Рішення № 47092272, 20.07.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8967/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року Рівненський міський суд

в особі головуючого

судді Кухарця В.М.

при секретарі судового засідання Дадичиній Н.О.

за участі представника

позивача - адвоката ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія Альфа-Гарант, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування, додаткових витрат, пені та франшизи, -

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні представник позивача вимоги свого довірителя підтримав та з мотивів, наведених у первинній редакції позовної заяви від 16.05.2013 р. (том 1, а.с.1 - 5), усної заяви від 13.11.2013 р. про залишення частини позовних вимог без розгляду (том 1, а.с.99), а також заяви від 22.06.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог (том 2, а.с.35), просить задовольнити позов у повному обсязі, за винятком позовної вимоги про стягнення зі співвідповідача ОСОБА_2 частини матеріального збитку, що не покривається страховим відшкодуванням, в розмірі 6049 грн. 01 коп., яку просить залишити без розгляду.

Представник відповідача - ТДВ СК Альфа-Гарант в судове засідання не зявилася, надіславши до суду письмове заперечення проти позову №03/2542 від 17 липня 2015 року, де з мотивів, наведених у вказаному запереченні, просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до страхової компанії.

Співвідповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та в обґрунтування своїх заперечень пояснив, що позивач не довів розміру моральної шкоди в 1000 грн., яку просить з нього (відповідача) стягнути, а також ОСОБА_3 не має права на таке відшкодування, оскільки страхова компанія повністю відшкодувала йому збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, перерахувавши ще у квітні 2013 року кошти, необхідні для ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Зясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

На підставі поданих сторонами та досліджених у судовому засіданні письмових доказів - копій документів судом встановлено, що 04 січня 2013 року о 22 год. 50 хв. на перехресті вулиць Гагаріна - Грушевського в м.Рівне сталася дорожньо-транспортна пригода, причиною якої було порушення відповідачем ОСОБА_2, як водієм автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, Правил дорожнього руху, що спричинило зіткнення з автомобілем CHEVROLET LACETTI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 - позивача по справі, внаслідок чого позивачу була заподіяна майнова шкода у вигляді пошкодженого транспортного засобу (том 1, а.с.7, 8).

За заявою страхувальника ОСОБА_2 до ТДВ СК Альфа-Гарант, поданою ним страховику 09 січня 2013 року, відповідачем - юридичною особою було виплачено 16 квітня 2013 року потерпілому ОСОБА_3 11355 грн. 51 коп. страхового відшкодування на підставі: полісу №АЕ/2000976 від 30 листопада 2012 року обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розрахунку страхового відшкодування, страхового акту №ЦВ/13/0020 від 16 квітня 2013 року (том 1, а.с.9, 65, 82 - 84).

Разом з тим, у розглядуваній цивільній справі були скасовані ухвалені в ній раніше рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2014 року (том 1, а.с.130 - 135) та ухвала апеляційного суду Рівненської області від 15 травня 2014 року (том 1, а.с.178 - 180), - ухвалою від 06 серпня 2014 року Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1, а.с.202 - 205).

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, з ухвали суду касаційної інстанції слідує, що згідно зі ст.3, п.22.1 ст.22, ст.29 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За загальним правилом та з огляду на положення ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з аналізу наведених норм цивільного законодавства, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні та ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №1074/8395.

На виконання висновків і мотивів ухвали від 06 серпня 2014 року Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою Рівненського міського суду від 05 лютого 2015 року по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу (том 1, а.с.226 - 228).

Як вбачається з висновку №2 від 12 квітня 2015 року судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі №569/8967/13-ц, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого в ДТП 04 січня 2013 року, в цінах на 05 лютого 2015 року становить 55049 грн. 01 коп. (том 2, а.с.2 - 19).

З цього ж висновку, а також листа суду на адресу атестованого судового експерта ОСОБА_5 слідує (том 1, а.с.239), що при проведенні експертизи власник автомобіля Chevrolet Lacetti ОСОБА_3 не забезпечив доставку транспортного засобу експерту для огляду й дослідження, тому експертиза була проведена на підставі матеріалів цивільної справи та розміщених на носії - оптичному CD-R диску кольорових фотографій із зображенням пошкодженого автомобіля (том 1, а.с.238).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.3 Закону України від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. ОСОБА_4 до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Як передбачено пунктами 1.1 - 1.3, 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.11.2003 р. за №1074/8395, ця ОСОБА_4 розроблена згідно із Законами України "Про судову експертизу", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національним стандартом N1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна.

Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

ОСОБА_4 є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

В матеріалах цивільної справи наявна копія рахунку на оплату №10 від 04 лютого 2013 року, виставленого позивачу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 на оплату вартості в розмірі 24404 грн. 90 коп. ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу (том 1, а.с.29), однак представник позивача документально не підтвердив суду обставину оплати його довірителем вищевказаного рахунку, так само як і не підтвердив документально факт ремонту пошкодженого автомобіля, в тому числі, - за рахунок сплачених ОСОБА_3 ТДВ СК Альфа-Гарант 11355 грн. 51 коп. у якості страхового відшкодування.

Виходячи з наведеного, визначення експертом матеріального збитку колісного транспортного засобу без його огляду особисто експертом, на що суд згоди не давав, є порушенням вимог ОСОБА_4 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Відтак, висновок №2 від 12 квітня 2015 року судової автотоварознавчої експертизи суд оцінює критично, як недопустимий доказ в обґрунтування позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, тобто такий, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.59 ЦПК).

Що стосується стягнення зі співвідповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн., то в цій частині у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В обґрунтування своєї вимоги про відшкодування йому моральної шкоди позивач стверджує, що внаслідок пошкодження автомобіля зазнав переживань і душевних страждань.

Однак, в суді не знайшов свого підтвердження жодним із процесуальних джерел доказів, передбачених ч.2 ст.57 ЦПК України, факт заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди неправомірними діями відповідача ОСОБА_2, тому у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити за її недоведеністю.

З цього приводу Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 5 постанови №4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розяснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, належить з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Виходячи з наведених норм цивільного законодавства, встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

22 червня 2015 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, однак без визначення нової ціни позову, тому ціну позову визначає суд за правилами п.п.1, 10 ч.1 ст.80 ЦПК України, а саме - загальною сумою всіх вимог про стягнення зі співвідповідачів грошових коштів (37644 грн. 49 коп. + 800 грн. + 6049 грн. 01 коп. + 1000 грн. = 45493 грн. 50 коп.).

Відтак, за вирахуванням сплачених позивачем, на виконання ухвали судді від 21.05.2013 р. про залишення позовної заяви без руху, 229 грн. 41 коп. (том 1, а.с.33, 36), до стягнення з позивача, якому відмовлено у позові, в дохід держави підлягає різниця недоплаченого судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, обчислена за формулою: 45493 грн. 50 коп. (ціна позову) : 100 = 454 грн. 94 коп. - 229 грн. 41 коп. = 225 грн. 53 коп.).

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити, за недоведеністю позовних вимог, у задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія Альфа-Гарант, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування, додаткових витрат, пені та франшизи.

Залишити без розгляду позовну вимогу ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення частини матеріального збитку в розмірі 6049 грн. 01 коп., що не покривається страховим відшкодуванням.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 225 (двісті двадцять пять) грн. 53 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Головуючий: