Ухвала суду № 47078670, 17.07.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10692/14-ц Провадження № 22-ц/772/1815/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 48Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Оніщука В.В., Чуприни В.О.

при секретарі : Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про поверення безпідставно набутого майна та зміну зобовязань по договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що під час шлюбу із ОСОБА_2 ними придбано квартиру АДРЕСА_1, яка в силу статей 69, 70 СК України підлягає поділу в рівних частках між подружжям.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з зустрічним позовом про повернення безпідставно набутого майна та зміну зобовязань по договору купівлі продажу спірної квартири, мотивуючи тим, що вказане майно не є обєктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки воно набуте за його кошти.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Поділено майно, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на ? частину квартири № 76, будинку № 78 повул. Келецькій в м.Вінниці. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на ? частку квартири АДРЕСА_2. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1520 грн. В позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна та зміну зобовязань по договору купівлі продажу відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні вимог позивачу відмовити.

ОСОБА_3 також оскаржив зазначене рішення суду в апеляційному порядку та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі, а його вимоги за зустрічною позовною заявою задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, вирішуючи спір між подружжям про поділ майна, суд повинен встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело й час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, згідно зі статтями 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368, ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, не залежно від того, на імя кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Встановлено, що 12.07.2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницьої області від 05.11.2013 року було розірвано.

19 березня 2012 року за договором купівлі продажу ОСОБА_2 купив квартиру № 76, яка знаходиться в житловому будинку під № 78, що розташований по вулиці Келецькій в місті Вінниці.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11.02.2014 року встановлено, що квартира АДРЕСА_3 придбана подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за час шлюбу та належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Також зазначеним судовим рішенням дана оцінка доказам, які не свідчать про те, що спірну квартиру придбано ОСОБА_2 для свого брата ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням зокрема у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги ті суперечливі обставини, які стосуються придбання спірної квартири, про які повідомляли брати ОСОБА_3.

Колегія суддів вважає, що наявні у справі докази свідчать про те, що відповідачі за позовом ОСОБА_3 набули майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2012 року, який є чинним на теперішній час, оскільки статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, яка вказує на те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому, ухвалене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_5

Судді: (підпис) ОСОБА_6

(підпис) ОСОБА_7

З оригіналом вірно: