Ухвала суду № 47086916, 16.07.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2225/14-ц 16.07.2015 16.07.2015 16.07.2015

Провадження №22-ц/784/1745/15

Головуючий у першій інстанції-Савін О.І.

Категорія 24 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Горенко Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 травня 2015 року у цивільній справі за позовом

комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання»

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг

У С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року КП «ЖЕО» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

Позивач зазначав, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг. Проте ОСОБА_2 порушує зобов'язання, оплачуючи отримані послуги не в повному обсязі.

Збільшивши позовні вимоги, КП «ЖЕО» просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за період з лютого 2013 року по березень 2015 року, у розмірі 1123,40 грн. та 243, 60 грн. судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та посилався на те, що збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги додатковими угодами не узгоджено, договір не відповідає вимогам діючого законодавства, збільшення тарифів не обґрунтовано, нарахована оплата не містить повної розшифровки її складових та відсутні докази надання послуг відповідно до складових тарифів.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 травня 2015 року позов задоволено. З ОСОБА_2 на користь КП «ЖЕО» стягнуто заборгованість за період з лютого 2013 по березень 2015 року у розмірі 1123, 40 грн. та 243, 60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на те, що зміни до договору вносились без узгодження зі споживачем, оплата житлово-комунальних послуг здійснювалась за тарифами, які економічно не обґрунтовані та встановлені незаконними рішеннями виконкому, а суд не дослідив всі суттєві обставини, відмовивши у прийнятті зустрічних вимог та клопотанні щодо необхідності перевірки економічного обґрунтування тарифів державною інспекцією по контролю за цінами.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-1У (далі Закон), пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою КМУ № 572 від 8 жовтня 1992 року в редакції від 24 січня 2006 року (далі Правила), споживачі послуг, якими є власники та наймачі квартир, зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором чи законом за затвердженими тарифами.

Послуги з утримання будинків та прибудинкової території є складовою житлово-комунальних послуг (статті 12,13 Закону).

Відповідно до статті 32 Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги, зокрема послуги з утримання будинків та прибудинкової території, розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів (частина 2). У разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів (частина 5).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги є повноваженням органу місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Постановою КМУ від 20 травня 2009 р. N 529 затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі Типовий договір).

За пунктом 2 Типового договору виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Утримання будинку та обслуговування прибудинкової території здійснює КП «Житлово-експлуатаційне обєднання», яке є виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.

24 листопада 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі Договір а.с. 9-10).

Зі змісту пунктів 2,3 Договору вбачається, що виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органами місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт, яке є невід'ємною частиною Договору.

Розмір щомісячної плати за надані послуги визначається за затвердженими тарифами за 1 кв.м займаної загальної площі (пункт 4 Договору).

Перелік мінімально необхідних послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій міста Южноукраїнська, а також тарифи та їх зміни, що діяли в період 2013-2015 років, затверджувались рішеннями виконкому Южноукраїнської міської ради:

- № 193 від 9 червня 2010 року (а.с.43).

- №138 від 16 травня 2012 року (а.с.45,46),

- № 282 від 15 червня 2012 року ( а.с.44),

- № 124 від 4 червня 2014 року (а.с.80,81),

- №1261 від 29 травня 2014 року (82-83),

- №134 від 22 травня 2013 року (а.с.92-95),

- №04 від 15 січня 2014 року ( а.с.84-91).

Отже, діючі тарифи складали: з вересня 2012 року - 2,44 грн., з 1 січня 2013 року 2,48 грн., з 1 лютого 2014 року 1,89 грн., з 1 липня 2014 року 2,48 грн. за 1 кв.м загальної площі житла.

Виходячи з тарифів та загальної площі квартири відповідача (50,7 кв.м), ОСОБА_3 нараховувалась плата: з лютого 2013 року -124,13 грн. , з лютого 2014 року 94,31 грн., з липня 2014 року 124,23 грн. ( а.с.77-79, 122).

Відповідач ОСОБА_2 здійснював оплату не в повному обсязі, застосовуючи у своїх розрахунках попередні тарифи (2,07грн.) та самостійно визначаючи розмір пільги (50%), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1 123,40 грн.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 відповідно до Закону та умов Договору мав обовязок по оплаті послуг на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до тарифів, встановлених рішенням виконавчих органів місцевого самоврядування, а оплата цих послуг відповідачем не в повному обсязі є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку.

Рішення суду відповідає вимогам статті 526 ЦК, статі 20 Закону та іншим вищеназваним нормативним актам.

Доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, насамперед, повязані з його незгодою з рішеннями виконавчих органів місцевого самоврядування про встановлення переліку послуг, періодичність їх надання та економічним обґрунтуванням тарифів і підстав їх підвищення.

Проте ці питання виходять за межі спірних правовідносин між виконавцем та споживачем послуг, а також за характером є адміністративним спором, що відповідачу було неодноразово розяснено.

Саме тому суд першої інстанції відмовив ОСОБА_2 у розгляді як зустрічного позову його вимог про скасування рішення виконкому Южноукраїнської міської ради № 193 від 9 червня 2010 року та № 138 від 6 травня 2012 року (а.с. 70), та вимог про визнання незаконним застосування тарифів (а.с. 120), а також клопотання про витребування доказів щодо відповідності встановлених тарифів висновкам державної інспекції по контролю за цінами.

Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвал суду з цих питань не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Не можна погодитись і з твердженням апелянта про те, що застосування нових тарифів мало узгоджуватись зі споживачем і оформлюватись змінами до Договору, оскільки ці вимоги, як зазначено вище, суперечать Закону, умовам Типового договору та Договору, укладеному між сторонами.

Колегія суддів не може погодитись і з посиланням апелянта на необґрунтованість розрахунку заборгованості.

Так, з наданого позивачем розрахунку та підстав його проведення (рішень виконкому) вбачається, що позивачем застосовувались тарифи, що існували у спірний період (2, 48 грн., 1, 98 грн., 2, 48 грн.), щомісячна оплата розраховувалась з площі 50,7 кв.м (124, 13 грн., 94, 31 грн., 124, 13 грн.), враховувався розмір пільги (41,55 грн., 32,26 грн., 41,25 грн.), а заборгованість визначалась як різниця між нарахованою оплатою та фактично внесеними коштами (54,45 грн.).

Не спростовує висновків суду і наявність судового рішення від 24 січня 2013 року, ухваленого в порядку адміністративного судочинства, оскільки у будь-якому разі висновки суду спірного періоду (2013-2015 рік) не стосуються.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 8 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді