Ухвала суду № 47078702, 14.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/21805/13-к

Провадження №11/772/63/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Іванченко Я. М.

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого: Ващук В.П.

суддів: Мішеніної С.В. , Сілакова С.М.

зі секретарем: Доценко М.І.

засудженого: ОСОБА_2

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої: ОСОБА_4

адвоката - захисника: Гоменюка В.М.

розглянула «14» липня 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 209 ч.1, 366 ч.1 КК України за апеляцією державного обвинувача, апеляціями адвоката - захисника Гоменюка В.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 січня 2015 року, яким, -

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. Староласка Тельманівського

району Донецької області, німець, громадянин

України, освіта вища, працюючий директором

ТБ «Українська біржа нерухомого майна»,

в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, 192 ч.2 КК України та призначено покарання :

- за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді двох років обмеження волі;

- за ст. 192 ч.2 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 49 ч.5, ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ст. 366 ч.1 та ст. 192 ч.2 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

За ст. 190 ч.4 КК України ОСОБА_2 - виправдано.

За ст. 209 ч.1 КК України ОСОБА_2 - виправдано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 247 783 грн. відшкодування матеріальних витрат завданих злочином та ОСОБА_3 160 000грн. та 4 000 на відшкодування вартості надання правової допомоги.

Вирішено долю речових доказів, судових витрат.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 діючи як директор товарної біржі «Українська біржа нерухомості» 13.11.2007 уклав договір про наміри з ОСОБА_6 згідно якого, ТБ «Українська біржа нерухомого майна» мала придбати та в подальшому реалізувати до 31.12.2007 ОСОБА_6 цілісний майновий комплекс розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно вказаного договору ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 на зберігання завдаток в сумі 50 000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 13.11.2007 становило 252 500 грн.), який мав у подальшому передати власнику майнового комплексу у АДРЕСА_1 - ТОВ СП "Інтерком" в особі ОСОБА_7 Частину коштів, в сумі 2 000 доларів США ОСОБА_2 передав власнику майнового комплексу ОСОБА_7 в якості завдатку, а іншу частину суми завдатку. у розмірі 25 000 доларів США, поклав на рахунок НОМЕР_1, відкритий ним у Вінницькій філії ЗАТ "ОТП-банк", в зв'язку з укладенням кредитного договору № CL-B00/043/2007 для придбання автомобіля "Caddillac STS AWD 4.5 V8".

В подальшому ОСОБА_2, не маючи змоги виконати зобов'язання по укладенню договору купівлі-продажу між ТОВ СП "Інтерком" та ОСОБА_6 через наявні судові спори в термін до 31.12.2007 року, за спільним погодженням з ОСОБА_6 15.12.2007 року переуклав з останнім договір про наміри виступаючи фізичною особою, згідно якого ОСОБА_2 мав придбати та в подальшому реалізувати ОСОБА_6 цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1. При цьому завдаток, переданий ОСОБА_2 13.11.2007 продовжував перебувати в останнього, в тому числі кошти покладені на банківський рахунок.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав свої обов'язки перед ТОВ СП "Інтерком" останнє повідомило його, що попередній договір вони вважають недійсним і тому з 31.12.2007 будуть шукати інших покупців.

04.02.2008 року ОСОБА_2 потрапив в ДТП і до середини березня 2008 року перебував у лікарні та в цей час використав кошти надані йому на зберігання ОСОБА_6 для власних потреб, зокрема кошти в сумі 25 000 доларів США, (що за курсом НБУ становило 126 250 грн.) отриманих ним від ОСОБА_6 в якості завдатку, поклав на рахунок НОМЕР_1, відкритий ним у Вінницькій філії ЗАТ "ОТП-банк", використав їх на власні потреби, зокрема на лікування, шляхом отримання готівки з даного банківського рахунку. В подальшому він повернув ОСОБА_6 лише 17 000 доларів США, таким чином заволодівши шляхом зловживання довірою ОСОБА_6 грішми останнього на суму 31 000 доларів США, що на день вчинення злочину становило, згідно курсу Нацбанку України 156 550 грн.

