Рішення № 47087010, 07.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2205/14-ц 07.07.2015 07.07.2015 07.07.2015

Провадження №22-ц/784/1447/15

Головуючий першої інстанції: Волкова О.І.

Категорія: 58 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 квітня 2015 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі ТОВ ОТП Факторинг Україна) до відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції (далі ВДВС Южноукраїнського МУЮ), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Южноукраїнська обєднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Миколаївській області, Комунальне підприємство ТВКГ, ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство УкрСиббанк, про зняття арешту,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулось до суду з позовом до ВДВС Южноукраїнського МУЮ про зняття арешту.

Позивач зазначав, що 02 квітня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк, правонаступником якого є ТОВ ОТП Факторинг Україна, та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ML-400/084/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 33 500 доларів США на строк до 02 квітня 2017 року зі сплатою 13,99 % річних. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_4, ОСОБА_5 02 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Також між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SR-400/081/2007.

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2013 року було стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна (як правонаступника ЗАТ ОТП Банк) в солідарному порядку кредитну заборгованість в розмірі 279796 грн. 56 коп. Згодом видано відповідні виконавчі листи.

18 лютого 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис № 579 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2.

Державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вказаних виконавчих документів.

11 червня 2014 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ в ході примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечну квартиру винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 18 липня 2014 року виконавчий напис нотаріуса повернуто без виконання на підставі п.9 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на те, що у боржника ОСОБА_4іншого нерухомого майна на праві приватної власності не значиться та вищевказаний арешт перешкоджає позивачу здійснити добровільну реалізацію іпотечного майна, ТОВ ОТП Факторинг Україна просило зняти арешт з квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 червня 2014 року.

Представник відповідача суду пояснила, що у ВДВС Южноукраїнського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження, до якого входять сім виконавчих проваджень на загальну суму стягнення 4753601, 73 грн., які виконати неможливо за відсутністю майна у боржників, окрім спірної квартири, тому державний виконавець позбавлений можливості самостійно зняти арешт з даної квартири.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 квітня 2015 року у задоволенні позову ТОВ ОТП Факторинг Україна - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ ОТП Факторинг Україна, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне зясування обставин справи , просило його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ ОТП Факторинг Україна, суд першої інстанції виходив з того, що зняття арешту з належної ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартири може порушити права інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2007 року між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ML-400/084/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 33 500 доларів США на строк до 02 квітня 2017 року зі сплатою 13,99 % річних. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_4, ОСОБА_5 02 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Також між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SR-400/081/2007 (т.1 а.с. 67-75).

10 грудня 2010 року між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» були укладені: договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» продав (переуступив) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори, зокрема, кредитний договір № ML-400/084/2007, укладений 02 квітня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_4, договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «ОТП Банк» передав позивачу право вимоги за Кредитними договорами, у тому числі Банком була відступлена належна йому сукупність прав за Договорами забезпечення, включаючи право звертати стягнення на заставлене майно (п. 1.1.1.) зокрема, за відповідними договорами, укладеними з ОСОБА_4, ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 160-165). На підставі цього 18.12.2010 року у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна було зареєстровано відомості про нового іптекодержателя належної ОСОБА_4 і ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_3 - ТОВ ОТП Факторинг Україна (а.с. 94-96).

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2013 року було стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна в солідарному порядку кредитну заборгованість в розмірі 279796 грн. 56 коп. Згодом видано відповідні виконавчі листи (т. 1 а.с. 76-79).

18 лютого 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис № 579 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 85).

На підставі відповідних заяв позивача 25 квітня 2014 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вказаних виконавчих документів (т. 1 а.с. 80-84, 86).

11 червня 2014 року державним виконавцем ВДВС Южноукраїнського МУЮ в ході примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечну квартиру винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (т. 2 а.с. 223).

Постановою державного виконавця ВДВС Южноукраїнського МУЮ від 18 липня 2014 року виконавчий напис нотаріуса повернуто без виконання на підставі п.9 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 87). Проте, накладений у даному виконавчому провадженні арешт на квартиру не було знято, а у задоволенні заяви ТОВ ОТП Факторинг Україна» від 17.11.2014р. про зняття арешту було відмовлено (т. 1 а.с. 97, 98).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Відповідно до ст.589 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу» та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: - виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; -

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна в солідарному порядку кредитної заборгованості в розмірі 279796грн. 56коп. не виконано.

Враховуючи викладене, у державної виконавчої служби відсутні правові підстави для звернення стягнення на іпотечне майно на користь стягувачів, які не є іпотекодержателями, оскільки право застави після винесення судом рішення про стягнення з боржників коштів не виникало, а вартість іпотечного майна співмірна із вартістю заборгованості боржників перед ТОВ ОТП Факторинг Україна, Отже, накладення державним виконавцем арешту на іпотечну квартиру порушує права позивача як заставодержателя. Крім того, цей арешт унеможливлює реалізацію предмета іпотеки на підставі домовленості позивача з ОСОБА_4, ОСОБА_5 про добровільну реалізацію заставного майна для погашення заборгованості за кредитом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зняття арешту з цього майна.

Таким чином, відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ ОТП Факторинг Україна.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 квітня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна задовольнити.

Зняти арешт з належної на праві власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції від 11 червня 2014 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: