Вирок № 47084222, 05.05.2011, Миронівський районний суд Київської області

05.05.2011 Єдиний унікальний № 1/1017/83/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/1017/83/11

5 травня 2011 року м. Миронівка

Миронівськийрайонний суд Київської області в складі

головуючої судді Капшук Л. О.

за участю прокурора Темірова В.М.

при секретарі Скринській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого водієм ПП БВМ «Транс», раніше не судимого,

за ст. 286 ч.2 КК України,

У С Т А Н О В И В :

підсудний ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху та скоїв наїзд на малолітнього ОСОБА_2, що спричинило його смерть, при слідуючих обставинах.

7 жовтня 2010 року близько 13 год. 20 хв. на автодорозі «Миронівка-Ходорів», керуючи автомобілем «Камаз-55102», державний номер НОМЕР_1, з причіпом-самоскидом марки «ПР-НЕФАЗ-8560», державний номер СА 52-16 XX, в селі Грушів Миронівського району Київської області по вулиці Леніна поблизу електроопори № 1701 та будучи зобовязаним знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, бути особливо уважним до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, підсудний проявив неуважність до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну. При виявленні перешкоди для руху у виді малолітнього ОСОБА_2, який керував дитячим велосипедом марки «Сhampion» та рухався у попутному напрямку, зигзагоподібно маневруючи від правого краю проїзної частини до лівого, маючи технічну можливість попередити наїзд на дитину шляхом застосування термінового гальмування, підсудний не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, змінив напрямок руху, здійснюючи об»їзд перешкоди з лівого боку, та скоїв наїзд на малолітнього велосипедиста.

Вказаними діями підсудний порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3 б та 12.3 Правил дорожнього руху.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 9/83 від 21.03.2011 року

результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді перелому кісток основи та склепіння черепа з ушкодженням твердої оболонки головного мозку, розніження головного мозку, забій та розрив легень, розрив діафрагми зліва, розміження селезінки, перелому кісток лицевого скелету, перелому правої стегнової кістки, розриву лонного з»єднання та крижовоклубового справа, переломів правої клубової кістки, розриву грудинно- ключичного з»єднання справа, переломів ребер зліва: 2, 3 ребер по середньо- ключичній лінії, 3,4,5,б, 7,8, 9-го ребер по біляхребтовій лінії, справа 6,7,8,9,10 по лопатковій лінії; рани в правій тім»яній з переходом на потиличну ділянку, праву щічну, праву щелепну, задній поверхні лівого колінного суглоба з переходом на верхню третину задньої поверхні та середню третину внутрішньої поверхні лівої гомілки; садна лівої скроневої з переходом на ліву величину ділянки, повіці лівого ока, шкірі нижньої щелепи справа, підборідочній ділянці, правій боковій поверхні шиї, передній поверхні лівого плечового суглобу, правій надключичній зліва, правій та лівій ключичній, правій підключичній, епігастральній, передній поверхні грудної клітки справа, правій боковій поверхні грудної клітки та живота справа; верхній третині правої пахвинної складки; в ділянці промежини справа, міжлопатковій ділянці з переходом на ліву підлопаткову, праву лопаткову та підлопаткову ділянки, крижовій ділянці, лівій боковій поверхні живота з переходом на верхню третину, зовнішньої поверхні лівого стегна, внутрішній поверхні верхньої та середньої третини правого стегна, внутрішньої поверхні лівої гомілки, синців лівої бокової поверхні грудної клітки. Вказані тілесні ушкодження утворилися в результаті дії тупих предметів, виникли за вищевказаних обставин і мають ознаки тяжких, середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок розтрощення черепа з розміженням речовини головного мозку.

В момент первинного контакту з автомобілем, який рухався, ОСОБА_2 перебував у вертикальному (або близькому до нього) положенні тіла та був обернений переважно лівою боковою поверхнею тулуба до транспортного засобу. Після чого відбулося падіння на асфальтобетонне покриття дороги з послідуючим переїздом колесами автомобіля через ділянки голови та тулуба.

В судовому засіданні підсудний не заперечив фактичних обставин справи, не оспорював їх, вину у вчиненні злочину визнав повністю. Суду показав, що 7 жовтня 2010 року при виконанні трудових обов»язків на підставі подорожнього листа, керуючи автомобілем з причтом, перевозив вантаж із села Піївці Кагарлицького району Київської області в село Іванків Канівського району Черкаської області. Проїжджаючи вулицею села Грушів Миронівського району Київської області, помітив маленького хлопчика, який зигзагоподібно їхав велосипедом у попутньому напрямку, а тому подав звуковий сигнал та зменшив швидкість. Хлопчик повернув правіше та почав їхати рівно. Під»їхавши ближче до хлопчика, він знову подав звуковий сигнал, увімкнув лівий поворот та розпочав його обгін. Коли порівнявся з хлопчиком на велосипеді, то подивився у дзеркало правого виду і побачив, що дитина різко повернула велосипед вліво в машину. Щоб уникнути зіткнення з ним, також почав повертати лівіше, пустив газ та загальмував, автомобіль рухався по інерції. У праве дзеркало побачив на дорозі велосипед, відразу вибіг з машини, щоб подивитись де хлопчик. Дитина ударилась велосипедом по задньому скату, а потім автомобіль її переїхав. Усвідомлюючи, що скоїв дорожньо-транспорту пригоду, прийняв міри до виклику швидкої допомоги.

Після події відшкодовував сім»ї померлої дитини спричинену майнову та моральну шкоду, має намір допомагати в майбутньому. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, проти спрощення судового процесу не заперечує.

Потерпіла ОСОБА_3, яка являється бабусею померлого ОСОБА_2, показала, що її онук з дня його народження проживав з нею, вона його виховувала та доглядала. 7 жовтня 2010 року онук поїхав на велосипеді разом з іншими хлопчиками гуляти, а вона працювала по господарству. Близько 13 години ЗО хвилин до неї прийшли родичі і сказали, що онук загинув. Очевидцем події вона не була, проте знає, що онук загинув з вини підсудного. Матеріальних та моральних претензій до підсудного не має, просить не призначати покарання, повязане з позбавленням волі.

Представник потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_5 надав показання, аналогічні показанням потерпілої ОСОБА_3 Н.1. Додатково пояснив, що підсудний повинен був зупинитись, щоб уникнути зіткнення з дитиною, проте цього не зробив.

Враховуючи те, що підсудний не оспорює фактичні обставини справи, й судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумнівну добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, та, розяснивши їм положення cm. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.

При встановлених обставинах суд вважає, що дії підсудного органом досудового слідства за cm. 286 ч.2 КК України кваліфіковані вірно. Вина підсудного в порушенні правил безпеки дорожнього руху як особи, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, повністю доведена. Допущені ним порушення правил безпеки дорожнього руху перебувають у прямому причинному звязку зі смертю малолітнього ОСОБА_2 За вчинені дії підсудний має нести кримінальну відповідальність за cm. 286 ч.2 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно /а. с., а.с. 127, 128/.

Обставинами, що помякшують відповідальність підсудного, суд вважає його щире розкаяння у вчиненому, правдиві покази, сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, не встановлено.

З урахуванням наведених обставин покарання підсудному необхідно призначити у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому характер вчиненого підсудним діяння, його поведінка після вчинення злочину, обставини, що помякшують відповідальність, та інші обставини, зокрема, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, готовність нести відповідальність за вчинене діяння, істотно знижують ступінь небезпечності особи підсудного для суспільства та в сукупності утворюють підстави для висновку про можливість його звільнення від відбування основного покарання та доцільність застосування щодо нього випробування відповідно до cm. 75 КК України.

Звільняючи підсудного від реального відбування основного покарання, суд вважає за необхідне покласти на нього обовязки, визначені cm. 76 КК України, для контролю за його поведінкою в період іспитового строку.

Питання про речові докази суд вирішує, керуючись правилами

викладеними в ст.ст. 81, 330 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 за cm. 286 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі cm. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

На підставі cm. 76 КК України зобов'язати засудженого в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 31250272210700 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 25574713) вартість проведених експертних робіт в сумі 1519 гривень 56 копійки.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, з причтом самоскидом марки «ПР-НЕФАЗ-8560», державний номер СА 5216 XX, повернути власнику, велосипед марки «Champion» - повернути потерпілій ОСОБА_3 Н.1., диск «DVD R» - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити обрану - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом пятнадцятиденного терміну з моменту проголошення.

Суддя підпис ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук