Рішення № 47088538, 09.07.2015, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/823/14-ц

Провадження по справі № 2/514/58/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Горабня Ю. О.

за участю секретаря Волконогло Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тарутине цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 жовтня 2005 року в розмірі 21675 гривень 51 копійки.

Свої вимоги мотивує тим, що 28 жовтня 2005 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, відповідно до якого позивачем був наданий відповідачці кредит в розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Оскільки відповідачка не виконувала умови кредитного договору виникла заборгованість по договору, що станом на 30 квітня 2014 року становить 29160 гривень 19 копійок, з них: заборгованість за кредитом 7243 гривні 35 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом - 21916 гривень 84 копійки, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 гривень, штраф (процентна складова) 1008 гривень 36 копійок.

Відповідно до судового наказу Тарутинського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2008 року з відповідачки було стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 8993 гривні 04 копійки.

Таким чином, від загальної суми заборгованості відповідачки за наданим кредитом від 28 жовтня 2005 року №б/н віднімається сума заборгованості, яка була стягнута судовим наказом, тому остаточна сума заборгованості, яка підлягає стягненню становить 21675 гривень 51 копійка.

На підставі викладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачка заперечувала проти позову, надавши заяву, в якій просила застосувати позовну давність, оскільки кредитний договір між сторонами був укладений 28 жовтня 2005 року. Відповідно до кредитного договору вона отримала кредит у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. На протязі 2005-2009 років вона щомісячно сплачувала кредит та станом на 2009 рік вважала його повністю повернутим. Крім того, пояснила, що 29 жовтня 2008 року Тарутинським районним судом Одеської області був виданий судовий наказ, відповідно до якого з неї було стягнуто заборгованість за вказаним договором у сумі 8993 гривні 04 копійки. Таким чином, вона ще 25 жовтня 2010 року здійснюючи останній платіж погасила кредит. З цього часу банк до неї будь-яких претензій не висував, ніяких повідомлень з приводу заборгованості не надсилав і тільки через пять років після спливу строку дії договору банком поданий до суду позов. Також, вважає, що до цього часу позивач довідавшись про порушення свого права мав можливість звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості в межах встановленої позовної давності, але позивач цього не зробив і звернувся до суду з позовом у 2014 році.

Крім того, вона зазначила, що згідно розрахунку наданого банком останній платіж нею був здійснений 16 червня 2015 року у розмірі 1000 гривень, однак у зазначений час вказані гроші вона користуючись послугами ПАТ КБ «Приватбанк» перераховувала у рахунок погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк», про що свідчить квитанція від 14.05.2015 року, але позивач автоматично зарахував 16 червня 2014 року зазначені кошти в рахунок погашення кредиту проти її згоди.

Також, вказала, що додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг правила користування платіжної картки не містять даних про дату їх прийняття та затвердження банку, терміну їх дії.

Таким чином, просила в задоволенні позову відмовити застосувавши позовну давність та розглянути справу за її відсутності, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 158 ЦПК України.

В звязку з цим в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 28 жовтня 2005 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, відповідно до якого позивачем був наданий відповідачці кредит в розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, встановлено, що 29 жовтня 2008 року Тарутинським районним судом Одеської області було видано судовий наказ яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 8993 гривні 04 копійок.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідачка, підписавши договір встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Також встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 кошти отримала, що підтверджується кредитним договором №б/н від 28 жовтня 2005 року та її поясненнями.

Згідно постанови відділу державної виконавчої служби Тарутинського районного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання стягнення боргу з ОСОБА_1 30 червня 2010 року закінчено.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Вказаний пункт умов передбачає автоматичне пролонгування не терміну дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти, визначеного у заяві, а лише умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом відносно відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.

Пролонгація договору передбачає продовження терміну дії договору після виконання сторонами його умов та переукладання договору на тих же умовах, на яких він був укладений, а також на те, що після закінчення терміну дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, а боржник своїх зобов'язань за договором від 28 жовтня 2005 року не виконала.

Представником позивача не додано до матеріалів справи договору укладеного між сторонами про продовження дії кредитного договору №б/н від 28 жовтня 2005 року після спливу 12 місяців з дня його підписання та не видано відповідачці нової платіжної картки.

До відношень, встановлених по кредитному договору застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлене цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до виписки по особовому розрахунку, яка міститься в матеріалах справи відповідачка ОСОБА_1 останній платіж внесла 25 жовтня 2010 року у розмірі 1200 гривень, після цього вона не сплачувала кредитні кошти в рахунок погашення кредиту.

Також, вбачається з вказаної виписки, що 16 червня 2014 року було здійснено погашення кредиту в розмірі 995 гривень, однак, як свідчить квитанція від 14.05.2014 року №1224-61-1 відповідачка користуючись послугами ПАТ «Приватбанк» здійснила погашення кредиту в сумі 1000 гривень (разом із послугами) на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк».

Незважаючи на це, відповідно виписки по рахунку ПАТ «Укрсоцбанк» за період часу з 01 травня 2014 року по 12 листопада 2014 року гроші від ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту до даного банку не надходили.

Таким чином, як свідчить виписка з рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» 16 червня 2014 року банк здійснив автоматичне погашення заборгованості по кредиту за ОСОБА_1 в розмірі 995 гривень без її повідомлення.

Також, встановлено, що позивачем позовну заяву було подано до суду 26 травня 2014 року, тобто для встановлення строку початку перебігу позовної давності, відповідно до ч.1. ст.261 ЦК України, необхідно встановити дату порушення прав банком.

На підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України), яка обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права, початком перебігу позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи та наданих до суду доказів представником банку, вбачається, що договорів про збільшення строків спливу позовної давності між банком та відповідачкою не укладалось.

Застосовуючи ч. 3 ст. 254, ч. 5 ст. 261, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України суд приходить висновку про те, що оскільки у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту і процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, і відповідно загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений графіком.

Таким чином, графіком платежів визначено, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів.

Як встановлено в судовому засіданні та пояснила відповідачка ОСОБА_1 вона сплачувала кредит з самого початку укладення кредитного договору, тобто з 28 жовтня 2005 року відповідно до графіку та починаючи з 25 жовтня 2010 року вона не здійснювала погашення кредиту, а тому в результаті цього з дати коли боржник не погасила кредит вперше, у останнього виникла перша заборгованість, яка в подальшому жодного разу не сплачувалась, у той час як з вимогами про повернення кредиту банк звернувся лише 26 травня 2014 року, з порушенням строку права на звернення до суду, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Крім того, позивач 16 червня 2014 року здійснив списання коштів в сумі 995 гривень в рахунок погашення заборгованості за ОСОБА_1, але ніяких доказів законності здійснення даної операції суду не надав.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Крім того, судом не було встановлено строку переривання перебігу позовної давності, оскільки за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також, у своїй позовній заяві позивач не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не зазначає.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №б/н від 28 жовтня 2005 року у розмірі 21675 гривень 51 копійки слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі викладеного ст. ст. 253-259, 261, 264, 267, 530, 549, 631, 1046-1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позовній заяві Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 28 жовтня 2005 року в розмірі 21675 гривень 51 копійки відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а якщо сторони не були присутні в судовому засіданні, рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ю.О. Горбань