Ухвала суду № 47076657, 15.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 р.Справа № 820/3940/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Красовського В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/3940/15

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001651702 від 03.04.2015 року на суму 54447,53 грн., рішення №0001661702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 953,29 грн., вимогу від 05.03.2015 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на суму 12517,64 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001651702 від 03.04.2015 року на суму 54447,53 грн.

Скасовано рішення №0001661702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 953,29 грн.

Скасовано вимогу від 05.03.2015 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на суму 12517,64 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особоа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.06.2004 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В04 №018961 (т. 1 а.с. 12). Позивач є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №81311658 від 05.07.2004 року (т. 1 а.с. 14).

Фахівцями державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлені актом від 05.03.2015 року №777/1702/НОМЕР_2, яким зафіксовано порушення: п. 167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 43558,02 грн.ст.4 та ст.7 Закону України від 08.07.10р. №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено чистий дохід на загальну суму 209931,76 грн.ст.9 Закону України від 08.07.10р. №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" в результаті чого занижено суми страхових внесків від суми чистого доходу, внаслідок чого нараховано єдиний соціальний внесок у розмірі 12517,64 грн. (т. 1 а.с. 20-47).

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесені: податкове повідомлення - рішення № 0001651702 від 03.04.2015 року на суму 54447,53 грн. (т. 1 а.с. 15), рішення №0001661702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 953,29 грн. (т. 1 а.с. 17), вимога від 05.03.2015 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на суму 12517,64 грн. (т. 1 а.с. 16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних рішень та вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 здійснювала оптову та роздрібну торгівлю запасними частинами до автомобілів, сільськогосподарської техніки.

Згідно з договором №1/3 від 01.03.2013 року ФОП ОСОБА_3 придбала у ТОВ "ТК ФІОНА" запасні частини до автомобільної, тракторної, спеціальної техніки, інструменти (т. 1 а.с. 63-66).

На виконання умов договору виписані податкові та видаткові накладні, рахунки - фактури (т. 1 а.с. 67-122).

Транспортування товару підтверджується товаро - транспортною накладною (т. 1 а.с. 12).

Згідно з договором №1 від 03.02.2014 року ФОП ОСОБА_3 придбала у ТОВ "Компанія Продіс" запасні частини до автомобільної, тракторної, спеціальної техніки, інструменти (т. 1 а.с. 146-150).

На виконання умов договору виписані податкові та видаткові накладні, рахунки - фактури (т. 1 а.с. 151-165).

Транспортування товару підтверджується товаро-транспортними накладними (т. 1 а.с. 166-170).

Оплата за вищевказаними договорами здійснена у повному обсязі, що підтверджується виписками з рахунку (т. 1 а.с. 124-145).

Суми витрат у зв'язку з придбання ТМЦ включені до валових витрат у березні 2013 року та у лютому 2014 року, та відображені у податковій звітності підприємця.

Отримані ТМУ використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами щодо подальшої реалізації придбаних ТМЦ контрагентам позивача - покупцям.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у своїх контрагентів товару/послуг та використання їх в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Наведене свідчить, що господарські операції по придбанню товарів позивачем у ТОВ "ТК ФІОНА" та ТОВ "Компанія Продіс" мали реальний характер, фактично відбулися та мали наслідком подальший рух товарів.

Підставою для висновку відповідача про встановлені порушення в частині заниження чистого доходу є посилання на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - ТОВ "ТК "Фіона" та ТОВ "Компанія "Продіс".

Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 року по справі №820/7345/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року, визнано протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу зміни на підставі акту від 31.03.2014 року №244/20-23-22-01-05/38258286 в Інформаційній системі "Податковий блок" показників декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) з податку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року, зобов'язано Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Фіона" (код ЄДРПОУ 38258286) з податку на додану вартість за період 2013 рік та січень, лютий 2014 року (т. 3 а.с. 145-152).

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року по справі №820/15847/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 року, визнано протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ПРОДІС", результати якої оформлені актом від 31 березня 2014р. №246/20-23-22-01-05/38398095.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентами позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини викладеною у Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо віднесення до витратної частини суми з придбання товару у ТОВ "ТК "Фіона" та ТОВ "Компанія "Продіс".

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, витрати ФОП ОСОБА_3 за договорами з ТОВ "ТК "Фіона" та ТОВ "Компанія "Продіс" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п.167.1 ст.167, п.177.2, ст.177, п.177.4, ст.177 Податкового Кодексу України, а прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001651702 від 03.04.2015 року на суму 54447,53 грн. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про заниження позивачем суми чистого доходу, який слугував підставою для визначення суми єдиного соціального внеску, в ході розгляду справи не підтвердився.

Зважаючи на те, що витрати позивача за договорами з ТОВ "ТК "Фіона" та ТОВ "Компанія "Продіс" підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а висновок податкового органу про заниження позивачем суми чистого доходу не підтвердився, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок перевіряючих про порушення позивачем ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є безпідставним, а прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2015 р. № Ф-7 та рішення від 03.04.2015 р. №0001661702 - безпідставними та неправомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015р. по справі № 820/3940/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 20.07.2015 р.