ОСОБА_2, не маючи можливості повернути завдаток, оскільки він був витрачений на власні потреби, 29.02.2008 підписав з ОСОБА_6 договір про продовження строку дії попереднього договору до 31.03.2008 та брав на себе зобов'язання про продаж ОСОБА_6 цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_2 не міг виконати умов вказаного договору, оскільки даний цілісний майновий комплекс вже був реалізований 15.02.2008 іншій особі.

Таким чином, ОСОБА_2 кошти, отримані від ОСОБА_6 в якості завдатку, використав на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_6 майнову шкоду в великому розмірі на суму 31 000 доларів США, що на день вчинення злочину становило, згідно курсу Нацбанку України 156 550 грн., що більше ніж у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Також, ОСОБА_2 будучи службовою особою, а саме згідно протоколу №1 від 15.11.2005 зборів засновників товарної біржі "Українська біржа нерухомого майна" ОСОБА_2 призначений на посаду президента вказаної біржі, на якого відповідно до п. 10.4.2 Статуту були покладені права та обов'язки: розпоряджатись та керувати майном та коштами біржі, здійснювати контроль за діяльністю біржі, без доручення діяти від імені біржі, вирішувати питання придбання та продажу майна, видачі кредитів, здійснювати юридичні дії від імені біржі. ОСОБА_2 як президент ТБ "Українська біржа нерухомого майна" підписав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: довідку № 52 від 15.11.2007 про те, що ОСОБА_8 працює виконавчим директором ТБ "Українська біржа нерухомого майна" при цьому він за період з листопада 2006 року по жовтень 2007 року отримав заробітну плату в сумі 56 148,75 грн.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 домовився про співпрацю з раніше знайоме йому ОСОБА_9, а саме про те, що вона придбає в кредит будинок АДРЕСА_2 а потім, після проведення ремонтних робіт, вони продадуть будинок та в результаті проведення даної операції отримають дохід.

Так, 02.08.2007 року ОСОБА_9 придбала будинок по провулку АДРЕСА_2 уклавши для цього 03.08.2007 року з ВАТ "Ерсте Банк" кредитний договір № 014/0999/74/03722 відповідно, до якого отримала кредит в сумі 350 000 доларів США, для забезпечення якого 03.08.2007 між ОСОБА_9 та ВАТ "Ерсте Банк" було укладено договір іпотеки № 014/0999/74/03722/1, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок з прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Згідно п. 4.1.4 іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

На подані оголошення про продаж вказаного будинку, до ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_3, з метою придбати будинок АДРЕСА_2. ОСОБА_2 особисте показав їй будинок, представившись власником будинку, розповідав які ремонтні роботи в будинку за побажанням ОСОБА_3 він має ще виконати, та яку технічну документацію має виготовити. Під час спілкування зі ОСОБА_3 ОСОБА_10 не повідомив ОСОБА_3 про те, що будинок перебуває в іпотеці у ВАТ "Ерсте Банк".

25.12.2007 року в приміщені приватного нотаріуса ОСОБА_16, за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_9, яку ОСОБА_2 представив як особу, на яку оформлено нерухоме майно попередній договір, згідно якого ОСОБА_9 продавець зобов'язується продати, а ОСОБА_3 як покупець в майбутньому зобов'язується придбати в строк до 04.03.2008 року будинок за адресою: м. Вінниці, провулок Фадєєва, 343, вартістю 2004850 грн.

Сторони узгодили суму завдатку по вказаному договору в сумі 40000 доларів США. Вказаний попередній договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_16

Відповідно до укладеного договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 40000 доларів США, яка в свою чергу одразу їх передала ОСОБА_2

04.02.2008 року ОСОБА_2 потрапив в ДТП і до середини березня 2008 року перебував у лікарні. 04.03.2008 року договір купівлі-продажу будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 укладений не був, оскільки ОСОБА_2 не зміг завершити ремонтні роботи, а ОСОБА_12 відмовилась укладати договір купівлі-продажу, дізнавшись про незавершені ремонтні роботи та про те, що будинок перебуває в іпотеці в банку.

Цим же вироком ОСОБА_2 виправдано по епізоду укладення між ОСОБА_12 та ОСОБА_9, під керівництвом ОСОБА_2, попереднього договору, згідно якого ОСОБА_9 зобов'язувалась продати, а ОСОБА_3 в майбутньому зобов'язувалась придбати будинок за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 2004850 грн., по якому основний договір не був укладений, при цьому ОСОБА_2 отримав завдаток по даному договору, яким розпорядився на власний розсуд, що кваліфіковано органами досудового слідства за ч.4 ст. 190 КК, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Однак, як встановив суд, ОСОБА_2 домовився про співпрацю з раніше знайомою йому ОСОБА_9, а саме про те, що вона придбає в кредит будинок АДРЕСА_2 а потім, після проведення ремонтних робіт, вони продадуть будинок та в результаті проведення даної операції отримають дохід.

02.08.2007 року ОСОБА_9 придбала будинок по АДРЕСА_2, уклавши для цього 03.08.2007 року з ВАТ "Ерсте Банк" кредитний договір № 014/0999/74/03722, відповідно, до якого отримала кредит в сумі 350 000 доларів США, для забезпечення якого між ОСОБА_9 та ВАТ "Ерсте Банк" було укладено договір іпотеки № 014/0999/74/03722/1, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок з прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Згідно п. 4.1.4 іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

На подані оголошення про продаж вказаного будинку, до ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_3, з метою придбати будинок АДРЕСА_2. ОСОБА_2 особисто показав їй будинок, представившись власником будинку, розповідав які ремонтні роботи в будинку за побажанням ОСОБА_3 він має ще виконати, та яку технічну документацію має виготовити. Під час спілкування зі ОСОБА_3 ОСОБА_10 не повідомив ОСОБА_3 про те, що будинок перебуває в іпотеці у ВАТ "Ерсте Банк".

25.12.2007 року в приміщені приватного нотаріуса ОСОБА_16, за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_9, яку ОСОБА_2 представив як особу, на яку оформлено нерухоме майно попередній договір, згідно якого ОСОБА_9 як продавець зобов'язується продати, а ОСОБА_3 як покупець в майбутньому зобов'язується придбати в строк до 04.03.2008 будинок за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 2 004 850 грн. Сторони узгодили суму завдатку по вказаному договору в сумі 40 000 доларів США. Вказаний попередній договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_16

Відповідно до укладеного договору ОСОБА_3 передала ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, яка в свою чергу одразу їх передала ОСОБА_2

04.02.2008 року ОСОБА_2 потрапив в ДТП і до середини березня 2008 року перебував у лікарні. 04.03.2008 року договір купівлі-продажу будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 укладений не був, оскільки ОСОБА_2 не зміг завершити ремонтні роботи, а ОСОБА_12 відмовилась укладати договір купівлі-продажу, дізнавшись про незавершені ремонтні роботи та про те, що будинок перебуває в іпотеці в банку.

Крім того суд прийшов до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. І ст. 209 КК України, оскільки 13.11.2007 року кошти в сумі 25000 доларів США, (що за курсом НБУ становило 126250 грн.) були отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_6 для їх зберігання до укладення основного договору, в якості завдатку, за майбутню купівлю майнового комплексу у АДРЕСА_1, належного ТОВ СП "Інтерком", а тому вказані кошти, які ОСОБА_2 поклав на свій кредитний рахунок НОМЕР_1 у Вінницькій філії ЗАТ "ОТП-банк" не є предметом даного злочину, оскільки вони не були отриманні внаслідок суспільно-небезпечного, протиправного діяння.

Прокурор, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції просить вирок суду скасувати з підстав неповноти судового слідства, що потягло невірну кваліфікацію дій ОСОБА_2 та призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а справу направити на новий судовий розгляд.

На думку прокурора, судом не вказано які саме дії спрямовані на виконання договорів проводились ОСОБА_2 та на що саме було витрачено кошти, які він заборгував ОСОБА_6

В зв'язку з цим виправдування ОСОБА_2 за ч.1 ст.209 КК є передчасним.

Виправдовуючи ОСОБА_2 по епізоду шахрайського заволодіння коштами ОСОБА_3 суд не врахував, що потерпіла відмовились від оформлення договору купівлі-продажу, оскільки даючи завдаток потерпіла не знали, що будинок перебуває в іпотеці, а ОСОБА_13 не є дружиною ОСОБА_2

Потерпіла ОСОБА_3 в своїй апеляції також просить скасувати вирок суду та повернути справу на новий судовий розгляд, оскільки суд виправдовуючи ОСОБА_2 по епізоду шахрайства відносно неї, не мотивував своє рішення, а обмежився лише загальними фразами.

Інформацію про те, що будинок знаходився в іпотеці у ВАТ «Ерсте Банк» від потерпілої було приховано, а в попередньому договорі від 25.12.2007 зазначено про відсутність будь-яких обтяжень щодо будинку.

ОСОБА_2 не мав наміру виконати умови попереднього договору, оскільки ним не було нічого зроблено.

Крім того, вирок не відповідає вимогам ст.ст.323, 324 КПК 1960 року, а мотивувальна частина виправдувального вироку - вимогам ст.334 КПК 1960 року, що є істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.

В апеляції адвокат Гоменюк В.М., в інтересах засудженого ОСОБА_2, ставить питання про зміну вироку в частині розв'язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 та просить відмовити в його задоволенні.

На думку адвоката ОСОБА_2 визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_3, оскільки вже існує рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 08.09.2011, відповідно до якого з ОСОБА_9 (яка діяла за дорученням ОСОБА_2) стягнуто за попереднім договором 287 211грн. суми боргу, 16 160 трьох процентів річних та 202 000грн. штрафу та судові витрати. Отже, цивільний позов був вирішений в порядку цивільного судочинства.

Адвокат Гоменюк В.М., в інтересах засудженого, подав свої заперечення на апеляції прокурора та потерпілої ОСОБА_3 та просить вирок суду в частині кваліфікації дій засудженого залишити без змін, а апеляції прокурора та потерпілої - без задоволення.

Згідно вироку суду ОСОБА_2, діючи як директор товарної біржі «Українська біржа нерухомого майна» 13.11.2007 року уклав договір про наміри з ОСОБА_6, згідно якого ТБ «Українська біржа нерухомого майна» мала придбати та в подальшому реалізувати до 31.12.2007 року ОСОБА_6 цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, потерпілу ОСОБА_3 та в її інтересах адвоката - захисника ОСОБА_4, які підтримали доводи, викладені в апеляції в повному обсязі, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката - захисника Гоменюка В.М., які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та потерпілої ОСОБА_3 підлягають до задоволення, а апеляція адвоката захисника Гоменюка В.М. в інтересах засудженого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Згідно вимог ст. 323 КПК України 1960 року, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд повинен вирішити чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, та чи має діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений.

Згідно до ст. 334 КПК України 1960 року, - мотивувальна частина вироку починається з формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, його мотивів, форми вини. Нечітке і неконкретне формулювання обвинувачення призведе до скасування вироку.

Мотивувальна частина, що у вироку має бути викладено докази, які стали підставою для висновку суду, і вказано, чому саме суд прийняв ці докази.

У мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі він визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Крім того у виправдувальному вироку не повинен залишатися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтується обвинувачення.

Разом з тим, суд в мотивувальній частині вироку зазначив, що крім того судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, описавши обвинувачення ( а.с. 1-9-110 вироку). Одночасно суд, в мотивувальній частині зазначає даний епізод, що крім того досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується за ч. 4 ст. 190 КК України ( а.с. 115-116 вироку). Тобто суд встановив, що ОСОБА_2 вчинив злочин, і що органи досудового слідства вмінили йому в вину злочин, за який його необхідно виправдати, що є недопустимим.

Суд цих вимог закону при розгляді даної кримінальної справи не дотримався і постановив виправдувальний вирок, який є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню з підстав виписаних у ст. 367 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України обов'язковому доказуванню у кримінальній справі підлягають винність обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину.

Висновки суду про виправдання ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України за обставин, наведених у вироку, зроблений передчасно, на неповно перевірених доказах, оскільки у справі допущена така неповнота судового слідства, яку не можливо усунути в судовому засіданні без повернення справи на новий судовий розгляд.

З часу вчинення злочину, відповідно до матеріалів справи пройшло більше 7 років, а відповідного рішення не прийнято.

Крім того, дана кримінальна справ вже тричі була предметом перегляду в апеляційній інстанції та ухвалою від 07 квітня грудня 2011 року вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.11.2010 року щодо ОСОБА_2 - скасовано, в зв'язку з істотними порушеннями вимог КПК України; ухвалою від 20.02.2012 року скасована постанова Ленінського районного суду Вінницької області від 23.12.2011 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 209 КК України для організації додаткового слідства, а кримінальна справа повернута в Ленінський районний суд м. Вінниці на новий судовий розгляд; ухвалою від 29.08.2015 року скасовано вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 23.04.2015 року щодо ОСОБА_2, засудженого за ч. 4 ст. 190, ч.1, ч.1 ст. 209, ч.1 ст. 366 КК України, в зв'язку з істотними порушеннями вимог КПК України.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.03.2015 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 січня 2015 року - скасовано, а кримінальну справу відносно ОСОБА_2 повернуто на новий апеляційний розгляд.

Виправдовуючи ОСОБА_2 по епізоду шахрайства стосовно ОСОБА_3 суд не обґрунтував цього, обмежившись лише загальними фразами, тобто не дав правової оцінки доказам обвинувачення.

Поза увагою першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_2 ввів потерпілу ОСОБА_3 в оману щодо можливості продажу будинку, а саме показував будинок, узгоджував питання ремонтних робіт, уклав нотаріально засвідчений договір завдатку, хоча він не вправі був вчиняти якісь дії, так як не був власником чи співвласником даного будинку. Тобто повідомив ОСОБА_3 неправдиві відомості, що власниця будинку ОСОБА_13 є його дружиною, чим ввів в оману потерпілу.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання завдатку у сумі 40 000 доларів США ОСОБА_2 вказані кошти не спрямував на погашення кредиту за будинок , а використав на власні потреби, що вказує на дійсні його наміри щодо шахрайського заволодіння коштами потерпілої.

Судом першої інстанції без зазначення переконливих мотивів не взято до уваги показання ОСОБА_3 про вчинення щодо неї з боку ОСОБА_2 шахрайських дій, а також показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та матеріалами кримінальної справи.

Таким чином, грубе порушення судом вимог КПК України при постановленні вироку, тягне за собою його скасування, та повернення кримінальної справи до суду першої інстанції, для розгляду по суті.

Разом з тим, якщо суд дійде до висновку про винність підсудного ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому злочину, то призначене судом покарання слід вважати м'яким.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляції державного обвинувача та потерпілої ОСОБА_3 - задовольнити.

Апеляцію адвоката - захисника Гоменюка В.М. - задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Судді:

Ващук В.П. Сілаков С.М. Мішеніна С.В.

Згідно з оригіналом: