макіївка про визнання дій відповідача за зустрічним позовом по проведенню перевірки та складанню акта №057699 від 27.08.2005р. про порушення Правил користування електричною енергією споживачем відносно СПД ОСОБА_1. незаконними та неправомірними відмовити.

Зустрічну позовну заяву в частині визнання додаткової угоди до договору №4198 від 20.03.2002р. недійсною залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя